168772 (Екологічна оцінка стану довкілля Коростишивського району та розробка заходів з його поліпшення), страница 8

На скорочення загальних обсягів водоспоживання вплинуло зменшення у 3,8 рази об'єму свіжої води, використаної на виробничі потреби: з 94,0 млн. м³ у 2002 р. до 24,5 млн. м³ - у 2006 р. Частка спожитої свіжої води промисловістю області у 2006р. значно нижча - 22,9 %, ніж в цілому по Україні - 45,8 %. Важливе значення має економія свіжої води за рахунок оборотної та послідовно використаної води, обсяг якої у 2006 р. по області склав 152,0 млн. м³. Її частка у загальному обсязі використання води на виробничі потреби зросла з 73,4 % у 2002 р., до 86,1 % у 2006р.

Як за об'ємом використаної води, яка забирається з водних джерел, так і за безповоротними її втратами, значним водоспоживачем є сільське господарство. У цій галузі використовується для водопостачання тваринництва, підприємств по переробці сільськогосподарської продукції, водозабезпечення сільських населених пунктів, зрошення, обводнення і зволоження земель, а також для ставкового рибництва. Сільське господарство спричиняє високий рівень екологічного навантаження на водні джерела. Споживання свіжої води іншими галузями економіки порівняно незначні. Динаміка споживання свіжої води по області наведена на рис. 2.5.

Основні показники забору та використання свіжої води та відведення стічних вод регіону, що досліджуються, у 2006 р. Із загального обсягу забраної води по області - 31,9 млн. м³ 9% втрачено при транспортуванні. На виробничі, господарсько-питні, сільськогосподарські та інші потреби використання 107,0млн. м³ свіжої води - 81 % всієї забраної, до водопровідної мережі подано 54%. Стічних вод скинуто у поверхневі водойми дещо менше половини забраної - 46 %, 89 % яких пропущені крізь через очисні споруди каналізації. При цьому потужність водоочисних споруд становить 78,9 % потужності водопроводу по області, а потужність очисних споруд забруднених стоків - 81,4 % пропускної спрямованості каналізації.

Рис.2.5 Динаміка використання свіжої води в Коростишиві за потребами

Проведений аналіз в розрізі територіально-адміністративних одиниць свідчить, що у Коростишівському районі при транспортуванні води по водопровідним комунікаціям втрачено її найбільше - 7 % від усього обсягу забраної води. Пояснюється це тим, що не відбулося її втрат при транспортуванні до споживачів.

У Житомирському районі відводиться у вигляді забрудненої 63 % від загального обсягу забраної води, по Коростишівському району - половина: по 52% відповідно. Майже по всіх районах стічні води пропущені крізь очисні споруди каналізації, що дозволяє зменшити шкідливий вплив на природне середовище.

РОЗДІЛ 3 Розробка комплексу заходів по покращенню питної води Коростишівського району

3.1 Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району

Відомо, що одна з головних проблем в м. Коростишів – це якість водопровідної води для громадського споживання.

Забір води для потреб міста Коростишива проводиться за рахунок підземних вод експлуатаційних свердловин, пробурених в період з 1980 по 1990 роки глубиною від 86 до 140 м і обладнаних на водоносний горизонт трещинуватої зони кристалічних порід докембрію.

Роль водного фактора у підтриманні балансу природно-екологічних процесів є однією з центральних. Будь-які зміни водного режиму і водозабезпеченості зумовлюють значний прямий і непрямий вплив як на функціонування природних екосистем, так і економіку країни [31]. Тому захист чистого водного середовища, загроза дефіциту води обумовлюють глобальний характер проблеми і потребують комплексного та раціонального підходу до використання водних ресурсів.

Однією з головних причин негативних наслідків антропогенного впливу на водні об'єкти є споживацьке відношення до них. Вода, як природний ресурс, на відміну від нафти, газу, вугілля щороку відновлюється в процесі глобального водообміну і кругообігу.

Через що водні ресурси тривалий час вважалися невичерпними та здатними до самоочищення. Однак, збільшення антропогенного впливу на водні джерела та ландшафти водозбірних басейнів призвело до порушення умов формування стоку і водного режиму, зниження самовідновлюваної спроможності водних ресурсів. Це зумовило зменшення водності річок, зниження їхньої біопродуктивності.

Господарський комплекс України упродовж багатьох десятиліть розвивався без урахування екологічних наслідків, що призвело до катастрофічного екологічного стану, особливо - водних систем. У промисловості - це високий рівень концентрації промислових об'єктів; відсутність чи недостатня потужність очисних споруд; недосконалість технологій очищення та низька ефективність існуючих очисних споруд; відсутність правових і економічних механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій і природоохоронних систем; низький рівень екологічних знань. У сільськогосподарському секторі економіки - значна (50-60 %) розораність територій, яка на окремих водозборах річок сягнула 80-90 %; використання в сільськогосподарському обороті схилів, заплав річок; низький рівень агротехніки і технологій; нехтування природоохоронними, меліоративними, протиерозійними заходами; забруднення землі і вод стоками ферм і тваринницьких комплексів.

Джерелами забруднення водних ресурсів є також фільтруючі накопичувачі, звалища промислових і побутових відходів, токсичні речовини з яких надходять як до підземних, так і до поверхневих водних об'єктів. Загалом близько третини сталого стоку води забруднюється промисловими, комунально-побутовими стічними водами, а також атмосферними опадами, в яких концентруються шкідливі викиди промисловості, транспорту і відходів сільського господарства.

Радіоактивні речовини, які випали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не залишаються на місці, їх міграція зумовлена, з одного боку, властивістю мулу чи ґрунту поглинати, а з другого - розчинністю радіонуклідів у воді. Водойми забруднюються радіонуклідами внаслідок схилового стоку. Самоочищення води від радіоактивних часток, крім радіоактивного розпаду, відбувається шляхом осаджування їх разом з муловими частинками, адсорбції донними відкладами, поглинання водними рослинами і тваринами. На більшій частині річок області радіоактивне забруднення порівняно невелике або зовсім відсутнє, за винятком р. Норинь, басейн якої розміщений у зоні безпосереднього впливу Чорнобильської АЕС стан якого за рівнем радіоактивного забруднення оцінюється як катастрофічний. У басейні більшості річок Полісся щільність радіаційного забруднення сягає 15 кюрі на 1 кв. км (в районі 30-кілометрової зони Чорнобильської АЕС рівень забруднення води перевищує нормативи в 5-45 разів).

На даний час суспільство сягнуло такого ступеня залучення водних ресурсів в господарський обіг, що вони перетворились в головний лімітуючий чинник соціально-економічного розвитку країни. Це вимагає пошуку ефективних зв'язків поміж економікою і природними водно ресурсними системами, між водопотребами соціально-економічного розвитку і поліпшенням екологічних умов існування людини, для стабілізації й оздоровлення екологічної ситуації в країні. Для досягнення конкретних позитивних результатів в усьому світі визнано найбільш ефективним застосування економічних методів регулювання водокористування і водоохоронної діяльності. Водоохоронна діяльність неможлива без економічної оцінки водних ресурсів, яка має відображати їх значення у загальному національному багатстві і в народному господарстві (у виробничих процесах і споживанні) і за якою, чим обмеженіші запаси води, тим більшу економічну цінність вони повинні мати [22].

Однією з найактуальніших і найболючіших проблем охорони та раціонального використання водних ресурсів була і залишається проблема фінансування водоохоронних заходів. За умов економічної кризи це питання набуває особливої гостроти, оскільки втрачені попередні джерела витрат на водоохоронні потреби, головним чином - фінансування з державного бюджету. На сьогодні діють урядові постанови про платежі за водокористування і відшкодування збитків за порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Так, фактичні поточні витрати на охорону та раціональне використання водних ресурсів підприємствами області у 2000 р. становили 32601,9 тис. грн. З них на утримання та експлуатацію споруд для очистки стічних вод, що утворюються в промисловості, комунальному господарстві, інших галузях народного господарства, використано 17912,9 тис. грн; для утримання та експлуатації систем водопостачання із замкнутими циклами - 9124,0 тис. грн.; утримання та експлуатації полів фільтрації, спеціально збудованих накопичувачів та відстойників забруднених стічних вод - 198,8 тис. грн.

Актуальною залишається проблема охорони водних ресурсів від забруднення при скиданні неочищених та недостатньо очищених стічних вод. Зниження обсягів забору та використання води позначилися і на обсягах водовідведення, які склали у 2000 р. 69,9 млн. м³, що в 1,9 раз менше, ніж у 1995 р., і більш як вдвічі менше, ніж у 1992 р. Обсяг скинутих вод в поверхневі водні об'єкти у 2000 р. становив 60,9 млн. куб. м, з них 34,5 % - неочищені та недостатньо очищені.

Рис.3.1 Скидання стічних вод у поверхневі водні об'єкти області

За даними статистичної інформації із 15,9 млн. куб. м стоків, очищених до нормативних показників, 15,4 млн. куб. м пройшли очистку біологічними методами, що становить майже 97 %, а 0,5 млн. куб. м (3 %) - механічними. По Україні 91 % нормативно-очищених стоків пройшли крізь споруди біологічного очищення, 8,7% - механічного і незначний обсяг (лише 0,3 %) очищено на спорудах фізико-хімічної очистки. Очищення стічних вод - один із важливих заходів охорони навколишнього середовища від забруднення. В нашій державі перевага надається біологічному методу, оскільки він вимагає найменших грошових витрат. Крім того, у порівнянні з іншими методами, він найменше завдає шкоди природному середовищу.

Таблиця 3.1 Скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі водні об’єкти Коростишівського району, млн. м³

Аналіз показує, що показники очистки стічних вод за період 2002-2006 рр. погіршились. Так, в Коростишівському районі у 2006 р. без очищеня - 25 % (у 2002р. - 2 %), а неочищених та недостатньо очищених скинуто лише 69 % (92%-у 2002 р.). Поряд з тим по Житомирському району ці показники найгірші: до нормативних показників у 2006 р. очищено лише 1 % скинутих стічних вод (26 % - у 2002 р.), а неочищених та недостатньо-очищених стоків у 2006 р. скинуто у поверхневі водні об'єкти 84 % всього обсягу відведених стічних вод.

Таблиця 3.2. Основні водокористувачі-забруднювачи водних об’єктів

Однією з причин такого стану є недостатнє забезпечення регіону каналізаційними мережами та очисними спорудами. Загальна протяжність головних колекторів та вуличної каналізаційної мережі району у 2006 р. становила 40,8 км, з яких 23,2 км знаходяться в аварійному стані. У районі крізь очисні споруди пропущено 93,5 % стічних вод відповідно. Через низьку якість очищення на очисних спорудах, внаслідок перевантаження та спрацювання технологічного обладнання переважна кількість зворотних вод скидається значною мірою забрудненими - протягом 2006 р. більше половини (34,5 млн. куб. м) загального обсягу забруднених стічних вод надходило у поверхневі водойми недостатньо очищеними.

Таким чином, сьогодні проблема надійного забезпечення населення доброякісною водою належить до найважливіших проблем. Головна причина загострення цього питання полягає в безперервному рості антропогенного навантаження на природні ресурси внаслідок інтенсивного хімічного, біологічного і радіаційного забруднення джерел питного водопостачання. Особливо складна ситуація спостерігається в районах, де водні ресурси обмежені, а водногосподарський баланс напружений.

Поверхневі водойми Коростишева у 2004 р. найбільше забруднювалось лише підприємством - системи житлово-комунального господарства - Коростишевське ВУВКГ - 6,0 млн. м³. Наприклад, водні об'єкти басейну р. Тетерів у 2002 р. забруднювались переважно сухими рештками - 12,2 тис. тонн, хлоридами - 2,3, сульфатами- 1,5, завислими речовинами -1,4, нітратами - 0,5 тис. тонн (рис.3.2.).

Спостереження за гідрохімічним станом річок області, які проводились Держуправлінням екології та природних ресурсів в області згідно "Програми моніторингу поверхневих вод", показали, що найзабрудненими є річки: Тетерів та Гнилоп'ять, а ріки Ірпінь та Уборть -найчистіші.

Рис.3.2 Вміст деяких забруднюючих речовин, які надійшли у поверхневі водойми басейну р. Тетерів, у 2006

До комплексу заходів по охороні водних об'єктів належить створення зони санітарної охорони (прибережних водоохоронних смуг) - території, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого водопостачання. Для середніх річок, площа водозбору яких становить від 2 до 50 тис. км², ширина таких смуг встановлюється в межах 50 м, для малих - 25 м.

Для державного регулювання використання, охорони і відновлення водних ресурсів в Україні ухвалено ряд законів та нормативних актів: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Водний кодекс України", "Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами", розроблена й затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Ці правові документи визначають території, які належать до водного фонду України, категорії та процедури використання водних ресурсів, регулюють спеціальне використання води, визначають екологічні права та обов'язки користувачів водних об'єктів. Згідно цих законів та нормативних актів здійснюється державний контроль та нагляд за використанням, захистом і поповненням водних ресурсів, визначаються заходи із запобігання природним катастрофам, що стосуються водних об'єктів. З метою реалізації політики нашої держави у галузі охорони довкілля затверджена "Обласна Програма охорони навколишнього природного середовища на 2005-2010 роки", в якій питання використання водних ресурсів Житомирщини та їх охорони знайшли відповідне відображення.

Проблема охорони і раціонального використання водних ресурсів невід’ємна від духовних цінностей суспільства. Створено багато міжнародних природоохоронних організацій.