30009 (Основи аграрного права), страница 6

2. Об'єкти та суб'єкти права власності колективних сільськогосподарських підприємств

Об'єктами суспільних економічних і юридичних відносин власності здебільшого виступають речі. Вони є об'єктами цих відносин внаслідок саме їх властивостей задовольняти потреби людини. Окрему річ, кошти, матеріальні цінності або ж їх сукупність прийнято називати майном, а юридичні відносини, що виникають стосовно цього майна, – майновими. Об'єктами права власності колективного підприємства також є цінні папери, акції.

Відповідно до ст. 7 Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктами права власності визнаються: земля обігові засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ним продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах.

Об'єктами права власності колективного підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, членом яких воно є.

КСГП зазвичай складається з виробничих підрозділів, за якими закріплюються земельні площі, будівлі та засоби виробництва. Об'єктами права власності КСГП є такі виробничо-господарські підрозділи, яким повною мірою властива виробничо-господарська самостійність, чітка відокремленість майна і окресленість майнових відносин стосовно всього громадського господарства підприємства.

Суб'єкти права власності колективного сільськогосподарського підприємства

Закон «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (ст. 7) суб'єктом права колективної власності визнає підприємство як юридичну особу та його членів – в частиш майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Кожний з видів КСГП (спілки селян, пайові товариства, агрофірми, сільськогосподарські кооперативи, аграрно-виробничі асоціації), будучи згідно з законом і власним статутом юридичною особою, визнається суб'єктом права колективної власності.

За існуючими формами організації колективної праці на підприємствах функціонують відповідні виробничо-господарські підрозділи. Виходячи з виробничої доцільності та згідно зі статутом, за ними закріплюються, земельні угіддя, необхідні засоби і знаряддя виробництва, виробничі приміщення, споруди та інше майно.

Підприємство здійснює право власності лише через свої органи управління – загальні збори членів підприємства, збори уповноважених, правління, голову правління. В межах, установлених законом і статутом, лише ці органи можуть вирішити, як використовувати майно, засоби і продукти виробництва, кошти.

3 Правовий режим громадських фондів сільськогосподарських підприємств

Класифікація майна за окремими видами – фондами полягає в розмежуванні паїв (майно, кошти) кожного члена господарства залежно від спільних для КСГП економічних властивостей, цільового призначення та характеру використання майна у процесі громадського виробництва і споживання, а також задоволення матеріальних і культурно-побутових потреб членів КСГП чи іншого підприємства.

Правовий режим фондів – це сукупність усіх правомочностей власника, взятих у їх єдності, з приводу кожного або групи об'єктів права власності. Це також визначений нормами права режим певної, відокремленої за своїми економічними властивостями, частини майна КСГП. Це майно характеризується єдиним для нього призначенням, однорідними правами та обов'язками підприємства щодо володіння, користування і розпорядження ним.

В КСГП існують такі громадські фонди: основні виробничі громадського призначення, основні виробничі несільськогосподарського призначення, основні невиробничі, фонд власних обігових засобів, натуральний і грошовий фонди оплати праці, фонди економічного стимулювання та ін.

Серед об'єктів права власності КСГП провідну роль відіграють виробничі фонди. Зокрема, це виробничий фонд сільськогосподарського призначення. Його складовими є: земля, будинки, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, кошти, передані КСГП для створення статутного фонду міжгосподарських підприємств, а також частка у майні інших суб'єктів підприємництва кооперативного типу.

До основних виробничих фондів несільськогосподарського призначення належать: промислові основні виробничі засоби (наприклад, підсобні виробництва і промисли), засоби будівництва, заклади торгівлі та громадського харчування.

До основних невиробничих фондів КСГП належать: житлові приміщення, обладнання та інше майно житлового призначення; об'єкти комунального та побутового обслуговування населення; клуби, бібліотеки, школи, спортивні споруди, дошкільні дитячі заклади, медпункти, інші об'єкти культури, мистецтва, організацій охорони здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення.

Правовий режим основних виробничих і невиробничих фондів визначає правомочності КСГП щодо поліпшення використання цих фондів. Чинним законодавством передбачається відповідальність осіб, винних у безгосподарному використанні, розукомплектуванні та передчасному списанні названих основних засобів виробництва.

Серед об'єктів права власності КСГП важливу роль відіграють фонди власних обігових засобів, які використовуються протягом одного виробничо-господарського року. Це, зокрема, фонди: основний насіннєвий, основний фуражний, поточних виробничих затрат, вирощування і відгодівлі худоби, майбутніх виробничих затрат на покриття витрат незавершеного виробництва.

4. Пайовий фонд майна членів сільськогосподарського підприємства та його правовий режим

Визначальною ознакою сільськогосподарського підприємства, заснованого на частковій (пайовій) власності його членів, є існування пайового фонду майна членів цих підприємств з відповідним правовим режимом.

Згідно з законодавством і Статутами КСГП пайовий фонд майна членів зазначених суб'єктів підприємництва складають знаряддя та засоби виробництва. До пайового фонду майна членів підприємства включаються: вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Сума пайових фондів майна, що належить членам КСГП, СпС, СВК, становіть їх пайовий фонд.

Пайовий фонд майна – це балансова вартість основних виробничих та обігових фондів, створених за рахунок діяльності КСГП, СпС. Пайовий фонд закріплюється за членами КСГП, СпС, СВК пропорційно їхньому конкретному трудовому внескові та записується на особових рахунках. Саме пайовий фонд майна членів КСГП, що складається з суми часток у майні членів цього підприємства, стає тепер єдиною основою для утворення колективної власності його членів.

Пайовий фонд КСГП, СпС, СВК визначається за річними звітами у такому порядку: від вартості наявних основних засобів виробництва підприємства наприкінці року віднімається вартість основних засобів, одержаних за попередній період безкоштовно або створених за рахунок бюджетних асигнувань, а також придбаних за рахунок непогашених кредитів банку, та сума її амортизаційного зносу.

Пайовий фонд членів колективного підприємства визначається відповідно до діючого в ньому Положення про пайовий фонд. Нині існує декілька методик розрахунку пайового (часткового) фонду майна членів КСГП. Усі методики зводяться до визначення пайового (часткового) фонду, виходячи:

по-перше, з майна, внесеного при утворенні такого колективного підприємства його членами;

по-друге, виключно з трудової участі кожного члена колективного підприємства в громадському виробництві;

по-третє, таке визначення здійснюється поєднанням наведених вище двох методик.

Пайовий фонд майна членів колективного підприємства розподіляється між його членами. Це право громадян реалізується через відкриття особового рахунку члена колективного господарства і нарахування на нього відповідних особистому трудовому внескові у громадське виробництво коштів із пайового (часткового) фонду колективного підприємства.

Чинним законодавством врегульовано порядок визначення та розподілу прибутку на пайовий фонд КСГП і нарахування процентів (дивідендів) на особисті пайові фонди кожного з його членів. Так, сума чистого прибутку, що виділяється для розподілу на пайовий фонд колективного підприємства, може визначатися за питомою вагою амортизації основних фондів у загальній сумі витрат виробництва щорічно або встановлюватися на підставі середньорічних даних сталою величиною (нормативом) на декілька років.

По закінченні господарського року з нарахованої частини прибутку на суму пайового фонду майна колективного підприємства нараховуються:

а) проценти (дивіденди) на особисті пайові фонди кожного члена колективного підприємства, в тому числі й тих, які проходять дійсну військову строкову службу, обрані на виборні посади, поступили на навчання з відривом від виробництва, направлені на роботу в інші підприємства, пенсіонерів та інших осіб, які мають особовий рахунок – особистий пайовий фонд;

б) процент, який припадає на існуючий резервний пайовий фонд колективного підприємства.

Нарахування дивідендів на пайову участь кожного власника особистого пайового фонду в майні колективного підприємства проводиться один раз на рік після затвердження загальними зборами (зборами уповноважених) річного звіту колективного підприємства. Ці дивіденди кожний власник такого фонду може отримати готівкою (сплативши відповідний прибутковий податок) або приплюсувати до суми, яка знаходиться на особистому пайовому фонді (особовому рахунку).

6. Правовий режим майна державних сільськогосподарських підприємств

1. Державне сільськогосподарське підприємство як суб'єкт майнових прав

Під правовим режимом майна державного сільськогосподарського підприємства розуміється сукупність правових норм, якими забезпечується поєднання права державної власності з правом повного господарського відання підприємства закріпленим за ним державним майном, права та обов'язки підприємства як юридичної особи.

Також правовий режим ДСГП повинен забезпечувати права і обов’язки його органів управління і трудового колективу щодо використання майна і розпорядження ним у процесі виробництва і соціальної діяльності, майнові відносини з іншими юридичними особами і громадянами, а також встановлені правовими засобами порядок і умови гарантування права державної власності та майнових прав ДСП, захисту права державної власності, майнових прав та інтересів підприємства, його трудового колективу і працівників.

Державне сільськогосподарське підприємство є суб'єктом майнових прав у цілому як юридична особа. Підприємство виступає як суб'єкт господарювання, створений власником. Правомочність підприємства як суб'єкта майнових прав у господарській і соціальній діяльності визначається його галузевою право-і дієздатністю.

У нормах державного права закріплено основні положення права державної власності та права повного господарського відання майном, основні завдання підприємства як виробника товарної сільськогосподарської продукції, основи взаємовідносин із радами, з іншими державними органами і громадянами.

До об'єктів права державної вчасності належать основні засоби виробництва у сільському господарстві, транспорт, а також інше майно, необхідне для здійснення статутних завдань підприємства. Майно державного сільськогосподарського підприємства складається з основних фондів і обігових засобів, а також інших цінностей, вартість яких відповідно до ст. 10 Закону «Про підприємства в Україні» відображається в самостійному балансі підприємства.

Основним критерієм поділу майнових прав підприємства на відповідні майнові об'єкти є правова оцінка джерел формування майна. Відповідно до п. З ст. 10 даного Закону такими джерелами можуть бути:

грошові кошти і матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також від інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

безкоштовні чи благодійні внески організацій, підприємств і громадян;

інші джерела, не заборонені законодавчими актами.

Як суб'єкт права підприємство має право в межах, передбачених Законом «Про підприємства в Україні» і своїм статутом, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування чи позичати належні йому будови, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо інше не передбачено законодавчими актами і Статутом.

За певних умов майнові відносини можуть складатись між підприємством і його трудовим колективом. Це специфічна форма таких відносин. Як відомо, трудовий колектив не є юридичною особою, а тому за загальними правилами самостійно не може вступати в майнові відносини, мати певні права і нести відповідальність. Але законодавчі акти передбачають винятки.

Перший із них, коли відповідно до п. З ст. 18 Закону «Про підприємства в Україні» у випадках, передбачених статутом, частина чистого прибутку може передаватись у власність трудового колективу.