Ще один за важливістю рекреаційних ресурсів є район Карпат, що вирізняється добрими умовами для організації як літнього, так і зимового туризму. Широко відомі своїми цілющими мінеральними водами Прикарпаття та Полтавська область.

Кожен регіон має визначену структуру свого туристсько-рекреаційного комплексу. На прикладі Прикарпатського та Закарпатського регіонів розглянемо структуру рекреаційного комплексу українських Карпат.

Для виявлення сучасного стану, перспектив розвитку і територіальної організації українських Карпат у головних рисах розглянемо історію її формування під кутом зору виникнення і становлення галузевих компонентів ядра системи, тобто галузей курортного, туристичного господарства, сфери відпочинку.

Становлення деяких галузевих елементів туристично-рекреаційної системи Карпат відбувалося ще в період ХІХ - поч. ХХ ст., однак процес формування системи відбувався цілком у радянський період. На початку ХХ ст. уже склалися і отримали популярність такі широко відомі нині бальнеологічні центри, як Трускавець, Моршин, Любень Великий, Черче, Немирів, Шкло і т.д., відомі були також лікувально-оздоровчі місцевості в долинах рік Пруту, Опора, Дністра й ін. невеликі водолікарні починають функціонувати в Закарпатті: Ужгороді, Галявині, Квасах і т.д.

Приблизно в цей же час починає розвиватися в Карпатах туризм, утворяться туристські суспільства, клуби, уперше був виданий путівник по Чорногорі. У цілому туристське господарство почало розвиватися в післявоєнні роки.

Сьогодні структура туристично-рекреаційного комплексу регіону складається із санаторно-курортного лікування (39%), безпосередньо туризму (38%) і оздоровчого відпочинку (23%). З огляду на нерівномірність природно-ресурсних баз, у регіоні можна виділити три райони: Передкарпатський і Закарпатський курортно-оздоровчі райони і Гірничо-Карпатський туристсько-оздоровчий район [26, с.153].

По сьогоднішнім даним у регіоні існує 62 санаторію, 17 лікувальних пансіонатів, у яких нараховується близько 25 тис. місць. Курорти ефективно використовуються для лікування захворювань кровообігу, легенів, опорно-рухової системи і нервової системи.

Найвідомішим курортом є Трускавець, що спеціалізується на лікуванні нервової системи, обміну речовин, різного роду отруєнь. Тут щорічно обслуговується більш 300 тис. чол. Другим по потужності і популярності є курорт Моршин, що у рік обслуговує більш 75 тис. чол. Так само відомі: Сходнинське, Келечин, Гірська Тиса і т.д.

Крім безпосереднього використання мінеральних вод, на курортах у лікувальних і оздоровчо-профілактичних цілях, здійснюється так само промисловий розлив мінеральних вод: "Нафтуся", "Олеська", "Бориславська", "Трускавецька" і ін.

Важливе значення для оздоровлення місцевого населення мають санаторії-профілакторії (їх у регіоні 70), бази відпочинку (120), табору відпочинку для дітей (більш1300). У 10 будинках відпочинку на 2,5 тис. місць приходиться близько 50 тис. оздоровлюющихся щорічно [10, с.15].

Тут розміщено 53 туристичних баз, готелів, кемпінгів. Можна виділити такі як "Буковина", "Черемош", "Чернівці", "Джерела Карпат" і багато ін.

У Карпатському рекреаційному регіоні освоєно більш 10 гірськолижних територій, у яких діє кілька десятків гірськолижних підйомників. До них відносяться: Ясена, Рахов, Славське, Подобовец, Ворохта й ін.

У регіоні утворилося кілька найважливіших туристсько-екскурсійних вузлів. Це такі міста як Львів, Ужгород, Мукачеве, Яремча, Коломия, Вижниця й ін. Через регіон проходить кілька міжнародних маршрутів.

Таким чином, серед основних мотивів здійснення туристичних подорожей можна виділити наступні:

• можливість отримання нових вражень;

• пізнання природи;

• пізнавальні мотиви (побачити „на власні очі” видатні пам’ятки культури і історії, побувати у загально відомих місцях світу);

• модні тенденції (мода на подорожі в ті чи інші туристичні місця);

• потреба в оздоровленні.

Перелічені вище мотиви характерні як для вітчизняної галузі туризму, так і для світової галузі туризму. Єдина відмінність тут – платоспроможний попит.

Отже, спираючись на наведений у розділі матеріал, можна виокремити фактори, що будуть визначати загальні напрямки розвитку міжнародного туризму на найближчі 10 років.

Політичний аспект. Зміна політичної карти світу, що відбулося наприкінці 80-х - початку 90-х років, істотно вплинуло на розвиток туризму і буде впливати надалі. Відкриття границь і перехід до ринкової економіки країн СНД і Східної Європи визначили збільшення туристських потоків з цих країн на Захід. У свою чергу, багато країн Східної Європи стали провідними по прийому гостей, наприклад Угорщина і Чехія.

Створення Європейського союзу без внутрішніх границь з вільним пересуванням товарів, послуг і людей, з уніфікацією податкової політики і дерегулированием транспорту створює умови для усе більшого розвитку туризму в цьому районі земної кулі.

Технологічний аспект. Глобалізація - один з основних трендів в індустрії міжнародного туризму, супроводжується концентрацією частки ринку і впливу в руках великих компаній. Ці компанії, крім економії у великих масштабах, можливості розподіляти ризик між різними ринками, застосування сучасних маркетингових схем і доступу на міжнародний ринок праці, також виграють від активного застосування нових технологій.

Екологічний аспект. Екологічні питання в майбутньому будуть хвилювати людей ще більше, ніж сьогодні. Зростаюча чутливість навколишнього середовища зі своєї сторони стимулює значні зусилля по захисту й охороні природних ресурсів. У наступні 10 років ринок заповниться новими, більш "м'якими" видами туристських продуктів, а саме екотуризмом, націленим на дослідження навколишнього середовища, особливо флори і фауни в заповідних районах. Однак розвиток цього виду продукту може обмежитися по двох причинах. По-перше, продукт не зможе завоювати занадто великий сегмент ринку, тому що він стане занадто дорогим і елітним. По-друге, може виникнути проблема, коли продукт екотуризму стане процвітаючим і велике число туристів зможе зруйнувати екосистему.

Освіта і підготовка кадрів. Освіта і підготовка кадрів у майбутньому туризму займуть більш важливе місце хоча б тому, що туризм є і стає усе більш високотехнологічною, дуже контактною сферою, у якій кадри повинні бути добре освічені, комунікабельні, професійно підготовлені, повинні володіти декількома мовами і добре уявляти собі природу туризму. Застосовувані раніше політика і практика стосовно трудових ресурсів базувалися на підходах управління кадрами, що уже виходять з моди. У туристський сектор проникають ідеї, підходи, пріоритети управлінської діяльності, розроблені в інших секторах економіки, наприклад, такі, як регулярна оцінка, ефективні методи комунікації й ін.

Таким чином, можна зробити висновок, що Україна має величезний туристичний потенціал і, від того, наскільки зуміє країна скористатися своїми природними перевагами будуть залежати не тільки перспективи розвитку туристичної галузі, а й такі, на перший погляд далекі від туризму речі, як забезпечення робочими місцями населення та наповнення бюджетів усіх рівнів.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕГАПОЛІСІВ

2.1 Оцінка основних економічних показників господарської діяльності м.Києва

Київ – столиця України, один з найважливіших політичних, економічних, наукових, культурно-освітніх та релігійних центрів Європи. Для м.Києва та всього столичного регіону важливою складовою у рушійному потенціалі є фактор столичності. Загальновідомо, що в столицях зосереджується не тільки управлінські функції, а і економічне виробництво, яке характеризується більш прогресивною структурою та новітніми технологіями, інтелектуальним потенціалом, потужною соціальною інфраструктурою, вплив якої виходить за межі столиці, стікаються фінансові потоки. Внаслідок цього, місто-столиця при однакових передумовах розвитку випереджує інші міста. Щоб підтвердити сказане проведемо аналіз основних економічних показників господарської діяльності м. Києва (дані для аналізу обмежуються вереснем 2006 р., так як на сьогоднішній день ще не має узагальнених статистичних даних за більш пізній період).

У вересні 2006 р. промислові підприємства міста виготовили продукції на 1042 млн.грн. (у діючих оптових цінах), а за дев'ять місяців - на 8498 млн.грн. Відносно серпня обсяг продукції зріс на 11,4%, а до січня - вересня 2005р. - на 10,8 відсотка [24].

Підвищення випуску продукції у вересні проти серпня відбулося за всіма видами промислової діяльності, крім харчової промисловості, де обсяг виробництва зменшився на 1,0% [24]. Найбільше зростання продукції спостерігалося в хімічній промисловості - на 42,5%. Це відбулося за рахунок хіміко-фармацевтичних підприємств, які після планових ремонтів у вересні поновили випуск продукції. На 26,5% більше, ніж у серпні, виготовлено продукції підприємствами металургії та оброблення металу, на 24,3% - підприємствами легкої промисловості. У виробництві деревини і виробів з неї вересневий обсяг продукції перевищував серпневий на 1,9%, в целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості і видавничій справі - на 3,4%, в машинобудуванні - на 11,7% тощо [24].

Загалом 34,5% підприємств зменшили випуск продукції у вересні відносно серпня. Не працювали зовсім 1,2% підприємств. У таблиці 2.1 наведено дані за основними видами промислової діяльності у місті.

Таблиця 2.1

Приріст продукції по основних видах промислової діяльності*

*Джерело: Держкомстат України

За підсумками січня-вересня 2006р. промисловість міста продовжувала нарощувати виробництво продукції. Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2005р.. Найвищі показники мають підприємства целюлозно-паперової та поліграфічної промисловості - 33,5% приросту продукції; у виробництві деревини та виробів з неї він складає 28,7%, у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 24,7%, в металургії і обробленні металу - 16,1%, в хімічній і нафтохімічній промисловості - 15,5 відсотка [24].

Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 18,7% промислового виробництва міста. В машинобудуванні рівень зниження випуску продукції складає 6,3%, в легкій промисловості - 5,7%, у видобуванні неенергетичних матеріалів - 20,3 відсотка [24].

Більшість видів промислової діяльності перевищили обсяги виробництва 2005р.. По окремих їх видах спостерігається тенденція до підвищення темпів зростання випуску продукції. Так, в хімічній і нафтохімічній промисловості у 1-му кварталі було отримано 10,4% приросту продукції, а у І-півріччі - 13,3%; в целюлозно-паперовій і поліграфічній промисловості, відповідно, 19,2% і 25,4%; в харчовій промисловості - 4,6% і 8,4%; у виробництві неметалевих мінеральних виробів - 12,6% і 16,5%; у виробництві деревини та виробів з неї - 14,2% і 19,7%. З природних причин уповільнились темпи нарощування продукції у виробництві та розподіленні електроенергії - з 112,3% до 109,2%. Скорочення виробництва відбулося в машинобудуванні, в легкій промисловості та видобуванні неенергетичних матеріалів. На них припадає 17% промислового виробництва міста. Найбільший рівень зниження випуску продукції в машинобудуванні - 19,7%. Значно менший він в легкій промисловості - 6,6% і у видобуванні неенергетичних матеріалів -14,4 відсотка [24].

Зміни обсягів промислового виробництва у місті за статистичними даними представлені на рис. 2.1.

Щодо районів міста, то у вересні порівняно з серпнем 9 із 10-ти районів збільшили виробництво продукції, зокрема: Дарницький - на 98,9%, Святошинський - на 31,6%, Голосіївський - на 15,3%, Шевченківський - на 13,0%. Зменшив випуск продукції лише Оболонський район - на 7 відсотків [24].

Минулорічний обсяг продукції у січні-вересні перевищили підприємства дев'яти районів. Найбільший рівень - у Деснянському районі - на 30,8%, Дарницькому - на 26,7%, Дніпровському - на 24,6%, Солом'янському - на 16,4%, Голосіївському - на 13,6 відсотка [24].

Скорочення виробництва відбулося у Шевченківському районі. Слід зазначити, що темп падіння виробництва в цьому районі з місяця в місяць суттєво уповільнювався: на початку року він становив 77%, за I квартал - 66,3%, за шість місяців - 27,1%, а за дев'ять місяців - 7,7 відсотка.