179778 (Формування і розподіл прибутку на підприємстві ЗАТ "ЦУМ")

Зміст

Вступ

1. Методологічні основи формування і розподілу прибутку підприємств

1.1 Економічна природа та джерела утворення прибутку підприємства

1.2 Рентабельність підприємства та показники, які її характеризують

1.3 Фактори, що визначають прибуток та рентабельність підприємства

2. Формування і розподіл прибутку на підприємстві

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика ЗАТ “ЦУМ"

2.2 Аналіз валового прибутку та інших доходів ЗАТ “ЦУМ”

2.3 Аналіз прибутку і рентабельності ЗАТ “ЦУМ"

2.4 Розподіл та використання прибутку ЗАТ “ЦУМ”

3. Стратегія управління прибутком підприємства та оцінка резервів зростання прибутку на перспективу

3.1 Стратегічна мета підприємства та її досягнення

3.2 Резерви зростання прибутку

Висновки

Список використаної літератури

Додатоки

Вступ

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства.

Одним з важливих показників ефективної діяльності підприємства є наявність прибутку та рентабельність діяльності. Прибуток підприємства є його фінансовою базою. За рахунок прибутку утворяться фонди виробничого розвитку, додаткового матеріального стимулювання працівників, соціальних виплат, виплат власникам підприємства і т.п. Актуальність даної теми неможливо перебільшити. Бізнес не може розраховувати на процвітання, а вірніше на виживання, не розробляючи планів і не контролюючи їхнє виконання.

На підставі вищесказаного була обрана тема дипломної роботи “Стратегія управління прибутком підприємства та оцінка резервів зростання прибутку на перспективу" та проведено економічний аналіз діяльності підприємства - глибоке дослідження економічних явищ на підприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків у роботі, розкриття резервів, їхнє вивчення, сприяння комплексному здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом, активний вплив на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшення якості роботи.

У даній роботі розглянуті такі планові і фактичні показники, як обсяг виробництва і реалізації, собівартість продукції, доходи і витрати підприємства, залишки нереалізованої продукції, а також середня вартість основних активів, його активної частини, кількість встановленого устаткування тощо.

Але ці показники - не предмет аналізу, а тільки форма, через яку ми спробуємо пізнати об'єктивний зміст господарської діяльності.

Наша задача проаналізувати як результати діяльності підприємства, так і економічні фактори, що на них вплинуть.

У такий спосіб ми будемо досліджувати прибуток і визначати, які фактори і в якому ступені вплинули на нього, тобто з'ясуємо за рахунок чого відбулася зміна прибутку.

Також проведемо аналіз рентабельності виробництва, об'єктивно оцінимо ефективність господарської діяльності. Після проведеного економічного аналізу можна буде дати оцінку фінансового стану підприємства.

Для досягнення поставленої мети поставлені наступні завдання:

дати загальну характеристику теоретичних основ економічного аналізу ефективної діяльності підприємства;

проаналізувати законодавчі акти та вимоги щодо обраної теми;

дати оцінку фінансово-економічного стану підприємства - Закритого акціонерного товариства “ЦУМ”, яке було обрано об’єктом дослідження;

на основі аналізу нормативних документів висвітлити проблеми ефективної роботи підприємства, розробити та запропонувати шляхи вдосконалення організації діяльності.

1. Методологічні основи формування і розподілу прибутку підприємств

1.1 Економічна природа та джерела утворення прибутку підприємства

Прибуток, в класичному розумінні, являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару - його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний із точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету. 14;. стр.110

Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та сумою витрат на виробництво та реалізацію продукції.

В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом підприємства і його поточними витратами (додаток А).

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Його одержання є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентноздатності на ринку.

Прибуток виконує ряд функцій (додаток Б):

1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2. Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівней та залишається в розпорядженні підприємства.

3. Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, пайовий фонд тощо).

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже - та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв'язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень в бюджет.

Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

В процесі управління прибутком торговельного підприємства використовують різні класифікації (додаток В):

І. Залежно від виду діяльності, завдяки якій отримано прибуток, виділяють:

прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);

прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємства (основних фондів, нематеріальних активів);

прибуток від проведення позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.

Обсяг прибутку за кожним видом діяльності формується як сальдо доходів та витрат на її проведення.

II. Залежно від порядку визначення розрізняють:

балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків);

оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства-платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань.

Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується, фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов'язань підприємства;

чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

Отриманий чистий прибуток є власністю підприємства, розподіляється та використовується на його розсуд.

Права окремих керівників та виконавчих органів підприємства, його посадових осіб з прийняття рішень стосовно використання отриманого чистого прибутку фіксуються в Статуті підприємства.

III. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток.

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток - це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

IV. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які виміряні з точки зору вигоди, що "втрачена" через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Альтернативні витрати підприємства відповідають розміру втраченої вигоди в результаті використання даного ресурсу замість найкращого, альтернативного. Невірний вибір ресурсів, а також і нераціональне використання власних (які уже маємо) ресурсів, призводить до збільшення витрат обертання підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отримання прибутку при даному обсязі діяльності.

Економічний прибуток менший від бухгалтерського на величину неявних витрат підприємства.

V. Залежно від розмірів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток.

Такі види прибутку пов'язані з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості.

Підприємство може мати обсяги діяльності, при яких доходи від реалізації менші за витрати. Але сума збитків може бути по розміру менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.

Графічна інтерпретація точки беззбитковості при проведенні торговельної діяльності може бути представлена наступним чином (додаток Г).

За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною.

Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після сплати податків задовольняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Кількісно мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склалася в теперішній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

Під нормальним розуміється прибуток, котрий відповідає нормі прибутку на капітал (НПК), що в середньому склалася на ринку.

Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.

Поняття "максимальний прибуток" пов'язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність нарощування обсягів діяльності, з другого - розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.