100321 (598105), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Територіальна близькість різнохарактерних за своїм профілем закладів, що входять до парку, позитивно впливає на діяльність кожного з них, сприяючи зближенню науки і виробництва, підвищуючи ефективність інвестицій.

Переваги науково технічних парків:

1. інтеграція різних стадій інноваційного процесу;

2. виробництво дістає швидкий доступ до нових розробок;

3. скорочуються терміни впровадження нововведень;

4. створюються умови для виникнення нових видів бізнесу;

5. студенти набувають як теоретичні так і практичні знання.

У світовій практиці поєднання науки і виробництва здійснюється не лише через технопарки, а і на базі лабораторій, великих корпорацій, бірж, банків. Звідси різноманітність назв: наукові центри, інкубатори, бізнес інноваційні центри

Інноваційні центри являють собою “інкубатори” нових форм у галузі високої технології.

Їх завдання: забезпечити виникнення та умови для виживання малих фірм.

З цією метою в таких центрах надаються різноманітні послуги: оренда приміщень, прокат наукового та технологічного устаткування, маркетингові та фінансові послуги.

Доходи інкубаторів складаються з трьох джерел:

1. орендна плата;

2. продаж послуг;

3. участь у прибутках тих фірм до яких інкубатор вклав кошти.

земельна ділянка інформаційні

будівлі комунікативні

устаткування маркетингові

інфраструктура навчальні

інвестиції консалтингові

інтелектуальні ресурси лізингові

фінансові

науково-дослідницькі

Характеристика послуг інкубаторів

Співпраця наука – виробництво породила створення стратегічних альянсів.

Вони виникають на підставі угод між фірмами щодо взаємодоповнюючих функцій при проведенні наукових досліджень і комерціалізації їх результатів.

Особливості:

1. Створення переважно в сфері НДДКР

2. Проведення фундаментальних досліджень з можливістю адаптації до конкретного ринку – основний елемент угоди.

Основні види стратегічних альянсів:

1. Спільна науково-технічна і виробнича діяльність – традиційні угоди між корпораціями щодо купівлі і продажу ліцензії замінюються угодою щодо довгострокового і двохстороннього обміну технологіями і інформацією

2. Консорціуми – утворюються для зосередження фундаментальних наукових досліджень у напрямках, які обіцяють революційні зміни у техніці і технології виробництва.

3. Спільні підприємства – створюються з метою взаємодоповнення організацій одна одної при одній або декількох виробничих технологіях.

Тема 5: Інноваційні стратегії.

1. Значення і розробка стратегії

Вибір стратегії є важливим елементом інноваційної діяльності. Однією із складових циклу інноваційного менеджменту виражено можна визначити як процес приймання довгострокових рішень. Це є комплекс взаємопов'язаних дій, що спрямовані на зміцнення конкурентоспроможності підприємства.

З вибором стратегії пов'язана розробка планів проведення досліджень та інших форм інноваційної діяльності.

Стратегічне планування переслідує дві основні мети:

1. Ефективний розподіл та використання ресурсів (внутрішня стратегія). Планування використання капіталу, технологій та людей.

2. Адаптація до зовнішнього середовища. Ставиться задача забезпечення ефективного пристосування до змін зовнішніх факторів. Стратегічне планування базується на проведені досліджень що дозволяє мати постійний контроль за ринком.

Розробка стратегії починається з формування загальної мети організації яка повинна бути зрозуміла будь якій людині.

Загальна мета організації враховує:

1. Основний напрямок діяльності фірми

2. Робочі принципи у зовнішньому середовищі

3. Культуру організації її традиції, робочий клімат

при виборі мети потрібно враховувати два аспекти:

• хто є клієнтами фірми?

• які потреби може задовільнити?

Після постановки загальної мети здійснюється її конкретизація. Наприклад можуть бути поставлені наступні завдання:

1. Прибутковість.

2. Ринки.

3. Виробіток, продуктивність праці.

4. Продукція (обсяги, асортимент, нові вироби).

5. Фінансові ресурси.

6. Виробничі потужності, приміщення, споруди.

7. Впровадження нових технологій.

8. Організація (процес).

9. Людські ресурси.

10. соціальна відповідальність

Для того щоб мета була досягнута при її постановці повинні бути враховані вимоги:

• чітке і конкретне формулювання мети і завдання

• обмеження по часу мета уточняється з врахуванням змін зовнішніх і внутрішніх факторів.

2. Методи аналізу розвитку науки і техніки

Існуючий апарат виявлення тенденцій розвитку науки і техніки базується на аналізі масивів документів.

Можна виділити основних п’ять методів:

1. Метод структурного морфологічного аналізу. Цей метод базується на виявлені внутрішнього складу предметної області і фіксації появи принципово нових розробок що дозволяє формувати інноваційну стратегію на підгалузевому рівні.

2. Метод визначення характеристик публікаційної активності. Специфіка пов’язана з тим, що потік документів веде себе як система підпорядковуючись циклічності розвитку. Відслідковуючи ці цикли можна визначити на якому етапі знаходиться предметна галузь.

3. Метод патентів аналогів. Заключається в аналізі патентної активності з метою виявлення найбільш пікових напрямків.

4. Метод термінологічного і лексичного аналізу. Новий винахід обов’язково має знайти свої смислові рамки. Вони з'являються шляхом підбору симбіозу (поєднання) відомих термінів так і винайдення принципово нових. Відмінність лексичного від термінологічного аналізу полягає в тому, що лексичний досліджує слова і словосполучення, а термінологічний – цілі терміни.

5. Метод аналізу показників. Заключається в аналізі видозмін показників.

Тема 6: Види інноваційних стратегій

Інноваційна стратегія – це один із засобів досягнення цілей організацій.

Стратегії взагалі і безпосередньо інноваційні спрямовані на розвиток і використання потенціалу організацій.

Відносно зовнішнього середовища

Інноваційними стратегіями можуть бути:

• інноваційна діяльність організації спрямована на отримання нових продуктів, робіт і послуг;

• застосування нових методів в НДДКР, виробництві, управлінні;

• перехід до нових організаційних структур;

• застосування нових видів ресурсів, нових підходів до використання традиційних ресурсів.

Відносно внутрішнього середовища інноваційні стратегії поділяються на декілька великих груп:

1. продуктові (портфельні, бізнес-транші);

2. функціональні (виробничі, сервісні);

3. ресурсні (фінансові, трудові, матеріальні, інформаційні);

4. організаційно-управлінські (технології, методи, системи управління).

Це спеціальні інноваційні стратегії.

Базові стратегії, як правило поділяються на:

1. стратегії інтенсивного розвитку ( наступальна);

2. стратегії інтеграційного розвитку (імітаційна);

3. стратегії диверсифікації;

4. стратегії скорочення (захисні, оборонні).

Базові стратегії відображають загальноприйняті напрямки розвитку конкурентних переваг фірми. Їх використовують в якості типових при підборі альтернативних стратегій.

Особливості інноваційних стратегій:

Інноваційні стратегії створюють особливо складні умови для проектного фірмового і корпоративного управління. До таких умов відносяться:

1. підвищення рівня невизначеності результатів

2. підвищення інвестиційних ризиків проектів

3. посилення змін в організації у зв’язку із інноваційною реструктуризацією

4. посилення протиріч в керівництві організації

Класифікація типів конкурентної поведінки фірми

Стратегічна поведінка поділяється на чотири типи:

1. Віолентна – характерна для великих компаній, що здійснюють масове виробництво, виходять на масовий ринок із своєю чи придбаною новою продукцією, випереджає конкурентів за рахунок серійності виробництва і ефекту масштаба.

2. Патієнтна – це пристосування до вузьких сегментів широкого ринку шляхом спеціалізованого випуску нової чи модернізованої продукції з унікальними характеристиками.

3. Експлерентна – це вихід на ринок з радикально новим інноваційним продуктом і захоплення частини ринку.

4. Комутаційна – пристосування до умов і попиту місцевого ринку, заповнення вільних ніш, не зайняту віолентами і патієнтами, освоєння нових видів послуг після появи нових продуктів і нових технологій, імітація новинок, їх просування.

Характеристика підприємств за типом стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки

Методика ідентифікації конкурентної поведінки. Порядок ідентифікацій організації, віднесення її до того чи іншого типу стратегічної, конкурентної, інноваційної поведінки наступний:

1. Складається характеристика організації, що аналізує її пропорції, галузі ринку.

2. За встановленими характеристиками дана організація описується з допомогою морфологічної матриці ідентифікації за типом стратегічної конкурентної поведінки.

3. Проводиться аналіз морфологічного опису з використанням характеристики підприємств за типом інноваційної поведінки, встановлюється відповідність одному чи декільком типам стратегічної конкурентної поведінки.

Тема 7: Стратегії в сфері масового виробництва

1. Основні риси і сфера діяльності віолентів

Великі фірми, що здійснюють масове виробництво мають великий ресурсний потенціал і тому їм природно властива силова, конкурентна та інноваційна поведінка на ринку. Ці фірми мають великі розміри, чисельність працюючих, філіали, представництва, великі витрати на НДДКР, на виробництво, на збут. Їх постійна проблема завантаження потужностей. Продукція віолентів відрізняється доволі високою якістю, що пов’язано з високим рівнем стандартизації, уніфікації, її гнучкій ціні завдяки масовому виробництву.

Характеристики

Список файлов книги