18969 (586250), страница 10

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 10)

відсутній позаплановий інструктаж.

Основними причинами нещасливих випадків є порушення організації санітарно-гігієнічних і технічних норм по безпеці життєдіяльності.

Отримані дані про стан рівня безпеки життєдіяльності подані в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1. Показники травматизму і захворювання по району.

За даними таблиці 5.1 можна зробити висновок, що асигнування для проведення заходів щодо охорони праці виділяється з кожним роком усе менше,

Витрати на спецодяг на 1 робітника зайнятого в рослинництві в 2001 році складали 19 грн., а у 2003 році 15 грн.; витрати на протипожежні заходи складали в 2001 році 17 грн. а в 2003 році 14 грн.

Це виділені асигнування складають саму малість, їх навіть не вистачає, що б забачити робітників згідно нормативу.

Нещасних випадків за останні три роки, як ми бачимо в районі немає.

Найбільше небезпечною працею є роботи на полі. Саме на полі створюються несприятливі умови для працюючих. Використання великої кількості сільськогосподарських машин, застосування добрив, гербіцидів, пов'язано зі створенням для працюючих безпосередньо у виробничій зоні шкідливих умов і різноманітних безпечних ситуацій. Найбільшим фактором, що негативно впливають, на здоров'я робітників є:

забруднення повітря пилюкою під час обробітку ґрунту і внесення мінеральних добрив;

виділення отруйних речовин у повітря при внесенні пестицидів;

робота на схилах понад 8-9%;

відсутність спеціалізованого місця для відпочинку робітників;

усунення несправностей на ходу прямо на місці роботи;

відсутність чистих джерел питної води;

відсутність захисних чохлів на обертових деталях і т.д. .

Для того щоб зменшити ризик і підвищити безпеку праці необхідно впроваджувати і додержуватися заходів щодо поліпшення організації охорони праці, де необхідно передбачити:

постачання всіх агрегатів аптечками з необхідними медикаментами і ємностями (фляжки, термоси) для збереження питної води;

забезпечення всіх робітників спецодягом, взуттям і засобами індивідуального захисту особливо при роботі з хімпрепаратами;

устаткування польового пересувного вагончика з питною водою, аптечкою, умивальником;

виїзд на поле тільки перевіреними, справними агрегатами.

На справні агрегати перед початком роботи видаються графіки-маршрути й облікові Листи тракториста-машиніста Особлива увага приділяється охороні праці при роботі з отрутохімікатами. Перед початком роботи необхідно:

провести повний інструктаж з техніки безпеки;

медогляд на робочому місці;

одягти спецодяг;

перевірити машину на герметичність при роботі з рідкими препаратами.

Після обробки посівів хімікатами необхідно на полях виставляти таблички з попереджуючими написами.

Під час збирання врожаю необхідно притримуватися правил протипожежної безпеки, обладнувати трактори, автомобілі вогнегасниками. Поруч із полемо забезпечити чергування трактора з плугом і спеціальним автомобілем для гасіння пожеж.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки в господарствах відповідно до чинного законодавства несуть керівник і спеціалісти. Тому в господарствах району створені пожежно-сторожові охорони, що працюють відповідно до чинного положення: установлений на об'єктах суворий протипожежний режим, що постійно контролюється; періодично перевіряється стан пожежної безпеки об'єктів, справність технічних засобів боротьби з пожежею; застосовуються заходи впливу до осіб, що порушують правила пожежної безпеки.

Пожежна техніка, сигналізація і засоби зв'язку утримуються в справному стані.

Вплив сільськогосподарського виробництва на навколишнє середовище значне і різноманітне. Воно виявляється через декілька обумовлених факторів: утворювані агрофітоценози; хімічні речовини і препарати, застосовувані при вирощуванні сільськогосподарських культур; машини і механізми, використовувані при здійсненні технологічних операцій. Головним завданням при здійсненні інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарської продукції є відтворення ґрунтової родючості, збільшення утримання і запасу гумусу і пов'язаних із ним живильних речовин, утримання агрономічних цінностей, водостійкої структури і поліпшення фізичних і інших властивостей ґрунту.

При вирощуванні сільськогосподарської продукції необхідний захист навколишнього середовища від застосовуваних добрив і хімічних засобів захисту рослин.

5. Правове забезпечення

Суб'єктом аграрного права є кожне окремо взяте колективне і кооперативне сільськогосподарське підприємство. Правове становище цих підприємств визначається нормами Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і Закону "Про сільськогосподарську кооперацію " та Статутом кожного з цих підприємств. Згідно ст.4 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" в Статуті зазначаються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу громадян до членів підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, загальні права та обов'язки членів підприємства та його членів щодо використання й охорони земель водних та інших природних ресурсів, виробничо - господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства. Державна реєстрація підприємства здійснюється не пізніше 30 днів з дня подання необхідних документів. Юридичний факт державної реєстрації колективного сільськогосподарського підприємства є підставою для надання йому прав юридичної особи і визначає термін виникнення у підприємства такого права.

За подібною правовою регламентацією створюється і наділяється відповідною правосуб'єктністю виробничій сільськогосподарський кооператив. Ст.2 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" залежно від цілей, завдань і характеру діяльності сільськогосподарського кооперативу здійснюють свою господарську діяльність на засадах підприємництва з метою одержання доходу.

Економічну основу створення і діяльності колективних і кооперативних сільськогосподарських підприємств становить колективна власність підприємства як юридичної особи, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході із підприємства.

Відповідно до ст. 20 Закону "Про сільськогосподарську кооперацію" кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовлюваної ним продукції, доходів, одержаних від реалізації, продуктової та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. Члени кооперативу в якості пайового внеску можуть передати йому земельну ділянку. Майно кооперативу поділяється на пайовий і неподільний фонди. Кожний з цих фондів має відповідний правовий режим.

Особливість правосуб'єктності аграрних приватних підприємств кооперативного типу полягає в тому, що в них має місце об'єднання насамперед робочої сили, а не капіталів.

Закони про колективне і кооперативне сільськогосподарське підприємство встановлюють право самоврядування, органи управління на їхню компетенцію, що також становлять його правосуб'єктивність. Заходи права самоврядування більш повно викладені у спеціальних розділах їх статутів. Управлінська правосуб'єктивність цих підприємств полягає у створенні і участі представників цих підприємств в роботі представницьких органів управління колективними сільськогосподарськими підприємствами з боку Всеукраїнської ради представників колективних сільськогосподарських підприємств. Згідно з ст.25 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" для організаційно правового забезпечення економічної самостійності підприємства та охорони його прав, узагальнення досвіду роботи та представлення інтересів підприємства у відносинах з органами влади і управління створюються його представницькі органи. Демократичність самоврядування у підприємстві забезпечується додержанням закріпленої в його статуті системи організаційно-управлінських і процедурно - правових норм.

Істотну правосуб'єктність кооперативних сільськогосподарських підприємств становлять трудові правовідносини. Це відносини щодо організації праці, додержання членами своїх трудових прав та обов'язків що охоплюється поняттям трудової дисципліни, додержання підприємством обов'язків по забезпеченню охорони здоров'я і відшкодування шкоди, заподіяної трудівникові при виконанні роботи, запровадження на підприємстві сучасних систем і форм оплати праці та її належне правове регулювання, наближення принципів оплати праці працівників колективно-кооперативних утворень з оплатою праці в державних або акціонерних сільськогосподарських підприємствах. У цьому разі мається на увазі впровадження в колективних і кооперативних підприємствах обов'язкового мінімального рівня оплати праці так як це встановлено для найманих працівників і врегульовано п.6 ст. 19 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство ". Трудовими є також відносини, які виникають в разі вчинення працівником дисциплінарного проступку і настання дисциплінарної відповідальності, а також у разі заподіяння працівником при виконанні трудових обов'язків майнової шкоди і настання його матеріальної відповідальності.

Трудові правовідносини, що виникають в процесі виробничо-господарської та управлінської діяльності колективних і кооперативних підприємств, регулюються нормами аграрного законодавства та локальними внутрішньоправовими актами з цих сільськогосподарських підприємств. Правову основу цих актів становлять відповідні положення Конституції України. Зокрема, ст.43 згідно з якою громадяни мають право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату не нижче від визначеної законом. Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45), в тому числі - право на оплачувану щорічну відпустку. Члени кооперативу мають право на забезпечення в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом (ст.46). Посилання на особливості колективного і кооперативного сільськогосподарського виробництва і правового статусу аграрних підприємств не можуть бути підставою для недодержання по відношенню до селян наведених положень Конституції України.

Право членства в сільськогосподарському підприємстві кооперативного типу становить сукупність правових норм і законів і підзаконних внутрішніх локальних правових актів, якими встановлено певні правила щодо порядку і умов вступу громадян до сільгосппідприємства кооперативного типу, юридичного оформлення цього факту, виникнення статутних прав та обов`язків у цих громадян - членів, а також правила щодо припинення перебування громадян у складі членів кооперативного типу сільськогосподарських підприємств.

Правовою основою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві є норма ст.36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об`єднання в політичні партії та громадські організації для здіснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Ця правова норма відповідно конкретизована в Законі ”Про колективне сільськогосподарське підприємство” (ст.5). Кожен його член, як і інші громадяни, має право бути суб’єктом приватної власності (ст.46), а також має і право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42).

Характеристики

Список файлов ВКР