Поряд з групуванням для наочності застосовується графічний спосіб відображення емпіричних даних про публікації, в яких виражені потреби практики. Він має вигляд полігону чи гістограми. Глибше узагальнення емпіричних даних передбачає розрахунок середніх арифметичних.

Необхідно зазначити, що такі середні числа мають велике пізнавальне значення, вони широко використовуються при оцінці ефективності роботи органів попереднього слідства, судів, виправно-трудових установ.

При цьому для отримання деяких кількісних характеристик потреб можна визначити низку загальних і деталізованих коефіцієнтів. Наприклад, установлення загального коефіцієнта інформаційної ємності різних джерел інформації для вибору найбільш раціональних шляхів виявлення потреб практики.

Найпростішою формулою коефіцієнта інформативності може бути такий: К= П/І, де К—коефіцієнт інформативності; П — кількість виявлених запитів практики; І — кількість вивчених джерел. Коефіцієнт інформативності дозволяє кількісно визначити найтиповіші ознаки джерел, що досліджуються. Як узагальнюючий показник він характеризує середню кількість інформаційних посилань, що містяться у конкретному джерелі інформації, де йдеться про потреби слідчої практики.

У виявленні та оцінці даних про потреби слідчої практики можуть використовуватися методи наукового аналізу, які на основі вимірювання різних кількісних характеристик дозволяють отримувати загальну картину стану досліджуваного об'єкта-розвитку науки, рівня діяльності тощо [41, с. 34].

Одним із різновидів методу наукового аналізу є факторний аналіз [42, с. 21]. При визначенні ступеня ефективності будь-якої науки уявляється важливим дослідження не лише безпосередніх кінцевих результатів від її практичного застосування, але й виявлення факторів, що обумовлюють її розвиток [43, с. 34-35]. Аналіз факторів стосовно криміналістики дозволяє визначити, які з них і якою мірою впливають на розвиток науки, які проблеми практики узгоджуються з напрямами досліджень, як наука реагує на запити слідчої практики.

Метод контент-аналізу (аналіз змісту тексту) представляє собою виявлення на основі ключових слів проблем і питань, які порушуються у джерелах, що аналізуються.

У досліджуваному плані ключем до аналізу тексту може служити термін «потреби практики» але при цьому слід мати на увазі, що нерідко в юридичній літературі цей термін вживається у досить загальному плані і у супутньому йому тексті не міститься ніяких вказівок на конкретні потреби практики. Загальна кількість статей (виступів), їх вищий рівень інформативності визначається, по-перше, колективністю обговорення найбільш актуальних для науки і практики проблем, що відображають потреби даного етапу розвитку практики (матеріали конференцій), по-друге, масштабом узагальнення та відображення даних, що обумовлюють необхідність підготовки і прийняття конкретного нормативного акту. Тому при пошуку інформації для виявлення потреб практики та проблем, пов'язаних з їх розв'язанням, необхідно мати на увазі, що використовуваний ключ служить в основному для виявлення місць у тексті, де він фігурує, а подальший аналіз тексту повинен чітко розмежовувати просте згадування (вживання) цього терміну і конкретний розгляд певних потреб слідчої практики.

Разом з тим у випадку пошуку інформації за ключовими термінами необхідно мати на увазі, що термін «потреби» нерідко може взагалі бути відсутнім, а мова буде йти про «невирішені проблеми», «невикористанні можливості», «незадовільну діяльність», визначення причин цього тощо.

З урахуванням зазначеного залежно від направленості і змісту джерел, які передбачається аналізувати для виявлення потреб слідчої практики, слід використовувати відповідний широкий набір ключових термінів.

Дана обставина обумовлює необхідність ще раз підкреслити те, що кожен метод пізнання (і в цілому, І стосовно вивчення потреб слідчої практики) відрізняється своїми особливостями — достоїнствами і обмеженими пізнавальними можливостями. Так, метод опитування, перш за все, характеризується інформативністю і оціночним рівнем, методи статистики — достовірністю інформації, методи спостереження — конкретністю сприйняття і перевірки інформації, наукові методи — специфікою здобування інформації тощо. Тому лише сукупність усіх відповідних методів дослідження забезпечує отримання все сторонньої і повної картини явища, яке досліджується.

Розділ 4. Джерело інформації про потреби слідчої практики

Інформація про потреби слідчої практики специфічна як за змістом (відображення характеристики слідчої діяльності в основному через її невирішені проблеми), так і за її адресатами. Основними споживачами цієї інформації є органи управління слідством та науково-дослідні установи. Практичних працівників потреби цікавлять не стільки своїм змістом, скільки наявністю, тобто можливістю спів ставити свої судження про потреби з тим, що вже висловлено, і переконатися, що заявка — це сигнал про необхідність розробки конкретних питань.

В плані управління, то потреби слідчої практики необхідні для оцінки стану слідчої діяльності і вироблення рішень для її удосконалення.

У науково-дослідній діяльності дані про потреби служать основою для визначення тематики наукових досліджень, планування наукової роботи, розробки і удосконалення засобів, прийомів і методів слідства. Тому для забезпечення практики науково обґрунтованими рекомендаціями наука повинна мати дані, отримані у результаті всебічного та спеціального вивчення потреб.

Для об'єктивного і повного обліку стану слідчої практики необхідно враховувати також показники пов'язаних з нею оперативно-розшукової діяльності, практики експертних досліджень тощо, тобто виходити із показників всього комплексу заходів боротьби зі злочинністю.

Відомості про потреби діяльності з розслідування і попередження злочинів можуть являти собою будь-які дані: зафіксовані у друкованому (рукописному) тексті, на магнітній стрічці, фото-кіноплівці тощо, тобто у будь-якому документальному джерелі інформації [44, с. 134.]. Найпоширенішими джерелами даної інформації є тексти. Вони мають значні переваги перед іншими формами: широко доступні, не вимагають особливої процедури використання і умов сприйняття (апаратури, приміщень, залучення фахівців, значних затрат). Тексти та їх зібрання бувають найрізноманітнішими: науково-технічні звіти, монографії, практичні посібники, статті у журналах та збірниках, нормативні матеріали та ін.

Форма та обсяг віддзеркалення потреб слідчої практики у цих джерелах, можливості їх використання для удосконалення слідчої діяльності різноманітні. З урахуванням цього їх можна розділити на три основні групи:

1. матеріали відомчого регламентування, вивчення та оцінки слідчої діяльності;

2. матеріали її наукових досліджень;

3. джерела, що безпосередньо відбивають її зміст і результати.

До першої групи відносяться нормативні акти, матеріали керівних відомчих органів, матеріали перевірки роботи правоохоронних органів, прокурорського і судового контролю за діяльністю органів слідства.

Нормативні акти підрозділяються на загальнодержавні (постанови уряду з питань боротьби із злочинністю і діяльності правоохоронних органів) та відомчі (накази, вказівки, інструкції, положення тощо).

З позиції відображення потреб слідчої практики нормативний акт характеризується перш за все двома аспектами: 1) обумовленість його появи — наявністю конкретних потреб практики; 2) констатація наявних потреб та визначення шляхів і засобів їх задоволення.

Для цих джерел, як правило, характерна пряма вказівка на наявні потреби практики. Приводом до появи відомчих нормативних актів, як правило, служать зміни у структурі правоохоронних органів, функціональних обов'язках служб та підрозділів, результати аналізу їх діяльності, необхідність впровадження нових засобів та методів тощо.

Для цих матеріалів є характерним відображення проблеми на загальнодержавному чи відомчому рівні, тобто висока частка узагальнення як у територіальному, так і часовому параметрах. Крім того, ці документи містять, як правило, не лише вказівку на масштабні потреби практики, але й постановку завдання про необхідність вирішення цієї потреби, а в ряді випадків — і розпоряджень щодо їх вирішення. Підготовці та прийняттю нормативних актів, як правило, передує широке цільове вивчення стану роботи відповідних органів.

Ці джерела відповідно до їх призначення є найбільш інформативними за колом адресатів, через те, що у більшості випадків вони стають надбанням як практичних працівників, так і науково-педагогічних кадрів та громадськості (за відсутності обмежувальних грифів).

Матеріали колегіальних органів відомств (колегій, засідань, нарад) включають протоколи, стенограми, звукозапис виступів тощо. Рішення (постанови, звернення) є підсумковими документами, які відносяться до категорії нормативних актів. Решта документів відображає обґрунтування та коло розглянутих питань, хід їх обговорення, характер пропозицій, що висловлювались, їх аргументацію, тобто дозволяє одержати інформацію також про ті положення, які не знайшли відображення у підсумковому документі.

Для цих документів, як і для нормативних актів, характерне базування на широкому матеріалі попередньої підготовки питань до обговорення. Залежно від рівня органу та формулювання порядку його засідання матеріали, які обговорюються, відбивають і характеризують як загальнодержавну, так і регіональну постановку проблеми (наприклад, стан боротьби з крадіжками у державі, підсумки роботи слідчого апарату, обговорення звіту УВС облвиконкому тощо). Відповідно до цього дані матеріали можуть відбивати і потреби певного рівня, тобто вони є характерними як для загальнодержавного рівня, так і для конкретного регіону.

Останні при обговоренні аналогічних питань в споріднених органах (підрозділах) можуть стати основою для узагальнень та висновків про потреби практики у масштабах держави.

Потреби практики у цих документах можуть бути зафіксовані як шляхом прямої констатації, так і вказівкою на недоліки та помилки у практичній діяльності, тенденції її розвитку, що намічаються.

Матеріали перевірки роботи правоохоронних органів віддзеркалюють результати перевірки їх діяльності відомчими органами та організаціями, яким надане право контролю за роботою органів слідства і дізнання. Відомча перевірка (інспектування) підпорядкованих органів спрямована на вивчення стану справ, визначення кращого досвіду, встановлення існуючих недоліків та їх причин, визначення дієвості запропонованих та вжитих заходів для удосконалення діяльності. Метою інспектування є також отримання необхідних даних для розробки пропозицій щодо поліпшення якості роботи. Цільова постановки виявлення потреб слідчої практики при здійсненні відомчих перевірок, як правило, відсутня проте матеріали якісно проведеного аналізу діяльності дозволяють виявити слабкі місця, «больові точки» практики, тобто отримати дані, що свідчать про її потреби [45, с. 28]. Це знаходить вираження в оцінці стану діяльності контрольованих органів, у характері виявлених недоліків роботи, у трактуванні причин цього і пропозиціях по усуненню об'єктивного недоліків.

Результати перевірок оформлюються у вигляді звітів, довідок, актів, доповідних записок тощо.

Певна систематичність та коло здійснюваних відомчих перевірок дозволяє при узагальненні її результатів отримувати дані широкого предметного, територіального і часового охоплення. За результатами такого вивчення і узагальнень практики, як правило, складаються огляди та інформації про кращий досвід діяльності, про виявлені типові недоліки (помилки ) та шляхи їх подолання, які адресуються широкому колу практичних і наукових працівників.

Матеріали прокурорського та судового контролю відображають реалізацію функцій прокуратури і суду по нагляду за законним та об'єктивним проведенням розслідування. Приймаючи рішення про припинення кримінальних справ, про їх направлення на додаткове розслідування, відмічаючи недоліки та помилки у процесі попереднього слідства, прокурори та судді констатують про наявність недоробок і виносять рішення про додаткове розслідування. Наявність повторних, типових недоліків, як правило, свідчить про їх об'єктивний характер та необхідність пошуку засобів і шляхів їх усунення. За результатами узагальнення вказаних матеріалів готуються огляди і постанови прокуратури та судових органів, що характеризують потреби слідчої практики.

Друга група джерел інформації — матеріали наукових досліджень відрізняється високим ступенем інформаційності, оскільки обґрунтування і конкретизація тематики досліджень, як правило, базуються на необхідності пізнання або забезпечення відповідних потреб слідчої практики.

Мета будь-якого наукового дослідження у прямому чи переносному змісті відбиває його прикладне призначення — забезпечення умов для розв'язання проблем слідчої практики, — тобто її потреб.

Матеріалами наукових досліджень, у яких відбиваються їх результати, є програми, наукові звіти (довідки та доповідні, пропозиції та рекомендації), фактичні дані, дисертаційні роботи та публікації за результатами досліджень.

Програми досліджень містять постановку і обґрунтування вивчення практичної діяльності та її перспектив, тобто процедуру і аргументацію актуальності даного дослідження, його цілі та передбачувані результати, можливості їх практичної реалізації.

Ознайомлення з науково-обґрунтованими програмами дозволяє з'ясувати характер потреб практики, що обумовили необхідність проведення дослідження. Відсутність у програмі спонукального моменту дослідження у вигляді потреб практики чи науки, що її обслуговує, свідчить про безпредметність і безцільність передбачуваного дослідження.

Порівняння і узагальнення різних програм дослідження наукових установ та колективів дають можливість оцінити обґрунтованість постановки проблем, співставити відмінності у підходах до їх осмислення і вирішення.

Робочий план конкретизує процедуру дослідження і дозволяє судити про логіку, структуру, засоби і методи збору і обробки матеріалу, у тому числі й того, що характеризує потреби практики. Додатком до програми та плану дослідження можуть бути допоміжні документи-інструментарії: анкети, схеми, таблиці тощо, які розкривають та ілюструють методику дослідження.