finansy_alla (Фінансовий контроль), страница 2

д) усуненні і попередженні порушень фінансової дисципліни.

У випадку їх виявлення у встановленому порядку приймаються заходи

впливу до організацій, посадових осіб і громадян, винних в даному фінансовому порушенні. забезпечується відшкодування матеріального збитку державі, організаціям, громадянам, які постраждали внаслідок даного порушення.

2. Види і методи фінансового контролю

2.1. Класифікація фінансового контролю

Розподіл контролю на документальний і фактичний носить в певній мірі умовний характер тому що в основі цього розмежування лежать різноманітні джерела даних.

Так, джерелами інформації для документального контролю служать: первинні документи, регістри бухгалтерського обліку; бухгалтерська, статистична і оперативно-технічна звітність, нормативна, проектно-конструкторська, технологічна та інша документація.

Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів, що перевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування, лабораторного аналізу і т.д.), він не може бути всеосяжним через безперервність господарських операцій.

До основних засобів документального контролю можна віднести:

• формальну і арифметичну перевірку документів;

• юридичну оцінку господарських операцій, відображених у документах;

• логічний контроль об'єктивної можливості документально оформлених господарських операцій;

• суцільне і вибіркове спостереження;

• зустрічну перевірку документів;

• засіб оберненого рахунку, заснований на попередній експертній оцінці матеріальних витрат із метою наступного визначення розміру необгрунтованих списань сировини і матеріалів на виробництво визначених видів продукції, що в час контролю є в наявності;

• оцінку законності і обгрунтованості господарських операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку;

• балансове співставлення прямування товарно-матеріальних цінностей із їх відображенням у фінансово-бухгалтерській документації.

Залежно від характеру взаємовідносин і суб'єкта контролю фінансовий контроль можна розподілити на внутрішній і зов­нішній. Внутрішнім називається такий контроль, за якого суб'єкт й об'єкт належать до однієї системи, а зовнішнім — та­кий, за якого контроль здійснюється суб'єктом, що не нале­жить до тієї ж системи, що й об'єкт.

Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють організації, підприємства, установи за влас­ною фінансовою діяльністю та фінансовою діяльністю підроз­ділів, що входять до їхнього складу. Він є складовою управлін­ня організацією і тому провадиться на її розсуд на основі рішень даної організації.

Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовніш­німи органами, зазвичай охоплюють усю систему державних органів і тому можуть сприйматися як макрозаходи. При цьо­му їх треба доповнювати мікро- або оперативними заходами, що проводяться самою організацією. Обидва види контролю доповнюють один одного, між ними встановлюється тісний симбіотичний зв'язок.

Ідеально внутрішній контроль використовується як опера­тивний, що доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Від організацій, звісно, потребується проведення самостійного стратегічного аналізу напрямків влас­ної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів до­ходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Залежно від ступеня охоплення підконтрольного об'єкта можна виокремити такі види фінансового контролю, як:

— комплексний, тобто такий, якому підлягають усі аспек­ти діяльності підконтрольного об'єкта;

— тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах діяльності.

Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим конт­ролем можна також вирізнити такі його види, як повний і част­ковий; суцільний і вибірковий.

Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням різних методів контро­лю. Частковий контроль проводиться з певного переліку питань за допомогою ознайомлення на місці з окремими напрямками фінансової діяльності.

Суцільний фінансовий контроль передбачає вивчення всіх первинних документів і записів у формах аналітичного та син­тетичного обліку. Цьому контролю підлягають найвідповідаль­ніші операції установи. При вибірковому контролі перевіря­ються або всі документи певних періодів протягом року, або частина документів, але за весь звітний період.

Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій фінансовий контроль можна розподілити на документальний і фактичний. Слід зазначити, що такий по­діл є деякою мірою умовним, тому що в основі його розме­жування покладено лише різні джерела даних, що викорис­товуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні доку­менти, бухгалтерська, статистична звітність, нормативна та інша документація. Фактичний контроль грунтується на ви­вченні фактичного плану об'єктів, що перевіряються, за дани­ми їх перевірки в натуральному вираженні, а тому він не мо­же бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від цільової спрямованості контрольних дій мож­на вирізнити такі види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирі­шення питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує контрольні дії безпосередньо на підкон­трольному об'єкті; дистанційний контроль, коли суб'єкт кон­тролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. При трактуванні форм фінансово­го контролю слід грунтуватися на співвідношенні змісту й форми як загальних категорій, що відображають взаємо­зв'язок двох сторін будь-якого предмета чи явиша. Зміст є визначальною стороною предмета, а форма — засобом його вираження і внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту.

За часовими формами фінансовий контроль поділяється: попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерій розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Вод­ночас вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер контролю.

В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі збитками і втратами, які є наслід­ком економічних і фінансових прорахунків, безгосподарності, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна чітка і відлагоджена система превентивного фінансового контро­лю, який є найефективнішою формою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад, перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує пе­редумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу оперативного фінансового управління і регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний фінансовий контроль проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані пер­винних документів оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль дає змогу регулювати фі­нансові ситуації, що швидко змінюються, попереджувати збитки і втрати. Наступний (ретроспективний) фінансовий контроль ха­рактеризується поглибленим вивченням фінансової діяль­ності за попередній період, дає змогу виявити вади поперед­нього й поточного контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних об­ліку й звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають і фактичні справи, дійсна наявність грошових за­собів і матеріальних цінностей.

Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити позитивні та негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, певних, галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати накопичений досвід, об'єк­тивно відображати причини порушень і недоліків, розробляти заходи щодо їх усунення.

Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль система­тичним, підвищує його ефективність.

2.2. Методи фінансового контролю

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конк­ретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження об'єкта контролю залежить від характеру об'єкта і певних його елементів. Стан і поведінка об'єкта контролю в цілому визначається за допомо­гою загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик — за допомогою часткових способів.

Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансо­вої діяльності. Кожний з цих методів поділяється на частко­ві способи і прийоми, які дають змогу розв'язувати певні проміжні завдання.

Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарсь­кої діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюва­них операцій, їхньої доцільності та ефективності, правиль­ності обліку й достовірності облікових і звітних даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізія була переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративна підпорядкованість нижчої ланки управління вищій потребувала відповідної ревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд кожною нижчестоящою ланкою.

Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний по­долати всі вади функціонування фінансового та господарсь­кого механізмів. Проводилася ревізія, в основному, з метою встановлення вад і порушень (Схема 1.). За такої інтерпретації фінансо­вий контроль поставав у вигляді окремих ізольованих частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему фун­кцію управління. Насправді поняття контролю значно шир­ше, ніж поняття ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового контролю, який включає пи­тання теорії, організації контролю на будь-якому рівні ієрар­хії з усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.

за відомчою приналежності *відомчі

органів, які ревізуються *внутрішньовідомчі

*внутрішньогосподарські

за повнотою охоплення *повні

*часткові

*комплексні

*тематичні

за глибиною проведення *сквізні

*локальні

за ступенем охоплення даних *суцільні

*вибіркові

*комбіновані

за характером матеріалу *документальні

*фактичні

стосовно плану *планові

*позапланові

за черговостю дослідження *первинні