Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

– цукрова (виробництво цукру-піску з цукрових буряків);

– крохмально-патокова (сухий крохмаль);

– олійно-жирова;

– спиртова;

– виноробна (первинне виноробство);

– чайна і тютюнова (переробка чайного і тютюнового листа)

2) вторинної переробки сільськогосподарської сировини:

– мясна (різні продукти з мяса);

– молочна (сметана, масло, сир);

– цукрова (цукор-рафінад);

– крохмально-патокова (кристалічна, харчова, медична, технічна глюкоза, модифіковані крохмалі);

– олійно -жирова (маргарин);

– лікеро-горілчана;

– виноробна (виробництво і розлив вина);

– чайна і тютюнова (розвантажування і фасування, виробництво цигарок).

3) галузі добувної промисловості:

– соляна;

– рибна;

– промисловість мінеральних вод.

1.2. Сировинна база і сировинні ресурси на підприємствах
харчової промисловості

Основною сировиною для харчової промисловості є продукти сільського господарства. Сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, яке поділяється на рослинництво і тваринництво. Особливість сільського господарства – це його залежність від природних, головним чином грунтово - кліматичних умов, сезонний характер землеробства, що відображається на умовах роботи зв'язаних з ним галузей харчової промисловості. З розвитком науки і техніки можливість впливу людини на природне середовище збільшується, що послаблює залежність від природи, але це проблема майбутнього.

Сучасне сільське господарство базується на індустріальних засобах і методах виробництва і досягненнях науки. Його розвиток нерозривно зв'язаний з механізацією, хімізацією, меліорацією, а також селекцією. Головним засобом виробництва в сільськогосподарському господарстві є земля. Можливості подальшого розвитку сільськогосподарських угідь в теперішній час обмежені. На першому місці постає проблема інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, збільшення його обсягу на основі підвищення врожайності і продуктивності праці.

Підприємства, що мають добре організовані сировинні зони, отримують сировину більш високої якості, більш ритмічно і в оптимальні строки. Вони несуть менші втрати, зв'язані з доставкою, краще використовують виробничі потужності, матеріальні і трудові ресурси, мають більш високі техніко-економічні показники в порівнянні з підприємствами, у яких сировинні зони організовані не вдало. Спеціалізація сировинних зон харчових підприємств дозволяє використовувати переваги, зв'язані з підвищенням рівня концентрації і спеціалізації промислового виробництва. Виробництво рослинницької сировини має сезонний характер, а багато його видів швидко псується і мало транспортабельно, що впливає на економіку виробництва.

В харчовій промисловості кількість сировини, її асортимент, фізико-технічні і хіміко-біологічні дані у вирішальній мірі впливають на техніко-економічні показники виробництва і якість продукції

Показник економічної оцінки якості сировини – вміст в ній корисних речовин (цукру в цукровому буряку, масла в зернах олійних культур, крохмалю в картоплі, сухих речовин в томатах і т.д.). Від цього залежить матеріаломісткість продукції, що виробляється, її собівартість, продуктивність праці, використання виробничих потужностей і основних фондів, а також інші показники, що характеризують ефективність виробництва. На вміст корисних речовин в сировині впливає її сортовий склад, грунтово-кліматичні умови і агротехніка вирощування. Вміст корисних речовин в сировині може змінюватися в значних межах, що дуже впливає на вихід продукції з одиниці сировини, собівартість виробів та на інші показники.

При високій якості сировини в харчовій промисловості, тобто на кінцевій стадії технологічного ланцюга “виробництво – переробка”, знижуються її витрати на одиницю продукції, підвищується її якість, зменшується трудомісткість виробів і витрати енергетичних ресурсів, зменшуються витрати на перевезення.

1.3. Особливості використання матеріальних ресурсів на підприємствах цукрової промисловості

Удосконалення методів зберігання і переробки сировини на базі використання нової техніки і прогресивної технології і на основі удосконалення організації виробництва – один з основних напрямків ефективного використання сировини. На підприємствах, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину, внаслідок сезонності її надходжень утворюються значні запаси. При довгому зберіганні сировина піддається частковому псуванню. Особливо відчутні втрати маси і зниження якості при зберіганні соковитої сировини: цукрового буряку, картоплі, овочів.

В цукровій промисловості на довгострокове зберігання закладаються значні запаси сировини, при цьому скорочення втрат суттєво впливає на економіку бурякоцукрового виробництва. З метою скорочення втрат застосовуються розроблені наукою і практикою різні способи зберігання цукрового буряка із застосуванням активної вентиляції у високих кагатах, впровадженню хімічних речовин захисту кагатів і інші. Довга тривалість зберігання буряка в цукровій промисловості зв'язана з оптимальною тривалістю бурякоцукрового виробництва. Збільшення сезону переробки цукрового буряка тягне за собою зниження виходу цукру із сировини внаслідок підвищення втрат, в той же час скорочення періоду переробки знижує ефективність використання основних виробничих фондів і робочої сили. Оптимальна тривалість сезону бурякоцукрового виробництва визначається співставленням результатів взаємодії цих факторів. Досягнутий рівень техніки і технології ще не забезпечує повного вилучення корисної частини із сировини, а її переробка зв'язана із значними втратами на різних стадіях виробничого процесу. Так, при переробці цукрового буряку вихід готового продукту – цукру складає біля 70% по відношенню до його вмісту в заготовленій сировині

Бурякоцукрове виробництво характеризується високими витратами сировини на виробіток готової продукції. В результаті рівень її використання здійснює вирішальний вплив на економічну ефективність роботи цукрових заводів. Крім того, цукрова промисловість споживає значну кількість таких важливих матеріальних ресурсів, як паливо (мазут, газ), електроенергія, вапняковий камінь, фільтрувальна тканина, мішки для упаковки цукру та багато інших матеріалів. На долю матеріальних ресурсів в структурі виробництва цукру-піску із буряків припадає 89-91% всіх витрат. Ця обставина надає особливого значення питанням глибокого вивчення, освоєння і практичного вирішення завдання більш раціонального використання сировинних, паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів в цукровій промисловості, так як даний фактор має вирішальний вплив на підвищення ефективності і інтенсифікації бурякопереробного виробництва.

Важливу роль в зниженні витрат сировини має нормування. Потреба в сільськогосподарській сировині і її витрати на вироблення продукції визначаються на основі прогресивних норм, що враховують якість сировини і досягнутий рівень техніки і технології.

1.4. Шляхи раціонального використання сировини
в цукровій промисловості

В умовах інтенсифікації виробництва все більшого значення набуває удосконалення виробничих і економічних зв'язків сільськогосподарської і перероблюваної промисловості з метою досягнення високих кінцевих результатів. Удосконалення єдиного ланцюга “поле-виробництво” впливає на скорочення втрат сільськогосподарської сировини і підвищення виходу готової продукції з одиниці площі пашні.

Особливу увагу потрібно приділяти питанням комплексного використання сировини і утилізації відходів, а також агропромисловій інтеграції (утворення обєднань різного типу), що сприяє повному використанню трудових і матеріальних ресурсів.

Комплексне використання сировини – важливий резерв економії матеріальних ресурсів, розширення асортименту і збільшення випуску продукції, підвищення виробництва в галузях харчової промисловості, що переробляють первинну сільськогосподарську сировину. Більшість побічних продуктів і відходів виробництва, що утворюються при переробці сільськогосподарської сировини, характеризуються цінним хімічним складом і можуть бути використані для виготовлення різноманітної продукції.

У цукровій промисловості побічні продукти і відходи виробництва використовуються таким чином:

- жом буряковий – на корм худобі в свіжому вигляді 80-85%, на вироблення сухого жому – 15-20%;

- меляса - на промислову переробку 80% (спиртова промисловість), на корм худобі 20%;

- дефекаційний осад – на вапнування ґрунту.

Таким чином, цукрова промисловість має значні резерви, що закладені в комплексному використанні цукросировини.

На даний час комплексне використання сільськогосподарської сировини обмежується таким рядом факторів, як відсутність комплексного обладнання для переробки відходів, недостатнім рівнем концентрації виробництва та ін.

Сировиною цукрові заводи забезпечують, як правило, велике число сільськогосподарських господарств. Важливе значення тут мають виробничі зв’язки цукрових заводів з сільськогосподарськими підприємствами по поставках відходів бурякоцукрового виробництва, кількість яких приблизно рівна масі перероблюваних буряків і використовується для тваринництва (жом) і підвищення врожайності ґрунтів (дефекаційний осад). Це передбачає розвиток інтеграції сільськогосподарського і промислового виробництва – утворення цукрових комбінатів, до складу яких входять цукровий завод, господарство, що вирощує насіння цукрового буряку, і підприємства по відгодівлі великої рогатої худоби на відходах виробництва.

Зменшення процентного вмісту цукру в побічному продукті бурякоцукрового виробництва – мелясі – також є одним з пріоритетних напрямків у збільшенні виходу цукру з одиниці сировини, а отже, покращення техніко-економічних показників роботи. Меляса вміщує близько 50% цукру, отже важливим напрямком галузі є розробка і впровадження у виробництво способів додаткового вилучення цукру із меляси шляхом демінералізації і впровадження в технологію спеціальних смол.

Викладене народногосподарське значення матеріально–сировинних і паливно–енергетичних ресурсів в цукровій промисловості визначає необхідність раціонального і максимально ефективного використання цих ресурсів на підприємствах галузі.

Отже, основні шляхи раціонального використання сировини при виробництві цукру у бурякоцукровій промисловості – поліпшення якості сировини; зменшення витрат при зберіганні і транспортуванні, у виробництві; дотримання нормувань; комплексна переробка сировини, а також організація нових виробництв на базі використання відходів та вторинних матеріальних ресурсів.

2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ВАТ “ОСТРОЖСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД”

2.1. Техніко – економічна характеристика підприємства і основні показники його роботи

Острозький цукровий завод розташований в с. Остроги Рівненської області. Завод був збудований і введений в експлуатацію в 1968 р. ВАТ "Острозький цукровий завод" створений за рішенням №68 від 06.03.95р. та зареєстрований рішенням Острозької райради народних депутатів 16.03.1995 р.

Сьогодні Острозький цукровий завод – це сучасне підприємство з виробничою потужністю 3000 тон переробки цукрових буряків за добу та 60 тонн сухого жому на добу. Це механізоване підприємство, оснащене новими схемами автоматизації виробничих процесів.

В 1994 році на базі Острозького цукрового заводу було створено орендне підприємство "Острозький цукровий завод", яке являло собою цілісний майновий комплекс із закінченим технологічним циклом по переробці цукрової сировини.

У відповідності з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 25.02.97 р. №145 відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. №57/93 "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" орендне підприємство "Острозький цукровий завод" в процесі приватизації було перетворено в відкрите акціонерне товариство "Острозький цукровий завод"

Основною продукцією цукрового заводу з цукрових буряків. В результаті переробки цукрових буряків утворюється побічна продукція: жом і меляса.

Жом відпускається сільськогосподарським підприємствам і служить кормом для худоби.

Меляса реалізується на підприємствах спиртової галузі для виготовлення стратегічного продукту – спирту, а також для виготовлення кормових та хлібопекарських дріжджів, лимонної кислоти і частково для корму великої рогатої худоби.

По призначенню готової продукції цукровий завод відноситься як до групи "А", так як виробляє продукцію, що поставляється як сировина іншим галузям харчової промисловості ( кондитерська, хлібопекарна та ін.), так і до групи "Б", продукція якої безпосередньо надходить до населення.

По типу виробництва – цукровий завод відноситься до масового типу.

По часу роботи на протязі року завод являє собою сезонне виробництво з тривалістю сезону виробництва в 45-90 діб, хоча в кращі роки завантаженість заводу сировиною сягала 120-140 діб.

По часу роботи на протязі доби відноситься до безперервних. Сокодобування останні роки розпочинається на початку другої декади вересня із забезпеченням тридобового запасу сировини.

Сировинна зона заводу розміщена на території Рівненської, Хмільницької , Житомирської та Тернопільської області.

Таблиця 2.1. Основні виробничо - технічні показники роботи заводу

за 2000-2001 роки.

За виробничий сезон 2001 року було перероблено 126065 тон цукрових буряків, що на 25,2% більше, ніж у минулому році. Одержано цукру 16905,3 тон. Вміст цукру в мелясі становив 1,94%, що на 0,29 нижче нормативних даних. Зниження нормативу пояснюється малою тривалістю зберігання буряків. По цій причині та в зв"язку з удосконаленням схеми дефекосатурації (установлено І та ІІ сатурації модернізованого типу) зріс вихід цукру порівняно з 2000 роком на 0,42%.

Характеристики

Список файлов ВКР