16731 (Методи калькулювання витрат), страница 5

Спосіб пропорційного розподілу витрат застосовується для калькулювання собівартості продукції в умовах одночасного виробництва декількох видів виробів, на які пряме віднесення витрат не можливе. Цей спосіб найоптимален у виробництвах співпряжених продуктів, коли одночасно отримують декілька видів продукції в одному технологічному циклі. Зведений облік витрат організується по групі виготовляємих виробів, а витрати в групах розподіляються на окремі види продуктів пропорційно економічно обґрунтованій базі.

Комбінований спосіб калькулювання представляє собою сукупність декількох перелічених вище способів, якщо застосування кожного з них окремо не можливо або не забезпечує обґрунтованого обчислення собівартості.

5. Метод калькулювання за нормативними витратами

Нормативний метод обліку витрат дозволяє оцінити не тільки те, якими були витрати, але й якими вони повинні бути.

Під нормативними розуміють поточні (діючі) норми витрат із поправками на змінення технологій та інше. В практичній діяльності використовують різні нормативи: лише за кількістю, лише за цінами, за цінами та кількістю одночасно.

При використанні нормативів лише за кількістю використовується наступна формула:

З = Ц_ф * (К_н ± О_к),

де О_к – відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміною кількості використаних ресурсів.

При використанні нормативів лише за ціною використаних ресурсів застосовується наступна формула:

З = (Ц_н ± О_ц) * К_ф,

де О_ц – відхилення фактичних витрат від нормативу, викликане зміненням цін.

При використанні нормативів і за кількістю і за цінами використаних ресурсів застосовується наступна формула:

З = (Ц_н ± О_ц) * (К_н ± О_к).

Нормативний метод обліку витрат передбачає обов’язкове завчасне складання по кожному виробу нормативних калькуляцій, які розраховуються на базі діючих на початок звітного періоду норм витрат. По мірі застосування організаційних та науково-технічних мір, оновлення норм та нормативів нормативні калькуляції також оновлюються.

При нормативному методі обліку витрат ведеться в рамках встановлених норм та відхилень від них. Інформація про маючі відхилення має велике значення для прийняття управлінських рішень для цілей оперативного впливу на процес формування собівартості продукції.

При цьому методі фактична собівартість продукції визначається шляхом сумування (вилікуванням) до нормативної собівартості частки відхилення від норм по кожній статті за наступною формулою:

С_ф = С_н ± О_н,

де С_ф – фактична собівартість продукції;

С_н – нормативна собівартість продукції;

О_н – відхилення фактичної собівартості продукції від її нормативної собівартості.

Для успішного застосування методу обліку витрат необхідно:

• суворе нормування витрат всіх видів ресурсів;

• завчасне складання нормативних калькуляцій;

• розробка первинної документації, що дозволятиме фіксувати витрати виробництва як в рамках норм, так і за відхиленнями від них в розрізі місць, причин та винуватих у їх виникненні;

• підведення підсумків та прийняття оперативних управлінських рішень за результатами контролю по формуванню собівартості продукції по кожному виробничому підрозділу та підприємстві в цілому.

Нормативний метод потребує також правильної організації складського господарства: забезпечення ваговимірювальним обладнанням, а виробничих приміщень – лічильниками для обліку використаної води, пару, електроенергії та інше; розробки номенклатури-цінників; якісного оформлення первинної документації та інших організаційно-технічних засад.

Нормативний метод в цілому у порівнянні з методом витрат більш ефективно вирішує задачу управління витратами. Основні переваги цього методу полягають в наступному:

• можливість контролю над витратами шляхом складання нормативних калькуляцій;

• можливість контролю витрат шляхом співвідношення фактичних значень із нормативними;

• можливість виявлення й аналізу місць, причин та винуватців виникнувши відхилень фактичних витрат від нормативних;

• можливість оперативного прийняття мір в ході виробничого процесу, а не тільки в кінці звітного періоду.

До недоліків цього методу можна віднести збільшення трудоємності обліково-розрахункових робіт та необхідність організації обліку як в рамках норм витрат, так і за відхиленнями по ним.

6. Задача

Необхідно: скласти журнал реєстрації господарських операцій та виконати відповідні розрахунки.

Табл. 6.1 - Господарські операції ТзОВ „Україна” за листопад 2008

Як видно з практичної частини курсової роботи з управлінського обліку, основну увагу в задачі приділено калькулюванню виробничого браку.

Бухгалтерією ТзОВ „Україна” відкрито два субрахунку:

• 241 – брак у виробництві, що підлягає виправленню;

• 242 – брак у виробництві, що не підлягає виправленню.

Протягом вирішення даної задачі здійснювалось калькулювання витрат з виправлення браку, розподілення цих витрат по статтям витрат, списання витрат невиправного браку, а також оприбуткування матеріальних цінностей такого браку.

Список використаної літератури

1. В.Э. Керимов, А.А. Епифанов, П.В. Селиванов, М.С. Крятов «Управленческий учет производственной деятельности» – Издательство «Экзамен», Москва 2002 год, 160 с.

2. The Chartered Institute of Management Accountans – Management Accounting Official Terminology / Управленческий учет: официальная терминология CIMA, Москва 2002 год, издательство «ФБК-ПРЕСС».

3. Т.К. Киселева «Управленческий учет на промышленных предприятиях», - г. Запорожье, 2007, издательство Запорожского ЦНТЭИ.

4. К. Друри «Управленческий и производственный учет», - Москва, 2002, издательство «ЮНИТИ».

5. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: Скарби, 1998. – 384с.

6. Голов С.Ф., Єфименко В.І. Фінансовий та управлінський облік: - К.: ТОВ „Автоінтерсервіс”, 1996. – 544с.

7. Аксененко А. Ф. Себестоимость в системе управления отраслью: Учет и анализ. – М.: Экономика, 1984. – 168с.

8. Калькуляция себестоимости в промышленности / Под редакцией А. Ш. Маргулиса. – М.: Финансы, 1980. – 295с.

9. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учет и отчетность. Сегментарный учет и отчетность. Российская практика: проблемы и перспективы. – М.: АКДИ «Экономика и жизнь», 2000. – 192с.

10. Карпова Т.П. Управленческий учет. – М.: Аудит-ЮНИТИ, 1998. – 350с.