Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Плодоносити рослини починають на 4—5 рік, проте бувають випадки більш раннього плодоношення. Пересаджувати інжир краще до початку вегетації. Молоді рослини пересаджують щороку, а 4—5-річні — у міру розростання кореневої системи. Для дорослих рослин зазвичай роблять дерев'яні ящики. До початку плодоношення інжир не варто висаджувати у великі горщики — він буде сильно розростатися і строки плодоношення затягнуться, а доглядати за великою рослиною важче.

З кожною новою пересадкою молодих рослин ємність горщиків має збільшуватися на 1 л. Тож для 5-річної рослини потрібен посуд ємністю 5—7 л. У подальшому з кожною пересадкою його збільшують на 2,5 л.

У новий горщик інжир пересаджують разом зі старим ґрунтом. Для цього готують суміш з дерну, листяного перегною, торфу і піску у співвідношенні 2:2:1:1; рН суміші має бути 5—7.

Інжир добре росте, якщо є багато світла і вологи, тому в період вегетації його краще тримати у світлому приміщенні і рясно поливати. Якщо вологи недостатньо, листя починає скручуватися і може навіть повністю осипатися. І хоча за рясного поливу воно відростає знову, припускатися цього не варто. У кімнатних умовах інжир плодоносить двічі на рік: з березня по червень та на початку серпня — наприкінці жовтня. Влітку його краще виносити на лоджію або в сад.

На початку листопада інжир скидає листя і переходить у стан спокою. Рослину потрібно перемістити у прохолодне місце (льох чи підвал) або поставити на підвіконня ближче до скла, а від теплого кімнатного повітря відгородити поліетиленовою плівкою. Поливають рослину дуже рідко, не даючи ґрунту зовсім пересохнути. Температура води не повинна перевищувати 16—18°С, щоб не почали відростати бруньки.

Якщо восени листя інжиру залишається зеленим то треба штучно викликати його опадання: дерев яке скидає листя, потрібен відпочинок, хоча б не значний. Щоб викликати період спокою, скорочують поливи. Коли грунт трохи підсохне, листя починає жовтіти і осипатися. Якщо взимку рослина знаходилась у кімнаті, то у грудні-січні вона знову починає рости, якщо у підвалі або в погребі — то в лютому. Крону рослини формують, прищипуючи верхів центрального пагона. Бокові пагони так само прищипують, а довгі укорочують. У такий спосіб створюють умови для росту бокових пагонів. Для доброго росту й плодоношення інжир необхідно підживлювати органічними й мінеральним добривами, але не в період спокою. Якщо після зимового відпочинку починають розпускатися бруньки, рослину поливають розчиненим у воді m ре-гноєм, а через 10—15 днів поливають рідко азотно-фосфорним добривом. Для поливу можна використовувати такий розчин: 3 г подвійного суперфосфату розчинити в 1 л води, прокип'ятити протягом 20 хвилин, потім розбавити кип’яченою водою до 1 літра і додати 4 г сечовини.

У період вегетації інжир регулярно підживлюють органічними добривами: бовтанками перегною, деревної золи, настоянками трав. Щоб листя маг яскраво-зелене забарвлення, двічі на рік (навесні і влітку) дерево поливають розчином залізного купе росу (2 г на 1 л води) або обприскують ним усю крону. Навесні та влітку інжир підживлюють мікроелементами.

2.6 Родина Розоцвіті

Персик звичайний Persіca vulgarіs. Батьківщина - північний Китай. Персик відноситься до того ж роду Рrunus, що і слива, абрикос, вишня. З безлічі сортів для кімнатної культури можна порекомендувати Ранній Риверса, Переможець, Ранній міньйон, Амсден, Ноблес, Нектарин білий, Нектарин ананасний.

Персик - невисоке прямоствольное дерево з пагонами, що утворюють широку крону, у кімнатній культурі рідко перевищуюче 2 м у висоту. Струнке гнучке персикове деревце, що зацвітає в лютому-березні до розпускання листків, декоративне з весни до осені, коли дозрівають плоди. Листки прості, черешкові, ланцетні, довжиною 7-12 см, шириною 2-3,5 см, з пильчатим краєм, зелені. Квітки звичайно рожеві, одиночні або парні, 5-пелюсткові, 3-4 см діаметром, на короткій квітконіжці, майже сидячі, у декоративних сортів бувають білі, червоні або смугасті, прості, махрові і напівмахрові квітки. Виведені також декоративні сорти з червоними листками.

Плоди - соковиті кістянки з тонкою шкірочкою, кулясті, з борозенкою на одній стороні, бархатисті (у справжніх персиків) або голі (у нектарин). Кісточка зморшкувата-борозниста з дрібними ямочками. Кісточка може бути прирослою до м'якоті або вільної. Персик успішно вирощується в умовах оранжерей і зимових садів при зимових (листопад-січень) температурах близько 0⁰С, а також використовується для бонсай. Дорослі рослини витримують морози до -10^оС. У січні-лютому температуру на два тижні підвищують до +4-8^оС. У цей час роблять обрізку. Далі персик вносять у більш тепле приміщення (10-12^оС), де рослина зацвітає. Після цвітіння можна помістити в теплому приміщенні. Приміщення потрібно регулярно провітрювати. Рослина світлолюбна, узимку бажано додаткове висвітлення. У частих обприскуваннях персик не має потреби, вони необхідні тільки в періоди з дуже низькою вологістю повітря. Полив улітку рясний, узимку обмежений. Під час дозрівання плодів полив зменшують і не обприскують. З початку цвітіння до серпня рослину підгодовують два рази на місяць органічним або мінеральним добривом. Персикове дерево має потребу в регулярної обрізці. Великі квітки і плоди розвиваються на пагонах минулого року. При зимовій обрізці видаляють густу крону і наполовину укорочують пагони поточного року, залишаючи на них 5-6 бруньок. Улітку сильнорослі пагони довжиною 20-25 см прищипують. Пересаджують ранньої навесні, перед цвітінням. Розмножують персик щепленням на отримані з насінь підщепи. У розплідниках можна придбати саджанці, що після посадки потрібно сильно обрізати. Для горшкової культури персик прищеплюють на бобівник або терник. Ґрунт: дернова і листова земля, перегній, торф, пісок (1:2:1:1:1). Обов'язковий гарний дренаж. Персик піддається дуже багатьом хворобам: жовтяниця, розеточность; бура гнилизна й інші грибкові захворювання.

Грейпфрут кімнатний.

Багаторічне вічнозелене цитрусове дерево з невеликими колючками на пагонах з дуже красивими листками на великих черешках. У кімнатних умовах виростає до 1,5- 2 м. Квітки - великі білі з рожевим відтінком, із сильним ароматом, одиночні або зібрані в кисть. У кімнаті можуть цвісти і плодоносити. Найкращим для кімнат є сорт Дункан. Листи великі, овальні, блискучі із ширококрилатими черешками. Квітки великими, білими, одиночні або розташовані кистями в пазухах листків. Має 2-3 періоду росту. Плодоносіння буває на пагонах поточного року. Плоди округлі, лимонного кольори, сплюсненої форми, шкірочка гладка, дозрівають у листопаду-грудні. М'якоть грубозерниста, сірувато жовта, ароматна, киснуло солодка з приємною гіркотою. Рослина починає плодоносити в дворічному віці. Листки живуть 2-3 роки. Кращий спосіб розмноження - щеплення.

Розміщення. Молоді рослини добре почувають себе на підвіконні. Дорослий грейпфрут прекрасно росте в просторій кімнаті, зимовому саду, нерідко зустрічається й в офісах. Рослина віддає перевагу світлому, сонячному і теплому місцю. Влітку і восени, до настання заморозків, його можна тримати в саду, на балконі, на відкритій терасі. Узимку варто перенести у світле приміщення з температурою 4 - 6° С. Якщо в приміщенні дуже жарко і сухо, рослина скидає листки.

Догляд. Улітку рослині необхідний частий полив, однак стежте, щоб не було застою води. Узимку полив - помірний. Підгодовують грейпфрут комплексними добривами два рази на місяць. Рекомендуємо обприскувати рослину водою кімнатної температури з пульверизатора. Розмноження можливе черешками в теплицях.

Шкідники і хвороби. Рослина часто уражається щитівками і червоними цитрусовими кліщами. Через надмірно сухе повітря або надлишок вологи на листах з'являється сажковий гриб і різна плямистість.

ВИСНОВКИ

1. Використання в кімнатному фітодизайні субтропічних та тропічних плодових рослин пояснюється подібністю кліматичних умов існування цих рослин на батьківщині й у нас будинку.

2. Батьківщина більшості кімнатних рослин тропічний пояс земної кулі. Багато видів походять з волого-тропічних лісів, що займають величезні простори по обидві сторони екватора в Африці, Америці, Австралії й Азії, де цілий рік тримаються високі температура і вологість. Через насиченість атмосфери водяними парами інтенсивність світла невисока. Ці рослини потребують створення певних умов для вирощування та догляду за ними. Взимку вони потребують більше світла і тепла та меншу кількість вологи.

3. Для кімнатної культурі найбільш широко використовуються такі субтропічні та тропічні плодові рослини: абрикос, гранат, лимон, апельсин, інжир, ананас, фінік, грейпфрут.

4. В своїй роботі ми запропонували опис найбільш поширених плодових кімнатних рослин тропіків та субтропіків, особливості догляду за ними, розмноження, видове різноманіття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азарова Л. В., Слюсаревская Н. С, Петрушенко В. В. О фитоцидности некоторых оранжерейных растений//Интродукция и акклиматизация растений на Украине и в Молдавии. Киев, 1974.

2. Аллелопатия в естественных и искусственных фитоценозах//Сб. науч. тр. АН УССР. Центральный республиканский ботанический сад. Киев, 1982.

3. Вехов В.Н. Культурные растения СССР. - М.: Мысль, 1978. - 336 с.

4. Голованов К.Є. Супутники культурних рослин. - К.: Рад. шк., 1987. - 160 с.

5. Губанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения СССР. – М.: Мысль, 1976. – 360 с.

6. Гусанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 160 с.

7. Декоративные растения открытого и закрытого грунта. Киев, 1985.

8. Дмитриева Н. Л. Озеленение интерьеров общественных зданий //Искусство и быт. 1964. Т.1.

9. Имханицкая Н. Н. Пальмы. Л., 1985.

10. Использование тропических и субтропических растений в озеленении интерьеров/ /Тезисы конференции, посвященной 180-летию Ботанического сада ТГУ 25—26 октября 1983 г. Тарту, 1983.

11. Клешнин А. Ф. и др. Выращивание растений при искусственном освещении. М., 1959.

12. Коровин С. Е., Чеканова В. Н. Бромелиевые в природе и культуре. М., 1984.

13. Кроненберг Р., Бергмане М. Озеленение промышленных интерьеров. - Рига, 1970.

14. Кузьмина-Медова Е. Л. Растения в интерьере//Проблемы зеленого строительства и садово-паркового хозяйства. - Новосибирск, 1972.

15. Кутас Е. Н. Эколого-биологические особенности жизнедеятельности растений в условиях интерьеров. - Минск, 1984.

16. Сааков С. Г. Оранжерейные и комнатные растения. Л., 1483.

17. Справочник цветовода. М., 1971.

18. Стеблянко М.І. та ін. Ботаніка: Анатомія та морфологія рослин. – К.: Вища школа, 1995. – 384 с.

19. Тавлинова Г. К. Цветы в комнате и на балконе. Л., 1982.

20. Хантер М., Хантер Э. Зимний сад. / Проектирование, строительство, оборудование. М., 1985.

21. Хомутецкая Н. Н. Зимние сады. //Строительство и архитектура Ленинграда. 1969. № 12.

22. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Курс общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 472 с.

23. Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 422 с.

24. Черевченко Т. М., Снежко В. В. Озеленение интерьеров/ /Экспресс — информация. Сер. Озеленение населенных мест. 1982. № 23. Вып. 6.

25. Шапенкова Г. Н. Растения в интерьере общественных зданий. // Цветоводство. 1977. № 2, 3.

Характеристики

Список файлов курсовой работы