17125 (Організація обліку розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість в Державному комунальному підприємстві "Шляхрембуд"), страница 8

Зазначимо, що нещодавно ДПА України у листі від 15.08.2009 г. №12846/7/15-2317-22 висловила думку, що окремі послуги мають тільки грошову форму, тому в графі “кількість” податкової накладної треба ставити прочерк. Ця думка прямо суперечить нормі пп. “е” пп. 7.2.1 Закону по ПДВ, якою реквізит “кількість” віднесено до обов'язкових. Тому прочерків у цій графі не повинно бути.

З вищесказаного можна зробити висновок, що покупець завжди має право вимагати у продавця видати податкову накладну без помилок. Правда, якщо заміна неправильно оформленої податкової накладної потребує надмірних витрат зусиль, деякі бухгалтери просто дописують в отриманих податкових накладних реквізити, яких бракує. Така практика, звісно, йде врозріз із загальними принципами діловодства, але інколи іншого виходу просто немає. Зазначимо у зв'язку з цим, що такі дії не є підробкою документів, бо службовим підробленням, відповідно до ст. 366 Кримінального кодексу України, вважається внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей. Якщо ж до документа вносяться правдиві відомості, то це службовою підробкою не є.

У будь-якому разі при суперечках з податківцями стосовно помилкових реквізитів податкової накладної корисно посилатися на п. 5 Порядку №165, яким передбачена лише одна підстава для визнання податкової накладної недійсною — заповнення її особою, яка не зареєстрована в податковому органі як платник ПДВ і якій, відповідно, не присвоєно індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Податкову бажано заповнювати українською мовою, хоч заборони на російську законодавство не містить. Принаймні такий висновок можна зробити з аргументів, викладених у листах Мінюсту від 18.06.2008 р. № 21-44-840, Мінфіну від 22.07.2008 р. № 043-512/13-6449 та Держком-інформполітики від 03.07.2008 р. №75/9. Цієїж думки дотримуються й податківці: у листі ДПА України від 15.08.2009 р. №12846/7/ 15-2317-22 зазначено, що законодавством з питань оподаткування не передбачена норма (вимога), яка б встановлювала обов'язковість застосування державної мови при заповненні податкової накладної.

3.2 Аналіз доцільності введення ПДВ - рахунків

Незабаром у країні запроваджується новий податок. Небачений за розмірами та періодичністю стягнення.

ПДВ і раніше був майже таким, але, як іноді буває, ще потрібний крок, щоб стати справжнім податком з обігу.

Цей крок — ПДВ - рахунки.

З 1 квітня 2004 року планувалося, що підприємець платитиме податок не щомісяця, як це записано в Законі, а відразу. Інакше кажучи, за рік заберуть два повних місячних обороти. У режимі реального часу.

У світі не існує народного господарства чи підприємства, яке це витримає. І не існуватиме...

За квартал економіка країни задихнеться від податкових вирахувань. ПДВ - рахунків скасують, на нашу думку, швидше за все, ще цього року.

Але навіщо тоді їх запроваджують?

Тому є особливі питання.

По суті, був запроваджений новий Податковий кодекс. Тільки необговорений і поспіхом зроблений, і наслідки його з погляду податкового навантаження на кожне українське підприємство такі, що під його тягарем швидко забудеться все, що було зроблено, намагаючись податковий тиск хоч трохи послабити.

Це прямий удар по експорту й заохочення імпорту. Отже, впровадження ПДВ – рахунків - погіршення сальдо зовнішньої торгівлі та удар по українських товаровиробниках.

Банківський сектор країни, на відміну від виробників, не постраждає (а може, навіть виграє за рахунок акумулювання кредитних ресурсів на ПДВ - рахунках), на наступному етапі банкіри знову виграють, коли промисловість кредитами заповнюватиме нестачу грошей. Однак неминучий і швидкий третій етап, коли економіка зупиниться, а клієнти не повернуть кредитів - не буде з чого. За цим розпочнеться криза фінансово-кредитної системи.

Те, що відбувається, є можливим тільки в країні, зовсім позбавленій імунітету. Система прийняття найважливіших рішень, що склалася, дає змогу здійснюватися несусвітнім крокам. Такого необдуманого кроку країна не здійснювала з 2003 року (коли сталася зміна оподаткування прибутку на оподаткування доходу).

Влада, затиснувши ПДВ, йде в нікуди.

Ще одна неодмінна умова - повне непорозуміння про його суть. Презентація нового порядку функціонування ПДВ - рахунків відбулася за дев'ять (!) днів до їхнього “першого” впровадження. Та й то 23 березня на спільному засіданні Української спілки промисловців і підприємців і Федерації роботодавців перший віце-прем’єр, міністр фінансів Микола Азаров озвучив лише чорновий варіант порядку дії рахунків.

Підприємства, підрахувавши майбутні колосальні збитки від ПДВ повідомляють про її згубність, але отримують пояснюють, що були поставлені такі цілі: забезпечення рівних умов господарювання для всіх СПД, поліпшення фінансового стану порядних платників податків, створення умов для зниження податкового навантаження і скорочення термінів відшкодування ПДВ, ліквідацію суб'єктивного підходу до відшкодування ПДВ, поліпшення його адміністрування, збільшення надходжень до бюджету і зменшення податкового боргу за цим податком, що насправді це існуюча система ПДВ являє собою справжнє заморожування оборотних коштів, масштаби якого вимірюються мільярдами гривень.

Впровадження системи сплати ПДВ через спеціальні рахунки не є ефективним заходом для розв'язання питання своєчасного стягнення цього податку і може мати негативні економічні наслідки для багатьох підприємств і економіки країни загалом.

Доопрацьовуючи проект постанови і розробляючи законопроект, повинно мати на увазі щонайменше три умови.

Це — рівність платників податків перед державою і перед законом. Друга — це проблема паритетності у відносинах платників податків і держави; механізм, передбачений проектом постанови, ставить платникові податків обов'язкову умову зараховувати весь ПДВ на спецрахунки. Натомість щодо зобов'язань держави з відшкодування ПДВ, такого механізму безспірності насправді немає. Проект постанови також вводить нові категорії. Зокрема поняття “прямого договору”. Правова система, Цивільний кодекс не включає поняття “прямого договору”. Однак треба чітко визначити природу цього прямого договору і водночас внести зміни в чинне законодавство.

У законопроекті необхідно відобразити порядок автоматичного відшкодування ПДВ і передбачити зменшення ставки цього податку. Тоді передбачуване збільшення витрат виробника покриється.

Можливий і інший варіант розвитку подій: можливість заміни ПДВ іншими видами податків.

Відповідно до Положення Кабміну ПДВ - рахунки використовуються “викличмо для здійснення розрахунків з податку на додану вартість та інших податків”. Це означає, що на них акумулюватиметься частина коштів підприємств, які не можна використовувати на інші цілі. За інших умов таке відволікання коштів може призвести до підвищення цін, оскільки підприємствам доведеться компенсувати заморожування коштів, наприклад, за допомогою банківських позик. До того ж обслуговування додаткового ПДВ - рахунка потребуватиме певних додаткових витрат. Зрозуміло, що ці витрати буде закладено в ціну продукції та послуг відповідних підприємств.

Можна припустити, що в короткотерміновому плані надходження ПДВ зростуть, а кількість фіктивних вимог відшкодування ПДВ зменшиться, інша справа, наскільки такі процеси будуть масштабними. Проте можна вже зараз констатувати, що ця система матиме негативний вплив на добросовісних платників податків. У цілому ж, на мою думку, розв'язання проблеми ПДВ багато в чому залежить від перегляду численних податкових пільг.

Запровадження ПДВ - рахунків спричинить зменшення грошової пропозиції. Як наслідок — зросте кредиторська заборгованість між підприємствами і кредиторська заборгованість із заробітної плати. Натомість зменшиться заборгованість за бюджетними відрахуваннями. Такі зміни можна оцінити в непомірну суму, що призведе до збільшення відсоткові ставки за депозитами. Проте водночас це стимулюватиме населення і підприємства до розміщення коштів на короткострокових і довгострокових рахунках. Хоча при цьому зменшиться внутрішній сукупний попит. І, безумовно, обсяги зростання ВВП будуть нижчими, ніж передбачається. Отже, зменшаться грошова маса і внутрішній платоспроможний попит. У майбутньому це позначиться на інвестиційному попиті (у бік його зменшення), а також на обсягах самих інвестицій. При цьому дії Нацбанку щодо компенсації втрат грошової маси не відновлять грошових ресурсів підприємств, що постраждали. Оскільки за отримання потрібних обігу коштів доведеться виплачувати непосильні кредитні відсоткові ставки.

Запровадження спецрахунків обмежить можливість підприємств розпоряджатися сумами вхідного ПДВ. Як наслідок — вилучення частини коштів з обороту. Такий захід можна класифікувати як фіскальну рестрикцію. Оцінити її наслідки можна за допомогою моделей, які описують макроекономічну рівновагу у відкритій економіці, зокрема моделі Манделла-Флемінга. Відповідно до теоретичних конструкцій цієї моделі для країн з обмеженою мобільністю капіталу та фіксованим обмінним курсом (фактично ці характеристики притаманні сьогодні економіці України) фіскальна рестрикція створює тенденцію до зниження відсоткової ставки та доходу (рівня ВВП). Нівелювати негативні наслідки у вигляді зменшення ВВП можна за допомогою збільшення грошової маси (цей захід, до речі, є необхідним для підтримки обмінного курсу на належному рівні), а також зниження податкового навантаження. У конкретному випадку роль грошової емісії може виконати випуск ПДВ - облігацій, а фіскальної експансії - зниження ставки ПДВ. Запровадження спецрахунків окрім зазначених недоліків матиме ще ціпу низку інших. Зокрема, після запровадження Порядку їх функціонування виникнуть проблеми з оподаткуванням ПДВ при здійсненні операцій кредитування та лізингу; з визначенням першочерговості погашення прав кредиторів у разі банкрутства підприємства (борг з ПДВ перед державою матиме вищий пріоритет навіть по відношенню до заборгованості із заробітної плати працівників); технічним вирішенням проблеми повернення банківських кредитів тоді, коли оплата постачальником здійснюватиметься за рахунок залучених кредитів - частина кредиту в такому разі повинна бути направлена на спецрахунок для оплати ПДВ, а зі спецрахунка кошти не можуть бути залучені в рахунок погашення кредиту.

3.3 Переваги та недоліки податку на додану вартість

Провівши дослідження можна визначити переваги і недоліки податку на додану вартість.

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, за допомогою ПДВ з'являється можливість регулювати фонд заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі. ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.

Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності стягування даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.