35984 (Складання патенто-правових документів на "Машину для виймання анодних штирів алюмінієвого електролізера"), страница 11

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя й діяльності людей на об'єкті або певній території, акваторії, викликане аварією, катастрофою, стихійним або екологічним нещастям (епізоотія, епифеотия), застосуванням супротивником сучасних засобів поразки, приведшим або здатної привести до людських і матеріальних втрат.

Катастрофа - аварія з людськими жертвами, з руйнуванням або знищенням об'єктів і інших матеріальних цінностей, із завданням збитків навколишньому середовищу.

Стихійні лиха - руйнівні природні явища, у результаті які може виникнути або виникає загроза життю й здоров'ю людей, відбувається руйнування або знищення матеріальних цінностей і елементів навколишнього природного середовища.

Екологічні нещастя - аномалії, що виникають у природі в результаті стихійних лих і техногенних аварій або впливу господарської діяльності людини на природні процеси, що приводять до несприятливих змін природного середовища, до загрози життю й здоров'ю людей, а також до збитку народного господарства.

Епідемія - прогресуюче в часі й просторі масове інфекційне захворювання людей у межах певного регіону, значне підвищення звичайно регістрируємих на даній території захворювань.

Епізоотія - одночасне поширення інфекційних захворювань серед великого числа одного або багатьох видів тварин.

Епитофитотія - широке поширення інфекційних хвороб рослин і сільськогосподарських культур на значній території в плині певного часу.

У надзвичайних ситуаціях імовірне виникнення складних умов обстановки, які будуть визначальним образом впливати на організацію й проведення заходів охорони здоров'я по наданню медичної допомоги й лікуванню потерпілих. Основними із цих умов є:

-масовість, одномоментность (у короткий період часу) виникнення втрат серед населення, різноманітний характер і вага поразки;

-порушення працездатності медичний установ;

-можливе зараження великих районів місцевості, продовольства, води

РВ, ОВ, бактеріальними засобами, сильнодіючими й отрутними речовинами;

-складність санітарно- епідеміологічної обстановки у вогнищах масового поразки й у районах розміщення населення в ході евакуаційних заходів цивільної оборони;

-невідповідність потреби в силах і засобах охорони здоров'я їх наявності;

-складність керування силами й засобами при ліквідації наслідків нападу супротивника.

Разом з тим кожна область (край, республіка) має свої, тільки їй властиві особливості умов, які також можуть вплинути на організацію й проведення заходів охорони здоров'я у вогнищах масового поразки й районах стихійних лих. Серед них найбільше значення мають наступні:

1.Климато-географические особливості (пора року й погода, рельєф місцевості, наявність перевалів, гірських рік і т.д.). Вони можуть впливати навражаюча дія ядерного й іншого видів зброї, організацію евакуації уражених, надання їм медичної допомоги і їхнє лікування. Наприклад, на шляхах евакуації уражений через гірські перевали навіть у теплий час буде потрібно утеплювати транспортні засоби, розгортати обігрівальні пункти й ін.

2.Наявність у деяких областях (краях, республіках) крайової патології в виді ендемічних вогнищ інфекційних захворювань, наприклад, вогнища кліщового енцефаліту, чуми й ін. При плануванні медичних заходів це вимагає включення комплексу протиепідеміологічних заходів.

3.Наявність об'єктів сильнодіючих і отруйних речовин. Вони можуть бути вогнищами вторинного хімічного зараження зі специфічним поразкою робітників та службовців цих підприємств і населення прилягаючих до них житлових кварталів. Виникає необхідність у планах передбачати виділення медичних формувань і установ, їхню підготовку й оснащення з урахуванням роботи в можливих вторинних вогнищах зараження відповідного профілю.

4. Характер і ступінь розвиненості дорожніх, водних і інших шляхів повідомлення. Їхній стан буде в значній мірі визначати організацію евакуаційних заходів, зокрема обсяг необхідних робіт транспортних засобів для евакуації уражених (поліпшення амортизації автомобілів, використання підстилкового матеріалу й ін.).

Організувати медичне забезпечення населення в таких досить складних умовах, використовуючи існуючу мережу медичних установ охорони здоров'я мирного часу вкрай важко. Це обумовило створення в системі охорони здоров'я спеціальної організації - медичної служби цивільної оборони (МС ГО) і розробку відповідних форм і методів роботи її формувань, установ і органів керування.

1. Медична служба цивільної оборони

МС ГО - це спеціальна організація в системі охорони здоров'я, призначена для медичного забезпечення населення в умовах надзвичайних ситуаціях.

Ця служба є функціональною системою в охороні здоров'я для рішення завдань в особливих умовах, що виникли в країні або окремих її районах.

МС ГО країни створює Міністерство охорони здоров'я РФ, вона є загальнодержавною службою в системі цивільної оборони.

На місцях її створюють територіальні органи керування. На підприємствах, установах, організаціях начальник МС ГО - головний лікар медико-санітарної частини (здравпункта, поліклініки). Начальники МС ГО підкоряються відповідним начальникам цивільної оборони республіки (області, краю й ін.), а за фахом - вищестоящому начальникові МС ГО.

Крім сил і засобів територіальної охорони здоров'я для медичного забезпечення населення використаються сили й засоби медичної служби інших міністерств і відомств, а також широко залучається місцеве населення.

На МС ГО покладають наступні основні завдання:

- найшвидше відновлення здоров'я постраждалого населення, повернення його до праці, зниження інвалідності й летальності;

- попередження виникнення й поширення масових інфекційних захворювань;

- забезпечення санітарного благополуччя населення, усунення несприятливих санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, охорона здоров'я особового складу установ цивільної оборони.

Виконання цих завдань забезпечується проведенням комплексу заходів (підготовка сил і засобів служби, підтримка їх у постійній готовності, проведення лечебно евакуаційних, санітарно- гігієнічних, протиепідемічних і інших заходів). Характер, організація й порядок здійснення цих заходів має свої особливості, обумовлені змістом кожної з основних завдань МС ГО.

Успішне виконання першого основного завдання МС ГО - найшвидше відновлення здоров'я постраждалого населення, повернення його до праці, зниження інвалідності й летальності - в умовах надзвичайної ситуації може бути досягнуте при правильній організації й проведенні комплексу наступних науково обґрунтованих заходів.

1. Підготовка сил і засобів МС ГО, підтримка їх у готовності для медичного забезпечення населення при проведенні заходів цивільної оборони й правильна організація їхньої роботи. Важливе місце серед них займає підготовка необхідної кількості формувань, установ і органів керування ними. З огляду на вкрай високу потребу лікарських кадрів для виконання першого основного завдання, важливо забезпечити готовність середнього медичного персоналу взяти на себе проведення ряду досить складних медичних заходів, звільнивши від них лікаря (переливання крові й кровезаменителей, виконання новокаїнових блокад, підготовка операційного поля й ін.). Великого значення набуває також використання сучасних досягнень медичної науки й техніки, підвищення продуктивності праці медичного персоналу для того, щоб мінімальними силами й засобами виконувати більший обсяг роботи, використовуючи прогресивні методи організації праці ( бригадні методи роботи й ін. ), здійснюючи раціональний маневр обсягом медичної допомоги, а також наявними силами й засобами з обліком складної медико-тактичної обстановки.

Особливе місце приділяється своєчасному і якісному наданню медичній допомозі й наступному лікуванню уражених. Важливого значення набувають заходу щодо підготовки населення, особового складу формувань цивільної оборони до надання першої медичної допомоги у вогнищах масової поразки. Велике значення має також спеціальна підготовка медичного складу формувань і установ МС ГО з питань патогенезу, клініки й лікування потерпілих від зброї масової поразки; уміння лікарів нехірургічних спеціальностей надавати медичну допомогу при невідкладних станах в уражених (шок, кровотеча й ін. ) .

2. Проведення комплексу заходів МС ГО по захисту населення від зброї масової поразки ( використання засобів, що попереджають або ослабляющих поразку населення радіоактивним випромінюванням , ОВ , БС, сильнодіючими отруйними речовинами ).

3. Організацій взаємодії сил і засобів МС ГО з іншими службами цивільної оборони, а також відомчими медичними службами.

Друге основне завдання МС ГО - попередження виникнення й поширення масових інфекційних захворювань. Успішне її виконання зажадає проведення наступного науково обґрунтованого комплексу заходів.

1. Проведення заходів протибактеріологічного захисту населення в першу чергу на випадок аерогенного інфікування (бактеріологічної розвідки, екстреної профілактики заражених БС, своєчасного використання індивідуальних і колективних засобів захисту, організації карантину й ін.).

2. Виявлення захворіла , їхня ізоляція й госпіталізація, розгортання інфекційних стаціонарів, перепрофілювання лікарень МС ГО в інфекційні стаціонари, забезпечення протиепідемічного режиму роботи у всіх лікувальних установах і ін.

3. Посилення контролю за проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів серед населення.

4. Організація й проведення дезінфекційних заходів в бактеріологічних вогнищах.

5. Підготовка сил і засобів МС ГО для виконання всіх перерахованих заходів протибактеріологічного захисту.

Виконання третє завдання МС ГО - забезпечення санітарного благополуччя населення, усунення несприятливих санітарних наслідків надзвичайних ситуацій, охорона здоров'я особового складу установ цивільної оборони вимагає участі не тільки сил МС ГО, але й охорони здоров'я в цілому, а також ряду служб цивільної оборони. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, важливого значення набувають наступні.

1. Лабораторний контроль зараження питної води й продуктів РВ, ОВ і БС.

2. Санітарно- гігієнічний контроль за умовами розміщення населення, за санітарною обробкою людей, а також за збиранням і похованням трупів людей і тварин у вогнищах масової поразки.

3. Участь у розробці відповідних рекомендацій з режиму роботи й життя населення на території, зараженої РВ, ОВ і БС.

4. Проведення масової санітарно-просвітньої роботи серед населення і ін.

Таким чином, виконання основних завдань МС ГО зажадає планомірного проведення складного комплексу лікувально-евакуаційних, протиепідемічних і санітарно-гігієнічних заходів. Ці заходи становлять зміст поняття "медичний захист населення" у системі цивільної оборони.

9.2 Сутність системи лікувально-евакуаційного забезпечення уражених

Під лікувально-евакуаційним забезпеченням уражених прийнято розуміти систему науково обґрунтованих заходів щодо надання ураженому населенню медичної допомоги і його лікуванню, пов'язаному з евакуацією за межі вогнищ масової поразки. Воно є одним з найважливіших видів діяльності МС ГО, спрямованим на виконання її першого основного завдання. У системі лікувально-евакуаційного забезпечення уражених передбачається надання трьох видів надання медичної допомоги: перша медична допомога, перша лікарська й спеціалізована медична допомога.

1. Перша медична допомога

Перша медична допомога виявляється безпосередньо на місці поразки або поблизу від нього з використанням табельних і підручних засобів надання допомоги. Вчасно й правильно надана перша медична допомога рятує життя ураженому й попереджає розвиток несприятливих исходов. Вона виконується самим ураженим (самодопомога) або іншою особою (взаємодопомога). У зв'язку з тим, що формуванням цивільної оборони для висування у вогнище потрібне певний час, своєчасність надання першої медичної допомоги ураженим може бути забезпечене в порядку саме- і взаємодопомоги. При організації першої медичної допомоги особлива увага необхідно обертати на своєчасність її надання при травмах, що супроводжуються кровотечею, шоком, асфіксією, втратою свідомості, отруєнням окисом вуглецю, на зменшення або повне припинення впливу на потерпілого вражаючих факторів РВ, ОВ і ін., а також у підготовці уражених до евакуації.

В обсязі першої медичної допомоги особливого значення набуває виконання таких заходів, як зупинка зовнішньої кровотечі за допомогою тампонади рани подушечками перев'язного пакета, що давить пов'язки, накладення джгута (закручення з підручних засобів), введення знеболюючих засобів, усунення асфіксії, проведення штучного подихи, непрямий масаж серця з метою відновлення серцевої діяльності, закриття раневой поверхні пов'язкою й ін.

З огляду на сказане, перша медична допомогу повинна бути зроблена як можна раніше в порядку саме- і взаємодопомоги й особовим складом цивільної оборони.

Для надання першої медичної допомоги ураженим у складі рятувальних (зведених) загонів (команд) об'єктів цивільної оборони у вогнище уводяться санітарні дружини. Командир загону ставить їм завдання, визначаючи місце й час виконання роботи з надання ураженим першої медичної допомоги, виділяє із загону носіїв для виносу уражених до місця їхнього навантаження на транспорт і здійснення навантаження.

Безпосереднє керівництво санітарною дружиною з питань надання медичної допомоги здійснює начальник МС ГО постраждалого об'єкта через начальника медичного пункту рятувального (зведеного) загону. Допомога їм у цьому здійснює заступник начальника загону першої медичної допомоги (ОПМ) по масових формуваннях, що забезпечує також поповнення санітарних дружин засобами надання медичної допомоги.

1. Перша лікарська допомога

Перша лікарська допомога - комплекс лікувально-профілактичних заходів, виконуваних лікарями на першому етапі медичної евакуації з метою усунення наслідків поразки, безпосереднього загрозливого життя ураженого, попередження розвитку надалі раневой інфекції й підготовки уражених до евакуації. Її роблять лікарі, що мають загальлікарську підготовку, і лікарі-хірурги загального профілю.