92079 (Масаж як засіб фізичної реабілітації при різновидах сколіозу у дорослих і дітей з порушенням опорно-рухового апарату)

Зміст

Вступ

Розділ І Аналіз літературних джерел проблеми сколіозу

1.1 Хребет - зона особливої уваги

1.2 Осанка - хороша й погана

1.3 Фактори ризику сколіозу

1.4 Клініка. Ступені важкості

Розділ II. Застосування ФР у процесі лікування хворих на сколіоз

2.1 Масаж

2.2 Масаж при сколіозі

2.3 ЛФК

2.4 Санаторно-курортне лікування

Розділ III. Матеріали власних досліджень

3.1 Виявлення і тестування сколіозу, ступені важкості

3.2 Методики виміру викривленого кута хребта за В.Д. Чакліним і Дж. Коббом

Висновки

Рекомендації

Використана література

Вступ

Мільйони людей кожного дня страждають від нестерпного болю в спині. Таблетки і пілюлі, мазі і бальзами, комплексні вправи і різноманітні види лікування створюються з ціллю полегшення або профілактики болю в спині. Операції на хребті являються одними із самих частих у клінічній практиці. Хіропрактики і масажисти пробують лікувати подібні болі. Терапевти і спеціалісти по лікувальній фізкультурі розробляють різноманітні процедури, складають пам’ятки для хворих та ін.

Така велика увага до цієї групи захворювань дозволяє розширити наші знання про причини виникнення і боротьби із хворобами хребта на більш високому рівні.

В наш час, розробляючи стратегію боротьби з болями у спині, лікарі часто звертають свою увагу не тільки на медикаментозне і хірургічне лікування, але і на правильне харчування, фізичну активність і застосування нетрадиційних методів лікування.

Як правило людина народжується з прямим хребтом, потім виникає його викривлення вперед і назад. Викривлення хребта вперед називається - лордоз, назад - кіфоз. Фізіологічні вигини у назначеному напрямку пом’якшують рухи і допомагають зберегти рівновагу. Але це відноситься лише до тих випадків, коли криві виражені не більш чим фізіологічно.

Сколіоз - це викривлення хребта у бокову сторону (у фронтальній площині). Сколіоз уражує біля 2%населення і часто має спадкову природу.

Мета дослідження - визначити найефективніший метод ФР при сколіозі. Одним із методів Фізичної реабілітації являється - масаж. Метою масажу являється підвищення загального тонусу організму; нормалізація функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем; формування правильної осанки; сприяння укріплення м’язів, і м’язового корсету.

Навіть при наявності схильності організму до захворювань хребта їх можна уникнути, якщо розробити навики правильної осанки і виконувати вправи, направлені на гармонійний розвиток опорно-рухового апарату. Одним із головних методів лікування неправильної осанки і захворювань хребта являється лікувальна фізкультура. Але ніяке лікування не може бути ефективним без усунення причини захворювання, і всі профілактичні заходи необхідно виконувати під час лікування.

Завдання дослідження - проаналізувати проблему сколіозів;

проаналізувати причини виникнення;

аналіз видів фізичної реабілітації при сколіозі;

знайти найефективніший вид чи комплекс фізичної реабілітації при сколіозі;

Методи дослідження - теоретичний аналіз літературних джерел;

вивчення передового досвіду практики;

визначення ступенів важкості сколіозу;

Об’єкт дослідження - хворий.

Предмет дослідження - використання та застосування засобів фізичної реабілітації (масаж, ЛФК) в процесі лікування хворих на сколіоз.

Розділ І Аналіз літературних джерел проблеми сколіозу

1.1 Хребет - зона особливої уваги

Хребет - це дуже складна конструкція. Його основу складають хребці, між хребцеві хрящі, суглоби між хребцевих відростків а зв’язочний апарат з’єднують хребці між собою, м’язи забезпечують стійкість і рухомість хребта.

Хребет - це:

жорсткий стержень, який підтримує тулуб, голову і пояс верхніх кінцівок;

стійкий “захисний футляр” спинного мозку;

В той же час хребет - це:

гнучкий ланцюг, який дозволяє тулубу згинатися і повертатися;

еластична ресора, яка гасить удари і поштовхи та утримує рівновагу тіла;

Усі ці функції взаємопов’язані: хребет повинен бути рухомим на скільки це можливо, стійким, на скільки це необхідно і достатньо міцним, щоб витримати статичні та динамічні навантаження. А навантаженням хребет підлягає постійно тому, що бере участь буквально у кожному русі: і при ходьбі, і при будь-якому русі голови або кінцівок на центральну вісь тіла діють динамічні навантаження. Крім того хребет зазнає практично постійно статичні навантаження. Підтримувати визначене положення тіла нам приходиться не тільки стоячи, сидячи або при роботі в уклін. Навіть лежачи на дивані з журналом, досить важко підібрати положення, в якому так звані “позові м’язи" (м’язи тулуба, що підтримують осанку) повністю розслабляться, а хребет прийме ідеальне положення. Увісні міжхребцеві диски можуть бути здавлені з-за некомфортної подушки і матрацу. Навіть якщо зняти будь-яке навантаження на хребет, наприклад у теплій ванні (практично в невагомості), хронічно перенапружені ділянки м’язів можуть продовжувати підтримувати звичні зусилля і фіксувати окремі ділянки хребта у неправильному положенні.

Хребет змушений пристосовуватись до різних умов життя: до незручних меблів, сидіння авто, до роботи за прилавком або станком, до важких сумок і гальмування автобусів у час пік. І гнучкість і жорсткість хребта забезпечується його суглобами і зв’язочним апаратом. Передня і задня продольні зв’язки, зв’язки міжхребцевих суглобів і суглобові сумки повинні бути і достатньо еластичними, щоб забезпечити необхідний об’єм руху хребта, і достатньо міцними, щоб запобігти пошкодженні при русі з великою амплітудою. Навіть незначні пошкодження зв’язок при травмах, різких рухах, надмірних навантаженнях з часом призводять до обмеженої рухомості хребта. Рухи у хребті, як у складній системі шарнірів, проходять за участі “підшипників” - міжхребцевих дисків і хрящів суглобів, утворених відростками сусідніх хребців. На хрящових “підшипниках” рухаються і приєднані до хребта ребра, і ключиці і голова.

Хребет працює і як система амортизаторів, які, подібно ресорам автомобіля гасять вертикальні навантаження. Удари, спрямовані по вертикальній осі тіла виникають при кожному кроці або стрибку, а у транспорті - при кожному поштовху, при кожному коливанні транспорту і навіть з-за непомітної вібрації від мотору. Без надійних ресор все тіло, у тому числі й головний мозок отримували б постійні струси. Ресорна функція здійснюється за рахунок еластичних між хребцевих хребців і наявності фізіологічних (природних) вигинів хребта - лордозів і кіфозів. Лордозом називається вигин хребта звернений випуклістю вперед, а кіфозом - випуклістю назад. Хвилеподібна форма хребта допомагає амортизувати вертикальні навантаження. [№2]

М’язи навколо хребта, забезпечують дві його протилежні функції - рухомість і стабільність. Рухомість у кожному між хребцевому суглобі окремо невелика, але хребет у цілому - достатньо гнучка система. Координація роботи м’язів забезпечує гармонічні рухи хребта. Головну роль у збереженні вертикальної пози відіграють м’язи спини, що випрямляють хребет і вздовжньо-поперекові м’язи. Для стабільності хребта дуже важливі і своєрідні гідравлічні опори - тиск у грудній і черевній порожнинах. М’язи черевного пресу грають не найменше значення для утримання осанки і захисту хребців від зрушень і травм, ніж м’язи спини. М’язова тяга формує вигини хребта, стимулює його нормальний розвиток. Добре розвинений м’язовий корсет здатен захистити хребет від травмуючи навантажень.

Порушення м’язового тонусу відбувається при будь-яких неполадках у хребті. Слабкість м’язового корсету, нерівномірний тонус м’язів неминуче пов’язані з підсиленням або сплощенням фізіологічних вигинів хребта або його боковим викривленням. Все це призводить до зросту навантаження на міжхребцеві диски і в них погіршуються дегенеративні зміни.

Між “просто" порушеннями осанки та хворобами хребта немає чіткої межі. Типовий приклад такого перехідного стану - нестабільність хребта. Слабкі м’язи і зв’язки не в стані утримувати хребці при рухах, млява осанка призводить до підвищення тиску на міжхребцеві диски, і при цьому розвивається юнацький остеохондроз, який відрізняється від “звичайного" тільки віком хворих. Визначення “звичайний” можна було б і не ставити в лапки, а використовувати у прямому розумінні, адже, за даними медичної статистики, від сорока до восьмидесяти відсотків усього населення земної кулі страждають на остеохондроз. Приблизно кожна третя людина, віком за тридцять років скаржиться на болі в спині або головний біль, пов’язані з остеохондрозом. Таким чином, дві найбільш поширені напасті, пов’язані з хребтом, - порушення осанки та остеохондроз - це два боки однієї медалі. А оскільки немає такого захворювання хребта, яке б не впливало б усі інші органи і системи організму, то можна сказати, що хребцевий стовп - це дійсно “стовп здоров’я".

1.2 Осанка - хороша й погана

Що таке осанка і чим хороша осанка відрізняється від поганої усвідомлює собі кожен. Але дати визначення чомусь загальновідомому досить важко. Саме розповсюджене і просте визначення осанки звучить так: ” Звична поза вільно стоячої людини, яку вона займає без всякого напруження”. У більш широкому розумінні осанка - це і положення тіла у різних статичних позах, і особливості роботи м’язів при ходьбі і при виконанні різних рухів. Але визначити, яка у людини осанка, під час танцю, роботи і просто ходьби досить важко, тому при оцінюванні і діагностиці її порушень використовують характеристики пози стоячи.

Осанка залежить в першу чергу від форми хребта.

У новонародженого хребет має форму рівномірної дуги. Формування першого вигину - шийного лордозу - починається незабаром після народження дитини під дією роботи м’язів, коли немовля піднімає голову. Другий вигин - грудний кіфоз - починає формуватися, коли дитина сідає і повзає на кабачках. Пізніше, коли дитина починає стояти і ходити, процес формування осанки доповнюється збільшенням кута нахилу тазу і формуванням третього вигину - поперекового лордозу (чим більше нахилений таз вперед, тим сильніше виражений поперековий лордоз) і, починаючи з трьох-чотирьох років, створенням арочної форми стопи. У дошкільному і молодшому шкільному віці осанка у дітей ще нестійка, з віком вона продовжує формуватися і набуває індивідуальні особливості.

Ці особливості визначаються багатьма факторами: ростом, вагою, пропорціями тулуба і кінцівок, наявністю вроджених порушень опорно-рухового апарату, особливостями обміну речовин. На осанку негативно сприяє і неповноцінне харчування, і загальний незадовільний стан здоров’я, і забруднення навколишнього середовища, і гострі та хронічні захворювання, і навіть індивідуальні особливості характеру і зміна настрою - вирази типу “гне спину перед начальством", “повісив ніс". Але найбільше хребту дитини шкодять поганий фізичний розвиток і неуважне відношення батьків до формування правильної осанки.

Порушення осанки саме по собі не являється хворобою, але складає умови для розвитку хвороб не тільки хребта, але і внутрішніх органів. Погана осанка - це або прояв хвороби, або стан перед хвороби. Головна небезпека порушень осанки полягає в тому, що при цьому нічого не болить до тих пір, поки не почнуться дегенеративні зміни у між хребцевих дисках. Навіть така серйозна хвороба, як сколіоз, до певного часу протікає без болю.

Погана осанка знижує запас міцності організму: серце б’ється у тісній грудній клітці, млява грудина і повернуті вперед плечі не дають розправитися легеням, а живіт, що стирчить порушує нормальне положення органів черевної порожнини. Зменшення фізіологічних вигинів хребта (плоска спина), особливо у поєднанні з плоскостопім, приводить до постійних мікротравм головного мозку і підвищеної втомленості, головного болю, порушення пам’яті і уваги.

Часто погана осанка поєднується з поганим розвитком м’язів і зниженням загального тонусу організму, з порушеним з-за неправильного положення голови кровообігу головного мозку, слабким зором. Причини і наслідки розділити досить важко. Від звички сутулитись може виникнути близорукість - і навпаки, поганий зір часто стає причиною поганої осанки. Звичка горбитись може спровокувати початок сколіозу або юнацького кіфозу, особливо при наявності порушень обміну речовин у сполучній тканині, або обмінні порушення спочатку можуть викликати дегенерацію між хребцевих дисків і тіл хребців, а викликані цим порушення осанки легко займають незворотного характеру.

Типово “дитячі" хвороби хребта - юнацький кіфоз і сколіоз - вважаються системними (тобто загальними) захворюваннями, які часто супроводжуються порушенням обміну речовин. Це дійсно так, але в багатьох випадках ці хвороби можна якщо не попередити, то хоча б не дати їм прогресування.

Хороша осанка.

При правильній осанці усі частини тіла розташовані симетрично по відношенню до хребта, немає поворотів тазу і хребців у горизонтальній площині і вигинів хребта або косого розташування тазу - у фронтальній, остисті відростки хребців розташовані по середній лінії спини. Проекція центру важкості тіла при хорошій осанці знаходиться в межах площини опори, утворена стопами, приблизно на лінії, єднаючи передні краї щиколоток.