2969 (Становлення ощадних банків в Україні), страница 5

При цьому доцільним є запровадження прогресивної шкали компенсації, але максимальна її сума не має перевищувати 50 тис. грн. Тобто оптимальною виглядає схема, коли за максимального значення суми відшкодування 50 тис. грн. вклад на суму 10—15 тис. грн. компенсується на 100%, вклад на рівні 15—25 тис. грн. — 90% тощо. Такий принцип допоможе захистити найдрібніших вкладників, але втримуватиме фізичних осіб від розміщення депозитів на великі суми без належного аналізу фінансового становища банків.

Системи захисту депозитів на сьогодні практикуються у більш як 70 країнах. Вони різняться як за об’єктами, що підпадають під захист, і розмірами гарантованої суми компенсації, так і за формою участі в них банків. Базовими схемами загальновизнано американську і європейську.

Прийнята з 1934 року в США схема передбачає домінуючу участь держави в системі захисту вкладів. Надалі напрацювання США були використані в Канаді, Великобританії, Японії та інших країнах. Європейська ж схема передбачає участь банків у системі захисту вкладів на добровільній основі.

У Польщі така система реалізується через Фонд гарантування вкладів, який за своїм статусом є недержавним, але управління яким здійснює держава. Для виконання покладених на нього функцій фонд розпоряджається фінансовими ресурсами, нагромадженими у результаті формування спеціальних фондів на балансах усіх банків — учасників системи гарантування вкладів. Застосовувана в цій країні змішана форма власності на функціональний орган системи захисту вкладів дає змогу зберігати довіру населення до неї і при цьому забезпечує ефективне використання коштів банків, що залучаються для захисту вкладів.

У Росії захист вкладів здійснює Агентство зі страхування вкладів відповідно до федерального закону. Відшкодування за вкладами виплачується у розмірі 100% від суми вкладу, але не більш як 3,5 тис. дол. Для участі в цій системі банки мають відповідати встановленим центробанком вимогам щодо показників капіталу, активів, якості управління ризиками, дохідності й ліквідності. У разі, якщо банк не відповідає цим вимогам або відмовляється брати участь у системі гарантування вкладів, його позбавляють права залучати кошти фізосіб.

Для України найприйнятнішим шляхом може стати встановлення жорстких вимог до якості роботи банків, які претендують на участь у системі гарантування вкладів, за умови прив’язки права залучати кошти фізосіб до виконання цих вимог, як у Росії. Окрім того, доцільно підвищити ступінь прозорості і публічності учасників системи гарантування. За таких умов участь банку в такій системі даватиме чіткий сигнал його вкладникам, що регулятору і Фонду гарантування вкладів досконально відома ситуація в банку, й у разі його дефолту можна розраховувати не лише на компенсацію, а й на виплати з ліквідаційної маси.

Прикладом для наслідування може стати і Польща, де подібний Фонд, окрім відшкодування вкладникам, здійснює безпосередній моніторинг діяльності комерційних банків, вживає превентивних заходів із метою запобігання банкрутству банку як такого і подає допомогу кредитно-фінансовим установам у найважчий для них фінансовий період.

Аналіз роботи систем гарантування вкладів зарубіжних країн підказує й інші ідеї, використання яких в Україні може мати позитивний ефект. Зокрема останнім часом в Україні загострилася дискусія про можливість вживання заходів для зниження рівня доларизації економіки. У цьому сенсі може бути корисним досвід Великобританії, де вклади в іноземній валюті не включено в систему захисту вкладів.

Також цікавими є й останні ініціативи, реалізовані в Росії. Російський Сбербанк, що є найбільшим оператором на ринку споживчого кредитування, нещодавно призупинив кредитування в інвалюті на три тижні. Коли ж валютне кредитування було відновлено, споживачам запропонували нижчі ставки за рубльовими кредитами, ніж за доларовими. Отже, ринок одержав чіткий сигнал про позицію держави через механізм економічного стимулювання: у споживача збереглася альтернатива, але змінився рівень економічної привабливості запозичень у іноземній валюті.

В Україні реалізація такого кроку також можлива, але для цього потрібно підготувати необхідні умови. Зокрема, посилити Фонд гарантування як центр адміністративного впливу, запровадити диференціацію вкладів банків і прогресивну шкалу розміру компенсації вкладникам.

ВИСНОВКИ

За станом на 1 січня 2007 року ліцензію Національного банку на здійснення банківських операцій в Україні мали 170 банків, у тому числі: 135 банків (79,4 % від загальної кількості діючих банків) - акціонерні товариства (з них: 91 банк (53,5%) - відкриті акціонерні товариства, 44 банки (25,9%) - закриті акціонерні товариства), 35 банків (20,6%) - товариства з обмеженою відповідальністю.

Філійна мережа банків України складається з 1415 діючих філій.

 У стані ліквідації перебуває 19 банків, з них 16 банків ліквідуються за рішенням НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

За 2006 рік зобов’язання банків України збільшилися на 57,7% або на 108,7 млрд.грн. і на 01.01.2007 становили 297,2 млрд.грн., в т.ч. нерезиденти 23,7 % від зобов’язань.

Збільшення зобов`язань банків відбулось, в основному, за рахунок строкових вкладів (депозитів) інших банків та кредитів, що отримані від інших банків – на 40,2 млрд.грн. або в 2,5 разів, збільшення коштів фізичних осіб - на 33,5 млрд.грн. або на 46,2 %, коштів суб’єктів господарювання – на 15,7 млрд.грн. або на 25,6%, кредитів, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – на 4,8 млрд.грн. або в 2,4 рази, коррахунків інших банків – на 3,7 млрд.грн. або в 2 рази, цінних паперів власного боргу – на 3,3 млрд.грн. або в 2,2 рази, субординованого боргу - на 2,1 млрд.грн. або на 83,0%.

Зобов`язання банків мають таку структуру. Кошти Національного банку України складають 0,5 % від загальної суми зобов’язань; коррахунки інших банків – 2,5%; строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків – 22,8%; кошти суб’єктів господарювання – 25,9 %; кошти фізичних осіб – 35,7 %; кошти небанківських фінансових установ – 2,5 %; кошти бюджету та позабюджетних фондів – 0,6 %; кредити, що отримані від міжнародних та інших фінансових організацій – 2,8%, цінні папери власного боргу – 2,1 %; субординований борг – 1,6 %; інші зобов`язання – 3,0%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 81,8 млрд.грн. або 77,2 % від загальної суми вкладів, а кошти до запитання – 24,2 млрд.грн. або 22,8 %. Кошти в національній валюті складають 53,8% від загальної суми коштів фізичних осіб.

З позиції оцінки абсолютних обсягів депозитів фізичних осіб суму більше 1 млрд.грн. мали в балансі:

• станом на 01.01.2005 року - 9 банків;

• станом на 01.01.2006 року - 15 банків;

- станом на 01.10.2006 року - 19 банків;

Явними лідерами ринку депозитів фізичних осіб стабільно залишаються 3 банки:

- 1 місце – АКБ «Приватбанк»:

- 5,558 млрд.грн. на 01.01.2005;

- 9,966 млрд.грн. на 01.01.2006;

- 13,099 млрд.грн. на 01.10.2006;

- 2 місце – АКБ «Аваль»(«Райффайзен Аваль»):

- 5,021 млрд.грн. на 01.01.2005;

- 9,165 млрд.грн. на 01.01.2006;

- 9,768 млрд.грн. на 01.10.2006;

- 3 місце – АКБ «Державний Ощадбанк»:

- 3,459 млрд.грн. на 01.01.2005;

- 5,862 млрд.грн. на 01.01.2006;

- 6,845 млрд.грн. на 01.10.2006;

Аналізуючи нормативні вимоги Національного банку України до спецілізованих ощадних банків, можна виділити 2 основні показника:

- розмір статутного капіталу, який повинен бути на 01.01.2007 року не менше 8 млн.євро для загальноукраїнських банків та не менше 5 млн.євро для банків, які ведуть свою діяльність тільки в одній області України;

- сума залучених коштів фізичних осіб (поточних та строкових) повинна перевищувати 50% від загальних пасивів комерційного банку (власних та залучених коштів);

Згідно проведеному аналізу станом на 01.10.2006 року по розміру статутного капіталу вимогам для спеціалізованого ощадного банку відпові-дають 64 комерційних банка України, а по відсотковій частці коштів фізичних осіб в пасивах банку вимогам для спеціалізованого ощадного банку відповідають тільки 9 комерційних банків України.

Проведений аналіз відповідності лідерства комерційних банків України на ринку залучення коштів фізичних осіб по абсолютним обсягам залучення коштів та відповідних коефіцієнтів частки коштів фізичних осіб в пасивах комерційних банків показав, що:

- станом на 01.01.2005 року до спеціалізованих ощадних банків відносилися 4 банки;

- станом на 01.10.2006 року до спеціалізованих ощадних банків відносяться 5 банків.

При цьому нонсенсом є те, що лідери ринку депозитів фізичних осіб АКБ «Приватбанк» та АКБ «Райффайзен-Аваль», які залучили 27% загальної суми вкладів, - не є «ощадними банками», як і 5 комерційних банків, які мають більше 2 млрд.грн. залучених коштів фізосіб.

Таким чином, результати досліджень, проведених в курсовій роботі, показують про необхідність зміни алгоритмів Національного Банку України по кваліфікації «спеціалізований ощадний банк» введенням норми – «5% частка загального ринку депозитів фізичних осіб в банківській системі України», яка законодавчо повинна бути введена в Закон України «Про банки та банківську діяльність».

Стабільність роботи ощадних банків в Україні повинна підкріплюватись удосконаленням функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в Україні.

Станом на 1 січня 2007 року до Реєстру Фонду гарантування вкладів фізичних осбі України включені 166 банків-учасників та 3 банки –тимчасові учасники. Банки - учасники мають Свідоцтво учасника Фонду і у разі порушення законодавства, будь-який банк може бути переведений до категорії тимчасового учасника Фонду. Такий банк зобов’язаний при укладенні нових угод на залучення вкладів попереджати у письмовій формі фізичних осіб, про те, що Фонд не гарантує їм відшкодування за цими вкладами.

Рішенням адмінради Фонду від 24.05.2006 року вирішено збільшити розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів фонду до 15 тис.грн.

Загальна сума коштів, акумульована Фондом, станом на 1 січня 2007 року становить 867 млн.грн. при загальній сумі залучених комерційними банками України коштів фізичних осіб станом на 01.01.2007 – 107 млрд.грн., тобто сума коштів Фонду не перевищує 0,8% коштів фізичних осіб в банках України.

Станом на 01.01.2007 року Фонд здійснює виплати відшкодування нас-тупним збанкрутілим комерційним банкам :

• АКБ «Росток-Банк»;

• АБ «Аллонж";

• АКБ «Прем’єрбанк»;

• ВАТ «АКБ «Гарант»;

• АКБ «Інтерконтинентбанк»;

• ТОВ «Київський універсальний банк».

Для збільшення гарантованих відшкодувань банківських вкладів необ-хідно розширити джерела формування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таку пропозицію містить проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, схвалений на засіданні Уряду 20 грудня 2006 року.

Мета законопроекту – підвищити довіру населення до банківської системи, збільшивши гарантії за вкладами громадян до мінімальних стандартів Європейського Союзу. Проектом Закону пропонується розширити перелік функцій виконавчої дирекції Фонду, що посилить його роль у розвитку банківської системи.

Щоб мати подальше зростання гарантованого розміру відшкодувань запропоновано збільшити початковий збір до Фонду з 1% зареєстрованого статутного капіталу банку до 2%. З цією ж метою регулярний збір до Фонду, що здійснюється банками – учасниками або тимчасовими учасниками Фонду двічі на рік, буде збільшено з 0,25% загальної суми вкладів до 0,3%, включаючи нараховані за вкладами відсотки.

Повертаючись до питання максимальної суми компенсації для вкладни-ків, треба зазначити, що найлогічнішою стала б прив’язка базової суми відшкодування за депозитами до обсягу ВВП на душу населення. В європейських країнах вона становить від одного до шести показників ВВП на душу населення (у середньому три). В Україні розмір ВВП на душу населення становить близько 1,8 тис. дол. Отже, для нашої країни адекватний середньоєвропейському рівень гарантованого відшкодування за вкладами становить близько 27 тис. грн.

При цьому доцільним є запровадження прогресивної шкали компенсації, але максимальна її сума не має перевищувати 50 тис. грн. Тобто оптимальною виглядає схема, коли за максимального значення суми відшкодування 50 тис. грн. вклад на суму 10—15 тис. грн. компенсується на 100%, вклад на рівні 15—25 тис. грн. — 90% тощо. Такий принцип допоможе захистити найдрібніших вкладників, але втримуватиме фізичних осіб від розміщення депозитів на великі суми без належного аналізу фінансового становища банків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про банки і банківську діяльність” // від 7 грудня 2000 року N 2121-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від від 16 листопада 2006 року N 358-V)