11372 (Вивчення мохоподібних району польової практики - околиць сіл Копили та Розсошенці), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Вивчення мохоподібних району польової практики - околиць сіл Копили та Розсошенці", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "биология" из 2 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "биология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "11372"
Текст 2 страницы из документа "11372"
Виконану нами роботу можна розділити на 3 основні етапи:
польові збори та вивчення місцевостей зростання мохів;
обробка та визначення зібраних матеріалів;
обробка літературних джерел з даної теми.
При зборі зразка ми користувались ножем та польовими пакетами. До кожного додавалась чорнова етикетка, на якій ми вказували місцезнаходження, по можливості назву роду.
При визначенні мохоподібних ми користувались мікроскопом МВN - 3, бінокуляром, чашкою Петрі, препарувальними голками, предметними і покривними скельцями.
При ідентифікації зразків здійснювалася таким чином:
Спочатку відмічається колір, щільність дернини, а також колір та наявність спорогонів.
Частина зразку відмочується у воді, після чого відмічається: довжина стебла, форма та колір листків, наявність спорогонів, форма коробочки, кришечки.
За допомогою мікроскопа досліджуємо анатомічну будову листка:
жилкування;
форму листкової пластинки (край, середину, основу);
будову перистома коробочки;
характер ніжки.
Особливу увагу звертали на диференціацію клітин основи листка, а саме: колір та розмір.
При визначенні зразків ми використовували такі визначники:
Лазаренко А.С. Определитель лиственных мхов Украины.
Мельничук В.М. Определитель лиственных мхов средней полосы и Юга Европейской части СССР.
Гарибова Л.В. Водоросли, лишайники и мохообразные СССР.
Розділ 3. Мохоподібні як особлива лінія еволюції вищих рослин
На відміну від нижчих рослин (водоростей), тіло більшості мохоподібних представлено пагоном, що складається зі стебла і листів; тільки в їх частини воно являє собою слань або талом.
Від нижчих рослин мохоподібні відрізняються також численними мікроскопічними особливостями, у тому числі наявністю своєрідно улаштованих гаметангіїв (статевих органів): чоловічих - антеридіїв і жіночих - архегоніїв.
Відмінна ознака мохоподібних - правильне чергування в нормальному циклі розвитку рослини двох різних за своєю морфологією поколінь. Одне з поколінь називається гаметофітом (рослина, що виробляє статеві елементи - гамети), інше - спорофітом (рослина, що виробляє елементи безстатевого розмноження - спори). Якщо антеридій й архегонії розташовуються на одному гаметофіті, то такі рослини називаються однодомними. Якщо на одній рослині (чоловічій) розташовуються антеридії, а на іншому (жіночій) - архегонії, то такі види називаються дводомними. Є і багатодомні мохоподібні, у яких антеридії й архегонії можуть розташовуватися на одному і на різних рослинах того ж виду.
При наявності краплинно - рідкого середовища сперматозоїд досягає яйцеклітини і запліднює її. З зиготи виростає спорофіт, що у мохоподібних називається спорогоном, який складається зі стопи, ніжки та коробочки. За допомогою ніжки спорогоній висмоктує з гаметофіту воду з мінеральними солями й органічними речовинами. У листяних та антоцеротових мохів так як має хлорофіл він частково живиться самостійно. У коробочці спорогонія утворюється споровий мішок, або спорангій, в якому в результаті мейозу утворюються спори. Дозріла коробочка розкривається, спори попадають у зовнішнє середовище. При наявності сприятливих умов вони проростають і дають початок протонемі, яка має вигляд багатоклітинної нитки, пластинки, кулястого тіла й ін., а потім уже виростає гаметофор - власне сланевий або листостебловий гаметофіт, що несе гаметангії, у яких знову виникають сперматозоїди і яйцеклітини. У такий спосіб відбувається чергування поколінь у життєвому циклі мохоподібних. Детально цикл розвитку розглянемо на прикладі зозулиного льону.
Зозулин льон - Polytrіchum commune.
Рис.2.
1) чоловіча рослина,
2) жіноча рослина зі спорогоніями,
3) спорогонії.
Зозулин льон (Polytrіchum commune) є характерним представником листяних мохів. Його тіло розчленовано на тонке, округле, червонуватого кольору стебло і вузькі, зелені листочки. Корені відсутні, їх заміняють добре розвинуті ризоїди. У порівнянні з іншими видами мохів зозулин льон досягає у висоту 20-40 см.
Розмножується він спорами. У цього виду добре виражена зміна поколінь. Це дводомна рослина.
Чоловічі екземпляри зозулиного льону мають характерне росташування листків на верхівці стебел. Тут утворюються більші листки, сидять вони значно густіше у виді розеточки і мають червонувате зафарбування. По такому розташуванню листочків легко знайти чоловічі екземпляри. Антеридії формуються на розширеній верхній частини стебла. Вони мають трохи подовжену форму і у них розвиваються сперматозоїди з двома джгутиками. Архегонії мають колбоподібну форму, розташовані на верхівці стебла жіночої рослини, що, на відміну від чоловічої, не закінчується розеткою з червоних листочків. Запліднення відбувається ранньої весни, коли низькі місця, на яких виростають мохи, заливаються водою. Один зі сперматозоїдів проникає до яйцеклітини через ослизнений канал шийки архегонію і запліднює її. Із заплідненої яйцеклітини виростає спорофіт у вигляді довгої тонкої стеблинки, що закінчується коробочкою складної будови. Коробочка спорогона має подовжений із загостреним кінцем ковпачок. Зовні він подібний із зозулею, звідки і назва цього моху. Ковпачок (каліптра) - це верхня змінена частина архегонію. Під ковпачком знаходиться кришечка коробочки. Всередині коробочки є центральний стрижень - колонка, навколо неї міститься споровий мішок, у якому розвиваються спори. Спочатку вони з'єднані в тетради, тобто по чотири разом. Перед дозріванням тетради розпадаються на окремі спори. У коробочки спочатку відпадає ковпачок, потім кришечка. Край урночки коробочки закінчується зубчиками (перистом), у суху погоду вони відгинаються назовні і тим самим відкривають вихід зрілим спорам.
Спора, випадаючи на землю, при наявності достатньої кількості вологи проростає, утворюючи протонему, або передросток. Протонема складається з тонких гіллястих ниток, заповнених хлорофілом. Вона утворює верхівкову бруньку, з якої утворюються дорослі рослини зозулиного льону, причому одні протонеми утворюють тільки чоловічі, а інші тільки жіночі рослини. Хоча зовнішнього розходження між спорами немає, фізіологічно вони різняться. Після запліднення яйцеклітина розростається в безстатеве покоління у вигляді спорогона що росте на жіночому гаметофіті. У зозулиного льону гаметофіт за своїми розмірами переважає над спорофітом. Це рослина багаторічна. Після звільнення від сперматозоїдів чоловічі екземпляри не гинуть; вони продовжують рости і на наступний рік на верхівці їх знову утворюються антеридії. Не гинуть і жіночі екземпляри, після розсіювання спор спорогон відпадає, а рослини продовжують рости, і на наступну весну на верхівці стеблинки знову утворяться архегонії. [9]
Істотною відмінною рисою вищих рослин, до яких відносять і мохоподібних, від нижчих є наземний спосіб життя. У результаті тривалої еволюції вищі рослини вийшли з води і пристосувалися до життя в нових своєрідних наземних умовах. У процесі пристосування до наземного способу життя у них виробилося багато різних ознак і властивостей, відбулася диференціація органів і ускладнилась анатомічна будова, що сприяло нормальному способу життя у різноманітних умовах суші. Однією із гіпотез утворення мохоподібних є походження їх від водоростеподібних предків, Ймовірніше всього це була група зелених водоростей - археохарофіт (Рановський, 1979). При проростанні спор у мохів розвивається гілляста зелена нитка - протонема, що нагадує тіло нитчастих водоростей. Статевий процес у мохів здійснюється тільки у водному середовищі. Це вказує на споріднення мохів і водоростей.
Зозулин льон широко розповсюджений у вологих лісах, на луках, інколи на полях лісової зони. Низькорослі прямостоячі рослини нерідко утворюють щільний травостій. На стеблі багато листків, але знизу вони відсутні. Нижня частина стебла часто переходить у кореневище, що росте під землею горизонтально. Кореневище густо покриті ризоїдами, розростаючись, дають початок новим рослинам.
Схема циклу розвитку зозулиного льону (Polytrіchum commune):
1 - дорослі рослини зі зрілими спорогонами; 2 - спорогенна клітина; 3, 4, 5 - утворення спор (редукційний поділ); 6 - спори; 7, 8 - утворення чоловічої та жіночої протонем; 9 - чоловічій та жіночій гаметофіти; 10 - антеридії; 11 - сперматозоїд; 12 - архегоній з яйцеклітиною та сперматозоїдом; 13, 14 - розвиток спорогона.
Розділ 4. Мохоподібні лісових ценозів околиць сіл розсошенці та копили
В результаті наших досліджень встановлено, що в лісових масивах околиць сіл Розсошенці та Копили виявлено 19 видів мохоподібних. Вони належать до 8 родин, до 12 родів і 15 видів.
Таблиця 1.
Видовий склад зібраних мохоподібних
РОДИНА Polytrichaceae Dicranaceae Funariaceae Bryaceae Mniaceae Brachytheciасeae Hypnaceae Endodontaceae | ВИД Polytrichum juniperinum Hedw. Atrichum undulatum (Hedw) Beauv. Dicranum scoparium Hedw. Dicranum polysetum Sw. Ceratodon purpureus (Hedw) Brid. Funaria hygrometrica Hedw. Pohlia nutans (Hedw) Lindb. Mnium cuspidatum Hedw. Brachythecium oldipodium B. S. G. Eurhynchium hians (Hedw) Saegev. Platygyrium repens (Brid) Bryol eur. Pylaisia polyantha (Hedw) B. S. G. Hypnum pallescens (Hedw) Beauv. Hypnum cupressiforme Hedw. Pleurozium schreberi (Brid) Mitt. |
4.1 Морфолого-біологічні особливості зібраних мохів
Відділ Мохи (Bryophyta)
Клас Брієві мохи (Bryopsida)
Підклас Брієві (Brydae)
Прядок Політрихові (Polytrichales)
Родина Політрихові (Polytrichaceae)
Рід, вид Зозулин льон ялівцевий (Polytrichym juniperum Hedw)
Дернинки сизувато-зелені, густі. Стебла до 10см, прямостоячі. Листки при основі лінійно-ланцетні; часто із злегка загнутою всередину чи відігнутою назовні верхівкою. Край цілісний, широко завернений всередину. Жилка зверху на спинці зубчаста. Повздовжні пластинки листка з гладенькою, пляшкоподібною, краєвою клітиною. Внутрішні листки по краю широкі; білошкірі з довгою віссю.
Коробочка видовжена, призматична, з різко виділеною дископодібною шийкою. Зубців перистому 64. Ковпачок найчастіше довший за коробочку, волосистий.
По всій території України на відкритих, сухих місцях, пісках, в сухих хвойних чи листяних лісах, на скелях, камінні, на рівнині і в горах. [3] ; [10]
Цей мох був знайдений нами в околицях с. Копили, в сосновому лісі на згарищі.
Рід, вид Атріх хвилястий (Аtrichum undulatum (Hedw) Beauv) Одно - або дводомний. Дернинки рихлі, темно - або жовто-зелені. Стебло до 10 см висоти. Сухі листки - скручені і зігнуті всередину, вологі - прямостоячі, хвилясті, 5-10 мм, лінійно - язиковидні, загострені. Жилка закінчується у верхівці листка.
Спорогони зазвичай поодинокі, рідко на верхівці пагону розташовуються 2 (3) спорогона. Ніжка 2-4 см, червонувата або жовтувата. Коробочка зазвичай нахилена, близько 5 мм, червонувато - або темно-бура. Спороносить восени.
Широко поширений по всій лісовій смузі України; зазвичай на порушеному або незадернованому ґрунті в хвойних і змішаних лісах, рідше на луках і покритих гумусом каменях в горах.
Цей мох ми знайшли у листяному лісі.
Порядок Дикранові (Dicranales)
Родина Дикранові (Dicranaceae)
Рід, вид Дикран віничний (Dscranum scoparium Hedw)
Дернинки зелені, бурі, блискучі, пухкі. Стебло 3-5 см. висотою, просте або слабо галузисте. Листки до 2 мм завдовжки, рівномірно відстовбурчені в усі сторони, прямостоячі або серцевидно-односторонні; з широко-ланцетої основи до середини гостро пильчасті, шилоподібні. Жилка досягає верхівки листка, на нижньому боці з 2-3 низькими повздовжніми пластинками. Клітини основи пластинки листка бурі, зверху коротко-прозенхіматичні; внизу лінійні, утворюють вушка, вгорі короткі і шестикутно-ромбічні. Клітини вушок
коричневі, не доходять до жилки.
Коробочка циліндрична, нахилена, темно-коричнева, без жилок, гладенька, кришечка з дуже довгим дзьобиком. На Україні досить поширений вид в соснових лісах, на ґрунті, скелях.
Цей вид ми зустріли в околицях с. Копили в сосновому лісі на ґрунті. Часто.
Вид Дикран багатоніжковий (Dicranaceae polysetum S w) Дернинки м'які, рихлі, зелені або жовтувато-зелені, злегка блискучі. Стебло до 15 см висотою, зазвичай просте, з густою білуватою або бурою ризоїдною повстю. Листя до 1 см довжиною, обернені у всі або в один бік; пластинка яйцевидно-ланцетна, загострена, по краю в нижній половині пильчаста; бурі клітини в кутках основи листа не досягають жилки.
Спорогони по 1-5 з одного перихеція, з жовтими або червонуватими, до 4 см дов., ніжками. Коробочка нахилена або повисла, циліндрична, з маленьким зобиком, в сухому стані - скручена і борозенчаста. Кришечка з довгим дзьобиком. Спороносить влітку і восени.
На ґрунті і гниючих стовбурах в лісах, рідше на скелях і болотах. Характерний широко поширений вид лісової смуги. [8]
Нами вид відмічений у сосновому лісі околиць с. Копили на ґрунті.
Рід, вид Цератодон пурпурний (Ceratodon purpureus (Hedw) Brid) Стебло 1-3 см, прямостояче, розгалуджене. Листки прямостоячі, від яйцевидно-ланцетних до вузьколанцетних, загострені.