179778 (596390), страница 9

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 9)

800

Рис.3.1 Графік беззбитковості

Для беззбиткової роботи підприємство має продати 800 одиниць товару.

В практичних обчисленнях загальну динаміку змінних витрат можна спростити, вважаючи всю їх сукупність пропорційною. Це значно полегшить аналіз і прогнозування витрат.

Висновки

Таким чином, під час написання дипломної роботи були поглибленні і закріпленні теоретичні знання, набутті практичні навички з обраної теми дослідження.

Економічна криза перехідного періоду до ринкової економіки з особливою гостротою позначилася на господарсько-фінансовій діяльності, зокрема на діяльності ЗАТ “ЦУМ", оскільки за часів директивної економіки більш як половину обігових коштів формувалися за рахунок банківських кредитів. Мінімальні нормативи власних обігових коштів, які застосовувалися банком при кредитуванні, були заниженими. Встановлення низьких нормативів власних обігових коштів було не безпричинним. Низькі нормативи давали змогу значну частину розподілюваного прибутку спрямовувати на будівництво великих оптових баз, універмагів, ресторанів, заготівельних складів тощо. Власні обігові кошти поповнювалися переважно лише до мінімального нормативу, передбаченого умовами короткострокового кредитування. Однак в умовах перехідної економіки наявних власних обігових коштів у багатьох підприємств виявилося надто мало, щоб забезпечити повне освоєння нововведених об'єктів і зберегти фінансову стійкість організацій і підприємств.

Кризовий стан економіки України, громіздка матеріально-технічна база і недостатність власних обігових коштів призвели до того, що більша кількість підприємств України за порівняно короткий термін (із 2002 до 2008 року) опинилися у важкому фінансовому стані.

Різке зростання процентної ставки за кредит, призупинення кредитування з обороту вже з перших днів реформування економіки України призвели до різкого зниження обігових коштів, а відтак до недостатності запасів сировини, матеріалів, товарів та інших засобів, необхідних для нормальної роботи організацій і підприємств. Це призвело до щорічного зменшення обсягів діяльності, неефективного використання виробничих потужностей, зростання витратомісткості і збитковості. Як наслідок відбувається процес "вимивання" власних коштів з обігу, зростання поточної неліквідності боргових зобов'язань. Кризові явища найвідчутніше торкнулися однієї з галузей діяльності - торгівлі. У перехідний період до ринкової економіки торговельні організації і підприємства у своїй більшості не змогли належним чином поповнювати запасів товарів, бути конкурентоспроможними. Тому, починаючи з 2001 року обсяг роздрібного товарообороту торгових підприємств України у порівняльних цінах щорічно знижувався, а рівень витрат обігу зростав.

Фінансова стабілізація насамперед досягається налагодженням безперервної і ефективної діяльності суб'єктів господарювання та вмілим управлінням виробничими фондами і джерелами їх формування.

У ситуації, що склалася, нелегко забезпечити фінансову стабільність, але можливо. Для виходу з фінансової кризи необхідно виробити загальну стратегію фінансового оздоровлення організацій і підприємств.

До основних напрямів фінансової стабілізації належать такі:

1. Оптимізація структури активів. Вона передбачає раціональне розміщення капіталу, передусім власного, в активах. Частку необоротних активів і обігових коштів доцільно довести до оптимального їхнього обсягу, зумовленого бізнес-планом, із таким розрахунком, щоб прогнозована фондовіддача забезпечувала отримання прибутку, достатнього для самофінансування господарської діяльності. Але слід зазначити, що ефективне використання основних фондів потребує значних інвестицій в обігові кошти. Тому на базі тимчасово збиткових підприємств доцільно створювати госпрозрахункові відособлені підрозділи із залученням додаткових коштів на формування власних обігових коштів у розмірі не менш як 50% від загальної потреби в обігових коштах. Кошти від реалізації основних фондів слід скеровувати на поповнення власних обігових коштів.

2. Ресурсне збалансування кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Воно досягається шляхом визначення оптимальної потреби у коштах, необхідних для виконання прогнозованих обсягів діяльності та її узгодження з реально можливими джерелами формування обігових коштів.

3. Збільшення обсягу і частки власних коштів в обігу. Кожному суб'єкту господарювання необхідно подбати, щоб до 50% планових обігових коштів формувалося за рахунок власних коштів. Це забезпечить йому певну фінансову стійкість і платоспроможність, створить реальну можливість залучення в обіг банківського та комерційного кредитів.

Збільшення обсягу і частки власних коштів у формуванні обігових коштів досягається шляхом як додаткового залучення в обіг власного капіталу, так і підвищення ефективності його використання у процесі кругообігу цих коштів.

У сучасних складних умовах, коли значна частка підприємств збиткова, прибуток тимчасово не може бути головним джерелом поповнення власних обігових коштів.

4. Зменшення витратомісткості обігу. Оптимізація витрат, зведення їх до економічно виправданого мінімуму сприяє зростанню рентабельності, підвищує фінансову стійкість. Тому кожному суб'єкту господарювання необхідно налагодити економічно обґрунтоване планування витрат, збалансувати витрати з прогнозованими доходами із таким розрахунком, щоб підприємство отримувало прибуток, достатній для самофінансування. Одночасно слід налагодити постійний контроль за дотриманням кошторису витрат, шукати шляхів можливого зниження рівня витрат.

5. Перехід на ринкове ціноутворення. Ринок ціноутворення зобов'язує підходити до формування ціни виважено, з урахуванням попиту і пропозиції, з орієнтацією на цінового лідера на аналогічні за якістю товари.

6. Ефективне управління фінансовими ресурсами організацій і підприємств.

Втілення в життя стратегії фінансового оздоровлення можливе за наявності структуризованої фінансової служби, спроможної налагодити економічно обґрунтоване фінансове планування і прогнозування, професійно виконувати оперативну фінансову і контрольно-аналітичну роботу, надавати консультативну, методичну й організаційну допомогу структурним підрозділам. Для забезпечення ефективного управління фінансовими ресурсами доцільно ввести посаду заступника керівника з фінансово-економічної роботи. Оперативне вирішення назрілих питань значною мірою сприятиме фінансовій стабілізації у споживчій кооперації.

Для здійснення багатогалузевої діяльності використовується значний ресурсний потенціал: основні фонди, обігові кошти, робочу силу.

Особливо гостро постає проблема збереження і оновлення основних фондів. Розв'язати цю проблему можна з припиненням відчуження об'єктів споживчої кооперації, переведенням цього стихійного процесу в кероване русло на основі програм координування планів продажу, оренди, ліквідації, застави, реалізації об'єктів; розробкою сучасної інвестиційної політики, що ґрунтується на власних інвестиціях і залученні капіталу фізичних і юридичних осіб, у тому числі й зарубіжних; оптимізацією структури матеріально-технічної бази, її територіальним розміщенням.

Розв'язання проблеми повнішого використання основних фондів залежить переважно від зовнішніх умов. По-перше, необхідна активізація внутрішнього ринку, особливо сільського, за рахунок підвищення платоспроможного попиту сільського населення. По-друге, потрібно освоїти зовнішні ринки, розширити систему міжнародних торговельних зв'язків із тим, щоб суттєво збільшити експорт продукції і сировини, в широких масштабах здійснювати товарообмінні операції.

Чинні кредитні ресурси і незначні власні обігові кошти дестабілізують фінансовий стан підприємств, блокують платежі, знижують прибутковість. Таким чином, основна проблема фінансового забезпечення полягає в нестачі власних ресурсів і низькій віддачі обігових коштів. Ця проблема характерна для всієї економіки.

Важливим резервом підвищення ефективності діяльності є насамперед збільшення обсягів господарської діяльності. Відомо, що збільшення обсягів виробництва скорочує собівартість продукції. Ця закономірність характерна і для сфери обігу.

Підвищення ефективності функціонування - процес складний і багатогранний. Він зумовлений як внутрішньосистемними, так і зовнішніми умовами і потребує здійснення комплексу економічних, фінансових і організаційних заходів.

Конкретними чи не найголовнішими заходами поліпшення стану діяльності є наведення порядку, забезпечення управління галуззю, організація належної роботи з формування ресурсів.

Правлінням та керівництву підприємств слід працювати над питаннями перепрофілювання деяких нерентабельних підприємств.

Потрібно ефективніше використовувати наявну матеріально-технічну базу шляхом оновлення й розширення асортименту власної продукції і дбати, щоб вона продавалася за нижчими цінами, ніж у конкурентів. На виробничих підприємствах необхідно скорочувати непродуктивні затрати, розширювати асортимент, знижувати усі види затрат на виробництво, що приведе до зниження собівартості продукції, встановлення помірних і доступних цін, забезпечить конкурентоспроможність на ринку. Підтримка власного виробництва має стати найголовнішим завданням усіх без винятку підприємств, одним із пріоритетних напрямів їхньої роботи. Для відчутного поліпшення справ у виробництві й досягнення зростання обсягів випуску товарів слід рішуче впроваджувати прогресивні технології, оновлення асортименту і випуску конкурентоспроможної продукції.

Список використаної літератури

1. Закон України про підприємництво: К:, 2007-13 ст.

2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"

3. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" від 31 грудня 2009 р. № 318. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 1

4. ПБО-16 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. № 27/4248

5. Типове Положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості: затверджено Постановою Кабінету Міністрів в України від 26.04.2006 р.

6. Коментар нового положення “Про бухгалтерську звітність підприємств" // Галицькі контракти. - 2009. №7

7. Атрохимович Г.П., Комаров В.И. Економіка підприємств в умовах госпрозрахунку.М. Агропромвидат 2000-254 с.

8. Акиненко А.Ф., Ширімет А. Д,. Облік калькулювання і аналіз собівартості продукції - МГУ, 1984 - 269 с.

9. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС. - 2007.

10. Баскин А.И. Планування потребності в матеріальних ресурсах на підприємстві - Київ: Техніка, 1983, 49 с.

11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика. - 2003.

12. Безруких П.С. Облік і калькулювання собівартості продукції К. Фінанси 2004-320 с.

13. Багнрольц С.Б. Вопроси совершенствования економического анализа себестоимости продукции и финансового состояния обьеденений. Бухгалтерский учет. 2004 №7 с.8.

14. Бандурка Фінансова діяльність підприємств. - Київ. - ”Либідь", 2008.

15. Балабанов И.Т. Финансовій менеджмент: Учебник. - Москва: Финансы и статистика, 2004.

16. Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 2008.

17. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: НИКА-ЦЕНТР, 2009.

18. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2004.

19. Буфатіна І. Особливості обліку витрат за Національними стандартами. // Все про бухгалтерський облік - 2000. - № 14. с.27

20. Білик М. Державні підприємства як об’єкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки // Український журнал “Економіст". - 2009. - №1

21. Візіло А. Два метри кордону // Галицькі контракти. - 2009. №18

22. Гриценко А.І. Вдосконалення обліку витрат праці і її оплати // Економіка. - 2005р. - №5. - с.13-18

23. Глен А. Велш, Деніел Г. Шорт. "Основи фінансового обліку"

24. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчально - практичний посібник. - Дніпропетровськ,: ТОВ “Баланс -клуб", 2000. - 768с.

25. Голованів Л.А. Облік витрат на виробництво, доходів і фінансових результатів в умовах ринкової економіки // Економіка сільськогосподарських і переробних підприємств. - 2007р. - №5. - с.33-37.

26. Горфинкель В.Я. Экономика предприятия: Учебник. - М.:, 2006. - 367 с.

27. Ейсан Нікбахт, Анджеліко Гроппеллі. Фінанси - К: “Основи”, - 2003.

28. Замков О.О., Толстопятенко А.В., Черемных Ю.Н. Математические методы в економике. - М: ДИС, - 2007.

29. Житна І.П. Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємства. - Київ. Вища школа 2002, 190 с.

30. Калина А.В. та ін. Сучасний економічний аналіз і прогнозування: Посібник. - К.:, 2007. -272 с.

31. Качтарик Я.Д. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємства: // Фінанси України. - 2009. - №10. - С.138-140.

32. Кобилянська О. Облік валових витрат і валових доходів // Все про бухгалтерський облік - 2008. - № 6. с.6-9

33. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2006.

34. Кондратьева А. Проблемы анализа финансового состояния предприятий в условиях переходной экономики: // персонал - спецвыпуск. -2008. -С.177-182.

35. Кондратьєв О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники: // Фінанси України. - 2006. - №11. - С.66-69.

36. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. М.: Финансы, 2007.

37. Криворучко М.И., Петровський В.В. Облік та аналіз фінансових активів. - К: “Феникс", - 2007.

38. Мельничук Г.М. Аналіз господарської діяльності в промисловості. Підручник - К. Вища школа 2000 - т 318 с.

39. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Затв. Наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 2007 р., №37.

40. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. -в 2 т. - К.:, 2005. - 400 с.

41. Родионова В.М., Федотова М.А. Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. - М.: Финасы и статистика, - 2003.

42. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. Минск: ООО "Новое знание", 2000

43. Семенець І.В. Визначення фінансових результатів діяльності підприємства: // Фінанси України. - 2009. - №9. - С.44-48.

44. Соколова Л.М. и др. Критерии оценки финансового состояния предприятий: // Бизнес-информ. - 2006. - №10. - С.45-48

45. Стоянова и др. Финансовый менеджмент. Учебное пособие. М.: Перспектива, 2003.

46. Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа М.: Инфра-М, 2006.

47. Шим Дж., Сигел Дж. Методы управления стоимостью и анализ затрат. - М.: Филин, 2006.

48. Фінанси підприємств за редакцією кандидата економічних наук, професора А.М. Поддєрьогіна. - Київ, 2000.

49. Церетелі Л. Проблемні питання реалізації товарів, продукції, послуг. “Все про бухгалтерський облік"; 2008; № 67.

Додатоки

Характеристики

Список файлов ВКР