44

А Н О Т А Ц І Я

дипломної роботи “ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
на прикладі ВАТ “Острозький цукровий завод”

із спеціальності № 7.050107 “Економіка підприємства”

Робота виконана на 90 стор. друкованого тексту, містить вступ, три розділи, висновки, список літератури. В роботу входять 31 таблиця, 37 формул, 4 малюнки, два додатки.

Метою дипломної роботи є розробка пропозицій по поліпшенню використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, скороченню на цій основі виробничих витрат і підвищенню економічної ефективності виробництва цукру.

У першому розділі “ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ” визначені суть інвестицій і капітальних вкладень підприємства, розглянуті питання вибору інвестиційного проекту, методів оцінки економічної ефективності інвестицій з урахування фактора ризику.

У другому розділі “АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ОСТРОЖСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД” вміщує організаційно-правову характеристику підприємства, аналіз його господарської діяльності з розширеним аналізом використання матеріально-сировинних ресурсів.

У третьому розділі “ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПО ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ” запропоновані заходи науково-технічного прогресу, спрямовані на економію сировинних і паливно-енергетичних ресурсів , що сприятиме підвищенню ефективності виробництва на хлібокомбінаті, розрахована їх економічна ефективність і вплив на основні показники роботи.

Висновки узагальнюють викладене та містять пропозиції щодо розглянутих питань.

Перелік використаної літератури містить 27 джерел.

Ключові слова: виробничі ресурси, цукровий буряк, цукор, паливо, капітальні вкладення, оцінка ефективності, підприємство, аналіз, дисконтування.

Прядко В. А..

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП 7

1. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 10

1.1. Матеріальні ресурси: види сировини і матеріалів 10

1.2. Сировинна база і сировинні ресурси на підприємствах харчової промисловості 13

1.3. Особливості використання матеріальних ресурсів на підприємствах цукрової промисловості 15

1.4. Шляхи раціонального використання сировини в цукровій промисловості 16

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ОСТРОЖСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД” 19

2.1. Техніко – економічна характеристика підприємства і основні показники його роботи 19

2.2. Ефективність використання сировини 22

2.3. Ефективність використання паливно-енергетичних ресурсів 31

4. ПРОЕКТ ЗАХОДІВ ПО ПІДВИЩЕННЮ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ 38

6.1. Реконструкція основних цехів цукрового заводу. 45

6.2.Впровадження автоматизованої системи управління виробничим процесом випарної станції Острозького цукрового заводу. 65

6.3.Розрахунок економічної ефективності заміни дискових фільтрів на патронні фільтри для фільтрування сиропу. 74

ВИСНОВКИ 85

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 89

ВСТУП

Негативні процеси, що відбуваються в економіці України впродовж останніх років та зволікання із здійсненням широкомасштабних економічних реформ у сфері відносин завдали харчовій промисловості України в цілому і цукровій промисловості, зокрема, її цукробуряковому підкомплексу значної шкоди.

Цукрова промисловість – одна з найстаріших індустріальних галузей в Україні. Сприятливі умови для вирощування цукрових буряків, величезний ринок та прибутковість галузі зробили її однією з провідних в економіці. Але зараз галузь, яка тільки за рахунок експорту могла б приносити Україні близько 1 млрд. доларів щорічно, перебуває в критичному стані.

Незважаючи на те, що наша країна має у своєму розпорядженні найкращі чорноземи, вона не може вийти на рівень західноєвропейських показників щодо використання сировини. Так, цукрові заводи України відстають на 6-7 пунктів за ступенем зменшення втрат цукру у виробництві, вмісту цукру в мелясі. Якщо до цього додати втрати цукру на ділянках зберігання і транспортування буряку в завод, то загалом показник вилучення цукру із заготовленого буряка становить лише близько 70%. При цьому не слід забувати, що заводи України виробляють на 20% цукру менше, тобто витрачають на виробництво цукру на 20% більше сировини.

Починаючи з 1991 року, в цукровій промисловості, як і в більшості галузей народного господарства, внаслідок порушення виробничих зв’язків між підприємствами (після розпаду СРСР) відбувся значний спад цукробурякового виробництва, який останнім часом хоча і стабілізувався, але на рівні біля 50% від досягнутого в останні роки до створення нашої незалежної держави. Аналізуючи причини спаду виробництва, важко не помітити, що в період переходу економіки нашої країни до ринкової проявилося абсолютна непристосованість виробничих колективів переробних підприємств і сільськогосподарських постачальників сировини до цих умов, невміння їх керівників швидко і гнучко реагувати на навколишні зміни.

Основні причини існуючої ситуації можна визначити як такі:

1) зовнішні (не залежні від галузі): дефіцит оборотних коштів в суміжних галузях, що використовують цукор як сировину; велика тривалість часу між затратами на виробництво та отриманням коштів від реалізованої продукції; втрата традиційних ринків збуту за межами України через невпорядкованість експортних потоків; дефіцит паливно-мастильних та інших матеріалів; недостатня організація і відсутність досконалого економічного механізму відносин з бурякосіючими господарствами;

2) внутрішні: відсутність чіткої інвестиційної політики, як з метою нарощування традиційного виробництва, так і з метою виробництва профільних товарів з новими споживчими якостями; високий рівень морального та фізичного зносу основних виробничих фондів; використання на багатьох підприємствах низькопродуктивної технології.

У цукровій промисловості особливо актуальними є проблеми підвищення потужності та технічного рівня основного устаткування, поліпшення якості цукру (підвищення вмісту сахарози, зменшення кількості редукційних речовин), зниження витрат ресурсів на виробництво продукції.

Найважливіші виробничо-технічні та економічні показники цукрових заводів залежать переважно від якості та кількості сировини. Спостерігається тенденція погіршення технологічних характеристик цукрових буряків, що негативно впливає на хімічний склад коренеплодів. Внаслідок цього знижується якість бурякового соку, а отже, і вихід кінцевої продукції. Погіршення технологічної якості цукрових буряків негативно впливає на процес їх зберігання, зростають втрати, що знижує ефективність використання виробничих фондів.

Вкрай незадовільний стан із забезпеченням цукроварень сировиною – тривалість виробничого сезону на більшості підприємств галузі не перевищує 1,5 – 2 місяців. Склалася унікальна ситуація, коли сільськогосподарським підприємствам в зв’язку з трудомісткістю вирощування культури і відсутністю потрібних механізмів і робочої сили, з одного боку, і недосконалим механізмом взаєморозрахунків, відсутністю державного регулювання захисту вітчизняного ринку цукру з іншого, стало невигідним виробництво сировини для переробної галузі – цукрового буряку.

Тому для виходу з цього тяжкого становища, що склалося на Україні, необхідно приділяти найбільшу увагу новим найсучаснішим технологіям вирощування і переробки цукрових буряків; пошуку шляхів зниження собівартості цукру, зокрема поліпшення використання матеріально – сировинних і паливно – енергетичних ресурсів.

В цьому зв’язку представляється, що тема дипломної роботи в останній час стала ще більш актуальною, і безперечно, вимагає серйозних досліджень. Деякі аспекти цієї проблеми і розглянуті в подальшому. Звичайно, дипломна робота не претендує на рівень всебічного наукового дослідження, але, на думку автора, повністю відповідає вимогам держстандартів Міносвіти України до подібних робіт.

Виконання дипломної роботи базувалось на матеріалах ВАТ “Острозький цукровий завод” з двох основних причин: завод є типовим представником галузі, якому притаманні всі наболілі проблеми як з питань завантаження сировиною, так і її переробки. Інша суттєва причина – це отримання звітних матеріалів, які сьогодні на більшості підприємств представляють комерційну таємницю.

Метою роботи є розробка пропозицій по поліпшенню використання сировини і паливно-енергетичних ресурсів на підприємстві, скороченню на цій основі виробничих витрат і підвищенню економічної ефективності виробництва цукру.

1. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1. Матеріальні ресурси: види сировини і матеріалів

Розвиток народного господарства країни в умовах становлення ринкових відносин супроводжується загостренням конкурентної боротьби між товаровиробниками, особливо в переробних галузях, до яких відноситься і виробництво цукру з цукрових буряків. Спадщина, яку отримала галузь після розпаду СРСР, а це величезна матеріальна база (191 цукровий завод), повний розпад ринків збуту, неврегульовані відносини з постачальниками сировини, відсутність їх стимулювання і підтримки з боку держави, вимагає від переробників посилення боротьби за кожну тонну сировини, впровадження максимально економних режимів її переробки, і по суті, доведення виробничо-технічних показників роботи до рівня передових західноєвропейських країн.

Сировина (сирі матеріали) є найважливішим елементом виробничого процесу, що здійснюється на підприємствах харчової промисловості. Сировиною називають предмети праці, на добування і виробництво яких затрачена праця. В харчовій промисловості сировина в значній мірі визначає якість вироблюваної продукції і економіку виробництва. В залежності від характеру участі у виробництві продукції в харчовій промисловості розрізняють основну сировину і допоміжні матеріали

До основної сировини відносять такі предмети праці, які складають матеріальну основу утвореного продукту, іншими словами “головну його субстанцію”. В харчовій промисловості всі види сировини, що входять в склад продукту, потрібно вважати основними. Предмети, що допомагають виготовленню готового продукту, являються допоміжними. Один і той же вид сировини в одних випадках може виступати як основна сировина, в інших – як допоміжний матеріал. Тому ділення на основну сировину і допоміжні матеріали носить в певній мірі умовний характер і зв’язане із задачами обліку, планування і економічного аналізу. Паливо і електроенергію, враховуючи їх надзвичайно важливу роль в сучасних умовах, в практиці планування і обліку виділяють із допоміжних матеріалів.

Для того, щоб процес виробництва проходив безперервно, тобто зовсім незалежно від того, поновлюється цей запас щоденно чи лише через певний період, необхідно, щоб у місцях виробництва постійно був більший запас сировини, допоміжних матеріалів, палива, інших ресурсів, ніж споживається.

Сировина, що переробляється в промисловості, за способом отримання поділяється на дві групи: промислова і сільськогосподарська.

Галузі харчової промисловості, зокрема цукрова, працюють в основному на сировині сільськогосподарського походження, тобто сировині, одержаної в результаті виробничої праці у сільському господарстві.

Промислова сировина – це предмети праці, що пройшли обробку на підприємствах і використовуються в харчовій промисловості, наприклад, в соляній галузі, у виробництві мінеральних вод і парфюмерно-косметичній промисловості. До складу харчової промисловості входять окремі підприємства, які застосовують промислові матеріали для вироблення тари і упаковки, для ремонтних робіт.

Природнокліматичні умови нашої країни дозволяють вирощувати різні сільськогосподарські культури і забезпечувати потребу населення в продуктах харчування в різних видах сировини. Основні показники, що визначають ефективність розміщення виробництва сільськогосподарських культур по зонах країни - їх урожайність і якість.

Розрізняють сільськогосподарську сировину рослинного (зернові культури, цукровий буряк, картопля, соняшник, овочі, плоди, тютюн, чай) і тваринного походження (м’ясо, молоко, риба). У сільськогосподарській сировині тривають процеси життєдіяльності не лише в період росту, дозрівання, але й при зберіганні. Тривале зберігання більшості видів сировини призводить до часткового їх псування, втрати корисних речовин (цукристості в цукрових буряках, крохмалю в картоплі). Тривалість переробки такої сировини обмежена і зумовлює сезонність промислового виробництва.

Обсяги сільськогосподарської сировини для підприємств харчової промисловості визначається рівнем економічного розвитку сільського господарства, його спеціалізованих галузей (рослинництва і тваринництва) – розмірами посівних площ, врожайністю, рівнем інтенсифікації, поголів’ям тварин, його продуктивністю і виробничими потужностями підприємств галузі.

Запаси сировинних ресурсів країни не безмежні. Тому забезпечення народного господарства необхідною кількістю сировинних, матеріальних і паливо-енергетичних ресурсів здійснюється не тільки шляхом систематичного росту обсягів їх добування і виробництва, але й шляхом більш економного їх використання в процесі виробничого споживання.

Галузі харчової промисловості за характером сировини, яку вони отримують і переробляють, можна поділити на три групи:

1) первинної переробки сільськогосподарської сировини:

– мясна (заморожування мяса, консервація, обробка і переробка субпродуктів);

– молочна (охолодження, сепарація);