100733 (Методичні вказівки до оформлення звіту з науково-дослідної роботи студентів), страница 2

Апробація результатів наукового дослідження

Вказується, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднені результати досліджень, викладених у науковому звіті.

Публікації

Вказують, у скількох статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, авторських свідоцтвах опубліковано результати наукового дослідження.

Приклад:

Нові інформаційні технології впроваджуються в різні галузі сучасної діяльності людини. Кінцевий результат, терміни виконання та якість продукції залежать від персоналу, який виконує ті або інші функції на підприємстві. При формуванні виробничого колективу керівник спирається на свій досвід та інтуїцію, а також оцінює виробничий стаж та кваліфікацію. Внаслідок цього в подальшому у виробничих колективах можуть виникати конфлікти, дії деяких співробітників можуть бути неузгодженими. Вирішення цієї проблеми не можливе без використання сучасних інформаційних технологій. Такі технології повинні забезпечувати розв’язання відповідних задач, пов’язаних із формуванням колективів, підвищення продуктивності праці за рахунок зменшення конфліктів у колективах, можливість зменшити витрати, які пов’язані із переформуванням колективів різного рівня. Науковою базою для дисертаційних досліджень стали роботи Глушкова В.М., Скуріхіна В.І., Михалевича В.М., Губинського О.І., Павлова А.А., Поспєлова Д.С., Месаровича М., Марасанова В.В., Цвіркуна А.Д., Ларичева О.І., Руа Б., Вентцель О.С., Петрова Е.Г., Бусленка Н.П., Трофимова Ю.Л. та ін.

Актуальність теми. Необхідність підвищення ефективності та наукового обґрунтування управлінських рішень при формуванні кадрової політики підприємств випливає із об’єктивних умов розвитку економіки України на сучасному етапі. Мета розвитку підприємств в умовах ринкових відносин – підвищення ефективності їхньго функціонування.

Тематика досліджень є актуальною, оскільки формування виробничих колективів на високому науковому рівні неможливе без використання інформатизації процесів управління, широкого використання математичних моделей, нових інформаційних технологій.

Сучасні автоматизовані системи тестування нових співробітників не враховують особисті якості респондентів, мають вузьку спрямованість і не характеризують особистість в цілому, тому актуальною є необхідність розробки нових моделей, алгоритмів і програмних продуктів, які б дозволяли формувати виробничі колективи за даними тестування, що враховує всі аспекти особистості.

Метою дослідження є розробка моделей і алгоритмів інформаційної підтримки прийняття рішень при формуванні виробничих колективів з урахуванням особистих якостей членів колективу. Поставлена мета визначила наступні задачі:

- проаналізувати існуючі види виробничих колективів, дослідити процеси, що відбуваються при взаємодії співробітників у них;

- на основі порівняльного аналізу існуючих методів і підходів до створення систем підтримки прийняття рішень розробити концепцію інформаційної підтримки прийняття рішень при формуванні виробничих колективів;

- розробити моделі процесів керування виробничими колективами з урахуванням особистісних якостей співробітників, яких підбирають;

- адаптувати формально-логічний апарат для систем підтримки прийняття рішень при формуванні виробничих колективів;

- розробити нормативні моделі елементів комплексу, яким відповідають алгоритми, програмні модулі, інформаційні технології, реалізувати їх у вигляді адаптивного інтерфейсу для керівника та визначити ефективність використання запропонованих розробок.

Об'єктом дослідження є інформаційні процеси, що виникають при формуванні виробничих колективів з урахуванням особистісних якостей працівників у сучасних соціально-економічних умовах.

Предмет дослідження – інформаційні технології, моделі та алгоритми підтримки прийняття рішень при формуванні виробничих колективів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в дисертаційній роботі мети використовуються загальні наукові методи: системний підхід, аналіз теорії керування, методи дискретної математики. Зокрема, для математичного опису підсистем виробничого колективу трирівневої структури використовується теорія Ляпунова А.А. щодо опису функціонування підсистем у вигляді кінцевих дискретних алгоритмів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- формалізовані особливості взаємодії окремих членів виробничих колективів, запропонована методика відбору потрібних членів для виконання тих або інших робіт шляхом оцінювання особистісних якостей співробітників;

- виконано математичний опис трирівневої системи виробничого колективу з використанням теорії Ляпунова А.А. функціонування дискретних кінцевих алгоритмів;

- запропоновані моделі побудови складних ієрархічних систем, обґрунтовано застосування агрегативно-декомпозіційного методу до синтезу ієрархічної системи управління;

- запропоновані моделі підтримки прийняття рішень у вигляді трирівневої моделі управління виробничим колективом і здійснене їхнє впровадження в систему багатоконтурного керування підприємством;

- запропоновано оригінальну кількісну оцінку якісних характеристик особистості;

- розроблено нову інформаційну технологію й проблемно-орієнтований інструментарій вирішення завдань формування виробничих колективів у вигляді моделей, алгоритмів і програм, реалізованих у системі підтримки прийняття рішень керівником підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в реалізації оригінального комплексу програм, який забезпечує допомогу керівникові в прийнятті рішень щодо формування виробничих колективів. Цей комплекс спрямований на підвищення ефективності роботи підприємства за рахунок скорочення часу та поліпшення якості прийнятих рішень керівниками усіх рівнів. Впровадження системи приводить до поліпшення процесу управління, зменшення навантаження на особу, що приймає рішення (ОПР). Система підтримки прийняття рішень (СППР) базується на даних психологічного тесту Кеттела, результати якого використовуються для побудови вектора особистості кожного співробітника, відповідно до ступеня наближення цих векторів видаються рекомендації щодо можливості роботи двох або декількох індивідуумів в одному виробничому колективі. Створено відповідне програмне забезпечення: алгоритми, програми, підсистеми. Вирішено практичне завдання формування малих і середніх виробничих колективів.

2.5 Основна частина

Основна частина наукового звіту складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки. У кінці кожного розділу формуються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:

• огляд літератури за темою та вибір напрямів досліджень;

• виклад загальної методики й основних методів досліджень;

• експериментальну частину та методику досліджень;

• відомості про проведені теоретичні й (або) експериментальні

• дослідження;

• аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді літератури окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою. Стисло й критично висвітлюючи роботи попередників, необхідно назвати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначній місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даному напрямі. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини наукового звіту.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводить методи вирішення завдань і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення наукових досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, а в експериментальних - принципи дії та характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювання.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розроблення проблеми. Автор повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Виклад матеріалу підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній науковцем.

2.6 Висновки

Викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані у роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки та практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

2.7Список використаних джерел

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування та рекомендований при написанні наукового звіту), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Приклад:

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України

2. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 р.

3. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. - К.: МП "ИТЕМ", ЛТД "Юнайтед Лондон Трейд Лимитед", 1995.

4. Крупка Я. Д., Литвин Б. М. Інвестиційний бізнес-план. - К., 1997.

5. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент. - К.: МАУП, 1999.

6. Федоренко С. В. Проблеми залучення іноземних інвестицій і розвиток економіки України // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл, - 1999. - № 2.

7. Шпек Р. Іноземні інвестиції в Україні // Уряд. кур'єр. - 1996. -№62.- 2 квіт.

2.8 Додатки

Для повноти сприйняття наукової роботи до додатків за необхідності доцільно вносити допоміжний матеріал:

• проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• протоколи та акти випробувань, впровадження, розрахунки

• економічного ефекту;

• інструкції та методики, опис алгоритмів і програм розв'язання

• задач на ЕОМ, розроблених у науковій роботі;

3. Загальні вимоги до оформлення звіту

Науковий звіт друкується на комп'ютері за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 через 1,5 міжрядковий інтервал, розміром шрифту текстового редактора Word 14.

Обсяг основного тексту наукового звіту має становити не менше З (трьох) друкованих авторських аркушів (1 др.аркуш = 25 сторінкам машинописного тексту).

Текст наукового звіту друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - не менше 20 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20мм, нижнє — не менше 20 мм.

Приклад:

Заголовок структурних частин роботи „ЗМІСТ", ВСТУП", „РОЗДІЛ", „ВИСНОВКИ", „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", „ДОДАТКИ", друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять.

Кожну структурну частину роботу потрібно починати з пової сторінки.

До загального обсягу наукового звіту не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають суцільній нумерації.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою наукового звіту є титульний аркуш, який підлягає загальній нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних - номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини як вступ, зміст, перелік умовних позначень, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у науковій роботі безпосередньо після тексту, де вони вперше були згадані. Ілюстрації позначають словом „Рис.". І нумерують послідовно у межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації та її назву розміщують послідовно під ілюстрацією.

Приклад:

Рис. 1.2 Структура трудових колективів за професійною активністю

Формули у науковій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формула в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (1.2) – друга формула першого розділу.