179778 (596390), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

За рахунок зміни середнього рівня накладення відповідно змінювалася і його сума:

Через підвищення середнього рівня реалізованого накладення сума доходу від реалізації підвищилася всього на 31,5 грн, у тому числі за рахунок зростання питомої ваги менш дохідних продовольчих груп товарів у загальному товарообороті вона знизилася на 189,0 грн, а за рахунок підвищення дохідності реалізації окремих груп товарів у звітному кварталі порівняно з попереднім підвищилася на 220,5 грн.

Баланс впливу чинників

220,5-189,0=31,5.

Вплив суми роздрібного товарообороту на зміну суми валового доходу від реалізації також можна розкласти на вплив двох окремих чинників: кількості проданих товарів (g) і середньої ціни реалізації (р). Такий аналіз дає можливість виявити вплив інфляційних процесів на суму валового прибутку від реалізації товарів. Першим етапом здійснення ланцюгових підстановок є встановлення функціональної залежності між результативним показником (реалізоване накладення) і чинниками, які впливають:

РН=Σg х р х Ррн, (2.12)

де РН - сума накладення (валового прибутку від реалізації товарів);

Σg - кількість реалізованих товарів;

р - ціна реалізації;

Ррн - середній рівень реалізованого накладення.

Спосіб ланцюгових підстановок дає можливість одержати необхідні скориговані показники для аналізу чинників. Він полягає в послідовній заміні базисних значень чинників, що впливають на результативний показник, їх фактичними значеннями. Підстановки проводяться зліва направо, а кількість скоригованих показників завжди на один менша ніж тих, що впливають. Проведемо підстановки:

базисне значення суми доходу;

перший скоригований показник;

другий скоригований показник;

фактичне значення суми доходу.

Економічний зміст скоригованих показників:

перший показує, якою була б сума накладення, якби ціни і середній рівень дохідності торгівлі не змінилися, але кількість проданих товарів склалася, як у звітному періоді;

другий показує, яка була б сума валового прибутку від реалізації, якби при звітних обсягах товарообороту незмінним залишився середній рівень накладення.

Перший скоригований показник розраховується шляхом перерахунку товарообороту звітного періоду в ціни базисного з допомогою середнього індексу цін

(2.13)

Вплив чинників визначають способом різниць за формулами:

а) зміна суми валового прибутку від реалізації під впливом змін у кількості проданих товарів

; (2.14)

б) зміна суми валового прибутку від реалізації під впливом зміни цін

; (2.15)

в) зміна суми валового прибутку від реалізації під впливом зміни середнього рівня дохідності торгівлі

(2.16)

Розмір впливу останнього чинника повинен у даному розрахунку співпадати з розміром його впливу, одержаним за попередніми розрахунками.

Повернемося до даних табл.1 за умови, що індекс цін звітного кварталу порівняно з попереднім становить 1,94.

Тоді

Сума валового прибутку від реалізації товарів зменшилася на 481,1 грн за рахунок зменшення кількості реалізованих товарів,

1055,4-1536,5 =-481,1 (грн.),

і збільшилася на 992,1 грн. за рахунок підвищення цін на товари

2047,5 - 1055,4 = +992,1 (грн.).

Баланс впливу чинників, які формують обсяг роздрібного товарообороту,

992,1 - (481,1) = + 511,0 (грн.),

що приблизно дорівнює 510,9 грн., одержаним за попередніми розрахунками.

Вплив середнього рівня дохідності становить, як і у попередній системі чинників, 31,5 грн:

ΔРН_Ррн= 2079 - 2047,5 = +31,5 (грн.).

Аналіз чинників за наведеними методиками дає можливість виявити основні резерви збільшення валового прибутку від реалізації товарів, а саме:

1) збільшення фізичного обсягу товарообороту, тобто кількості проданих товарів за умови, що роздрібна ціна такого товару вища від оптової або хоча б дає можливість покрити всі змінні витрати обігу і створює рівень (коефіцієнт) покриття з додатними значеннями;

2) збільшення роздрібних цін на товари збільшує лише номінальну суму валового прибутку. Реально вона не зростає, оскільки в ході інфляції доходи знецінюються;

3) досягти збільшення суми реалізованого накладення можна і за рахунок формування оптимальної структури роздрібного товарообороту. З цією метою зі складу обороту виключають низькодохідні і збиткові товари та нарощують обсяги реалізації високодохідних. Але при цьому необхідно обов'язково враховувати еластичність споживчого попиту і його вплив на можливі обсяги продажу, оскільки, якщо високодохідні товари не користуються попитом, то додаткова сума накладення не буде одержана з причин зменшення обсягів реалізації товарів.

Оптимальну структуру товарообороту можна формувати і шляхом усунення зайвих оптових посередників та збільшення в роздрібному товарообороті питомої ваги товарів, що завозяться безпосередньо від виробників. Це дасть змогу знизити роздрібні ціни при збільшенні розміру валового прибутку з одиниці товару на користь торговельного підприємства.

Але усувати слід лише дійсно зайвих посередників. Відмова від послуг посередників взагалі при завезенні товарів складного асортименту до дрібних магазинів викличе уповільнення оборотності товарів і пов'язане з цим зростання витрат обігу. До того ж сума збільшення витрат може виявитися більшою, ніж додатково одержаний валовий прибуток;

4) ще один резерв збільшення суми валового прибутку від реалізації товарів - це підвищення рівнів торговельних надбавок чи знижок, що застосовуються в магазині.

Цей захід може бути виправданий у магазинах із підвищеним рівнем якості обслуговування покупців або в періоди зі зростаючими темпами інфляції, коли підвищення рівня прибутковості необхідне, щоб компенсувати витрати, які зростають підвищеними темпами.

Слід відмітити, що у цього останнього резерва збільшення суми доходів зараз з'явився об'єктивний обмежувач ринкового характеру. Місткість внутрішнього ринку вже достатньо знизилася для того, щоб попит споживачів міг впливати на розмір цін, а поява на ринку багатьох дрібних приватних торговців забезпечує наявність необхідної для такого впливу конкуренції.

І нарешті, потрібно відзначити, що аналіз доходів обов'язково необхідно проводити в тісному взаємозв'язку з аналізом витрат і фінансових результатів торговельного підприємства.

2.3 Аналіз прибутку і рентабельності ЗАТ “ЦУМ"

Прибуток або збиток - це кінцевий результат господарської діяльності підприємства.

Для різних цілей в економіці користуються кількома видами показників прибутку торговельного підприємства:

прибуток від операційної діяльності, тобто прибуток від реалізації товарів;

прибуток від звичайної діяльності. Причому розрізняють такий

прибуток до оподаткування і після оподаткування.

З метою визначення рівнів торговельних націнок використовують перший показник.

Після врахування результатів надзвичайних подій та їх оподаткування одержують остаточну суму чистого прибутку, яку використовують для вивчення розподілу та використання прибутку.

Для визначення сальдо доходів і витрат від надзвичайних подій, які є екстраординарними і не повторюються періодично, враховуються суми збитків від стихійного лиха, пожеж, аварій тощо, за винятком сум страхового відрахування та покриття втрат за рахунок доходів від надзвичайних ситуацій.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку (збитку) і податків з надзвичайного прибутку.

Суть прибутку виявляється через його функції:

1) поряд із товарооборотом прибуток є одним із узагальнюючих оціночних показників роботи торговельних підприємств, що відображає їх фінансові результати;

2) прибуток служить джерелом доходів державного бюджету, фінансування капіталовкладень і соціального розвитку колективу, підготовки кадрів, приросту власних оборотних засобів, розвитку науки і техніки, відшкодування втрат від уцінки товарів і резервом інших платежів.

Прибуток є одним із джерел формування фонду оплати праці. Це зацікавлює безпосередньо кожного торговельного працівника в збільшенні обсягів прибутку.

Відносні показники прибутку - це показники рентабельності. Вони розраховуються як відсоткове відношення суми прибутку до того чи іншого показника, що характеризує обсяги торговельної діяльності.

В економічній практиці нашої країни найпоширеніше визначення рентабельності у відсотках до товарообороту

(2.17)

де R_РТО - рентабельність роздрібного товарообороту,%;

П - сума балансового прибутку за період;

РТО - роздрібний товарооборот за той самий період.

Цей показник свідчить про кількість копійок прибутку, який приносить кожна 1 гривня роздрібного товарообороту.

Основним методом аналізу прибутку є порівняння.

У процесі аналізу прибутку і рентабельності проводяться порівняння за такими напрямами:

порівнюються обсяги прибутку і рівні рентабельності по одній і тій самій організації за різні періоди часу (аналіз динамічного ряду) або фактичні показники порівнюються з плановими. Розраховуються абсолютні відхилення, темпи зростання і приросту, коефіцієнти прискорення або уповільнення тощо;

порівнюються прибуток і рентабельність окремих торговельних підрозділів, що входять до одного об'єднання (наприклад, по окремих споживчих товариствах у межах райспоживспілки). Розраховуються абсолютні відхилення показників кожного конкретного підрозділу від середніх по об'єднанню і питома вага прибутку кожного підрозділу у формуванні загальної суми прибутку. При цьому може проводитися аналіз чинників для вивчення впливу на загальну суму прибутку в цілому по об'єднанню конкретних рівнів рентабельності, що склалися в кожному підрозділі, розподілу роздрібного товарообороту між підрозділами. Аналіз проводиться з допомогою індексів змінного і постійного складу та структурних зрушень;

порівнюється прибуток, одержаний від основної (торговельної) діяльності, із прибутком від інших (звичайних) видів діяльності даного підприємства, із розрахунком питомої ваги прибутку від реалізації товарів у всій сумі прибутку від звичайної діяльності;

порівнюється вплив основних чинників, що формують прибуток підприємства; цей вплив досліджується з допомогою балансу прибутку:

Пзд = РТО - ПДВ - А - КВТ + ІОД - АВ - ВЗ - ІОВ + ФД - ФВ + ІД - ІВ. (2.18)

де Пзд - сума прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

РТО - роздрібний товарооборот (дохід, виручка від реалізації товарів);

ПДВ - податок на додану вартість;

А - акцизний збір, що підлягає внесенню до бюджету;

КВТ - купівельна вартість товарів (собівартість);

ІОД - інші операційні доходи;

АВ - адміністративні витрати;

ВЗ - витрати на збут;

ІОВ - інші операційні витрати;

ФД - фінансові доходи, включаючи доходи від участі в капіталі;

ФВ - фінансові витрати, включаючи втрати від участі в капіталі;

ІД; ІВ - відповідно інші доходи та витрати,

Або

Пч = Пзд - ПП. + НД - НВ - ПНП, (2.19)

де Пч-прибуток чистий;

ПП-податок на прибуток;

НД; НВ-відповідно надзвичайні доходи та витрати;

ПНП-податки з надзвичайного прибутку.

Вплив кожного конкретного показника, що складає прибуток (збиток) на суму фінансового результату, знаходять шляхом визначення відносних відхилень фактичних значень показників чинників від плану чи значення за базисний період.

Відносні відхилення - це зміна суми показника чинника за період (або порівняно з планом) лише за рахунок зміни рівня цього показника у відсотках до роздрібного товарообороту без урахування зміни обсягів валової виручки. Він визначається за формулою

(2.20)

де ΔПзд - зміна суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування за рахунок зміни рівня валового прибутку; Р_РН1 та Р_{РН0 -} рівні реалізованого накладення у відсотках до роздрібного товарообороту відповідно за звітний і базисний (або плановий) періоди; РТО_{1 -} обсяг роздрібного обороту за звітний період.

При цьому зміни в рентабельності товарообороту за рахунок рівня реалізованого накладення визначають за формулою

ΔР_ЗД = (Р_РН1 - Р_РН0) (2.21)

Аналогічно розраховується міра впливу на рентабельність і суму прибутку кожного чинника, що входить до балансу прибутку, але напрям впливу не завжди відповідає напряму відносного відхилення.

Характеристики

Список файлов ВКР