Щука росте швидко, особливо у перші роки життя до настання статевої зрілості. В озерах, річках часто зустрічаються цьоголітки масою до 100 г, дволітки – до 1, трилітки – до 1,5–2 кг.

Цінність щуки як об'єкта ставової.культури полягає не| лише в тому, що вона дає добре м'ясо, а й у тому, що вона як біологічний меліоратор підвищує рибопродуктивність по коропу, карасю та інших рибах, яких розводять, за рахунок знищення їх конкурентів у живленні. Одержуваний при цьому приріст нерідко буває вищим від приросту самої щуки. Нереститься щука ранньою весною при температурі 3-6 °С, ікру відкладає на минулорічну відмерлу рослинність. Плодючість варіює у значних межах від 17,5 до 215 тис. ікринок [20,2].

1.2 Вимоги до зовнішнього середовища при вирощуванні риби

Середовищем існування риб є вода тому фізико - хімічні властивості води являють собою один із найважливіших факторів середовища, який впливає на їх життєдіяльність. Вода повинна: відповідати нормам, у основі яких лежить відповідати біологічним потребам риби, яку вирощують; забезпечувати необхідний рівень природної кормової бази тому для отримання екологічно чистої якісної продукції підійде вода далеко не з кожного джерела водопостачання. Оцінку придатності поверхневих вод для використання у рибопромислових цілях визначають згідно вимогам стандарту. При вирощуванні різних видів риб в ставах в першу чергу слід звертати увагу на підтримання сприятливої концентрації розчиненого у воді кисню, оптимальний вміст 5 -7мг/л. Зменшення концентрації кисню до 3мг/л, особливо в умовах підвищених температур води, може викликати пригнічення дихання риб, що негативно позначається на життєдіяльності, живленні та рості. [7] Порогові величини даного показника для коропа, білого амура та білого товстолоба становить близько 2 мг/л. Оптимальний для активної життєдіяльності та росту цьоголіток і старших вікових груп коропа діапазон температур води наближається до +22 - +27 °С, для білого амура та білого товстолоба +25 -+30 °С . [5] Не менш важливою вимогою є величина водневого показника (рН)для коропових риб він є слабко лужним і становить 6,5-8,5 (допустимі норми 6-8,5). Перманганатна окислювальність води не повинна перевищувати 10 мг/л. Абсолютно недопустима наявність у воді сірководню, метану та вільного хлору [8].Наявність будь якого з цих компонентів у воді навіть у не значних концентра ціях здатна викликати загибель риби тому слід вжити всіх заходів щоб не допустити їх потрапляння у водойму і постійно контролювати якість води. Водообмін є фактором, що дає змогу збільшити виробництво риби з одиниці площі на 40-50%. При водообміні 2-6 діб спостерігається значне пригнічення розвитку в ставах фіто- і зоопланктону. Оптимальним за відсутності аерації вважається 10-12-добовий обмін.

1.3 Класиікація кормів

1.3.1 Природні корми

Природні корми включають в себе різні групи гідробіонтів рослинного і тваринного походження, які є їжею відповідних видів риб і визначають приріст рибної продукції, тобто створюють природну рибопродуктивність .

За характером живлення риб умовно поділяють на три головні групи: фітофаги, зоофаги і зоофітофаги, яких, у свою чергу, поділяють на дрібніші угруповання. Останнім властиве домінування відповідних природних кормових компонентів у харчовому спектрі.

У складі харчової грудки фітопланктофагів домінує фітопланктон, до якого віднесено всю сукупність завислих, вільно плаваючих дрібних водоростей, які розвиваються у шарі води, куди надходить сонячна енергія (евфотична зона) і відбувається фотосинтез. Планктонні водорості мають спеціальні пристосування для існування у завислому стані: вирости і придатки (шипи, ОСТІ, щетинки, перетинки, рогоподібні відростки), порожнинні і сплощені колонії, виділення рясного слизу, накопичення у тілі речовин з низькою густиною (краплини жиру, газові вакуолі). Фітопланктон є головним, а іноді і єдиним первісним продуцентом органічної речовини, за рахунок якої існує все живе у водоймах.

До поширених і найбільш розвинених у водоймах належать водорості з груп діатомових, зелених, синьозелених. Менше значення мають лірофітові, евгленові, золотисті, жовтозелені водорості. [5,17]

Добрі харчові властивості мають зелені водорості класу протококових, які за біохімічним складом особливо привабливі як кормовий об'єкт фітопланктофагів. Деяких представників цієї групи (хлорела, сценедесмус) використовують для масового штучного культивування. Суха речовина цих водоростей містить від 36,7 до 59,6 % білків, серед яких добре засвоювані рослиноїдними рибами всі незамінні амінокислоти, від 10,5 до 51,2 % жирів, у складі яких виявлено до 80 % ненасичених жирних кислот, від 26,0 до 52,1 % вуглеводів. Протококові водорості продукують майже всі відомі вітаміни, енергетична цінність їх сухої речовини варіює від 18,8 до 28,0 кДж/г

За харчовими властивостями зелені водорості поступаються лише евгленовим, які, на жаль, не дуже розвинені у рибогосподарських водоймах.

Досить важливим природним кормом, значення якого часто недооцінюють, є детрит - дрібні органічні часточки (рештки відмерлих і розкладених водних тварин і рослин разом з наявними в них бактеріями), що осіли нг дно водойми або зависли в товщі води у придонному шарі. Він відіграє важливу роль у колообігу органічної речовини, є основним кормовим ком-понент.ом у раціоні риб-детритофагів, додатковою, замінною або вимуше ною їжею для риб-планктофагів і бентофагів. Детрит розрізняють за походженням (фіто-, зоо- та міксодетрит) і ступенем розкладання, що відповідне впливає на його біохімічний склад Слід зазначити, що поживна цінність детриту рослинного походження вища, ніж самих рослин, з яких він утворений. Навпаки, якісні показники детриту, сформованого з решток зоопланктону, значно нижчі, ніж тварин, з решток яких він утворений. Це пов'язано з інтенсивнішим його розкладанням. [11]

Ступінь розкладання детриту істотно впливає на його біохімічні показники. Наприклад, у перші дні після відмирання детрит з фітопланктону містить менше білків і жирів, ніж через 20-30 діб після початку розкладання. Це пояснюють наявністю і життєдіяльністю бактерій. В міру подальшого розкладання органічних решток водоростей і відмирання бактерій (через 1,5- 2 міс) вміст білка і жиру різко зменшується. Детрит із зоопланктону повністю розкладається упродовж 15-20 діб. Важливе місце у раціоні багатьох видів риб, а особливо білого амура займає – вища водна рослинність молоді пагони якої є чудовим кормом для риб. Звичайно риба поїдає не тільки молоду рослинність. Як показує практика заростання водойм вищою водною рослинністю є не тільки не шкідливим, а й навіть корисним. Звичайно це не означає що водойма має повністю бути зарослою для корисного ефекту необхідно аби рослинністю було вкрито всього 15% території ставу.

Особливо важливе значення природні корми мають при використанні напівінтенсивної системи ведення рибництва коли більшу частку раціону вирощуваних риб становлять саме природні корми. Також вони цінні тим, що вони містять у собі велику кількість вітамінів мікро та макро елементів які необхідні для нормальної життєдіяльності риб і це компенсує їх порівняно меншу з штучними кормами поживність. Їх використання дозволяє знижувати собі вартість виробленої продукції та сприяє отриманню якісної екологічно чистої продукції. [14]

1.3.2 Штучні корми

При вирощуванні риби в полі культурі за підвищеної щільності посадки протягом вегетаційного періоду відбувається виїдання рибою природних кормів тому напівінтенсивна система ведення рибництва передбачає годівлю риби в такі періоди. Годівля риби штучними кормами дає змогу вирішувати цю проблему.

Корм має бути доступним за розмірами і мати відповідну консистенцію, що дасть рибам змогу споживати його без значних витрат енергії. Бажана наявність кормів тоді, коли риба відчуває в них потребу. При цьому корм має бути привабливим за смаком, кольором, запахом і мати хімічно оптимальний склад. За дотримання цих умов пропоновані корми швидко перетравлюватимуться і засвоюватимуться, забезпечуючи енергетичн і пластичні потреби організму відповідно до умов вирощування. [13]

Штучні корми або кормові засоби не повинні чинити шкідливу дію на риб, а повинні забезпечувати нормальний перебіг фізіологічних процесів, сприяти максимальній реалізації потенціалу росту і нормального розвитку системи відтворення.

Кормами штучного походження є рослинні корми та продукти їх переробки такими продуктами є ячмінь, пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак і відповідно макухи, шроти з вище вказаних культур. Вибір корму яким буде проводитися годівля залежить від конкретних можливостей кожного фермерського господарства. Основна вимога до кормів є їх здатність забезпечувати біологічну потребу риби в поживних речовинах. Переважно для цього використовують спеціальні визначники в яких вказано вміст поживних речовин в кожній рослинні на основі них фахівцями складаються відповідні кормові рецепти які є різними не тільки для різних видів риб , а й для різних вікових груп. Звичайно для годівлі використовуються і корми тваринного походження такі як кров’яне та м’ясне борошно сухе молоко кісткове та рибне борошно. Їхня перевага втому, що в них міститься велика кількість білків, жирів. Крім того при складанні рецептів комбікормів до їх складу вносять мінеральні домішки, крейду, вапно їхня кількість від загального складу рецепту становить не більше 1% але цей вміст також дуже важливий тому, що забезпечує організм риби необхідними для побудови скелету та луски мінеральними речовинами. [19]

1.3.3 Живі корми

До живих кормів відносять організми зоопланктону. Серед най розповсюдженіших представників що штучно вирощуються для годівлі є такі види як дафнії (магна, пулекс) моїни, артемії та інші. Для їхнього розведення розроблені спеціальні технології вирощування у садках, басейнах, ставах. Ці технології передбачають отримання великої кількості живих кормів у спеціально створеному середовищі в результаті додавання у воду садка чи басейна органічних добрив, кормових дріжджів та мінеральних добрив. Отриману продукцію використовують для годівлі молоді риб. Живі корми це не тільки організми зоопланктону це також і каліфорнійський черв’як та деякі інші види червів які риба добре засвоює. [17]

1.3.4 Роль природного корму у живленні коропа

Природні корми, що знаходяться в ставу, у вигляді зоопланктону і бентосу, забезпечують рибу всіма речовинами, необхідними для її нормального росту і розвитку завдяки своїй фізіологічній повноцінності. Вони є джерелом, з якого риба поповнює нестачу амінокислот, мікроелементів, вітамінів та інших, ще невідомих, біологічно активних речовин, так званих факторів тваринних кормів. Найбільш повноцінним кормом для риби є ракоподібні, особливо дафнії. Суха речовина прісноводного зоопланктону містить 57,3 % білка, 7,6 – жиру, 21,7 % золи, фітопланктон, як і інші рослинні корми, менш поживний, але він не поступається кращим сортам сіна [18,19].

Природні корми багаті на шість незамінних амінокислот – тирозин, триптофан, аргінін, гістидин, цистин, метіонін. Найбільшу їх кількість мають дафнії. Велика кількість білка (68,5–70,6 %) міститься у личинках комах, черв'яках. Вони багаті також на вуглеводи і фосфор, але мало містять мінеральних речовин. Таким чііном, ці основні представники природної кормової бази доповнюють один одного за поживною цінністю.

За амінокислотним складок білок безхребетних близький до білка риби. Врахувати споживання природних кормів з тією ж точністю, що і споживання додатково внесеного корму, неможливо, оскільки не розроблені відповідні методики їх обчислення. Визначення необхідного мінімуму природного корму дало б змогу встановити найбільш доцільну щільність посадки, виходячи з природної рибопродуктивності ставів з урахуванням одержання рибою вітамінів, амінокислот, зольних речовин, яких не вистачає у штучних кормах.

Бажано, щоб короп мав у раціоні близько 30–50 % природних кормів. [19]

2. Загальні відомості про господарство

Фермерське господарство В. П. Поворозника знаходиться у Новоархангельському районі Кіровоградської області це північно західна її частина, господарство знаходиться в лісостеповій зоні. Ця територія з достатьно хорошими умовами для ведення рибного господарства. Зима м’яка, літо жарке іноді з недостатньою кількістю опадів. Загальна площа ставів що використовується 28 га. У господарстві є в наявності три нагульних стави з розмірами 10, 12 та 6 га.

Водо постачання відбувається за рахунок підземних вод та опадів значна частина води надходить на весні підчас танення снігів. Глибина залягання ґрунтових вод 1-2 м.

У ставках цього господарства у полікультурі вирощуються такі промислові вид риб як: короп, білий товстолобик, білий амур. Крім того, додатково, вирощується такі види як: лин та судак. У ставах також наявні малоцінні види риб: карась, окунь, плітка, верховодка, йорж.

Рослинність ставів представлена макрофітами з різних екологічних груп, зокрема представниками рослин з плаваючими листками, є ряска, водяний горіх; надводних рослин – очерет, рогіз; підводних – елодея, рдест. Площа заростання ставів до 15%.

Фермерське господарство являється не повно системним нагульним ставовим господарством і спеціалізується на виробництві товарної риби. Рибо посадковий матеріал закуповують в інших господарствах. Гідро технічні споруди господарства складаються з водоскидної системи До них належать: земельні греблі та дамби; паводкові водоскиди; донні водоспуски; рибозахисні пристрої; рибо вловлювачі. Всі гідротехнічні споруди у задовільному стані. В господарстві отримують товарних двох літок коропа, білого амура, білого товстолобика. Протягом нетривалого періоду у господарстві здійснюється годівля риби, також здійснюється часткове удобрювання органічними добривами.