18969 (Аналіз ефективності і облік витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту), страница 6

Обсяг виробництва впливає на рівень собівартості продукції, прибуток і рівень рентабельності, а також на фінансовий стан підприємства, на формування фінансово-ресурсного потенціалу та на створення умов відтворення основних, оборотних засобів.

Аналіз обсягу виробництва овочів доцільно починати з вивчення динаміки по культурі і по рослинництву в цілому. Аналіз виробництва продукції необхідно проводити по господарству з метою визначення внутрішніх резервів збільшення виробництва даної продукції рослинництва.

Відомо, що обсяг виробництва овочів залежить від розміру посівних площ і урожайності. Із збільшенням розміру посівних площ, зміною їх структури і з ростом урожайності може бути збільшення валового збору. Якщо ж спостерігається зменшення площі, або погіршилась структура і знизилась урожайність, то відбувається зменшення валового збору даної продукції.

Отже, ми бачимо (табл.2.7), що абсолютний приріст урожайності становить (-86,2) ц/га в 2002 році і на 124,6 ц/га зменшилась урожайність в 2003 році, в порівнянні з 2002 роком урожайність зменшилась на 38,4 ц/га. Абсолютне значення 1% приросту показує що урожайність змінюється в тенденції до зменшення.

Таблиця 2.7.

Аналіз динаміки урожайності овочів відкритого ґрунту.

Обсяги виробництва продукції значною мірою залежать і від структури посівів. Структура посівів – надзвичайно рухомий фактор у виробництві продукції. Як правило, вона не лишається постійною, а міняється і вдосконалюється відповідно до планів виробництва і реалізації продукції, спеціалізації господарства, а також від кліматичних умов.

Дуже часто посівна площа не міняється, а змінюється її структура, що приводить до зміни валового збору. Чим більша доля високоврожайних культур в загальній посівній площі, тим вище валовий збір, більший валовий прибуток підприємства.

На зміну валового збору може впливати ряд інших причин, що пов’язані з загибеллю посівів. Загибель посівів може бути по об’єктивних і суб’єктивних причинах. Аналізуючи повинен конкретно вияснити ряд суб’єктивних причин.

Розмір і структура посівних площ залежать від спеціалізації господарства, від кон’юнктури ринку, від наявності земельних, трудових, матеріальних ресурсів (і їх співвідношення), економічної ефективності вирощування культури.

Урожайність культури залежить від якості землі, кількості внесених добрив, метеорологічних умов року, якості і сорту насіння, способів і строку посівів, збирання врожаю і ін. Всі названі фактори досліджуються послідовно і на основі цього аналізу пояснюється рівень урожайності.

Вплив факторів на зміну валового збору може здійснюватись за допомогою факторного аналізу.

Щоб детально простежити зміну валового збору овочів необхідно знайти фактори, що на нього впливають. Найбільший вплив мають: урожайність і площа посіву.

Дамо аналіз впливу факторів на зміну валового збору овочів в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.

Аналіз впливу факторів на зміну валового збору овочів

Зробивши аналіз факторів на зміну валового збору, необхідно сказати, що валовий збір має тенденцію до зниження з кожним роком за рахунок зменшення площі посіву в 2003 і 2002 роках, а також за рахунок урожайності в 2003 році і 2002 році.

Після проведених підрахунків можна провести підрахунок можливих резервів підвищення урожайності і збільшення валового збору.

Частіше всього розрахунки робляться за такими факторами:

недовиконання внесених добрив;

недовиконання за рахунок норми висіву, якості та сорту насіння;

недобір урожаю за рахунок невиконання плану по впровадженню перспективних і високоврожайних сортів;

недобір урожаю за рахунок порушення строків проведення посіву і збирання культури;

Резервом збільшення обсягу виробництва продукції є:

розширення посівних площ; та покращення їх структури;

підвищення урожайності даної культури.

Основним резервом збільшення обсягу виробництва продукції є ріст урожайності сільськогосподарської культури. Він може здійснюватись за рахунок:

додаткового внесення добрив;

підвищення окупності;

впровадження більш урожайних сортів культури;

скорочення витрат продукції при збиранні урожаю, і ін.

Для оцінки динаміки, закономірностей і змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, аналітичне вирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку. Аналіз динаміки урожайності овочів розглянуто в додатку 1. Дані та результати одержані при розрахунках свідчать, що урожайність має чітку тенденцію до зменшення. Так, параметр а1 рівняння прямої лінії показує, що середньорічне зменшення урожайності становить 63,3 ц/га. Параметр а2 рівняння параболи другого порядку також показує, що зменшення урожайності з року в рік прискорюється і воно становить 25,24 ц/га.

Порівнюючи дані вирівняного ряду по прямій лінії і параболі другого порядку з фактичним рядом, можна зробити висновок, що рівняння параболи правильніше відображує фактичний ряд динаміки урожайності.

Тому, якщо в динаміці урожайність значними темпами йде до зниження, то валовий збір теж буде зменшуватись.

2.3. Аналіз динаміки і структури собівартості виробництва овочів відкритого ґрунту

Собівартість – важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В цьому показникові відображаються всі сторони господарської діяльності. Від рівня собівартості залежить прибуток, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, а саме: платоспроможність, розміри відрахувань від прибутку, темпи розширеного виробництва, а також рівень цін на сільськогосподарську продукцію.

Основними завданнями аналізу собівартості сільськогосподарської продукції є:

здійснення систематичного контролю за виконанням плану зниження собівартості;

вивчення впливу факторів на зміну рівня собівартості продукції;

об’єктивна оцінка діяльності підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції та розробка заходів, направлених на освоєння виявлених резервів.

Собівартість одиниці продукції рослинництва можна розрахувати по завершені технологічного циклу, що найчастіше буває в кінці року. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексних факторів – виходу продукції і витрат на її виробництво. Тому збільшення виходу продукції і економне, в межах норм і нормативів, витрачення праці, матеріалів і коштів забезпечують зниження собівартості одиниці продукції.

Оцінка виконання плану по собівартості продукції в цілому по підприємству проводиться на основі даних, передбачених планом і фактичними даними, що відображаються в бухгалтерському обліку за звітний і минулий роки.

Фактичні дані по собівартості всієї продукції порівнюються з плановими даними скорегованими на фактичний обсяг продукції. Крім того, загальна сума затрат на виробництво може змінюватись в залежності від структури виробничої продукції, рівня змінних і постійних витрат.

При зміні обсягу виробництва продукції зростають лише змінні витрати (оплата праці, прямі матеріальні витрати, послуги); постійні витрати (амортизація, орендна плата, погодинна оплата працівників і адміністративно-управлінського персоналу) залишаються незмінними на короткий період.

Взаємозв’язок виробництва і собівартості продукції обов’язково враховується при аналізі усього вала продукції і одиниці продукції. Щоб провести факторний аналіз загальної суми витрат, треба мати поділ витрат на змінні.

В цілому собівартість продукції залежить від рівня ресурсоємкості виробництва (трудо–, матеріало–, фондо–, енергоємкості) та зміни цін на використані ресурси в зв’язку з інфляцією.

Якщо затрати на виробництво продукції значно зростають, то необхідно провести аналіз по елементах витрат та встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат.

Якщо доля оплати праці зменшилася, а доля амортизації збільшилася, то це може свідчити про зростання технічного рівня підприємства і про підвищення продуктивності праці. Питома вага оплати праці знижується в тому випадку, якщо зростає доля кормів, насіння та інших видів ресурсів.

В аналізі важливим показником ефективності виробництва є узагальнюючий показник собівартості продукції – затрати на 1грн. валової продукції. Цей показник дуже універсальний і наглядно показує зв’язок між собівартістю і прибутком. Визначається він як відношення загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до повної вартості виробленої валової продукції в діючих цінах.

На рівень даного показника мають вплив як об’єктивні, так і суб’єктивні, зовнішні і внутрішні фактори. Одні впливають негативно, інші – позитивно. Тому правильна оцінка собівартості може бути дана при конкретному вивченні факторів.

При аналізі собівартості обов’язково вказують її вплив на формування прибутку в залежності від собівартості продукції.

Аналіз собівартості овочів, починається з вивчення їх рівня динаміки, при цьому розраховуються базисні і ланцюгові темпи росту і будуються графіки.

Для вивчення рівня динаміки собівартості овочів використовують метод аналітичного вирівнювання. При використанні цього методу проводиться попередній аналіз інтенсивності зміни собівартості в динаміці, а також використовується графічний метод для вибору рівня тренду. Графік трендів наведено в додатку (3).

Ми побачили в додатку 2, що наша собівартість збільшується. Об’єктивною причиною росту собівартості є ріст цін, пов’язаний з інфляцією на промислову продукцію (техніку, запчастини, добрива). Другою причиною є вищі темпи росту оплати праці в порівнянні з темпами росту продуктивності праці. Велику роль в підвищенні собівартості відіграють суб’єктивні причини. При одному й тому ж рівні і темпах росту цін на промислову продукцію величина собівартості в різних господарствах різна. Така різниця в собівартості обумовлена, перш за все, різним рівнем урожайності культури.

Великий вплив на рівень собівартості має організація праці. При низькому рівні організації праці гірше використовуються трудові ресурси, техніка, добрива і ін. В результаті спостерігаються перевитрати на одиницю продукції. Використання більш прогресивних форм організації праці дозволяє більш повно і раціонально використовувати ресурсний потенціал, що впливає на рівень собівартості продукції.

Великий вплив на собівартість має концентрація і спеціалізація господарства. Раціональний рівень концентрації і спеціалізації виробництва спонукає біль повне використання земельних, трудових, матеріальних ресурсів, а в результаті – зниження собівартості продукції. Від рівня технології виробництва продукції залежить рівень собівартості. Впровадження інтенсивних технологій вирощування цукрового буряка дозволяє збільшити об’єм виробництва, зменшити затрати праці і матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Для вивчення впливу факторів на рівень собівартості можуть бути використані такі методи, як кореляційний аналіз, паралельних і динамічних рядів, а при функціональних залежностях – способи детермінованого факторного аналізу – ланцюгові підстановки, обчислення різниць тощо. Факторний аналіз є базою для виявлення резервів зниження собівартості.