162567 (Факторинг - нова фінансова послуга ринкової інфраструктури України), страница 5

• спрощена схема одержання експортером засобів у період здійснення ділових операцій, що прискорює процес кругообігу його капіталу;

• захист експортера від ризику неплатежу;

• зменшення витрат на операції, зв'язані з трудомісткістю перевірки платоспроможності клієнтів, на ведення бухгалтерського обліку;

• посилення дисципліни погашення боргів;

• зниження чи запобігання валютних ризиків;

• виключення необхідності позики коштів експортером для підтримки роботи власного виробництва.

Особливим видом факторингу є так називаний інтернаціональний факторинг, що виходить за рамки однієї країни. У цьому випадку постачальник продає свої вимоги фактор-фірмі усередині своєї країни. Після підписання відповідного договору ця фактор-фірма надає придбані їм рахунки факторингової компанії чи фактор-фірмі в тій країні, у якій знаходиться боржник. Цим створюється гарантія дотримання й економічних інтересів партнерів, і правових положень, що діють у їхніх державах. Хоча частка міжнародного факторингу поки невелика, цей вид факторингових операцій поступово здобуває усе більше значення в умовах інтернаціоналізації господарського життя, включення країн Східної Європи у світовий ринок.

Міжнародний факторинг одержав юридичне оформлення в Оттавській Конвенції про міжнародний факторинг 1988 року. Ця конвенція підписана 16 країнами.. Конвенція підлягає використанню в тих випадках, коли сторонами по договору міжнародного факторингу є суб’єкти держав, які приймають участь у Конвенції. При цьому, як слідує із тексту самої Конвенції, її дія може бути виключена у випадку, якщо таке рішення приймуть сторони у факторинговій угоді або сторони основної угоди купівлі – продажу товарів, передбачає, що при завершені факторингової угоди, відносно дебіторської заборгованості, не повинна використовуватися дана Конвенція .

При цьому , Конвенція передбачає, що виключення може бути зроблено тільки по відношенню до Конвенції в цілому, а не будь якої її частини.

Крім того, у відповідності із статтею 17 даної Конвенції дві держави – учасника Конвенції і більше можуть домовитися що якщо в державі діє національне законодавство відносно факторингу, яке регулює зобов’язання по угодах факторингу, Конвенція не використовується, якщо продавець, фактор або дебітор знаходяться на території даної країни.

Для тих країн, що ратифікували Конвенцію, її умови будуть пріоритетними при регулюванні

угод по факторингу. Для тих, хто не ратифікував Конвенцію, це важлива обставина, тому що закони їхньої країни не будуть основними при регулюванні умов контракту. Крім того, у відносинах між фактором і постачальником при умовчанні сторін діє закон фактора.

Як вже раніше згадувалося, з початку факторингові угоди по своїй правовій природі були ближче до агентських угод (угод комісії або доручення у континентальній системі права). Проте з розвитком факторингу ця угода почала мати характерні риси угоди перевідступлення вимог (цесії) або одночасно і агентської угоди ( угоди доручення і, як правило, угоди займу(кредиту). Крім того, угоди міжнародного факторингу найчастіше мають також і елементи угоди відшкодування виконаних послуг, тобто підряду.

Така різниця у правовій природі угод, які оформлюють операції по факторингу, зумовлено тим, що під терміном “факторинг” розуміються два види угод, які близькі з економічної точки зору, але зовсім різні з точки зору правової природи - це “відкритий факторинг” та “скритий факторинг”.

При цьому під скритим (конфіденціальним) факторингом ( англ. confidential factoring , undisclosed factoring , нім. Stilles- verdecktes – factoring ), як правило розуміється угода, в силу суб’єкт, який поставляє товар, виконує роботу або надає послугу ( постачальник), передає іншій особі (фактору) право на наступну виручку від реалізації поставленого товару (виконаної роботи або наданої послуги) , залишаючись стороною в угоді із покупцем (замовником).

Тобто, при скритому факторингу , боржника зовсім не інформують про завершення угоди факторингу. Фактор оплачує вимоги постачальника і вступає у взаємовідносини з боржником від імені постачальника. Фактор, при отриманні суми грошових коштів з боржника (покупця, замовника) діє від імені і за дорученням постачальника.

В міжнародній практиці закритим факторингом признаються і відносини, коли сам постачальник отримує грошові кошти із покупця (замовника), а факт кредитування постачальника, рівно як і присутність самої факторингової угоди, не розкривається третім особам..

Скритий факторинг найчастіше використовується тоді., коли відкритий виступ до обов’язків фактора може нанести шкоду інтересам постачальника.

На відміну від скритого факторингу, при відкритому факторингу (англ. open factoring, conventional factoring, disclosed factoring, нім. offene factoring ) постачальник передає фактору юридичні права вимог (поступається вимогами) отримання грошових сум з покупця (замовника) , в результаті чого фактор стає кредитором по угоді з покупцем (замовником) , а зобов’язання по поставці товарів (робіт, послуг) залишається на постачальникові..

При відкритому факторингу повідомлення боржнику про участь в угоді фактора направляється як постачальником, так і самим фактором. найчастіше це відбувається зразу ж після оформлення вантажних документів, але , можливо , і пізніше, при виставленні рахунків постачальником боржнику, де в документах вказується, що платіж повинен бути здійснений фактору. Оскільки постачальник при виставленні рахунків явно вказує на вступ до обов*язків фактора, даний вид факторингу вважається відкритим. Відкритий факторинг найбільше захищає інтереси фактора для того, щоб боржник виконав свої обов’язку постачальнику. Але разом із тим, багато суб*єктів підприємницької діяльності досить негативно виставляться до відкритого факторингу, оскільки повідомлення боржників про те, що платіж повинен виконуватися на користь іншої особи, може бути прийняте як проявлення фінансової нестійкості постачальника і і потягнути за собою більш обережні відносини до постачальника з боку його контрагентів.

Крім функцій фінансування постачальника (оплати поступки права вимоги) угода відкритого міжнародного факторингу (як і скритого), як правило, передумовлює подання фактором різноманітних послуг постачальнику.

Різновидом відкритого факторингу є напіввідкритий факторинг ( halboffenes factoring ), при якому постачальник раніше не попереджує боржника про укладену факторингову угоду, однак, при виставленні рахунків боржнику, вказує на укладену із фактором угоду, а також номер його рахунку, на який має бути здійснений платіж. Напіввідкритий факторинг використовується тоді, коли фактором виступає фактор-фірма, який проводить кредитування постачальника через контокорентний рахунок, який відкрито у той же самій фактор-фірмі.

Виходячи із вище сказаного, можна визначити наступні правові ознаки угоди міжнародного факторингу :

• Угода міжнародного факторингу є підприємницька угода, сторонами якої виступають, як правило, комерсанти ( підприємці ) , в тому числі і комерційні організації ;

• В силу свого підприємницького характеру угоди міжнародного факторингу, він завжди відшкодований ;

• Фактор не несе відповідальності за невиконання угоди постачальником перед покупцем ;

• Угода міжнародного факторингу є складною угодою, яка включає в себе елементи угоди займу (для скритого факторингу) або поступки вимоги (для відкритого факторингу) , агентської угоди , угоди доручення (для скритого факторингу ), а також угоди підряда ( відшкодованого надання послуг) ;

• Міжнародний характер угоди факторингу слідує із того факту, що постачальник і фактор знаходяться і різних країнах. Проте, і у випадку, коли постачальник і фактор є суб’єктами однієї країни, а покупець – суб’єктом іншої країни, факторинг признається міжнародним.

Таким чином з юридичної точки зору, факторинг є сложною угодою, яка включає в собі кілька видів зобов’язань .

Використання в Україні факторингових послуг дасть можливість українським експортерам одержувати достовірну інформацію про фінансове положення закордонних партнерів перед підписанням експортних контрактів і гарантовано одержувати оплату за експорт продукції.

Факторингові операції застосовуються у всіх розвинених країнах світу не лише на внутрішньому, а і на зовнішньому ринках. Крім того, факторингові компанії, звичайно, мають великий досвід і можливості в розробці збутової стратегії, в транспортному, рекламному , інформаційному й іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати більший прибуток від реалізації продукції, що випускається.

Таке широке поширення факторингових операцій пояснюється прагненням підприємств та організацій в умовах ринкової економіки до прискорення обіговості коштів у розрахунках, скорочення розмірів відволікання платежів у дебіторську заборгованість, зниження платежів.

Крім того, те , що факторингові операції прийшли на зміну комерційному кредиту у вексельній формі і стали застосовуватися для обслуговування реалізації продукції, пов’язано з тим, що посилення інфляційних процесів вимагало прискорення переведення капіталу з товарної форми у грошову. А вексельна форма розрахунків не завжди гарантувала вчасне отримання коштів та відшкодування затрат на виробництво продукції, тому проблема дебіторської заборгованості для постачальника набула першорядного значення.

Факторинг є одним із раціональних шляхів, котрий може бути використаний Національним банком України для фінансування розвитку виробництва, кредитування інвестиційної діяльності народного господарства.

Можливість інкасування дебіторської заборгованості, тобто одержання грошей за неоплаченими вимогами і рахунками – фактурами, особливо важливо для малих та середніх підприємств. А у зв’язку з державними програмами підтримки малого бізнесу, факторинг може зайняти почесне місце в системі ефективного державного регулювання цього процесу в Україні.

Один із сучасних українських банкірів порівнює факторинг з кисневою подушкою, яка дозволяє хворому протриматися і не задихнутися в умовах, коли тимчасово не має повітря. За умов економічної кризи в Україні цей вид обслуговування дуже необхідний підприємствам, але доводиться признати, що він, на жаль, не дуже поширений. Однією із причин є недостатня інформованість про його можливості, але цей вид фінансового обслуговування слід розвивати.

Факторинг розглядається як один із способів передачі підприємницького ризику, що дуже важливо в теперішній час, бо підприємство за допомогою факторингу може отримати майже 100 – відсоткову гарантію на одержання всіх платежів.

А для того, щоб ті, хто залучені до цього процесу, могли оцінити його застосування в кожному окремому випадку і зробили вірний вибір, необхідно знати всі переваги і недоліки споріднених операцій – страхування кредитного ризику, котрий винесено в даний час як вид діяльності страхової компанії в України , що ліцензується, вексельного обігу, котрий набирає більш високих темпів у різноманітних сферах виробничо-фінансової діяльності.

У Великобританії для проведення подібних розрахунків та оцінок способів кредитування можна проконсультуватися в Асоціації британських факторів, яка заснована в 1976 році, і однією із головних її цілей є забезпечення найвищих можливих стандартів професіоналізму в даній галузі. На початку ХХ1 століття її членами були 11 британських факторингових компанії.

Ефективність діяльності послуг фактор-фірм на Заході, а також той факт, що вони належать великим банкам, примусили фірми, котрі, як правило, з великим запізненням оплачували свої рахунки і не реагували на нагадування, оплачувати їх одразу по отриманню від фактора подібних нагадувань. Запровадження такої системи контролю в Україні дало б можливість зняти певні фактори суб’єктивного характеру, що породжують кризу неплатежів.

Факторинг найбільш ефективний на виробничих підприємствах та в оптових фірмах, які виготовлюють та збувають споживчі товари. В 90-х роках минулого століття деякі харківські виробники такої продукції досить ефективно використовували , за допомогою Промінвестбанку, подібні операції. Тому є надія на відновлення ефективних форм грошового обігу в Україні.

В Україні факторинг, необхідний підприємствам і банкам не має поширення . Тільки 2003 рік був роком зацікавленості у цих операціях, що може бути пов’язане з прийняттям НБУ у квітні 2002 року Методичних рекомендацій №2 про надання фактор - фірмами факторингових послуг. Крім цього , у 2002 році НБУ був виданий кредит для викупу у підприємств несплачених розрахункових документів за продукцію, яка була відправлена за межі України. Але після переходу на розрахунки за платіжними дорученнями замість платіжних вимог, банки до 1995 рок цих операцій не робили , і тільки з 2005 року знову з’явилися відомості про факторинг.

Гальмує розвиток факторингу те, що в Україні практично не має методичної бази факторингових операцій, тому що до сих пір діє тільки Інструкція Держбанку № 252. Але сьогодні майже ніхто не сумнівається в тому, що факторинг є засобом солідної адміністративної і фінансової підтримки зростаючих компаній. Дійсне розуміння його цінностей для посилення і кращого забезпечення справ компанії користувача підвищує в ньому потребу як з боку постачальників, котрим пропонуються найкращі умови, так і з боку покупців, які залежать від ефективності кредитування, яке супроводжується правильним регулюванням платежів.