Can’t Jump Over the Abyss in Two Leaps (The Wahsington Post, January, 26, 2010)

Даний заголовок говорить про радикальний перехід до капіталістичного устрою в країні.

В газетних заголовках з’являються також образні елементи мови, які надають заголовку жвавості та виділяють їх з-поміж інши „сухих” заголовків [43, с.130]. Наприклад:

Heir to the Dear Leader Appears From the Shadows (The Observer, January 26, 2010)

Glimmers of Hope as NATO Targets Hearts and Minds in Afghanistan (The Observer, January 26, 2010)

BA Strikers to Give Brown ‘a Kicking’ (The Times, March 28, 2010)

Для газетних заголовків типовим є вживання таких традиційних перифраз, як:

great powers - Росія, США, Англія, Франція; marshall countries - маршалізовані країни тощо.

The Great Powers Leaders Council

Нарешті, особливістю газетного заголовку є аллюзія на добре відомі факти та події дня. Найчастіше такі аллюзії зустрічаються в статтях, що коментують події в межах країни. Залежно від характеру газети, від змісту самої статті, від мети, яку ставить автор, змінюється характер аллюзії, тип образності та співвідношення розмовних і книжних елементів у статті [43, с.132].

Murder in the Friendship Express

Даний заголовок є аллюзією на відомий детектив Агати Крісті “The Murder in the Orient Express”. Стаття розповідає про вбивство, що сталося у поїзді в компанії старих друзів [43, с.133].

Paradise Found (The Wall Street Journal, January 26, 2010)

В даному проаналізованому нами прикладі вжито аллюзію на відому поему Джона Мілтона „Paradise Lost”. В статті повідомляється про закінчення будівництва житлового комплексу з інфраструктурою, підземним паркінгом, дитячим садком, парком та басейном у штаті Іллінойс.

В газетних заголовках часто використовуються гра слів та каламбур.

Гра слів відіграє в заголовку статті важливу роль, враховуючи своєрідність заголовного комплексу, обумовлену тими функціями, які він покликаний виконувати в публіцистичному тексті, зокрема, як ми вже знаємо, заголовок - це структура особливого характеру, її основна задача - привернути увагу потенційного читача до обговорюваної проблеми [43, с.135].

Наприклад, стаття про плагіат товарних знаків опублікована під заголовком:

Sony against Soni

Предметом обігравання і засобом створення зорового ефекту є саме різне графічне оформлення компонентів каламбуру при спільності їх звучання. Гра з іншомовністю в даному випадку імпліційно виражає негативну оцінку і заклик захистити права законного власника [43, с.136].

The Naked Ambition of Liz Hurley (The Times, March 28, 2010)

В даному прикладі слово naked є синонімом до слова pure, true. Але, беручи до уваги зміст статті, naked в такому контексті має також буквальне значення, адже мова йде про фотосесію Ліз Херлі, під час якої вона позувала оголена для одного з чоловічих журналів.

Висновки до розділу 1

Заголовок як головний засіб привертання уваги читача до змісту статті, друкується великим кеглем, виділяється курсивом або напівжирним накресленням. Підзаголовки вживаються для деталізації і пояснення основного заголовка, вони дають додаткову інформацію чи надають основному заголовкові нового змісту.

Заголовоки можуть бути представлені односкладними реченнями, оскільки вони здатні виражати думку в максимально стислій формі, що привертає та зосереджує увагу читача на найголовнішому у статті. Такі заголовки поділяються на номінативні та віддієслівні.

Заголовки, представлені двоскладним реченням, також досить часто вживаються. Існують заголовки - двоскладні непоширені речення з наступними компонентами: „підмет - присудок - прямий додаток”, та заголовки - двоскладні поширені речення, в яких міститься також означення та обставина.

Серед заголовків, виражених складними реченнями, зустрічаються складносурядні, складнопідрядні, а також змішані типи.

Для того, щоб зробити заголовок більш ємним та емоційним, журналісти використовують еліптичні конструкції, наближені за будовою до розмовних. Еліпсис газетного заголовка утворюється завдяки опущенню елементів (допоміжне дієслово; дієслово-зв’язка; один із головних членів речення), які за згаданого способу передання інформації виявляються несуттєвими. Уявлення про неназваний член речення безпосередньо встановлюється з їхнього власного змісту і граматичної будови.

У пошуках мовних засобів, що дозволяють підсилити дієвість, адресованість мовлення, журналісти все частіше звертаються до сегментації, коли ціле висловлювання розділяється на частини, які швидко та легко сприймаються „окремими шматочками”, а не цілком.

Характерною рисою заголовків, виражених ізольованими підрядними реченнями, є компактність, а також уживання сполучників і займенникових прислівників, які спрямовують читача на певне тлумачення змісту. Ізольовані підрядні речення як заголовки містять лише ті елементи, які семантично складають необхідний мінімум висловлювання.

В області лексики для заголовків англійських газет характерне часте використання невеликого числа спеціальних слів, що складають свого роду „заголовний жаргон” або „заголовні кліше”. Особливістю такої "заголовної лексики" є не лише частота її вжитку, але і універсальний характер її семантики.

У газетних заголовках особливо широко використовуються жаргонізми та інші лексичні елементи розмовного стилю. Часто в заголовках газетних статей політичні терміни замінюються коротким „модним" словом, яке вживається скоріше з метою вразити, ніж проінформувати, наприклад: probe замість “indepth investigation”, slam замість “criticize severely”. Для газетних заголовків характерне використання фразеологічних сполук типу „дієслово + іменник”, to have a discussion замість to discuss, to give support замість to support.

Ще однією особливістю заголовків газетних статей є вживання препозиційних та поспозиційних означень, які зазвичай виражаються іменником або герундієм з прийменником, дієприкметниковим зворотом, інфінітивом або прийменниковим синтаксичним комплексом з герундієм.

Кожного журналіста хвилює питання, як звучатиме його заголовок. Часто доводиться попрацювати, аби підібрати необхідні слова та досягти ефекту алітерації в головку - повтору голосних чи приголосних звуків в заголовку, що надає йому виразності та привабливості.

Для газетних заголовків типовим є вживання перифраз, гри слів та каламбуру. Oсобливістю газетного заголовку є аллюзія на добре відомі факти та події дня. Найчастіше такі аллюзії зустрічаються в статтях, що коментують події в межах країни. Залежно від характеру газети, від змісту самої статті, від мети, яку ставить автор, змінюється характер аллюзії, тип образності та співвідношення розмовних і книжних елементів у статті.

Розділ 2. Функціонально-стилістичні та семантичні особливості англомовних газетних заголовків

2.1 Комунікативно-функціональні особливості газетних заголовків

Питання про функції заголовка є предметом багатьох дискусій,єдиної думки щодо кількості функцій та їх характеру не існує. В одну низку ставлять функції як лінгвістичного, так і журналістського напрямку; не простежена також градація функцій за ступенем їх актуальності [80, с.26].

Функції заголовків трактувалися спершу як питання про вимоги, розроблялися співробітниками газет та журналів і зводилися до техніки складання та загальної характеристики заголовків. Головним чином ці вимоги зводяться до лаконічності, стислості, яскравості та виразності.

Одним із перших, хто звернувся до заголовка з точки зору комунікативної ролі мови, був Г.О. Винокур, який зазначав, що зміст заголовка повинен бути в такій мірі насичений комунікацією, щоб сама ця комунікація звертала на себе увагу. Основною функцією заголовків є інформативна: завдання заголовка дати ясне розуміння про зміст повідомлення. Другою, на його думку, є рекламна: ця інформаційна установка газетного мовлення ще різкіше підкреслюється тим, що вона ускладнюється специфічною стилістичною тенденцією, що характеризує газетні заголовки, дає чітке розуміння про зміст повідомлення і звертає на нього увагу. Таким чином, визначається домінуюча роль інформативної та рекламної функцій.

Пріоритетність інформативної функції заголовків визнається більшістю вчених. Стосовно рекламної функції існує розбіжність думок. Так, А.С. Попов [60, с.99] зазначають, що рекламна функція властива не кожному заголовку.

Також заголовки виконують рекламно-експресивну функцію. Назви матеріалів мають бути цікавими, у міру інтригуючими, привертати увагу. Як різновид рекламної функції виділяють інтригуючу функція і зазначається, що інтригуючу функцію виконують заголовки, які своєю стилістичною відміченістю привертають увагу читача, але не містять інформації, що дозволяє заздалегідь робити висновок про зміст статті [80, с.28].

Прагненням до рекламності пояснюється тенденція газет вживати заголовки з фамільярною конотацією, тобто лише імена (іноді навіть зменшувальні) відомих особистостей політичного та культурного життя, оскільки такі заголовки завжди привертають увагу, задовольняючи зацікавленість масової аудиторії до життя знаменитостей. Наприклад: Ala Bashir: Being Saddam's Doctor (The Times, March 28, 2010) *.

Номінативна функція вважається деякими дослідниками за вихідну; зазначається зокрема, що заголовок покликаний визначити статтю, назвати її, виділити серед інших. У зв”язку з цим висловлюється думка, що з розвитком літератури та журналістики призначення заголовка змінилося, його функції розширилися; назва перестає бути лише характерною ознакою. Заголовок дає уявлення про статтю, допомагає краще усвідомити ідею автора.

Стосовно номінативної функції (назвати, виділити статтю) можна стверджувати, що сфера її впливу дуже обмежена. Існує дослідження, яке показує, що ця функція була властивою заголовкам перших газет і з часом стала витіснятися інформативною функцією (визначити основний зміст повідомлення). З цією думкою можна цілком погодитися, якщо пояснити зростання інформативності заголовка величезним потоком інформації в сучасних умовах, водночас беручи до уваги значну роль заголовка як репрезентанта текстової інформації. Згадані властивості дозволяють надати пріоритет інформативній функції. Тому заголовок газетної статті стає не стільки ім”ям тексту, скільки його стислою анотацією [80, с.31].

В даному розділі використані приклади з різних першоджерел та праць, а також наші власні приклади як результат проведеного дослідження. Останні виділені курсивом та напівжирним накресленням.

Експресивна функція виражає суб”єктивне ставлення мовця до змісту повідомлення, але проти самостійності цієї функції висловлюються заперечення на тій підставі, що вона лише підсилює інформативну та рекламну функції.

Виконуючи експресивну функцію, заголовок емоційно впливає на читача, агітує, спонукає до певного тлумачення змісту. Водночас виділяються такі різновиди експресивної функції: а) функція переконання, яка полягає в тому, що заголовок дає читачеві основний концепт тексту, його висновок; б) апелятивна функція - використання в заголовку мовних засобів, які привертають увагу читача.

Визначається також графічно-видільна функція, або декоративна, коли заголовок відокремлює один матеріал від іншого. Однак, цю роль успішно можуть виконувати різні друкарські засоби, а не тільки заголовки.

У зв”язку з установкою газети на масову читацьку аудиторію виділяється директивна функція заголовків, яка іноді називається спонукальною. Її виконують заголовки, в яких експліцитно виражається заклик до дії [80, с.35].

Наведені вище точки зору свідчать про відсутність спільної думки щодо кількості функцій заголовків. Більшість авторів наводить різні класифікації, водночас зазначається, що якась одна з функцій може виступати на перший план у тому чи іншому випадку. Пріоритетність функції визначається метою та завданням комунікації, які ставить перед собою адресант у специфічній сфері спілкування за допомогою заголовків.

Слід зазначити, що заголовки, в яких чітко можна виділити лише одну функцію, зустрічаються не так часто. Як правило, заголовки є поліфункціональними, та в більшості випадків можна говорити лише про домінуючу роль тієї чи іншої функції в якомусь конкретному заголовку. Усі ці функції тісно взаємодіють між собою та сприяють адекватності процесу комунікації, тобто успішності каналу зв”язку між комунікантами. Далі слід зазначити, що такі функції, як номінативна (оскільки будь-який заголовок покликаний ідентифікувати, назвати текст) і графічно-видільна (тому, що будь-який заголовок служить для того, щоб відокремити один матеріал від іншого у газеті), не розглядаються в нашому дослідженні, оскільки вони властиві усім без винятку газетним заголовкам.

Під час визначення лінгвістичної сутності заголовків газетних заголовків та їхніх структурних особливостей нами врахувалися такі функції: інформативна, оцінна, спонукальна та інтригуюча [80, с.41].

Інформативна функція. Заголовок виконує інформативну функцію, коли у стислій формі дає чітке уявлення про зміст повідомлення. Іноді цю функцію називають комунікативною, оскільки вона пов”язана з повідомленням про зміст тексту. У дослідженні повідомляємо точку зору більшості лінгвістів, які визначають зазначену функцію як інформативну.

Так, заголовок How Runaway Slaves Found the Path to Freedom (January 25, 1999) інформує читачів про те, яким чином раби, які тікали з півдня Америки, знаходили шлях до Канади, щоб звільнитися від рабства. Заголовок How to Combat Teen Pregnancy (June 21, 1999) торкається проблеми ранньої вагітності серед підлітків. У статті із заголовком School Tests Peppermint Aroma to Help Students Concentrate (The Guardian, April 25, 2010) мова йде про нововведення у одній із американських шкіл, в якій почали розповсюджувати в коридорах аромат перцевої м”яти, що, на думку лікарів, може допомогти учням концентрувати увагу.

Отже, заголовки, які виконують інформативну функцію, характеризуються відносною самостійністю. Інформативність та відповідність зазначених заголовків змісту статті зумовлюється наявністю в них опорних елементів, які знаходяться також і в тексті та забезпечують висвітлення основного змісту повідомлення, однак залишають поза увагою його окремі деталі, що заохочує читача звернутися до всієї статті [80, с.44].

Оцінна функція. Оцінне судження - це суб”єктивний образ об”єктивної дійсності тому, що реальна інформація відбивається у свідомості суб”єкта оцінки, співвідноситься з його уявленням про гарне / погане, приємне / неприємне і набуває суб”єктивної форми. Причиною породження оцінних суджень є потреба людини виразити своє ставлення до означуваного у процесі комунікації. Оцінність розглядається як мовна категорія, здатна кваліфікувати означуваний предмет з точки зору „гарне” / „погане”. Оцінність висловлювання визначається взаємодією багатьох факторів: соціальних ролей, соціальних статусів комунікантів, типу мовленнєвої ситуації та ін. Розрізняють експліцитну та імпліцитну оцінність, де критерієм виступає наявність / відсутність оцінних мовних засобів у лексико-граматичній структурі висловлювання [80, с.47].

Іноді домінуюча інформативна функція може поєднуватися з оцінною. Це здійснюється насамперед за допомогою лексем, які містять у своїй семантичній структурі оцінний компонент, наприклад: Making the Skies Smilier (December 6, 1999). У цьому заголовку експресивність підвищується завдяки морфологічним засобам, а саме, вищому ступеню порівняння прикметника Smilier. У більшості випадків такими засобами можуть бути оцінні прикметники, що мають у своїй семантиці компонент позитивної або негативної оцінки і надають цілому заголовку позитивно-оцінний або негативно-оцінний характер. Наприклад: A Lousy Diplomat (January 5, 1998), Still More Tawdry Tales (April 6, 1998), Lucky Duck (October 16, 2000), Positive Side to US Invasion of Iraq (The Times, April 25, 2010). У наведених прикладах прикметники lousy, tawdry, надають заголовкам негативної оцінки, а прикметник lucky - позитивної, тобто адресант здійснює прямий вплив на сприйняття інформації адресатом. А в останньому прикладі прикметник рositive відповідно надає позитивної оцінки заголовку, проте, в статті міститься жорстка критика виправдань американського уряду з приводу введення військ до Іраку.