18972 (Аналіз та аудит фінансового стану), страница 4

аналіз динаміки і структури статей балансу;

аналіз ліквідності балансу;

аналіз фінансового стану і платоспроможності;

факторний аналіз прибутку;

аналіз рентабельності;

експрес-аналіз фінансового стану підприємства;

комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства тощо.

У ході роботи аудитор повинен використовувати специфічні процедури, що являють собою (в їх логічній послідовності) методику проведення фінансового аналізу.

Фінансовий аналіз діяльності підприємства поділяють на дві великі категорії: внутрішній і зовнішній. Цей поділ обумовлений, по-перше, користувачами фінансової інформації, по-друге, джерелами фінансової інформації.

Фінансовий аналіз, який проводиться аудиторськими фірмами, за формою є зовнішнім фінансовим аналізом: він проводиться сторонньою щодо підприємства організацією, базується на тому обсягу інформації, який аудитор згідно із законом і укладеним договором має право одержати від замовника. Але по суті виконуваних процедур і цілей фінансовий аналіз діяльності підприємств, який проводиться аудиторськими фірмами, має багато спільних рис із внутрішнім фінансовим аналізом. Особливо яскраво це виявляється при проведенні аудиторською фірмою фінансового аналізу діяльності підприємства, яке має статус постійного клієнта. У цьому разі аудитор-аналітик володіє практично повною інформацією про виробничо-комерційну діяльність підприємства за тривалий період часу, а сам аналіз ставить різноманітні завдання (в тому числі й підготовку бази для прийняття управлінських рішень адміністрацією підприємства).

Еволюція розвитку аудиту за кордоном і в нашій країні показує, що в сучасних умовах все більше зростає роль аналітичних робіт у діяльності аудиторських фірм, бо адміністрації підприємства, засновникам, акціонерам і партнерам необхідна повна і ґрунтовна інформація про фінансову незалежність і фінансову стійкість підприємства, стабільність його функціонування. Крім того, клієнтів цікавить не тільки поточний фінансовий стан підприємства, а й перспективи зростання, очікувані наслідки від прийняття рішень, сканування можливостей досягнення стратегічних цілей. Саме тому при проведенні аудиторських перевірок усе частіше почав використовуватись фінансовий аналіз, як один із видів економічного аналізу, який розуміється в аудиті як метод пізнання фінансового механізму підприємства, процесів формування і використання ресурсів для його оперативної й інвестиційної діяльності. Це вид супутніх аудиту послуг.

Тенденція до збільшення аналітичної спрямованості аудиторських послуг не є національною особливістю України. Це об'єктивний процес, який відбувається в усіх країнах. Так, у середині 50-х років західні аудитори усвідомили, що в ході перевірки господарської діяльності необхідно вивчати не тільки документи і звітність, а й саму організацію господарських і технологічних процесів.

В бухгалтерському обліку це називається ефектом Катона (римський письменник Марк Порцій Катон, 234-149 до н. е), стверджував, що вивчати успішність господарської діяльності маєтку необхідно не за обліковими книгами, а шляхом особистого огляду) [19]. Нині західні аудитори не обмежуються перевіркою фінансової звітності, а додатково дають якісну оцінку діяльності організації, економічності, ефективності і результативності її роботи.

Особлива актуальність проведення фінансового аналізу для України полягає в тому, що на відміну від США і країн Західної Європи, керівники підприємств у нашій країні, як правило, мають технічну, а не фінансову освіту, а бухгалтери володіють знаннями переважно в галузі обліку і звітності. За цих умов основною метою аудиту в Україні має стати допомога спеціалістам підприємства в удосконаленні постановки обліку і звітності, підвищенні економічної обґрунтованості управлінських рішень.

Аудитор має прагнути не стільки виявлення окремих помилок і навмисного викривлення обліку і звітності, скільки знаходження систематичних порушень в обліку, економічної необґрунтованості управлінських рішень.

Така постановка аудиту приводить до переважання в ньому аналітичних, а не контрольних функцій.

1.4 Основні користувачі аналітичної інформації

Інститут аудиту виник із потреби власників і контрагентів акціонерного товариства в об'єктивній інформації про стан справ на підприємстві. У зв'язку з ним для розробки методики фінансового аналізу варто розглянути проблем и аудиту з точки зору теорії агентів. Підхід теорії агентів до аудиту полягає в класифікації типових учасників економічного процесу і вивчення їх потреб.

Одержувачами висновку (звіту) аудитора є власники підприємства, тобто висновок адресується саме їм. Але висновком аудитора користуються не тільки власники, акціонери, а й банки, кредитори, податкові органи, працівники і профспілки, інвестори, покупці, постачальники, фінансові посередники (брокери, біржові аналітики). Для них аудиторський висновок часто - єдиний доступний незалежний погляд на стан справ підприємства, що базується на Детальному дослідженні його реєстрів і документів. Тому виникає проблема відповідальності аудитора перед третіми особами [14].

При цьому прихильники концепції "вузького погляду" на відповідальність аудитора перед третіми особами стверджують, що аудитори не можуть притягатись до відповідальності на невизначені суми, перед невизначеним колом осіб протягом невизначеного часу. Обов'язковою умовою для притягнення аудитора до відповідальності перед третіми особами є фактичне знання ним того, що визначені треті особи (позивачі) будуть покладатись на результати роботи аудитора.

Прихильники ж концепції широкого трактування відповідальності аудитора, навпаки, вважають, що основою для офіційного підтвердження відповідальності аудитора є не фактичне знання конкретного позивача, який буде використовувати інформацію, що міститься у звітності, і покладатись на неї, а фактичне знання обмеженої групи, яка буде використовувати інформацію, що міститься у звітності і покладатись на неї. Аудитори, які висловлюють думку про публічну звітність, що надходить в громадське користування, повинні враховувати найбільш імовірні цілі використання цієї звітності.

Подальший розвиток теорії широкого підходу полягає у визнанні питомої ваги "недбалості" аудитора при проведенні аудиторської перевірки та "недбалості" третьої особи, яка покладалась на результати аудиту при прийнятті певних управлінських рішень.

Мета аудиту полягає у висловленні об'єктивного і достовірного висновку про господарську систему. Чим реальніше аудиторський висновок відображає економічну ситуацію на підприємстві, тим більшою в майбутньому буде довіра до цієї аудиторської фірми, тим більше користувачів покладатиметься на цю думку при прийнятті рішень про вкладення коштів і встановлення ділових відносин з проаудійованим підприємством. Зростання ділової активності підприємства супроводжується додатковими доходами, для одержання яких воно готове понести додаткові витрати на якісну послугу аудиторської фірми. А одним із перспективних напрямів підвищення об'єктивності і достовірності висновків про господарську систему є застосування в практиці аудиторських організацій прийомів і методів фінансового аналізу.

Сучасна теорія аудиту визнає доцільність і необхідність задоволення потреб в інформації широкого кола користувачів. Відповідно до міжнародної практики користувачами інформації про діяльність підприємства є ті, хто мають повноваження, можливості чи джерела, щоб одержати таку інформацію, і ті, хто використовують її, як принципове джерело про економічну діяльність підприємства, їх, як правило, об'єднують у три основні групи [12]:

1) особи, які безпосередньо займаються бізнесом на цьому підприємстві;

2) особи, які знаходяться за межами підприємства, але мають пряму фінансову зацікавленість у бізнесі;

3) особи, які мають непряму (опосередковану) зацікавленість у бізнесі.

Першу групу користувачів складають посадові особи управління (менеджери), які несуть відповідальність за ведення справ і за виконання поставлених підприємству завдань. Успіх і виживання того чи іншого підприємства в умовах жорсткої конкуренції можливі тільки тоді, коли керівництво підприємства зосереджує значну частину своїх зусиль на двох важливих завданнях: рентабельності і ліквідності.

Друга категорія користувачів становить досить значне коло осіб, які не працюють на підприємстві, але мають прямий фінансовий інтерес до результатів його діяльності. До цієї групи користувачів належать:

існуючі й потенційні власники ресурсів підприємства, яким необхідно визначити збільшення чи зменшення частки власних коштів і оцінити ефективність використання ресурсів керівництвом підприємства. Так, акціонери вивчають інформацію про прибутковість, від якої залежить розмір дивідендів на акції. Акціонери, які володіють незначним пакетом акцій, зацікавлені перш за все в прибутковості підприємства і подальших перспективах його зростання. Завданням аналізу для них є забезпечення прогнозу фінансового стану підприємства, визначення ризику володіння капіталом (акціями). Перш ніж купити цінні папери акціонерного товариства, інвестор, який виступає в ролі вкладника, повинен знайти відповіді на такі питання: чи достатній дохід підприємства для виконання контрактних зобов'язань перед утримувачами акцій і облігацій; чи забезпечує прибуток підприємства оплату всіх видів цінних паперів, які реалізуються акціонерним товариством; скільки років підприємство безперервно виплачує дивіденди, яку тенденцію це має на підприємстві; чи достатній потік коштів, щоб сплатити борги; чи знаходиться заборгованість підприємства в розумних пропорціях до його активів; чи висока ринкова вартість акцій і який середньомісячний обсяг торгівлі; який рейтинг акцій у брокерів і який рейтинг облігацій у незалежних рейтингових агентів? Всі ці питання змушують інвесторів прямо чи опосередковано (через незалежні рейтингові чи аудиторські фірми) ставати суб'єктами фінансового аналізу з метою захисту своїх інтересів і зменшення ризику при придбанні акцій і облігацій;

існуючі й потенційні кредитори, які використовують звітність для оцінки доцільності надання чи продовження кредиту, визначення умов кредитування, гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта. Банківські заклади реально цікавлять дві основні групи характеристик: здатність до здійснення кредитних угод, правильність режиму ведення розрахунково-касових операцій, гарантії своєчасного і повного повернення одержаної позики на умовах кредитного договору та наявність грошових коштів для сплати відсотків за одержаними позиками.

Перша група характеристик, що включає правомірність підприємства-позичальника, організаційну стійкість і якість управління підприємством, оцінку обліку і звітності, значною мірою є об'єктом аналізу незалежних аудиторських фірм. Друга ж група характеристик представляє власне оцінки "фінансового здоров'я" підприємства: рівень фінансової стійкості, імовірність банкрутства, наявність забезпечення за позиками, здатність позичальника одержувати стійкий дохід у майбутньому, адекватний (за розмірами і строками) терміновим платежам;

постачальники і покупці, які вивчають надійність ділових зв'язків з клієнтом. Умовою надання комерційного кредиту підприємством-поста чальником є його платоспроможність і фінансова стійкість. У зв'язку з тим, що у векселі вказується конкретна дата строку кредитування, постачальник повинен аналізувати і оцінювати фінансовий стан свого клієнта. Отже, і він стає споживачем результатів фінансового аналізу;

держава, перш за все в особі податкових органів, які перевіряють правильність складання звітних документів, розрахунку податків, визначають податкову політику. Податкові органи за даними опублікованої звітності прагнуть одержати відомості про майновий стан підприємства і результати його діяльності (прибутки чи збитки). Для них важлива відповідь на питання, чи здатне підприємство сплатити податки, їх перш за все цікавить балансовий прибуток підприємства, як джерело сплати більшості податків. Але сам по собі розмір прибутку не достатній, оскільки не показує, наскільки дієздатним буде підприємство після сплати податків, тобто скільки в нього залишиться в розпорядженні прибутку порівняно з масштабами його діяльності.

Третє коло осіб, які мають непрямий фінансовий інтерес, становлять різноманітні користувачі фінансової звітності. Вивчення звітності їм необхідне для того, щоб захищати інтереси першої і другої групи користувачів звітності. До цієї групи належать:

аудиторські служби, що перевіряють відповідність даних звітності необхідним вимогам з метою захисту інтересів інвесторів;

консультанти з фінансових питань, що використовують звітність з метою розробки рекомендацій своїм клієнтам щодо розміщення їх капіталів;

біржові агенти цінних паперів, які оцінюють інформацію, представлену у звітності, при реєстрації відповідних фірм; приймають рішення щодо призупинення діяльності якої-небудь компанії; оцінюють необхідність зміни методів обліку і складання звітності;

законодавчі органи;

юристи, які потребують звітну інформацію для оцінки виконання умов контрактів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку і виплаті дивідендів, а також для визначення умов пенсійного забезпечення;

преса та інформаційні агентства, які використовують звітність для підготовки економічних оглядів, оцінки тенденцій розвитку і аналізу діяльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників фінансової діяльності;

торговельно-виробничі асоціації, які використовують звітність для статистичних узагальнень за галузями і порівняльного аналізу, оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;

профспілки, зацікавлені у звітній інформації для встановлення своїх вимог щодо заробітної плати і умов трудових угод, а також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої належить певне підприємство.