11661 (Мікроскопічні гриби – пошкоджувані документів на різних носіях інформації), страница 2

4.Група грибів, яка постійно зустрічається на папері, хоча завдає йому невеликої шкоди: Cladosporium hordei, Helminthosporium velutinum, Mucor plumbeus, Penicillium commune, P. fellutanum, P. martensis, P. meleagrium, P. ochraceum, P. psittacinum, P. puberulum, P. terlikowskii, P. turbatum, Rhizopus stolonifer.

Ці види грибів поширені за рахунок великої енергії розмноження та інших причин (зараження повітря та різних предметів, що знаходяться в сховищі). Їхня присутність залежить від оточуючої мікобіоти.

5.Окремі випадкові представники. В кожному сховищі можуть бути виявлені численні види грибів, наявність яких залежить від різного роду місцевих умов: Chloridium minutum, Cladobotryum apiculatum, Chaetostylum fresenii, Mucor flavus, Syncephalastrum racemosum.

Для грибів папір є поживним середовищем та опорним субстратом. Дуже часто гіфи грибів можуть пронизувати аркуші документа наскрізь. Розростання міцелію в одних випадках призводить до його механічного сплетіння з волокнами паперу, а в інших супроводжується ферментативною активністю та руйнуванням волокна. У результаті росту грибів на папері накопичується багато їхніх екзометаболітів або екстролітів, серед яких органічні кислоти, амінокислоти, пігменти, тощо. Пігменти, які продукують гриби-деструктори паперу і виділяють в навколишнє середовище, з’єднуються безпосередньо з волокнами паперу, а пігментні плями поширюються за межі колонії. Ці компоненти здатні до самостійних хімічних реакцій з компонентами паперу, що призводить до ослизнення та сцементування паперу [5, 13].

2.2 Кіно-фотоплівка і мікроскопічні гриби

З наукової літературні відомі дані про пошкодження фотоматеріалів мікроорганізмами: плісеневими грибами та бактеріями. Основні збитки кіно- фотодокументам та мікрофільмам приносять саме плісеневі гриби. Це пояснюється фізіологічними особливостями грибів, активна діяльність яких спостерігається при відносній вологості оточуючого повітря 70% і вище, а для бактерій 96 – 98%. Плісеневі гриби розвиваються на усіх типах плівок, але низькою грибостійкістю відрізняється кольорові кіно-фотодокументи. Плівковий носій є відносно довговічним матеріалом. Не випадково в архівній практиці, створення мікрофільмів, і надалі залишається важливим способом збереження резервних копій найбільш цінних документів, оскільки вони можуть зберігатися, за розрахунками спеціалістів, не менше 500 років [14].

Сучасні кіно- і фотоплівки складаються із двох основних шарів: ефіро-целюлозного і желатинового з компонентами, що утворюють чорно-білі, або кольорові зображення. Желатина – основний компонент фотографуючої емульсії та разом з целюлозою вони є прекрасними поживними середовищами для мікроскопічних грибів [15, 16]. Розчин желатини, що надходить для виготовлення емульсії, має, як правило, велику кількість мікроорганізмів. Таким чином, зародки бактерій і плісеневих грибів можуть бути внесені в неї ще при виготовленні плівок. Крім того, їх зараження можливе в процесі технологічного виготовлення. Попадаючи в умови сприятливі для розвитку, мікроорганізми викликають гниття, розм’якшення і розклад емульсійного шару [14] .

Спори гриба, проростаючи на поверхні кіноплівки, спочатку утворюють повітряний міцелій, який пізніше обов’язково проникає в емульсійний шар. В результаті на поверхні плівки з’являються мутні плями. Хоч мікроорганізми рідко повністю знищують зображення, продукти їх життєдіяльності залишають сліди, які зазвичай дуже важко видалити [17]. Внутрішній міцелій, якщо і гине в результаті біоцидної обробки, але залишається видимим у плівці на просвіті. В процесі своєї життєдіяльності гриб спочатку розкладає желатину, внаслідок чого фотошар стає липким, що призводить до злипання витків рулону.

При архівному зберіганні фотоматеріалів спостерігається біопошкодження як емульсійного шару так і проявленого зображення і їх основи (паперу), не дивлячись на те, що проявлені фотографічні зображення мають природній антисептик – срібло. Мікроміцети, які розвиваються на фотоматеріалах, здатні адаптуватися до срібла.

Перші дослідження мікобіоти кіноплівок були проведені в 50-х роках минулого століття співробітниками НДКФІ. Проби, взяті ними з фільмових матеріалів Держфільмофонда СРСР, показали, що фотографуючий шар кіноплівок уражений головним чином представниками мікроскопічних грибів - Penicillium sp. та Aspergillus versicolor [11]. З літератури відомо, що гриби таких родів як: Stachibotrys, Chaetomium, Cladosporium, Fusarium, Trichoderma, Rhizopus, Scopulariopsis належать до тих, які найчастіше уражають КФД [14].

Описано проведення детального вивчення мікобіоти документів ЦДАКФД. При досліджені 34 рулонів кіноплівки було виявлено їх контамінацію спорами грибів, причому в 19 рулонах мікобіота знаходилась в життєздатному стані. Наприкінці 70-х років в процесі перегляду кінофотодокументів ЦДАКФД, які зберігалися в підземних боксах, виявлено 18 видів грибів, що утворювали на плівці плісневі нальоти.

Вибірковий контроль стану страхового фонду в цих сховищах показав, що в 15 з 68 обстежуваних приміщеннях виявленні документи, пошкодженні пліснявою. З них, фонодокументи на кіноплівці і на магнітній стрічці були значно уражені мікроскопічними грибами. Найбільше були пошкодженні кінодокументи [14].

Структура поверхні приміщень сховищ може сприяти адгезії спор грибів і конденсації крапельної вологи, що може бути причиною біологічного пошкодження фотоматеріалів [14].

Важливим фактором пошкодження фотографуючого матеріалу є присутність вологи. В закритих конвертах і коробках, виготовлених із повітрянепрониклого матеріалу, може проходити конденсація вологи. Видовий склад мікроміцетів, виділених з фотопаперу, схожий зі складом мікроміцетів, які розвиваються на поліетиленових упаковках для фотоматеріалів, але відрізняється від видового складу мікроміцетів, що присутні на фотоплівках [14].

2.3 Гриби, що контамінують компакт-диски

Проблема збереження компакт-дисків (CD) надзвичайно актуальна для бібліотек та архівів, так як CD-диски, на сьогодні найбільш масово використовуються для збереження електронних документів, баз даних, цифрових колекцій - текстових, графічних, аудіо- і відеодокументів, в тому числі раритетних [18, 19].

Донедавна існувала думка, що оптичні диски, виготовленні на основі довговічних хімічно і біологічно стабільних матеріалів, не піддаються дії мікроорганізмів і зберігають інформацію не залежно від кліматичних умов їх зберігання та експлуатації [14]. Практично відсутні дослідження що до дії мікроорганізмів на CD. В 2001 році з'явилась інформація про те, що “гриб Geotrichum candidum в умовах тропічного клімату проник ззовні в CD, зруйнував тонкий алюмінієвий шар і полікарбонатний напил, знищив дані, які зберігалися на диску. Компакт-диски змінили колір і стали прозорими. Навіть неозброєним оком було видно, що диски втратили колір і стали прозорими. Даний мікроорганізм живиться барвником, на якому випалюється інформаційний склад диска і повністю знищує алюмінієвий шар ” [20, 18,].

Починаючи з 2001 року, у Федеральному центрі консервації бібліотечних фондів при Російській національній бібліотеці проводяться комплексні дослідження по впливу умов зберігання і експлуатації оптичних дисків на довговічність записаної на них інформації.

Зараження оптичних носіїв інформації відбувається в умовах високої запиленості і насиченості повітряного середовища спорами мікроскопічних грибів, не дивлячись на те, що при виготовленні компакт-дисків використовуються матеріали хімічно і біологічно стійкі. Мікроміцети, що пошкоджують компакт-диски належать до родів: Aspergillus, Botryotrichum, Cladosporium, Geotrihum, Fusarium, Mucor, Penicillium, Rhizopus, Trichoderma [14].

У зв’язку із значними коливаннями температури і відносної вологості, повітря проходить зволоження субстрату, утворення конденсатів, а також адсорбція із повітря окисів азоту, сірки, карбону, хлоридів, пилу, сажі, що сприяє заселенню мікроорганізмами [14].

В Росії визначення біостійкості (грибостійкості) компакт-дисків передбачено стандартом “ Вироби електронної техніки, квантової електроніки і електротехнічні методи досліджень ”, в якому є посилання на стандарт “ Вироби технічні. Методи досліджень на стійкість до дії мікроскопічних грибів”, що поширюється на технічні вироби та рекомендується для визначення грибостійкості паперу. За цим стандартом використовувався набір культур мікроміцетів:Aspergillis niger van Tieghem, Aspergillis terreus Thom, Penicillium funiculosum Thom, Penicillіum ochro-chloron Biourge, Aureobasidium pullulans (de Barry) Arnaud, Paecilomyces variotiі Bainer, Scopulariopsis brevicaulis Bainer, Trichoderma viride Pers. Ex Fr., Chaetomium globosum Kunze.

Через 2 тижні після проведення досліду на поверхні дисків були виявлені розгалужені гіфи грибів, площа ураження яких, при розгляді під мікроскопом, займала, орієнтовно, 30% поверхні. Але через 9 тижнів відбулося локальне розшарування диску з торцевої частини. При комп`ютерному тестуванні виявили появу стійких відмов читання. Через 21 тиждень виявлено диски з практично повністю зруйнованим захисним шаром [18].

Негативно на компакт-диски впливає відносна вологість повітря. В діапазоні близько 100%, в них активно розвиваються мікроміцети. При одночасній дії декількох факторів (наприклад, температура і вологість, мікроорганізми і вологість і т.п.) негативний ефект збільшується. Диск зазнає втрату робочого стану за більш короткий період [18, 19].

2.4 Найбільш шкодочинні мікроскопічні гриби щодо носіїв інформації

Для того, щоб виявити види мікроміцетів, які є найбільш шкодочинні для окремих носіїв інформації та які є спільними для усіх, створено таблицю 1, з якої випливає той факт, що спільним контамінантом на даний час для паперу, CD-дисків та кіно- фотодокументів є Aspergillus niger. Гриби Trihoderma viride, Penicillium funiculosum, Chaetomium globosum, Scopulariopsis brevicaulis, Aspergillus fumigatus є спільними контамінантами для паперу та CD-дисків. Paecilomyces variotii –знайдений на CD-дисках та кіно-фотоплівці. Aspergillus versicolor – зустрічається як на папері так і на кіно- фотодокументах.

Таблиця 1 Види грибів, що найчастіше зустрічаються на різних носіях інформації

^* Літературне джерело, в якому є інформація про шкодочинність для паперу відповідного виду гриба.