ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ СУБТРОПІЧНИХ ТА ТРОПІЧНИХ РОСЛИН ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ОЗЕЛЕНЕННЯ

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ТРОПІЧНИХ ТА СУБТРОПІЧНИХ ПЛОДОВИХ РОСЛИН: ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ

2.1 Родина Рутові – Rutaceae

2.2 Родина Бромелієві - Bromeliaceae

2.3 Родина Гранатові – Punicaceae

2.4 Родина Пальми (арекові) - Palmae (Arecaceae)

2.5 Родина Шовковицеві – Moraceae

2.6 Родина Розоцвіті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Життя людини безпосередньо пов`язане з природою, а в результаті і з життям рослин. Сучасний зелений інтер`єр повинен поєднувати декоративний ефект з довго тривалістю функціонування, створювати затишок та бути повноцінним елементом архітектурно-дизайнерської композиції.

Багато поколінь учених садівників не тільки успішно освоїли прийоми культивування тропічних і субтропічних екзотів у штучних режимах, але і за допомогою селекції і гібридизації одержали чудові форми і сорти декоративних рослин, що склали елітний фонд світового рослинництва.

Сучасний асортимент декоративних рослин захищеного ґрунту нараховує не одну тисячу видових назв. Досить цікавими для вирощування та використання в кімнатному дизайні є тропічні та субтропічні рослини. Ці рослини не тільки мають симпатичний вигляд, але і дають неабияку користь для людини – плоди придатні до вживання.

Використання даних рослин створює в помешканні або офісі ефект незвичності та вишуканості.

Метою нашої роботи є: проаналізувати особливості використання та вирощування субтропічних та тропічних плодових рослин в кімнатних умовах.

Завдання роботи полягають в тому, щоб:

1. проаналізувати можливості використання субтропічних та тропічних плодових рослин у кімнатному озелененні;

2. охарактеризувати основні види субтропічних та тропічних плодових кімнатних рослин, особливості вирощування та догляду.

РОЗДІЛ 1. ВИКОРИСТАННЯ СУБТРОПІЧНИХ ТА ТРОПІЧНИХ РОСЛИН ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО ОЗЕЛЕНЕННЯ

Чому ми вирощуємо в кімнатах не місцеві, а іноземні рослини? Пояснення цьому знаходимо в подібності кліматичних умов існування цих рослин на батьківщині й у нас будинку. Батьківщина більшості кімнатних рослин тропічний пояс земної кулі. Багато видів походять з волого-тропічних лісів, що займають величезні простори по обидві сторони екватора в Африці, Америці, Австралії й Азії, де цілий рік тримаються високі температура і вологість. Через насиченість атмосфери водяними парами інтенсивність світла невисока. Рослинність досягає тут надзвичайної розмаїтості й обумовлює специфічну багатоярусну структуру лісу. Найвищі дерева звичайно стрункі, негілчасті, наприклад пальми з великими шкірястими листками, пристосованими до сильної транспірації. Деякі види виростають в умовах дуже низької освітленості. Однак найбільш яскравою рисою волого-тропічних лісів є так звана позаярусна рослинність, представлена ліанами і епіфітами.

Ліани - особлива життєва форма рослин, що виникла в боротьбі за світло і простір у густих рослинних співтовариствах. Для ліан характерні довгі тонкі стебла і здатність до дуже швидкого росту, що дозволяє їм виносити листки на поверхню крон дерев. Більшість ліан світлолюбні рослини. Великі дерев'янисті ліани майже завжди досягають верхніх ярусів і найбільше повно використовують сонячне світло, а більш дрібні це, головним чином трав'янисті, ліани рідко виходять з тіні підліска. Виникнення ліан у природі відбувалося незалежно від різних класів і родин рослинного царства під впливом вихідних умов існування: є ліани серед папоротей, голонасінних, однодольних і двочасткових покритонасінних рослин.

Способи прикріплення до опорних рослин у ліан різні. Кучеряві ліани обвивають опору молодими неодеревенілими верхівками стебел, що володіють здатністю робити кругові рухи. Лазячі ліани піднімаються на опору за допомогою загнутих назад гачків і щетинок. Багато видів прикріплюються до опори додатковими коренями.

Інші рослинні формації і кліматичні зони тропічних і субтропічних районів земної кулі також є джерелом багатьох декоративних вічнозелених рослин. Субтропічний клімат характеризується чергуванням помірної, прохолодної зими і жаркого літа, термічні умови допускають цілорічну вегетацію рослин. Розрізняють сухі і вологі субтропіки. Сухі субтропіки характеризуються літньою температурою 20-22°, зимовою 8 -10° і відносною вологістю влітку 50- 60% і узимку 65 - 75 %. У такому кліматичному режимі ростуть евкаліпти, акації, мирта, хамеропс, олеандр і інші відомі кімнатні рослини. Вологі субтропіки включають мусонні ландшафтні зони і вічнозелені ліси відрізняються літньою температурою 18 - 22°, зимовою 13-18° і відносною вологістю влітку 80-100% і узимку 65-75%.

Навіть такий короткий огляд кліматичних режимів тропічних і субтропічних районів земної кулі дає представлення про величезну розмаїтість екологічних типів рослин, що живуть на нашій планеті, і можливостях найбагатшого вибору рослин для культури в умовах штучного мікроклімату приміщень.

Людство протягом усієї своєї історії відбирало зі світового генофонду тропічної і субтропічної флор найбільш цінні і перспективні для господарської та дизайнерської діяльності види рослин. У північних областях Землі уродженці теплих країн проходять первинну інтродукцію під склом, в умовах захищеного ґрунту ботанічних садів. Роль ботанічних садів як хоронителів генофонду культурних, а також рідких і зникаючих рослин важко переоцінити. Ботанічні сади аналізують екологічну обстановку в районах природних місцеперебувань інтродукованих рослин, визначають екологічні оптимуми й амплітуди пристосовності кожного виду до провідних факторів середовища і на цій підставі розробляють науково обґрунтовані рекомендації з агротехнічних прийомів їх вирощування в умовах культури. Особливе місце в тематиці наукових досліджень займає розробка теорії продукційного прогнозу (як вивчення співвідношення природного і штучного процесів розселення рослин) і наукового прогнозування поведінки рослин в інтер'єрі.

Асортимент видів, різновидів і садових форм по характері використання у внутрішнім озелененні поділяють на групи і категорії. У практиці квітництва нерідко виділяють дві групи рослин: красивоквітучі і декоративно-листяні. За способом застосування в озелененні рослини поділяють на види, використовувані для горизонтального і вертикального озеленення. У свою чергу, групу видів, що рекомендуються для вертикального озеленення, підрозділяють на ліани й ампельні рослини.

Аналізуючи використання декоративних екзотичних рослин можемо сказати, що в ботанічних садах України нараховується значна кількість. Колекція пальм нараховує 40 видів і 1 сорт з 24 родів. В колекції є представники: пустинних оазисів - Washingtonia Y.Wendl. - вашингтонія (2 види), Phoenix L. - фінік (З види); Sabal Adans - сабаль (5 видів), Seneroa L. - (1 вид) - типово саванові пальми, що зростають в кампосах; Trachycarpus H.Wendl. - трахікарпус (2 види) представники туманних гірських тропічних лісів; Chamaedorea Willd. - хамедорея (5 видів), Caryota L. - каріота (4 види) - розповсюджені у справжніх вологотропічних лісах.

Лабораторія тропічних і субтропічних рослин розташована в експозиційній оранжереї і має більшу частину рослин закритого ґрунту, які культивуються у ботанічному саду. Рослини розміщаються за еколого-географічним принципом. У чотирьох відділеннях оранжереї підтримується певний режим температури, вологості, освітлення, що дозволяє утримувати рослини з широким спектром екологічних вимог, обумовлених природними умовами району зростання. Окремі перспективні види розмножуються на площах виробничих теплиць. До складу колекції входять як декоративні, так цінні в господарському відношенні види рослин тропіків та субтропіків - харчові, лікарські, технічні, пряно-ароматичні і ін.

Колекція відрізняється великим таксономічним різноманіттям, наявністю різних життєвих форм. В даний час вона нараховує 1270 видів, різновидів, форм і сортів, що відносяться до 109 родин і 457 родів. За біоморфологічними ознаками у складі колекції 159 видів представлені деревами, 112 - чагарниками, 35 - напівчагарниками, 354 - травами, 505 - сукулентами, 83 - ліанами, 71 - епіфітами. Особливість колекції - широка географія, корисність, високі декоративні якості, реліктовість і ендемізм. Основна частина видів - вихідці з Центральної і Південної Америки, Південної і Східної Африки, Австралії і Нової Зеландії, Середземномор'я, Індонезії, Індії, з острова Мадагаскар. У колекції є як примітивні найдавніші вищі рослини (псилот тригранний, селягінели, папороті, сагові, голонасінні), так і еволюційно молоді представники (бананові, імбирні, орхідні й ін.). З усього різноманіття деревних рослин у складі колекції налічується 110 видів третичної флори, у т.ч. і стангенрія дивна (Stangeria paradoxa Moore) - одна з рідкісних стародавніх рослин світової флори, ендемік прибережної зони Південно-Східної Африки. Єдиний екземпляр цього виду був вирощений з насіння посіву 1964 року. Найбільша кількість видів приходиться на кактусові (245), ароїдні (95), лілійні (93), товстолисті (78), геснерієві (52), бромелієві (40), молочайні (27), арекові (26), бегонієві (25), ластівневі (20), перцеві (19), комелінові (19). Інші 97 родин представлені меншими кількостями видів. У сортовій різноманітності рослин колекції перше місце посідає родина геснерієвих, яка значно поповнилася за останні п?ять років сортами сенполії фіалкоквіткової (160 сортів). З хвойних рослин представлені араукарії, криптомерії, куннінгамії, кипариси, секвойї, таксодіум. Серед крупномірних екземплярів колекційного фонду привертають увагу величні пальми: фінік канарський (1926 року посадки), фінік лісовий, фінік пальчастий, лівістони (китайська і південна), бутія головчаста. В колекції досить широко представлені фікуси (25 видів), група епіфітних рослин представлена орхідеями, папоротями, бромелієвими, є водяні та болотні рослини, рослини морських узбережь. З плодових рослин світової флори особливу цінність у колекції представляють авокадо, манго, гуаява, маслина європейська, фейхоа, мушмула японська, кава аравійська, цитрусові, динне дерево, інжир, гранат, євгенія одноквіткова, цератонія (ріжкове дерево), цифомандра (томатне дерево), коринокарпус гладкий, аннона, ваніль, банан, сизаль. Деякі з них в умовах оранжереї плодоносять (манго, гуаява, кава, фейхоа, мушмула, євгенія, мандарин, лимони).

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ ТРОПІЧНИХ ТА СУБТРОПІЧНИХ ПЛОДОВИХ РОСЛИН: ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ, ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ТА ДОГЛЯДУ

2.1 Родина Рутові – Rutaceae

Лимон - Citrus limon

Батьківщина тропічні і субтропічні області, Південно-східна Азія. Період декоративності цілий рік.

Вічнозелена рослина. Квітне протягом року кілька разів. Квіти із запахом. Яскраво-жовті плоди утворюються головним чином на гілках не нижче за четвертий порядок. Плоди утворюються на коротких гілочках - плодушках. Доспілий плід може до двох років залишатися на рослині, міняючи забарвлення на зелене, і потім знову стає жовто-золотистим.

Кімнатні лимони в порівнянні з ґрунтовими мають більш тонку шкірку, менше насіння і більш ароматні.

Павлівський лимон. Тіневиносливе деревце заввишки 1,5-2,0 м. Плоди до 150 г вагою, але можуть бути і близько 500 г. Тонкошкірі і запашні. Цей лимон в кімнатних умовах легко розмножується вегетативним шляхом. Зі всіх відомих лимонів він найбільш пристосований до кімнатної культури.

Лимон Мейера. Відрізняється карликовістю і хорошим плодоношенням. Смак плодів більш кислий, ніж у інших сортів лимона, і його плоди вживають в їжу не дозрілими. Ремонтантна, скороспілість, рясність плодоношення лимона Мейера роблять його цікавим для кімнатної культури.

Новогрузинський лимон має ніжний сильний запах. Плоди майже без насіння. Плодоносити починає пізніше за Павлівський лимон. Квітне і плодоносить протягом цілого року (сорт ремонтантний). Дерева сильнорослі з розкидистою кроною і великою кількістю шпильок.

Дженоа. Слаборосле деревце без шпильок. Дуже урожайний сорт. Якість плодів вище, ніж у інших сортів. В році квітне кілька разів.

Лісбон. Сильноросле деревце з великою кількістю колючок. Сорт ремонтантний, добре переносить високу температуру.

Лимони вимогливі до світла і тепла. Бутонізація, цвітіння і зав'язування плодів краще всього відбуваються при середній температурі повітря і ґрунту + 15-18°C.

Взимку рекомендується містити в світлому холодному приміщенні (до 12°C). Відсутність холодної зимівлі може привести до того, що рослина не заплодоносить. Крім того, лимони досить чутливі до зміни клімату. Якщо виставити те, що плодоносить деревце на вулицю, то через різку зміну світлового дня і температурного режиму, він може скинути плоди і навіть листя, результатом зміни клімату може з'явитися і відсутність плодоношення на наступний рік.

Яскраве розсіяне світло. Буде добре біля східного і західного вікна. Притінення від прямого сонця потрібне весною і влітку в найжаркіший годинник. Лимон відноситися до рослин короткого світлового дня, тобто при дуже довгому світловому дні, вони йдуть в зростання, а плодоношення затягується.

Полив влітку і весною рясно 1-2 рази в день теплою водою, взимку поливання рідке і помірне - 1-2 рази на тиждень і теж теплою водою. Проте і взимку не можна допускати пересушування земляної грудки, оскільки це веде до скручування листя і опадання не тільки листя, але і плодів. З другого боку, не треба забувати, що від надлишку вологи рослини гинуть. Починаючи з жовтня полив скорочують. Щоб забезпечити дихання кореням і запобігти застою води в горщику, верхній шар землі у лимонів періодично розпушують.

Хоч би раз на місяць деревце лимона бажано поставити у ванну, прикрити поліетиленовою плівкою землю в горщику і обмити всю крону ватою з мильною піною. Тоді не доведеться проводити важку боротьбу з шкідниками. Не забути при цьому стовбурець деревця знизу перев'язати марлею або бинтом, щоб мильна вода вбиралася тканиною і не потрапляла в ґрунт.

Для того щоб від переміщення лимон не скинув листя, його слід повернути на те саме місце на підвіконні і в тому ж положенні щодо сторін світу. З цією метою на горщику слід наклеїти або нарисувати вертикально дві паралельні смужки, а на підвіконні мають бути такі ж дві горизонтальні смужки, які потрібно суміщати з вертикальними. Тоді будете впевнені, що напрямок світла на деревце не змінився.

Лимони регулярно обприскують в літній період, але якщо вони містяться взимку в приміщенні з центральним опалюванням, то обприскують і взимку. При вмісті в приміщенні з сухим повітрям лимони піддаються нападу шкідників (кліщів і щитівок). Оптимальна вологість повітря для лимонів 60-70%, звичайно це при температурі не вище 20°C.

Дуже важливим чинником вирощування сильних дерев є вчасне їх підживлення, яке здійснюють у період масового зав'язування плодів, тобто в травні-червні. Роблять це щодекадно розчином мінеральних солей (можна користуватися стандартними сумішами для квіткових рослин).Такі підживлення треба чергувати з поливанням розчином коров'яку (1:10). Від вересня до лютого підживлювати треба раз на місяць розчином меншої концентрації.

Розмноження. Розмножувати лимони можна насінням, щепленням та живцюванням. Вегетативний спосіб розмноження - запорука швидкого плодоношення. Вирощені з насіння рослини починають родити не раніше, ніж за 8- 10 років. Щоправда, прищеплювання сіянців на добру підщепу забезпечує одержання врожаю на 5-6-й рік.