100321 (Інноваційні стратегії)
Описание файла
Документ из архива "Інноваційні стратегії", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "менеджмент" из 2 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "книги и методические указания", в предмете "менеджмент" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "100321"
Текст из документа "100321"
Зміст
Тема 1: Основні поняття інноваційного менеджменту
Тема 2: Організаційні структури та фактори впливу інноваційного менеджменту
Тема 3: Вибір організаційних форм інноваційної діяльності
Тема 4: Інноваційна діяльність регіональних науково-технічних центрів та фінансово-промислових груп
Тема 5: Інноваційні стратегії
Тема 6: Види інноваційних стратегій
Тема 7: Стратегії в сфері масового виробництва
Тема 8: Стратегії фірм-патієнтів
Тема 9: Стратегії. Інноваційна роль експлерентів
Тема 10: Стратегії в сфері малого не спеціалізованого бізнесу
Тема 11: Міжнародні донорські організації, як суб'єкти інвестування інноваційних проектів
Тема 12: Завдання і основні прийоми експертизи та інноваційних проектів
Тема 13: Економічна ефективність інноваційних проектів
Витяг з робочої програми
Список рекомендованої літератури
Тема 1: Основні поняття інноваційного менеджменту
-
Управління нововведеннями - новий напрямок у менеджменті
Сучасний менеджмент неможливий без управління грошовими потоками та знаннями людини. Тому останнім часом набули поширення такі напрямки як:
-
інвестиційний менеджмент;
-
інноваційний менеджмент.
Використання знань людини, застосування ідей, які виникають внаслідок НТП сучасними менеджерами можливо на будь-яких ділянках роботи від підрозділу до всієї країни.
Дисципліна інноваційного менеджменту вивчає економічні, організаційно-управлінські, соціально-психологічні фактори, що впливають на інноваційні процеси, а також найефективніші форми організації цих процесів.
Інноваційний менеджмент – це сукупність засобів, методів, форм управління інноваційним процесом.
-
Термінологічний апарат в інновації
В світовій економічній літературі “інновація” інтерпретується як перетворення потенційного НТП в реальний.
Розглянемо декілька варіантів визначень інновацій.
П. Твіст – процес в якому винахід або ідея отримують економічні зміни.
Ф. Міксон – це сукупність технологічних, виробничих, комерційних міроприємств, що призводить до появи на ринку нових і покращених промислових процесів і обладнання.
Б. Санто – це такий суспільно-технічно-економічний процес, який через практичне використання ідей та винаходів призводить до створення кращих за своїми властивостями виробів та технологій.
Шумпетер – це нова науково обґрунтована комбінація виробничих факторів, що мотивується підприємницьким духом.
Таким чином інновація є наслідком інноваційної діяльності. Аналіз різних визначень приводить до того, що специфічний зміст інновації складають зміни, а головною функцією інноваційної діяльності є функція змін.
Шумпетер налічує 5 типових змін:
-
випуск нового продукту, або відомого продукту нової якості (Фанта лимон).
-
впровадження нового методу (доїння молока) виробництва.
-
проникнення на новий ринок збуту (йогурт).
-
отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів (Мівіна).
-
організаційна перебудова (об'єднання).
3. Циклічність розвитку. Концепція великих циклів
Розвиток як філософська категорія, яка передбачає безперервне коливання ділової активності, екстенсивного і інтенсивного темпу росту, це своєрідна аксіома.
Циклічність – це рух від однієї макроекономічної рівноваги до другої.
Епіцентром циклічного руху є криза, в якій поєднуються мета та імпульс росту економіки. Криза утворює вихідну базу для нових капіталовкладень і нововведень з тим щоб відтворити не тільки докризовий рівень прибутку, а й забезпечити його зростання.
Зобразимо циклічність розвитку
4. Загальна модель інноваційного процесу
Інноваційний процес – це процес перетворення наукового знання у фізичну реальність, який здійснюється у просторі та часі і складається з таких стадій:
виникнення ідеї, фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, технічні розробки, дослідне виробництво, масове виробництво, споживання.
Терміни інновація і інноваційний процес близькі але не однозначні.
Інноваційний процес пов'язаний із створенням, освоєнням та розповсюдженням інновації.
Обов'язковою властивістю інновації є науково-технічна новизна, виробниче застосування та комерційна цінність.
Розрізняють три логічних форми інноваційного процесу:
-
простий внутрішньо організаційний.
-
простий між організаційний.
-
розширений.
1 – не є предметом купівлі-продажу. Все для себе.
2 – ми виробили, а хтось придбав.
3 – безліч споживачів, виробників.
Зобразимо в табличній формі етапи інноваційного процесу та типи нововведень.
Нововведення
Види діяльності | НДР | ДКР | Застосування | Виконання | |||||||
Фунд. | Прикл. | Тех.-техн | Комерц. | В-во | Спожив. | Удоскон. | Модерн. | ||||
Результати | Навч. наукові знання | Нові знання | дослідж. ринку | Зручний для комерц. використ. | Технічна зміна в-ва | Техно-логічна зміна | Якісний виріб | Моди-фікація | |||
Етапи інноваційн. процесу | НАУКОВИЙ | ТЕХНІЧНИЙ | ТЕХНОЛОГІЧ. | ЕКСПЛУАТ. | |||||||
Типи нововведень | Базовий | Прикладний | Поліпшення | Модифікація | |||||||
Оцінка нововведень | Істотні | Неістотні |
Тема 2: Організаційні структури та фактори впливу інноваційного менеджменту
-
Організаційні структури інноваційного менеджменту
Організаційні структури інноваційного менеджменту – це організації які займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями та розробками.
Наукова організація – це організація для якої наукові дослідження і розробки є основним видом діяльності:
Сектор науки | Зміст |
Державний | Організації міністерств і відомств, що забезпечують управління державою та задоволення потреб суспільства в цілому. Безприбуткові організації повністю або в основному фінансовані урядом. Ці організації обслуговують вище перелічені відомства (своєрідні державні фонди). |
Підприємницький | Всі організації і підприємства основна діяльність яких пов'язана з виробництвом в цілях продажу. Приватні безприбуткові органіці. (обслуговують ці комеційні організації |
Вища освіта | Науково-дослідні сектори, вузи. |
Приватний безприбутковий | Професійні спілки, різні об'єднання, асоціації, фонди. |
Венчурні фірми являють собою самостійні, невеликі фірми, що спеціалізуються на дослідженнях розробках, виробництві нової продукції.
Вони працюють на етапах росту і насичення винахідницької діяльності і дещо спадаючої активності наукових досліджень. Створення венчурних фірм передбачає наявність компонентів:
-
інноваційної ідеї
-
суспільної потреби в реалізації цієї потреби
-
ризикового капіталу для фінансування.
Венчурне фінансування здійснюється в двох основних формах:
-
придбання акцій венчурних фірм
-
надання кредиту.
Особливості:
-
дольова участь;
-
безпосередня участь у фінансовій сфері;
-
кошти на довгостроковий термін.
2 види:
-
вагомий ризиковий бізнес;
-
внутрішній ризиковий структурний підрозділ великих корпорацій.
2. Фактори, що сприяють або не сприяють інноваційній діяльності
-
недовіра менеджерів до висунутих ідей;
-
необхідність великої кількості узгоджень нових ідей;
-
негативні рішучі наслідки;
-
суцільний контроль за кожним кроком новатора;
-
виникнення у вище стоячого керівництва “синдрому всезнаючих експертів”;
-
нестабільна економічна і політична ситуація.
Фактори, що підтримують новаторство:
-
надання необхідної свободи при розробці інновацій. Забезпечення необхідними ресурсами і обладнанням.
-
проведення дружніх дискусій стосовно предмету досліджень
-
підтримка ефективних зв'язків з колегами.
Фактори, що підсилюють інновації:
-
підтримка прагнення працівників постійно вчитись;
-
можливість вільно висловлювати власну думку;
-
надання змістовної ділової інформації, навіть якщо вона негативна;
-
проведення регулярних нарад робочих груп.
Тема 3: Вибір організаційних форм інноваційної діяльності
-
Формування інноваційної діяльності
Різноманітність внутрішніх та міжфірмових організаційних форм інноваційної діяльності на державному, регіональному, галузевому, муніципальному рівні є однією з важливих особливостей інноваційного ринку на сучасному етапі.
Інноваційна активність у великих і дрібних організацій розрізняються в залежності від їх цілей та стратегічної мети. Це обумовлює множинність організаційних форм інноваційної діяльності: від фірм-інкубаторів до створення різних альянсів, від локальних вдосконалень до міжнародної інтеграції. Для забезпечення неперервності новаторських ідей керівниками організацій наридається велике значення тінізації рольових функцій спеціалістів в інноваційній діяльності.
В залежності від приналежності організації до того чи іншого корпоративного рівня діяльності визначаються завдання, ділові горизонти та розподіл ризиків за інноваційними проектами. До різних форм внутрішньо-фірмових організаційних утворень відносять:
-
гуртки якості (Японія)
-
тимчасово-творчі колективи
-
цільові групи
Ризикові підрозділи створюються великими корпораціями в цілях освоєння нових технологій і являють собою невеликі автономно-керовані спеціалізовані виробництва. Діяльність корпорації може направлятись на створення нових виробів, обмін технологіями в середині фірми, підвищення самостійності підрозділів, розширення повноважень новаторів. Так для реалізації нових ідей може створюватись самостійна група.
-
Форми малого інноваційного підприємництва
Однією з форм малого інноваційного підприємництва є створення малих фірм в рамках старих компаній (банкруцтво великих і т.д.). Інноваційною формою є утворення венчурних фірм. Для цього група спеціалістів з оригінальною ідеєю вступає в контакт з венчурними фондами. У випадку успіху ризикова фірма передає через продаж акцій ведення справ великій компанії, що зацікавлена у розширені масштабів виробництва.
Практика фондів ризикового капіталу США свідчить, що їх доходи в 10-20 раз перевищують суму вкладеного капіталу.
На теренах СНД високотехнологічні організації будують свою стратегію виживання в рамках інкубаторних програм.
-
Науково-технічна кооперація в інноваційних процесах
Вирішення питань пов'язаних з великими технологічними проривами шляхом спільного проведення НДДКР досягається на основі програми цільового планування кооперації науково-технічної діяльності інноваційних організацій і залучених за контрактами промислових підприємств.
В рамках проектного управління створюються наукова-технічні альянси:
-
науково-дослідні;
-
науково-виробничі
Альянси є усередненою формою між неформальною кооперацією і повним злиттям.
Іншим напрямком міжфірмової кооперації є створення консорціумів, де організації з різними формами власності зберігають свою самостійність, але підпорядковуються спільнообраному керівному органу.
Міжфірмова співпраця породила створення спільних підприємств.
Тема 4: Інноваційна діяльність регіональних науково-технічних центрів та фінансово-промислових груп
-
Регіональна інноваційна політика
Регіональні науково-технічні центри виникають, як складова частина цілісної державної системи інноваційної діяльності. На рівні державних органів влада створює підрозділи на зразок державного інноваційного фонду, які мають представництва в усіх регіонах. Місцеві органи влади мають повноваження проводити власну інноваційну політику створюючи інноваційні технологічні центри, а при реалізації масштабних інноваційних проектів взаємодіяти з державними інноваційними органами. Актуальні задачі в галузі реорганізації моно продуктових організаційних структур вирішується шляхом створення фінансово-промислових груп. Вони забезпечують збереження науково-технічного потенціалу промислових підприємств, що входять в склад ФПГ і залучають вільний фінансовий капітал.
-
Наукові парки і технополіси
В основу створення науково технічних парків покладені такі принципи:
-
Координація діяльності та співробітництво чотирьох головних ланок:
-
науки
-
державного сектору виробництва
-
приватних компаній
-
місцевих і регіональних органів управління
-
Підтримка малого наукомісткого бізнесу
-
Концентрація і використання ризикового потенціалу.
Науково технічний парк – це комплекс дослідних інститутів, лабораторій створюваних на заздалегідь підготовлених територіях навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою. Парки показали свою ефективність щодо скорочення циклу наука – виробництво – споживання.