172229 (Інтегральна ефективність діяльності), страница 4

1.8.28. Розробка, виробництво, впровадження та реалізація хімічної та біотехнологічної продукції.

1.8.29. Виробництво, закупівля, схов та реалізація фото-кіно-відео матеріалів та устаткування, виготовлення, показ та реалізація фото-кіно-відео продукції.

1.8.30. Діяльність, пов'язала з наданням туристичних послуг.

1.8.31. Побутове обслуговування населення, організація культурного відпочинку, організація та проведення мистецьких, спортивних, видовищних та концертних заходів.

1.8.32. Проектування, виготовлення, продаж, монтування, налагодження, обслуговування та ремонт поточних ліній та окремого устаткування для переробки сільської господарської продукції, виготовлення :і продуктів сільського господарства напівфабрикатів та готової харчової продукції.

1.8.33. Виробниче та житлово-громадянське капітальне будівництво, ремонт будинків, споруд не житлового призначення та усіх видів житлового фонду.

1.8.34. Проведення науково-дослідних, проектних, конструкторських, технологічних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних сантехнічних та електромонтажних робот.

1.8.35. Виробництво строй матеріалів (в тому числі цегли та шлакоблоків), заготівля деревини, будівельного каменя, глини, щебеня, піску.

1.8.36. Виготовлення столярних виробів, виробництво з деревини меблів, предметів виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, тари, їх ремонт та реставрація.

1.8.37. Виготовлення і реалізація хімічних речовин; збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів.

1.8.38. Виробництво штучних, синтетичних та інших матеріалів (в тому числі полімерів) виготовлення з таких матеріалів та реалізація предметів виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання.

1.8.39. Виконання художньо-оформлювальннх робіт, розробка дизайну приміщень, промислових виробів та товарів народного споживання.

1.8.40. Надання маркетингових, дилерських, брокерських, консультаційних, рекламних послуг.

1.8.41. Охорона об'єктів, розробка, впровадженим, виготовлення і обслуговування систем охоронної сигналізації.

1.8.42. Обмін, продаж, покупка нерухомості, посередницькі операції з нерухомістю.

1.8.43. Транспортування, переробка та реалізація нафтопродуктів та інших паливно-мастильних матеріалів, будівництво, обслуговування та експлуатація паливно-заправочних станцій.

1.8.44. Зовнішньоекономічна діяльність (втому числі експортно-імпортні операції, участь у спільних підприємствах, міжнародний туризм, падання нерезидентам послуг, виконання для них робот та виготовлення продукції, які входять до предметів діяльності Підприємства).

1.8.45. Будь-які інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством України.

Ліцензійовані види діяльності Підприємство здійснює, після одержання відповідних ліцензій. 1.9. Порядок внесення змін та доповнень до установчих документів Товариства визначається

Законом України "Про господарські товариства" та Постановою Кабінету міністрів

України від 25.05.98 року № 740.

(До характеристики дані додатки на стор. 30-31)

ІІ.4. Вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат.

Конкретні види ефективності можуть відокремлюватись не лише за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) діяльності підприємства, про що уже мовилось вище, але й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосовані ресурси – це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції. В зв’язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність застосовуваних ресурсів і ефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний і витратний підходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючись формулою

де Е_зр – ефективність застосовуваних ресурсів;

Р - госпрозрахункова чиста продукція за зіставленими цінами (обсяг реалізованої у розрахунковому році продукції за вирахуваннями матеріальних витрат, плати за ресурси, проценту за кредит);

П - чисельність працюючих на підприємстві;

Ф_ос - середньорічний обсяг виробничих основних фондів за відновною вартістю;

Ф_об - вартість оборотніх фондів підприємств;

К_пвп - коефіцієнт повних витрат праці (визначається відношенням чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного національного доходу; використовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці у середньорічну кількість робітників).

Узагальнюючим показником ефективності споживчих ресурсів може слугувати показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції спо-живані ресурси включаються у формі оплати праці (персоналу), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди).

До найважливіших узагальнюючих показників ефективності виробництва відноситься частка приросту обсягу вироблюваної продукції за рахунок інтенсивних чинників (інтенсифікація виробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу застосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок кращого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

Частку прироста продукції за рахунок інтенсифікації виробництва можна визначити за формулою

де У_інт - частка приросту обсягу продукції, що зумовлена інтенсифікацією виробництва;

- приріст застосовуваних ресурсів за певний період, %;

- приріст обсягу виробництва продукції за певний період, %;

Умовний приклад визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва наведено у таблиці 2.

Таблиця 2.

Визначення частки приросту обсягу продукції за рахунок інтенсифікації виробництва.

У процесі вимірювання ефективності виробництва не слід ігнорувати визначення народногосподарського ефекту використання продукції як практично важливого узагальнюючого показника, оскільки при оцінці усіх видів діяльності підприємства обов’язково треба врахувати ступінь задоволення різноманітних потреб споживачів його виробів. Народно-господарській ефект використання продукції того чи іншого підприємства у сфері її споживання обчислюється у вигляді приросту чистого прибутку (доходу), тобто загального ефекту (збільшення прибутку в наслідок зростання обсягу виробництва і продуктивності праці, економії експлуатаційних витрат і інвестиційних ресурсів тощо) за вирахуванням вартості придбання продукції виробничо-технічного призначення.

Сферою визначення і постійного контролю повинен бути охоплений також показник загальної рентабельності виробництва, що визначається шляхом розрахунку відношення одержаного прибутку до обсягу застосовуваних виробничих фондів.

Щодо решти системи показників, диференційованої за видами ресурсів і окресленої вище (табл. 1), то вони використовуються у відповідності з наперед визначеними метою вимірбвання ефективності і напрямками застосування його результатів. Існує бодай дві загальні і постійно діючі мети: 1) виявлення, оцінка і узагальнення відносної ефективності виробничих підрозділів і діяльності функціональних ланок з наступним вишукуванням пріоритетних напрямків мотивізації та реальних механізмів впливу на її позитивну динаміку в майбутньому; 2) порівняння ступеня ефективності, досягнутого даним підприємством і його конкурентами на ринку, щоб не допустити зниження престижу і конкурентноспроможності у сфері бізнесу.

ІІ. 5. Оцінка соціальної ефективності.

Перш за все необхідно зазначити, що неухильне зростання соціальної ефективності є кінцево метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на це економічна ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною і фінансовою базою розв’язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї можливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об’єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов’язані з відсутністю науковообгрунтованої і загально визнаної методики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до роз’язання цієї вкрай актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна старатися на дещо інтуїтивне і імперичне уявлення про принципові підходи до оцінки соціаль-ної ефективності.