41788 (Національно-культурний компонент семантики порівнянь на прикладі ЛСП "Зовнішність людини" в німецькій і українській мовах), страница 4

брови die Augenbrauen

вії die Wimpern

очне яблуко der Augapfel

повіки die Lider

щоки dieWange

вухо das Ohr

рот der Mund

губи die Lippen

підборіддя das Kinn

борода der Bart

вуса der Schnurrbart

шкіра die Haut

волосся das Haar

шия горло der Hals

рука der Arm die Hand

нога das Bein der Fuß

лікоть der Ellbogen

палець der Finger die Zehe

ніготь der Nagel

долоня die Handfläche

спина der Rücken

плече die Schulter

груди die Brust

ріст der Wuchs

статура der Körperbau

тулуб der Rumpf

тіло der Körper

постава die Haltung

Хоч позначувані тут явища є універсальними, але деякі із них в українській і німецькій мові неоднаково розподілені між словами. Справа в тому, що в одній мові не обов’язково передається та відмінність, яка в іншій мові повинна бути обов’язково вираженою. Це явище спостерігається в тих випадках, коли в одній мові використовується родове поняття, а в іншій – видове. Хоч німецька й українська мова надають перевагу видовим поняттям, але й тут є істотні відмінності. Коли ми проаналізуємо структурні елементи лексико-семантичного поля «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах, ми побачимо, що в одному випадку німецька мова надає перевагу гіперонімам, а в іншому – гіпонімам. Те ж саме стосується і української мови.

Порівняємо:

• нім. Arm i Hand (гіпоніми) із укр. рука (гіперонім);

• нім. Bein i Fuß (гіпоніми) із укр. нога (гіперонім);

• нім. Hals (гіперонім) із укр. горло і шия (гіпоніми);

• нім. Finger i Zehe (гіпоніми) із укр. палець (гіперонім);

• нім. Kopf і Haupt (гіпоніми) із укр. голова (гіперонім);

• нім. Runzel і Falte (гіпоніми) із укр. зморшка (гіперонім).

Слід звернути увагу на те, що тенденція німецької мови до утворення складених слів є наявною також і в лексико-семантичному полі «Зовнішність людини», в той час, коли для української мови характерні прості слова.

Зіставимо:

• укр. брови із нім. Augenbrauen,

• укр. вуса із нім. Schnurrbart,

• укр. лікоть із нім. Ellbogen,

• укр. долоня із нім. Handfläche,

• укр. статура із нім. Körperbau.

Порівнюючи лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в німецькій і в українській мовах, можна помітити ще й таке явище, що для позначення одного і того ж поняття, в українській мові використовується два слова, а в німецькій – лише одне, хоч і складне слово: укр. очне яблуко і нім. Augapfel.

Досить яскраво специфічні властивості німецької і української мов виявляються також в синонімії.

Порівняємо наступні синонімічні ряди:

1) голова – лоб, казан, макітра, макотиря, довбешка, кумпал, глава, гиря [2, с. 345]

der Kopf – Haupt, Schädel, Birne, Dach, Rübe [36, с. 389].

2) обличчя – лице, вид, образ, фізіономія, фізія, лик, морда, рило, пика, писок, будка, мармиза, мармуза, твар [2, с. 564]

das Gesicht – Phisiognomie, Angesicht, Anlitz, Fratze, Visage, Fresse [36, 245].

3) око – немає синонімів;

das Auge – Sehorgan, Augapfel, Gucker, Seher, Guckäuglein [37, с. 32].

4) ніс – нюхало, кирпа [2, с. 1025];

die Nase – Geruchs – und Riechorgan, Kartoffel, Gesichtserker, Zinken, Zacken, Riecher, Gurke, Rüssel, Knolle, Gummel [21, с. 376].

5) щоки – лице, маніта [2, с. 933];

die Wange – Backe [21, с. 533].

6) вухо – немає синонімів;

das Ohr – Hörorgan, Lauscher, Luser, Löffel, Horcher, Horchlöffel [37, с. 432].

7) рот – уста, паща, пащека, пелька, верша, хавка, писок, гавра [2, с. 581],

der Mund – die Lippen, das Maul, die Schnute, die Gasche, die Gusche [36, с. 564].

8) підборіддя – воло, підгорля [2, с. 200],

das Kinn – не має синонімів.

9) борода – не має синонімів;

der Bart – Stoppelbart, Schnauzbart, Backenbart, Vollbart, Dreitagebart [37, с. 54].

10) волосся – вовна, шерсть, волосіння, рослинність, щетина [2, с. 300];

das Haar – Fell, Pelz, Zotteln, Wolle, Strähnen [37, с. 245].

11) горло – горлянка, гортанна [2, с. 360]

шия – карк, в’язи, гамалик [2, с. 907]

der Hals – Rachen, Kehle, Gurgel, Kragen, Schlund [37, с. 256].

12) рука – лапа, лебети [2, с. 585]

die Hand – Pfote, Flosse, Pranke, Tatze, Patsche, Klaue [21, с. 235]

der Arm – не має синонімів.

13) груди – лоно, перса, грудь, пазуха, бюст [2, с. 366];

die Brust – немає синонімів.

14) ніготь – пагність, пазур [2; с. 12];

15) палець (на руці) – перст, палюх [2, с. 114];

der Finger – немає синонімів.

16) плечі – рамена, рам’я, коркові, ґорґоша [2, с. 45];

die Schulter – Achsel [36, с. 25].

17) спина – хребет, горб, хребтина, хорбак [2, с. 654];

der Rücken – немає синонімів.

18) зморшка – немає синонімів;

die Falten – Runzel, Furche, Krähenfüße, Schrumpel [37 с. 355].

19) повіка – немає синонімів;

das Lid – Augendeckel [36, c. 220].

20) нога – немає синонімів;

das Bein Stelze [37 c. 389].

Проаналізувавши вищеназвані синонімічні ряди ми прийшли до наступних висновків:

1. для української і для німецької мови типовим є надзвичайне багатство синонімії;

2. для слів, які входять в лексико-семантичне поле «Зовнішність людини» в українській і німецькій мовах загалом характерне майже однакове число синонімів, хоч окремі цього поля суттєво різняться кількістю своїх синонімів. Це явище ми можемо побачити у таблиці:

Таблиця 1

Більшість із цих синонімів є експресивно забарвленими (для української мови – 50, для німецької мови – 51) і мають оригінальну національну форму.

3. Порівняння як об’єкт дослідження контрастивної лексикології

3.1 Визначення структурних елементів порівняння

Уся структурна організація лексичної системи мови визначається асоціативними відношеннями, що постійно урізноманітнюються в зв’язку зі змінами у змісті мислення та через збагачення мислення новими якостями і поняттями. На ґрунті асоціацій невпинно відбувається синонімізація, антонімізація, омонімізація та паронімізація слів.

Прагнення пізнати світ приводить людську думку насамперед до порівняння. Ще Аристотель прославляв здатність сприймати подібне як властивість величі духу. Е. Енгель відзначав, що «кожна людська оцінка є лише порівнянням, тому мова повинна формуватися більш художньо, враховуючи силу оцінювання об’єкта» [28, c. 16].

Порівнювані предмети (явища, ознаки, дії) асоціюються за певною найхарактернішою ознакою, унаслідок чого ця ознака виступає дуже яскраво, експресивно [29, с. 135].

Особливо національна специфіка асоціювання виявляється в семантиці порівнянь.

Як об’єкт дослідження порівняння розглядалися різними галузями мовознавства. Цікавими є праці І. Чернишової, Г. Пермякова, Г. Зейдлера, Е. Різеля та Е. Шендельса, Р. Дітмара та ін [12, c. 45].

Структура будь-якого порівняння є чотиричленною:

• comparandum – предмет (суб‘єкт) порівняння, тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого;

• comparatum – об’єкт порівняння, те, з чим порівнюється суб’єкт, тобто предмет чи явище, що має яскраво виражені та добре відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується ним для характеристики пізнаваного;

• tertium comparationis – основи порівняння – ознаки, за допомогою яких здійснюється акт порівняння. Tertium comparationis перекладається як «третє в порівнянні». Воно може бути очевидним, тобто сприйматися зоровими рецепторами як порівняння форми, кольору тощо, полягати в тоні, базуватися на емоційному чи чуттєвому досвіді. Tertium comparationis називають ще вільно асоціативним значенням;

• протиставні обидві частини частки wie, als, gleich, ähnlich, als wie, als ob, gleichsam тощо (німецька мова) або неначе, немов, ніби, як тощо (українська мова), які виконують роль показника порівняльних відношень, тобто це оперативний засіб, що вводить у дію когнітивну операцію «порівняння».

Дані складові частини можуть вербалізуватися безпосередньо в порівняльній структурі або їх можна відтворити з контексту.

Між comparatum і comparandum не існує реального зв’язку, він виникає лише у свідомості мовця, який прагне відтворити певну ситуацію дійсності.

Іноді порівняння використовуються не в повній формі, а в скороченій, наприклад: нім. die Froschaugen, die himmelblauen Augen. Тобто порівнювані поняття повністю злилися.

Знаходячись між засобами унаочнення та образності, порівняння створюють деякі проблеми для класифікації. Усі мовознавці, які досліджували проблематику даного питання, виділяли різні ознаки для групування порівнянь:

• за структурними якостями (Е. Різель, Е. Шендельс) порівняння поділяють на короткі (складаються з одного словосполучення), поширені (охоплюють ціле речення чи цілий ряд речень) та розбудовані (зустрічаються в Біблійних текстах);

• на основі семантичних зв’язків між tertium comparationis та об’єктом порівняння (comparatum) (Л. Ройзензон) слід розрізняти такі особливості:

  1. без основи порівняння не розвивається специфічне значення порівняння, наприклад: очі – як волошки [19, с. 55], як баньки [19, с. 35], тобто саме слово «очі» не має значення «голубі, великі»;

  2. comparatum може сам визначити семантичне значення, напр.: eine zarte Haut wie ein Sammet – eine Haut wie ein Sammet;

  3. для одного й того ж компаратора існують кілька можливих варіантів основи порівняння, залежно від яких і змінюється значення всієї порівняльної конструкції. У таких випадках йдеться про динамічну ознаку в основі порівняння: суха, як тріска [24, с. 102], вузьке обличчя як тріска [19, c 54];

  4. у ряді порівнянь компаратор служить лише для підсилення емоційної значущості вислову, наприклад: витрішкуваті очі як у жаби [19, c. 54];

• з точки зору вмотивованості розрізняють вмотивованість першого ступеня (гострі, як ніж очі [19, c. 66]), частково мотивані (eine schlanke Gestalt wie eine Tanne [34, c. 54]), немотивовані (ein Mädchen von schlankem Wuchs [34, c. 97]), мотивацію, яких неможливо встановити (ніс, як за сім гривень сокира [19, c. 37]);

• щодо прагматичного впливу, порівняння можуть базуватися на основі раціонального та метафоричного змісту і поділятися на предметні та образні (С. Краль, Й. Курц);

• за частотою вживання та поширенням порівняння розрізняють узуальні (традиційні, стійкі, загальновживані), індивідуальні (оказіональні, авторські) та латентні (приховані).

  1. Узуальні порівняння стали об’єктом лінгвістичних досліджень під різними назвами. Так, вчені І. Чернишова, В. Флейшер та Г. Шаде визначають їх як «компаративні фразеологізми», в той час як К. Пільц, Х. Бургер, Р. Хесскі використовують для них термін «фразеологічні порівняння». Дані порівняння не тільки відображають об’єктивні ознаки певного поняття, але й фіксують його властивості з погляду того чи іншого етносу. Ми зустрічаємо їх як в усному мовленні, так і в художній літературі. Переважна їх більшість може також фіксуватися в словниках.

  2. Індивідуальні (узуальні, авторські, оказіональні) порівняння утворюються в певних ситуаціях із стилістичною метою. В.А. Чабаненко називає їх естетично спрямованими асоціаціями [29, с. 135]. Природу й роль естетично спрямованих асоціацій з’ясував І. Франко у праці «Із секретів поетичної творчості». Він зазначав: «Всяка ідея, що повстає в нашій уяві, може викликати за собою іншу ідею, і то, або подібну чим-небудь до неї, або таку, яку ми звикли зв’язувати з нею чи то задля місцевої суміжності, чи задля часової близькості або періодичності» [27, с. 66]. Ми ж додамо, що всяке відображення стосовно об’єкта є невипадковим і може сприйматися по-різному. Велика кількість оказіональних порівнянь зустрічається в художній літературі, де вони вживаються письменниками для більш точної передачі тієї чи іншої інформації. Зіставляючи фразеологічні та авторські порівняння, можна сказати, що перші мають об’єктивніший характер та є знаками мови, а другі володіють сильнішою емоційністю та належать до одиниць мовлення.

  3. Латентними порівняння стають у той момент, коли сам акт порівнювання вже не може відбуватися, тому що другу та третю складові частини (компаратор, основу порівняння) важко відрізнити. Ідіоматичні порівняння виконують часто функцію підсилення дієслова. Стосовно іменників та прикметників, – вони можуть бути еквівалентними прикметникам, які демонструють високий ступінь або велику кількість, дуже хорошу або дуже погану оцінку, наприклад: а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив – не красиве обличчя;

• за стилістичним характером розрізняють сатиричні, поетичні та нейтральні порівняння.

  1. Сатиричні порівняння можна поділити умовно на групу з негативним емоційним забарвленням, яка характеризується використанням негативно забарвленої лексики. Деколи це звичайні слова, що утворюють стилістично нейтрально забарвлений вираз, який все-таки виступає сатиричним порівнянням (брови як пацюки [19, c. 37], ein Gesicht wie ein Nagetier [38, c. 172]). Для другої групи властивий доброзичливий гумор (своїм кирпатим носом чує, як у небі млинці печуть [19, с. 53]).

  2. Поетичні порівняння надають літературному твору своєрідного романтично-чуттєвого забарвлення (mit dunkeln Augen, wie eine Burgundertraube, die in einen Pfirsichkorb geraten ist [31, c. 53], чорні очі, як терен обмитий дощем [19, c. 64]).

  3. Нейтральні порівняння відіграють, як правило, граматично або змістовно важливу роль у реченні (ein Gesicht wie aus Ton [34, c. 145]). Процес порівнювання можна зустріти серед граматичних явищ (яскравим прикладом цього є ступені порівняння прикметників та прислівників). В усному мовленні нейтральні порівняння використовуються для унаочнювального донесення інформації про розмір, вагу, колір, якість матеріалу, звукові ознаки тощо предмета, який обговорюється. Нейтральні порівняння є буквальними й несуть інформацію, що сприймається всіма реципієнтами одночасно.

Отже, ми порівнюємо незнайоме зі знайомим і таким чином виявляємо своє ставлення до реальної дійсності. Деякі речі, які ми сприймаємо в повсякденному житті як звичайні, виявляються під час порівняння в іншому ракурсі. Для порівняння характерним є внутрішній зміст, який мовець надає своєму вислову: так, «за допомогою порівнянь письменник втілює у слова свій світогляд, виділяє, перебільшуючи чи стверджуючи, окремі риси висловлюваного, демонсруючи аналогію, намагається відтворити в мові те, що через пізнання стало його досвідом, або висвітлює цією формою висловлювання звичайно приховані відношення та спорідненості. Під час будь-якого вибору сфери порівняння висловлюється першопочаткове ставлення письменника до явищ і до світу» (Б. Совінські) [29, c. 14].