Зміст

Вступ

І. Теоретичні основи формування господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку

1.1 Поняття «Господарські зв‘язки», їх вид та структура

1.2 Організаційно правове регулювання взаємодії суб‘єктів на оптовому ринку

1.3 Завдання та функції комерційної служби підприємства оптового ринку

ІІ. Організація господарських зв‘язків на оптовому ринку

2.1 Економічна характеристика комерційної діяльності суб‘єкта оптового ринку

2.2 Формування товарної політики на підприємстві

2.3 Пошук партнерів і укладання договорів постачання

ІІІ. Шляхи покращення господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку

3.1 Впровадження прямих договірних зв‘язків торговельних підприємств із виробниками товарів

3.2 Удосконалення форм і методів комерційних розрахунків

3.3 Контроль виконання договірних зобов‘язань

3.4 Ефективність господарських зв‘язків суб‘єкта оптового ринку

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сучасний розвиток ринкової економіки, посилення конкуренції передбачає перехід до активної комерційної діяльності юридичних та фізичних осіб, створення підприємств різних форм власності. Вирішення цієї проблеми залежить від рівня підготовки фахівців у галузі підприємництва, які повинні мати глибокі знання ринкових відносин, високі організаційні здібності у сфері комерційної діяльності.

У ринковій економіці комерційне підприємництво — це вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється юридичними та фізичними особами. Ця діяльність спрямована на досягнення наміченого результату (одержання прибутку або підприємницького доходу) шляхом ефективного використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів при повній майновій відповідальності за результати своєї діяльності і одержанні свідоцтва про державну реєстрацію.

Ефективне функціонування ринкової економіки багато в чому залежить від рівня виконання комерційних операцій як форми взаємовідносин між виробництвом, підприємцями, підприємствами, фірмами, сферою обігу тощо.

Комерційні стосунки можуть розвиватися в умовах економічної свободи суб'єктів ділових стосунків, яка припускає володіння капіталом і уміння управляти фінансами, орієнтацію на витягання максимально можливого для цих умов прибутку і найвигідніші способи її капіталізації, уміння управляти комерційним ризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатні пристосовуватися до змінних умов, сприйнятливість щодо змін до потреби ринку, повна рівноправність партнерів. Тим часом не можна вважати економічною свободою в комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дії суб'єктів ринку, оскільки у ряді випадків для досягнення яких-не-будь стратегічних цілей необхідний компроміс з діловими партнерами. Крім того, свобода комерційних взаємостосунків може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницею та іншими об'єктивними чинниками.

Гнучкість комерції повинна проявлятися насамперед у своєчасному обліку вимог ринку, для чого необхідно вивчати і прогнозувати товарні ринки, розвивати і удосконалювати збутову рекламу, а також упроваджувати в комерційну діяльність інновації, за необхідності — змінювати профіль діяльності, вносити зміни в організаційні структури комерції.

На жаль у даний час більшість підприємств, що працюють на українському ринку, не приділяють значної уваги розвитку комерційних зв’язків, що порушує процеси діяльності підприємства та гальмує їх фінансово-господарський розвиток.

Слід відмітити появу за останні роки наукових робіт з проблем розвитку комерційних зв’язків підприємств, які підготовлені вченими України та інших країн СНД. Це роботи перш за все таких українських авторів як Л.В. Балабанова, А.В. Войчак, С.С. Гаркавенко, В.Г. Герасимчук, О.О. Ком’яков, А.І. Кредисов, В.П. Онищенко, А.О. Старостіна, а серед російських авторів – Г.А. Азоєв, Є.П. Голубков, А.П. Градов, П.С. Зав’ялов, О.В. Зирянов, А.М. Романов, В.Є. Хруцький.

Однак рівень теоретичної розробленості цієї важливої і дуже складної проблеми, яка б ураховувала особливості економіки України, ще недостатній. Практика показує, що потрібні глибокі наукові дослідження з питань управління комерційними зв’язками підприємства, які б були адекватними ринковій економіці. Усе це визначає актуальність теми дослідження.

Метою дослідження є удосконалення формування договірних відносин оптового підприємства.

Завдання, зумовлені метою дослідження, полягають у наступному:

- розглянути теоретичні основи формування господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку;

- дослідити організаційно правове регулювання взаємодії суб‘єктів на оптовому ринку;

- визначити завдання та функції комерційної служби підприємства оптового ринку;

- провести економічну характеристика комерційної діяльності суб‘єкта оптового ринку;

- дослідити формування товарної політики та процес пошуку партнерів і укладання договорів постачання на оптовому підприємстві;

- визначити шляхи покращення господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку.

Предметом дослідження є формування комерційних зв’язків оптового торгівельного підприємства.

Об’єктом дослідження виступає оптове торговельне приватне підприємство „Еврика”, яке здійснює свою діяльність на ринку м. Києва.

Методологічна основа роботи включає як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Одним з основних загальнонаукових методів пізнання є метод діалектичного матеріалізму, що передбачає вивчення, дослідження категорій (понять) від найпростіших до більш складних. До загальнонаукових методів дослідження потрібно віднести методи спостереження, експерименту, порівняння, аналогії та ін.

Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, а також список використаних джерел та додатки.

І. Теоретичні основи формування господарських зв‘язків суб‘єктів оптового ринку

1.1 Поняття «Господарські зв‘язки», їх вид та структура

Господарські зв'язки по поставках між продавцями і покупцями товарів - широке поняття. Сюди входять економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові, комерційні інші відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів [8, с. 29].

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловими підприємствами — найважливіша складова частина економічного механізму, представляюча сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм різних галузей народного господарства із споживачами продукції.

Сфери виробництва і обігу — дві найзначніші структурні частини економіки будь-якої держави, між якими через об'єктивні причини існує найтісніший зв'язок. При цьому виробництву відводиться домінуюча роль [6, с. 638].

У галузі товарного обігу оптова торгівля займає особливе місце. Вона є неодмінним учасником товарно-грошового обміну, що систематично розширюється. Промисловість — другий основний учасник цих відносин. Отже, промисловість і торгівля виступають в економічному обігу як два найважливіші рівноправні партнери [2, с. 113].

Господарський договір — це угода між підприємствами про встановлення взаємних господарських зобов'язань, відповідальності і прав. З боку торгівлі в господарських зв'язках беруть участь торгові підприємства різних форм власності, на які розповсюджується дія Закону України «Про підприємства в Україні».

Існуючі форми господарсько-договірних відносин по поставках товарів втілені в структурі договірних зв'язків. Під структурою договірних відносин розуміється схема, якою визначається які підприємства зобов'язані укладати і виконувати договір.

Якщо договір укладається безпосередньо між виробником товарів і роздрібним торговим підприємством така схема називається простою, і в практиці господарських взаємостосунків іменується як прямі господарські зв'язки [3, с. 75].

Більшість виробників, розташованих за межами міста, області, за поставку своєї продукції вимагають попередньої оплати. А оскільки період реалізації більшості непродовольчих товарів складає 30 і більше днів, то навіть крупним роздрібним торговим підприємствам такі умови господарсько-договірних відносин є неприйнятними. У зв'язку з цим в організації руху товару таких груп непродовольчих товарів великий розвиток одержали різного роду посередники, починаючи з оптових підприємств федерального рівня і включаючи торгових агентів різних фірм і приватних підприємців. Особливо великий обсяг поставок непродовольчих товарів з участю різного роду посередників здійснюється по товарах, що надходять по зовнішньоекономічних зв'язках [1, с. 287].

Невеликим за розмірами (торговій площі і обігу) магазинам проблематично виходити на прямі зв'язки з промисловими підприємствами з таких причин: розосередженості промислових підприємств на території країни; вузької спеціалізації підприємств-виробників; обмеженості власних обігових коштів на закупівлю товарів за умов передоплати; мінімальні розміри партій товарів, які відпускаються встановлювані підприємствами-виробниками. Все це вплинуло на значне розширення господарських зв'язків з участю оптових посередників [9, с. 143].

Така структура господарських зв'язків здійснюється: між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами, розташованими в різних областях країни; між підприємствами-виробниками і оптовими підприємствами, розташованими в одному місті, області; при поставках товарів по зовнішньоекономічних зв'язках [7, с. 176].

Основні функції, виконувані оптовими посередниками такі:

- надання інформації про ринок (про діяльність конкурентів, про нові товари, динаміку цін та ін.);

- закупівля товарів в обсягах зручніших для підприємств-виробників;

- розбивка крупних партій товару на дрібніші;

- формування товарного асортименту;

- доробка, переробка, розфасовка, упаковка (сипких, овочів, фруктів, рибних і ін. товарів);

- здійснення заходів по стимулюванню збуту;

- зберігання товарів на власних або орендованих складах;

- централізована доставка товарів в роздрібну торгову мережу;

- прийняття ризику (у зв'язку з можливим розкраданням, пошкодженням, втратою тощо);

- кредитування і фінансування процесу руху товару;

- послуги з управління;

- рекламні і інформаційні послуги;

- консультаційні послуги.

В цілому вибір форми господарсько-договірних зв'язків визначається великим спектром чинників як внутрішнього, так і зовнішнього середовища підприємства [4, с. 63]. До елементів внутрішнього середовища підприємства-виробника можна віднести:

- терміни обробки і оформлення замовлень покупців;

- підбір оптимальних партій товару з позицій замовлень покупців і використання транспортних засобів;

- упаковка товарів відповідно до вимог транспортування;

- оформлення супровідних документів і страховок;

- відвантаження, транспортування і контроль за рухом вантажів;

- встановлення контрактів, забезпечення постійного оперативного зв'язку з потенційними покупцями;

- створення і розподіл серед потенційних покупців переважного іміджу, образу підприємства, який викликав би довір'я до підприємства і всієї його продукції;

- надання постійним клієнтам знижок і різного роду пільгових умов при укладанні господарсько-договірних відносин;

- надання широкого переліку послуг і сервісу;

- запрошення потенційних покупців до проведення виставок-переглядів.

До елементів внутрішнього середовища роздрібного торгового підприємства можна віднести [5, с. 49]:

- наявність достатнього розміру власних обігових коштів, не обхідних для закупівлі товарів широкого асортименту;

- попит на товари в розрізі асортименту;

- склад і особливості контингенту обслуговуваних покупців;

- витрати, пов'язані з організацією руху товару;

- умови платежу, передбачені договором поставки;

- наявність і забезпеченість приміщеннями для зберігання товарів;

- імідж торгового підприємства, глибина асортименту і якість то варів.

До елементів зовнішнього середовища, визначаючих вибір форми господарських зв'язків, в першу чергу, необхідно віднести такі: конкурентне середовище в районі діяльності роздрібного торгового підприємства; джерела надходження товарів і їх розміщення відносно роздрібного торгового підприємства; посередники, їх товарна спеціалізація і умови договорів поставки товарів [10, с. 378].

Таким чином, можна зробити висновок, що господарські зв'язки – це відносини, що складаються між учасниками в процесі поставок товарів по поставках між продавцями і покупцями товарів.

1.2 Організаційно правове регулювання взаємодії суб‘єктів на оптовому ринку

Раціональність встановлення, дієвість і ефективність комерційних зв'язків значною мірою залежить від організаційно-правового регулювання взаємодії суб'єктів на оптовому ринку [29, с. 153].

Державне регулювання включає великий арсенал соціально-економічних заходів - затвердження правових основ ринкового механізму, що регламентують і ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів в розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо [28, с. 23].

Організаційно-правове регулювання оптової діяльності суб'єктів комерційної діяльності — це система зумовлених об'єктивним, рівнем, розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини [18, с. 261].

Основними завдання такого регулювання є:

- забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів комерційної діяльності незалежно від форм власності;

- надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;

- створення умов для розвитку ринкової конкуренції і обмеження
монополізму;

- стимулювання ділової ініціативи, заохочення тих напрямів діяльності, які співпадають з економічними пріоритетами держави;

- забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів комерційної діяльності.

Разом з тим, здійснюючи організаційно-правове регулювання взаємодії суб'єктів в процесі своєї господарської діяльності, держава не повинна переступати ту межу, за якою руйнується суть ринку як сфери вільного товарообігу, стримувати розвиток підприємницької діяльності [23, с. 82].

З метою формування в державі ринкових відносин в Україні прийнято цілу низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів комерційної діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: «Про споживчу кооперацію», «Про товарну біржу», «Про обмеження монополізму» та інші. Концептуальна єдність цих актів забезпечує орієнтацію на встановлення в Україні дійсно ринкового механізму. Однак відносини суб'єктів ринку у сфері виробництва і поставок товарів мають суттєві особливості. Тому аспекти господарських відносин з приводу поставок товарів значною мірою відбиваються і регламентуються Цивільним кодексом України, «Положенням про поставку товарів народного споживання» [22, с. 136].

В «Положенні про поставку товарів народного споживання» викладено основні принципи побудови взаємовідносин між суб'єктами ринку з питань поставок товарів, зокрема: порядок формування господарських договорів; основний зміст та правові основи вирішення основних питань договору; форми організації укладання договорів поставки; порядок вирішення господарських спорів, пов'язаних з поставкою товарів, порядок розірвання договорів поставки товарів [27, с. 322].

Що стосується конкретних норм, то вони визначаються договорами та контрактами, які не повинні входити в протиріччя з чинним законодавством.