94617 (Вибір ринкової ніши аптеки №27), страница 3

Тому що в Україні немає офіційно затвердженої класифікації БАД, буде цікаво зупинитися на класифікації, яка прийнята в Росії. Біологічно активні добавки умовно поділяють на дві великі групи — нутрицевтики і парафармацевтики.

Нутрицевтики — незамінні харчові речовини їхні близькі попередники (каротиноїди, полінасичені жирні кислоти, мікро- і макроелементи, деякі незамінні амінокислоти і їхні комплекси, деякі моно- і дисахариди, харчові волокна).

Функції нутрицевтиков - заповнення дефіциту незамінних харчових речовин, підвищення неспецифічної резистентності організму до дії несприятливих екологічних факторів, індивідуалізація харчування людини відповідно віку, статі, інтенсивності фізичного навантаження, його біоритмам, фізіологічному стану й екологічній обстановці, детоксикація і спрямована регуляція метаболічних процесів в організмі, застосування в комплексі оздоровчих заходів при ряді хронічних захворювань.

Парафармацевтики — продукти, що містять мінорні компоненти їжі: органічні кислоти, біофлавоноїди. дубильні, фенольні з'єднання. їх дія спрямована на активацію і стимуляцію функцій окремих органів і систем у межах фізіологічних границь, регуляцію метаболічних процесів, регуляцію мікро біоценозу кишечнику, поліпшення адаптації до екстремальних умов. Парафармацевтики здебільшого є джерелами природних компонентів їжі, що частіше не володіють живильною цінністю. Але по їх здатності м'яко регулювати функції окремих органів і систем вони також розглядаються як незамінні джерела харчування. [35 ]

У залежності від джерела одержання сировини БАД можна класифікувати:

• БАД, що містять продукти рослинного походження;

• БАД, що містять продукти тваринного походження;

• БАД, що містять продукти мікробіологічного синтезу (зубіотики);

• БАД, що містять продукти бджільництва;

• БАД, що містять продукти хімічного синтезу.

При продажі БАД деякі компанії намагаються вивести їх зі сфери дії законодавчих положень, що регулюють звертання лікарських препаратів. Іноді в рекламних заявах указують на явно лікарські властивості продукції, однак формулювання буває настільки ретельно продуманим, що важко вирішити, до якої категорії відноситься ця продукція. Наприклад, «ретельно підібране сполучення липотропних інгредієнтів, що спалюють жири», «для стабілізації рівня цукру в крові», «стимулює кровообіг» і ін. Подібні заяви є головним болем для представників контролюючих органів, фармацевтів і лікарів. Частина цієї проблеми знаходиться у визначені правового статусу БАД. В Україні до біологічно активних добавок відносять речовини чи їх суміші, що використовуються для додавання до раціону харчування спеціальних лікувальних чи лікувально-профілактичних властивостей. Обережне відношення до лікувальних чи лікувально-профілактичних властивостей БАД у країнах ЄС. Відповідно до постанови суду ЄС 1991 року продукція, яка володіє профілактичними чи лікувальними властивостями, є лікарським препаратом, відповідно до визначення ст. 1 Директиви Ради ЄС 65/65/ЕЕС, навіть якщо її звичайно вважають харчовим продуктом і якщо вона по сучасним науковим даним не має який-небудь відомий терапевтичний ефект.

При застосуванні БАД варто враховувати:

• можливість виникнення побічних ефектів;

• непередбачені взаємодії компонентів БАД з препаратами чи іншими БАД;

• ризик передозування;

• наявність у деяких БАД токсичних чи сильнодіючих речовин (відноситься до Бадів, які минули державну санітарно-гігієнічну експертизу);

• використання екзотичних рослин, дія яких на організм не вивчене;

• можливий вплив БАД на ембріон і плід;

• нечіткі рекомендації з прийому БАД;

• застосування самих якісних БАД вимагає медичного контролю. Основні вимоги при застосуванні БАД у дітей 1 -3 років - вони не повинні містити консерванти, ароматизатори, стабілізатори, біологічно активні речовини, заборонені до застосування у дітей до 3 років. Працівники санітарно-епідеміологічної служби не повинні допускати реалізацію через спеціалізовані магазини й аптеки БАД з минулим терміном придатності, при відсутності гігієнічного висновку.

Питання про застосування БАД залишається відкритим. Незважаючи на низьку купівельну спроможність населення, ринок БАД розвивається -споживач робить свій вибір на їх користь. Задача органів держконтролю забезпечити їх якість, а медиків і фармацевтів - правильне застосування^ 50]

Комерційні аптеки торгують тільки готовими лікарськими формами, що відпускаються як за рецептом лікаря (так називаними рецептурними формами), так і без рецепту. Аптеки сьогодні не поспішають самі готувати ліки - зараз існують безліч більш ефективних готових форм. Крім того, мороки з готуванням лік багато, а ціна таких препаратів настільки низька, що ледь покриває витрати на інгредієнти і роботу персоналу.

На відміну від кіосків, аптечні пункти можуть торгувати як безрецептурними препаратами ( що відпускаються без рецепта лікаря), так і рецептурними.

На ринку лікарських засобів, як і на ринку одягу, є поняття «мода». «Модний» препарат - це активно рекламований препарат (на жаль, не обов'язково ефективний). Ті чи інші ліки можуть бути «у моді» два - три роки чи два - три місяці - в залежності від того, коли лікарі і хворі переконаються в його порівняно слабкій ефективності (на жаль, це неминуче). Тому за рекламою необхідно стежити і поповнювати асортимент активно рекламованими в даний час ліками і засобами гігієни. За оцінками операторів, економічно обґрунтований асортимент аптеки - 1,52 тис. найменувань. Деякі вважають, що досить мати не менш 800 позицій. [ h4 ]

З одного боку, цього цілком достатньо для задоволення попиту більшості споживачів, з іншого боку - не приходиться заморожувати засоби, закуповуючи неходові позиції.

Не можна забувати, що в аптеку часто звертаються за дорогими препаратами для лікування специфічних хвороб (приміром, онкологічних захворювань, ендокринної патології), що пацієнт не ризикне здобувати в кіоску чи пункті. Тому такі ліки просто необхідно включити в асортимент.

В аптечному пункті (нагадаємо - він повинен розташовуватися при мед закладі) ліки, звичайно, купують після візиту до лікаря. Тому при формуванні асортименту необхідно враховувати профіль установи, у якому він розташований, і розширювати асортимент у цьому напрямку. Якщо, це хірургія, то крім лік, які можна купити в будь-якому кіоску, повинен бути добре представлений шовний і перев'язний матеріал, якщо кардіологія - то сердечнососудисті засоби і т.д. Оптимальний асортимент аптечного кіоску на думку завідуючих складає 1,3-1,5 тис. найменувань. Менш чим з 400-500 фармпрепаратами в асортименті працювати, на думку більшості, просто недоцільно.

В аптечному кіоску ліки часто купують мимохідь, по дорозі додому чи на роботу. Тому варто зробити акцент на препаратах для лікування найбільш розповсюджених захворювань, коли хворі, звичайно, не звертаються до лікаря, і купують ті ліки, назви яких добре відомі більшості споживачів, вітаміни, або загальзміцнюючі препарати.

Звідси ми робимо висновок, що в цілому ринок фармації на Україні достатньо повний по видах асортиментних позицій, однак, все ж мають місце незначні недоліки. Для з'ясування, як найбільш доцільно буде реалізувати ці позиції необхідно розглянути види бізнесу у цій галузі.

1.3 Характеристика видів комерційного бізнесу у фармацевтичній галузі України

Роздрібна торгівля медикаментами - досить прибутковий вид бізнесу, тому що попит є завжди, роздрібна націнка доходить до 40%, ПДВ платити не треба, сума офіційних платежів за дозвільні документи - усього біля 200дол.США, та й інші витрати невеликі. Але потрапити в ряди торговців здоров'ям не дуже просто. Цей бізнес пильно контролюється безліччю медичних і інших перевіряючих органів.. Іншими словами, «чужих тут не люблять» - якщо у вас немає знайомого чиновника від медицини, вам доведеться дуже важко. Однак спробувати свої сили варто.

Здавалося б, найпростіше почати з аптечного пункту чи кіоску. Але піти легким шляхом не вийде. Щоб відкрити, пункт чи кіоск доведеться спочатку відкрити аптеку. Цього вимагає існуюча дозвільна система.

Відповідно до досить значного переліку нормативних документів аптека - це самостійна структура, а аптечні кіоски і пункти - усього лише її структурні підрозділи. І тут вас буде очікувати не дуже приємний сюрприз. Витрати на відкриття дуже невеликої аптеки в 3-4 рази більше, ніж на відкриття пункту чи кіоску, а період окупності - біля двох років.

Велика аптека може окупитися як за два роки, так і ніколи. Але починати кожному прийдеться з відкриття аптеки, і тільки потім ви зможете розширювати свою роздрібну мережу за рахунок її підрозділів (кіосків і пунктів). Відкриття аптеки - це свого роду «вхідний квиток» в аптечний бізнес. Якщо стартових інвестицій досить лише для відкриття аптеки, свій перший пункт чи кіоск ви зможете відкрити приблизно через півроку після початку її роботи.

Але краще все-таки не чекати півроку і починати створювати мережу негайно. Деякі роблять ще радикальніше. Відкривають аптеку в місці, де вона свідомо не окупить навіть самі мінімальні інвестиції (при цьому заощаджують на оренді, ремонт робиться лише символічно). Відразу ж після цього створюють мережу аптечних кіосків, реєструють їх як структурні підрозділи аптеки, а саме «головне підприємство» негайно закривають на безстроковий ремонт. І спокійно працюють через кіоски.

За словами аптекарів, півроку після відкриття першої точки - дуже символічна дата. Це свого роду момент істини, крапка ухвалення рішення -бути бізнесу чи ні. Якщо за цей час виторг не досяг типових для регіону показників, то й у майбутньому вона навряд чи буде дуже рентабельною. А якщо аптека працює нормально, то приблизно через півроку її власник зможе, акумулюючи прибуток, відкрити аптечний кіоск. Відповідно, якщо в аптеці і кіоску справи підуть успішно, то наступну точку ви зможете відкрити вже через три наступні місяці. Цей «золотий ланцюжок» можна і потрібно продовжувати.

Але навіть якщо ви зупинитеся на аптеці і двох її структурних підрозділах (наприклад, кіоск і пункт), ваші сумарні витрати окупляться за півтора року (зазначте, сама по собі аптека окупиться в кращому випадку через два роки). Власне, витрати на відкриття аптеки - це усього лише одна зі статей витрат (правда, дуже значна) на відкриття аптечних пунктів і кіосків.

Витрати на оформлення документів, які дозволяють працювати у цій сфері залежать від того, що саме, як терміново, у якому районі і де конкретно ви хочете почати свій аптечний бізнес. Після того як ви знайшли приміщення, треба привести його у відповідність нормам і вимогам, перерахованим у наказі МОЗ України «Про твердження Інструкції із санітарно протиепідемічному режиму аптек» №149 від 14.06.93 м .[^6]

Наступний крок - одержати дозвіл від пожежної інспекції.

Потім угоду оренди необхідно затвердити для початку в міському територіальному медичному об'єднанні, а далі - у місцевому відділені фонду Держмайна. Якщо ви не поспішаєте з відкриттям і цілком можете почекати один - два роки, то послуги цих організацій для вас безкоштовні.

Потім необхідно одержати так називаний «Паспорт аптеки» стандартного зразка, який необхідно затвердити в трьох інстанціях: у санепідемстанції, і райвиконкомі. Послуги санепідемстанції платні, оскільки ці організації проводять лабораторні дослідження. Офіційно за ці дослідження треба заплатити по 85 грн. кожній організації. Звертаємо вашу увагу, що суми приведені зі слів працюючих фармацевтичних фірм, оскільки співробітники санепідемстанції категорично відмовляються розмовляти з представниками преси про фінансові питання.

Після цього необхідно одержати ліцензію на роздрібну торгівлю медпрепаратами в Державному департаменті по контролю за якістю, безпекою і виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення (створений на базі ліквідованих Комітету медичної і мікробіологічної промисловості і Національного агентства по контролю за якістю лік, продуктів харчування і виробів медичного призначення).

Для одержання ліцензії необхідно подати наступні документи:

• копію свідчення про державну реєстрацію підприємства;

• копію статутних документів;

• копію довідки про внесення в ЄДРПОУ (Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України; усі копії повинні бути завірені нотаріально);

• наказ про призначення завідуючого аптекою;

• документи, що підтверджують рівень утворення і кваліфікації завідуючого (копія диплома і копія свідчення про підвищення кваліфікації за останні п'ять років (копії завіряються нотаріусом);

• санітарний паспорт на аптеку;

• угоду оренди чи документи, що підтверджують право власності на приміщення.

• Не забудьте і про неспецифічні процедури в податковій інспекції:

• довідка про постановку на облік як платника податків (безкоштовно);

• свідчення про реєстрацію ЕККА (безкоштовно);

• свідчення про реєстрацію касової книги (безкоштовно);

• торговий патент для торгівлі ліками і вирооами медназначення; патент пільговий, коштує він 25 грн. на рік).

Механізм одержання дозвільних документів для аптечного пункту такий же, щоправда з тією різницею, що угода оренди полягає з медичною установою. У цьому випадку мало просто «зацікавити» його керівництво -лікарям покладено турбуватися не тільки про себе, але і про інших. Тому, швидше за все, прийдеться зробити ремонт у деяких приміщеннях чи лікарні і поліклініці і (чи) закупити для неї лік на деяку суму. Потім договір необхідно затвердити в міському територіальному медичному об'єднанні: це безкоштовно, але може зайняти два - три тижні.

Крім стандартного сонму контролюючих організацій (податкова, товариство по захисту прав споживачів, пожежна інспекція) аптеки і їхнього підрозділу контролює санепідемстанція, інспекція по контролю за якістю лікарських засобів.