Соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім'ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров'я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та безпечне навколишнє середовище. Проте практика засвідчила, що закладене в Конституцію положення про Україну як соціальну державу поки що не знайшло належного втілення.

Суттєвою проблемою є те, що перехід до ринкової системи господарювання не супроводжувався в Україні диверсифікацією системи фінансування соціальної сфери. Головним джерелом витрат залишається державний бюджет, який неспроможний забезпечувати належний рівень соціальних видатків. Видатки зведеного бюджету на соціальний захист населення по відношенню до ВВП у 2006 році були утричі менші, ніж у 1993 році. З урахуванням того, що реальний ВВП скоротився за цей час більш, ніж удвічі, витрати на соціальну сферу зменшилися майже в чотири рази.

Через дефіцит фінансових ресурсів відбулося різке падіння якості соціальних послуг та зниження рівня соціального захисту. Оскільки заробітна плата у соціальній сфері є однією з найнижчих, галузь втрачає кваліфікованих фахівців. Особливу занепокоєність викликає занепад соціальної інфраструктури. Це знижує ефективність закладів соціальної сфери, збільшує потреби щодо поточних соціальних витрат та майбутніх витрат, які будуть необхідні для відновлення належного рівня соціального забезпечення. Непрямі втрати, які також викликані зниженням рівня соціального фінансування (аварії та катастрофи, епідемії, крадіжки тощо), ведуть до витрат, які часто перевищують тимчасову економію.

Деяке збільшення рівня соціальних витрат у 2006 році поки що не в змозі забезпечити необхідні якісні зрушення в соціальній політиці України.

Повноцінне запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування дозволило б у перспективі розвантажити витратну частину державного бюджету. Проте в Україні запровадження такої системи має бути тісно пов'язане з політикою грошових доходів. Перекладення на працівника сплати частини страхових внесків можливе лише за умови підвищення його заробітної плати. Ефективне запровадження в Україні страхової системи соціального захисту також гальмується:

- недостатніми умовами для надійного функціонування недержавних страхових фондів;

- низькою ефективністю реального сектора економіки як головного джерела збереження та примноження коштів недержавних страхових фондів;

- нездатністю людей, дохід яких сьогодні знаходиться на рівні, нижчому за прожитковий мінімум, сплачувати додаткові внески індивідуального пенсійного чи медичного страхування.

Той факт, що відчутні економічні зрушення 2001-2002 років та деякий застій в економіці України у 2004-2007 рр. не призвів у підсумку до помітних змін у рівні життя населення, засвідчив однобічність та неповноту позитивних процесів, відтак - їхню нестійкість. Це обумовлює потребу в комплексній програмі дій, яка б ув'язала макроекономіку з добробутом конкретної людини. Головним змістом цієї програми має бути розвиток людського капіталу нації - головного чинника національної конкурентоспроможності в економіці ХХІ століття.

Криза платоспроможного попиту, вузькість внутрішнього ринку, які склалися на нинішньому етапі в Україні, створюють сприятливі умови для використання активної соціальної політики як провідного фактора економічного зростання. Поетапне погашення заборгованостей з грошових виплат, індексація доходів малозабезпечених верств населення створять сприятливі умови для збільшення платоспроможного попиту в Україні.

Важливою умовою для активізації соціальної політики є оздоровлення фінансів підприємств. За теперішніх умов збереження значних обсягів кредиторської заборгованості та надмірного фіскального навантаження, кошти, які надходять до підприємств внаслідок збільшення платоспроможності населення, не можуть належним чином використовуватися для інвестиційного розвитку та розширення виробництва.

Перехід до активної соціальної політики вимагатиме пом'якшення грошових обмежень, розвитку внутрішнього ринку, підтримки національного бізнесу та капіталу з метою збільшення зайнятості та підвищення доходів населення. Збереження сприятливої зовнішньоекономічної кон'юнктури створює умови для фінансування соціальних витрат протягом перехідного періоду за рахунок нарощування експорту продукції базових галузей, проте з обов'язковим перерозподілом частини отриманих коштів на розбудову внутрішнього ринку та пріоритетних національних виробництв.

Соціальне страхування – це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави. Це гарантована система заходів щодо забезпечення громадян у старості, втрати працездатності, підтримки материнства та дитинства, а також з охорони здоров’я членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Соціальне страхування у своєму розвитку пройшло безліч етапів. Перші елементи соціального страхування спостерігалися ще на початку існування суспільства. Подальший розвиток соціального страхування відбувся у Середньовіччі. Тоді засновували спільні каси для підтримки потерпілих від нещасних випадків. Еволюція соціального страхування відбувалася поступово, набуваючи при цьому все більшого розвитку. Звичайно, на межі 19 – 20 ст. значного розвитку соціальне страхування набуло в таких країнах як Англія, Франція, Швеція, Норвегія, Португалія та Швейцарія. Пізніше – у Чехословаччині та Румунії. В Україні соціальне страхування почало активно розвиватись у складі Радянського Союзу, де існувала державна система соціального забезпечення. Окремі елементи функціонування соціального страхування в колишньому СРСР та ряді зарубіжних держав були використані в процесі формування системи соціального страхування незалежної України.

Нажаль, вирішення проблем соціального страхування в Україні відбувається значно складніше й повільніше порівняно з розвинутими країнами. Причин багато: тіньова економіка, демографічна криза, що полягає в збільшенні громадян пенсійного віку, які потребують достатнього для них обсягу коштів. Це в свою чергу призводить до більшого навантаження на тих, хто працює. Нажаль, на сьогодні кількість громадян працездатного віку скорочується внаслідок масового виїзду за кордон. Таким чином, система соціального страхування має дуже багато недоліків, яких просто необхідно позбавитись шляхом реформування. На відміну розвинутих країн, Україна не має обов’язкового медичного страхування, яке на разі є дуже і дуже потрібним.

Зараз Україна намагається вступити до ЄС, а це в свою чергу супроводжується значними заходами реформування майже всієї економіки та державної політики, де соціальне страхування відіграє одну з найважливіших ролей. Я маю надію, що теперішня влада зробить все можливе, щоб Україна дорівнялася до тих країн, які дійсно є розвинутими і мають попереду ще багато перспектив розвитку. Все, що робиться державою, повинно робитися для її громадян. Це є захист, матеріальне і медичне забезпечення та надання можливості працювати та зростати професіонально. Український народ повністю довірився владі, отже держава не має права підвести громадян, які вірили і вірять у свою незалежну Україну.

Список використаної літератури

1. Конституція України

2. Кодекс законів про працю України

3. Концепція соціального забезпечення населення України (Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1994 року №3758-XII)

4. Закон України. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1999 року № 16/98-ВР

5. Закон України. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 2000 року № 1105-XIV (із змінами)

6. Закон України. "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2002 року № 2272-III (із змінами)

7. Закон України. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2002 року № 2240-III

8. Закон України. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2001 року № 1533-III (із змінами)

9. Закон України. "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня 2002 року № 2213-III (із змінами)"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 16 січня 2004 року № 429-IV.

10. Постанова Кабінету Міністрів України

11. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1993 р. № 83 "Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і Положення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інвалідів"

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1995 р. № 221 "Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності"

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2001 р. № 1423 "Про затвердження Порядку визначення страхових тарифів для

14. підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

15. від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" (із змінами)

16. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2001 р. № 1662 "Про затвердження переліку професійних захворювань"

17. Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 р. № 225 "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" (із змінами)

18. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 826 "Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання"

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 р. №998 "Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат, призначених у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, що виїхали за межі України"

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням" (із змінами)

21. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 березня 2007 р. № 311 "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми"

22. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2007 р. № 503 "Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування"

23. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2007 р. № 193 "Про внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням"

24. Білик І. Державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам // Право України. - К., 2007. - № 4. - С. 40-43.

25. Блинов А. Проблема бедности в России и Украине / А.Блинов, А.Сидорова // Економіст. - К., 2007. - № 3. - С. 21-23.

26. Брязгунова В. Чотири внески - на один рахунок: [Комент. нар. деп. України, голови ради підприємців О.Ляпіної щодо закону "Про єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне соц. страхування", який уряд повинен подати на розгляд до Верховної Ради України] // Веч. Київ. - 2007. - 27 жовт. - С.4.

27. Вегера С. Європейські соціальні стратегії і Україна // Україна: аспекти праці.— 2002.—№6.

28. Величко О. Д. Соціальний захист населення у системі бюджетного забезпечення // Україна: аспекти праці. — 2000. — № 6.

29. Вивчаємо досвід розвитку та функціонування пенсійної системи США // Вісник пенсійного фонду України. - К., 2007. - № 1. - С. 12 - 13.

30. Від соціального забезпечення до соціальної політики: 36. наук. ст. / За ред. Я. А. Жаліла. — К, 2002.

31. Вінер М., НечайА., ЯценкоВ. Як зробити дійову систему недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Україна: аспекти праці. — 2001. — № 2.

32. Городня О. Система соціального захисту в Бельгії // Охорона праці. - К., 2003. - № 1. - С. 45-47

33. Горюк Н. Правові аспекти пенсійної реформи в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. - К., 2002. - № 3. - С. 40-56

34. Гркг М.Т. Пенсійне страхування стає реальністю. Якою саме? // Соціальна політика і соціальна робота. - К., 2004. - № 1. - С. 38-44.

35. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки – К.: Знання-Прес, 2003.

36. Економічний розвиток і державна політика: Практикум. Вип. 8. Соціальна політика / За заг. ред. I. Розпутенка. — К., 2003.

37. Залетов О. Історія розвитку страхового законодавства України // WELCOME. - К., 2003. - № 11-12. - С. 9-15.

38. Застосування єдиного соціального податку для суб'єктів малого підприємництва: І.Б. Чернишенко, О.В. Цариненко, Ф.Р. Нізаметдінов та ін.: [У статті розглядаються та аналізуються проблеми об'єднання внесків на соціальне страхування в єдиний соціальний податок] // Факты. - 2006. - № 3. - С.51-53.

39. ИмсД., Крептул А. Система помощи лицам и семьям с низкими доходами в Канаде // Пробл. теории и практики управления. — 2001. — № 1.

40. Іванкевич В. Пенсійна реформа в Україні // Україна: аспекти праці. — 2002.—№2.

41. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2004.

42. Іщенко Г. "За" і "проти" єдиного соціального внеску: [Зустріч нар. депутатів України, урядовців, представників місії Світ. банку та інших міжнар. організацій за "круглим столом" з приводу обговорення законопроекту "Про єдиний соц. внесок"] // Уряд. кур'єр. - 2004. - 1 листоп. - С.7.

43. Кир'ян Т., Шаповал М. Рівень життя— обличчя держави // Уряд, кур'єр.—2002.—№137.

44. Кисельова О. Внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх відображення в податковому обліку // Бух. облік і аудит. - 2005. - № 3. - С.45 - 53.

45. Коробейник Н., Варницький В. Угорщина: перший досвід пенсійної реформи у країнах Східної Європи // Україна: аспекти праці. — 2002. — №3.

46. Лесин В. Пенсійна реформа: вітчизняна практика та міжнародний досвід // Соціальний захист. - К., 2002. - 12 (42). - С. 16-18

47. Литвин О.М. Зарубіжний досвід системи пенсійного страхування та можливості використання його в Україні // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2006. - № 5. - С. 96 - 101.

48. Мальчева І. Оподаткування пенсійних внесків, перерахованих до недержавного пенсійного фонду, страхових внесків (премій) та пенсійних вкладів // Вісн. податк. служби України. - 2007. - № 16. - С.39-41.

49. Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення?: Погляд з позицій прав, установ та принципів // Україна: аспекти праці. - К., 2004. - № 1. - С. 31-35.

50. Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України // Україна: аспекти праці. - К., 2003. - № 6. - С. 30-37.

51. Папієв М. Міжнародний досвід реформування пенсійного забезпечення // Україна: аспекти праці. - К., 2005. - № 1. - С. 3-11.

52. Рудяк Ю. Утpимання із заpобітної плати: податки, збоpи, внески, стягнення. - Х.: Вид. будинок "Фактоp", 2004. - 343 с.: табл.

53. Синчук С. Теорія соціального ризику за правом соціального забезпечення // Право України. - К., 2004. - № 3. - С. 55-60.

54. Скуратівський В. Пенсійна система України та шляхи її реформування // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - К., 2002. - № 4. - С. 353-362

55. Статистичний щорічник з 1996р. по 2004р.

56. Сташків Б. До питання про метод права соціального забезпечення // Підприємництво, господарство і право. - К., 2004. - № 3. - С. 53-57.

57. Сташків Б. Норми права соціального забезпечення // Право України. - К., 2003. - № 2. - С. 74-79.

58. Сташків Б. Принципи права соціального забезпечення // Право України. - К., 2003. - № 4. - С. 84-89.

59. Сташків Б. Суб"єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення // Право України. - К., 2004. - № 2. - С. 39-45.

60. Стичинський Б. Право соціального забезпечення: проблеми становлення і розвитку // Право України. - К., 2003. - № 6. - С. 85-90.

61. Тишковець С. Проблеми та перспективи: [Парламент. слухання на тему "Проблеми та перспективи запровадження єдиного соціального внеску в Україні"] // Профспілк. вісті. - 2006. - 8 лип. - С.1.

62. Цифра Г. Пенсійна реформа (у запитаннях і відповідях // Справочник кадровика. - К., 2005. - № 2. - С. 82-87.

63. Чутчева О. Становление системы социальной защиты в Украине (организационно-правовой аспект) // Підприємництво, господарство і право. - К., 2004. - № 2. - С. 48-53.

64. Юрій С. І., Шаварина М. П. Соціальне страхування – Київ, 2005р.

65. Як пpавильно платити стpахові внески до фондів соціального стpахування / [Підгот.: М. Войцеховський та ін.; Пеp.: Л. Гупало та ін.]. - [К.: Пpеса Укpаїни, 2004]. - 225 с.: іл., табл.

Додаток А