161947 (Проблеми та шляхи розвитку інститутів спільного інвестування), страница 2

Слід зазначити, що у 2007р. на відчизняному фондовому ринку домінували позитивні тенденції. Індекс Фондової біржі ПФТС протягом року зріс на 135,4% . Такий результат став найвищим у Європі та другим у світі. Це було однією з основних передумов зростання вартості активів інститутів спільного інвестування, зокрема невенчурних ІСІ, які переважно інвестують у вітчизняні цінні папери.

Торік вартість активів усіх ІСІ зросла на 137,85% і за станом на початок 2008 р. дорівнювало 40 780,38 млн. грн. На початку 2007 р. цей показник становив 17 145,22 млн. грн.

Структура вітчизняного ринку спільного інвестування за видами фондів за 1 півріччя 2008 року наступна: 778 венчурних ІІІФ; 124 закриті не диверсифіковані КІФ; 51 венчурний КІФ; 55 інтервальних ШФ; 36 закритих не диверсифікованих ШФ; 33 відкриті ШФ; 9 закритих диверсифікованих ШФ.

У регіональному аспекті як за кількістю КУА та ІСІ, так і за загальною вартістю активів невенчурних фондів в їхньому управлінні, як і раніше, переважає м, Київ та Київська область, де зосереджено 72% КУА і 71% фондів, активи яких складають 81% від загального обсягу активів невенчурних ІСІ. Серед 38 КУА, створених у II кварталі, ЗО зареєстровано у столиці та її області.

Друге місце посідає Дніпропетровська область (8% від загальної кількості ІСІ та 16% від загального обсягу активів ІСІ), а третє - Харківська (7% та 2% відповідно).

Незважаючи на падіння фондового ринку вартість активів невенчурних фондів під управлінням КУА у II кварталі 2008 року зросла на 20,85% - до 4 789,4 млн. грн. Таке зростання, в першу чергу, відбулося за рахунок закритих фондів, вартість активів яких збільшилася на 32,48% (1 млрд. грн.) і склала 4 083 млн. грн.

У свою чергу, відкриті ІСІ продовжували зазнавати втрат. Загальна вартість активів під їх управлінням за II квартал зменшилася на 22,67% (129,8 млн. грн.) і на кінець червня склала 442,8 млн. грн. У порівняні з ними значно менше скорочувались активи інтервальних фондів - на 6,33% (17,8 млн. грн.). У результаті змінилося співвідношення різних видів фондів за вартістю активів. Зокрема, частка відкритих фондів зменшилися з 14,6 до 9,2%, інтервальних фондів - із 7,1 до 5,5%, а частка закритих фондів збільшилася із 78,3 до 85,3%. Слід також зазначити, що вартість чистих активів невенчурних фондів у 2 кварталі збільшилася на 15,7% - з 3 595,8 млн. грн. до 4 160,3 млн. грн.

Як і раніше, відкриті та інтервальні фонди мають більш ліквідну структуру активів у порівнянні із закритими фондами. У цілому, структура активів різних видів фондів за станом на кінець II кварталу була наступною: 1) відкриті ІСІ: цінні папери - 73,63%; грошові кошти -. 18,98%; інші активи - 7,39%; 2) інтервальні ІСІ: цінні папери - 73,54%; грошові кошти та банківські депозити -24,7%; інші активи - 1,76%; 3) закриті ІСІ: цінні папери -60,94%; грошові кошти та банківські депозити - 9,09%; нерухомість - 0,14%; інші активи - 29,83%.

Найбільш популярними серед інститутів спільного інвестування є цінні папери промислових підприємств, об'єктів сировинного сектору, споживчого сектору, сфери комунальних послуг та фінансового сектору.

Слід зазначити, що тривання падіння фондового ринку у II кварталі 2008 року спричинило ще більші у порівнянні з І кварталом втрати дохідності ІСІ.

Найгірші результати продовжують демонструвати інтервальні фонди, дохідність яких за квітень-червень знизилася на 9,35%, а за перше півріччя - на 18,65%. Показники відкритих ІСІ становили 5,97 і 9,24% відповідно. Найменших втрат зазнали закриті фонди, дохідність яких у П кварталі знизилася на 5,26%, а у першому півріччі - на 5,07%. Для порівняння: дохідність від інвестування в нерухомість у II кварталі становила 3,4%, а в першому півріччі 11,04%. При цьому дохідність від інвестування в золото у першому півріччі становила 4,77%, а в II кварталі вона була від'ємною та дорівнювала 8,42%. Інфляція у квітні-червні склала 5,3%, а в першому півріччі -15,51%. Слід зауважити, що темпи розвитку вітчизняних відкритих та інтервальних фондів стримуються недосконалістю законодавства, яке визначає для КУА чіткі рамки інвестування, що обмежує маневр та гнучкість інвестиційної стратегії. Це змушує значну кількість потенційних вкладників відкритих та інтервальних ІСІ інвестувати у закриті фонди, які не мають подібних законодавчих обмежень.

На відміну від розвинених країн світу, в Україні ринок недержавного пенсійного забезпечення суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Основною проблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третього рівня пенсійної системи та зволікання із запуском другого Накопичувального рівня, який би суттєво мобілізував діяльність НПФ.

Готовність вітчизняного ринку недержавного пенсійного забезпечення до активної роботи з пенсійними внесками підтверджується створенням відповідної інфраструктури ринку, налагодженням механізму взаємодії між основними учасниками системи НПЗ тощо.

Для формування позитивного ставлення до ІСІ необхідно впроваджувати прозору та зрозумілу систему розкриття інформації, проводити порівняльний аналіз результатів роботи з управління активами на єдиній методологічній основі.

Основними стратегічними завданнями розвитку діяльності КУА, ІСІ та НПФ є: подальше вдосконалювання роботи зі збору та аналітичної обробки інформації про діяльність компаній і фондів, побудова системи моніторингу; популяризація діяльності інвестиційних і пенсійних фондів як інституційних інвесторів, здатних ефективно залучати і нарощувати кошти населення, що, у свою чергу, має бути підкріплене створенням стандартів професійної діяльності у сфері інвестиційного бізнесу; вдосконалювання існуючого законодавства та розробка нового.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що Україна пройшла перший етап становлення інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній з управління активами. Характерною особливістю цього етапу була досить висока зацікавленість засновників у створенні вище означених інститутів на фоні таких чинників: недосконала законодавча база; відсутність достатньої кількості професіоналів - управляючих; наявність значних проблем на фондовому ринку, зокрема дуже низької частки організованого ринку, неякісної роботи бірж, слабкої захищеності власників цінних паперів, особливо портфельних інвесторів тощо; значні політичні ризики, пов'язані з діями уряду, його заявами про реприватизацію, виборами, невирішеними проблемами з енергоносіями, затримкою реформ пенсійної системи, житлового та комунального господарства тощо; істотне скорочення темпів приватизації, особливо в частині, яка підживлювала фондовий ринок; майже повна необізнаність населення з механізмами роботи інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів, що поєднувалося з критичним ставленням, яке склалося у населення після скандалів, пов'язаних із діяльністю трастів.

Лише об'єднаними зусиллями держави та ринку можна подолати розрив між потребою економіки у спільному інвестуванні та переконати населення у можливостях надання йому якісних послуг з боку ІСІ, НПФ щодо збереження накопичень та їх захисту від інфляції. Вкрай важливо на цьому етапі не допустити спроб вирішення проблем держави, зокрема бюджетних, за рахунок інвестиційних ресурсів НПФ та ІСІ шляхом змушування їх вкладати значну частку своїх активів у державні цінні папери з дохідністю нижче інфляції, і також не дозволити введення примусового рейтингування та штучних вимог до наповнення портфелів ІСІ та НПФ цінними паперами, рейтингованими агентствами, яким не довіряє ринок.

Подальший розвиток ІСІ та НПФ пов'язаний з розбудовою організованого фондового ринку. До тих пір поки він складатиме 3-4% загального обсягу торгів цінними паперами відчуватиметься не тільки суттєвий голод на фінансові інструменти, а й підвищені ризики для інвесторів.

Держава повинна підтримати розвиток інвестиційних фондів та недержавних пенсійних фондів шляхом: перегляду Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», щоб дозволити створювати інвестиційні фонди з субфондами та фонди, що інвестують в інші фонди; забезпечення політичної незалежності та фінансової автономії регуляторів; здійснення повторного ліцензування ІСІ та НПФ, зосереджуючись на інформації про осіб, які мають повний контроль над ними; здійснення реформ! необхідних для удосконалення інфраструктури ринку; розробки регуляторної бази для здійснення нагляду за ІСІ та НПФ на основі оцінки ризиків; здійснення нагляду за корпоративним управлінням в ІСІ та НПФ.

Розвиток ІСІ неможливий без широкого використання біржових технологій розміщення і обігу на вторинному ринку інвестиційних паїв. З упевненістю можна передбачити, що найближчим часом на українському фондовому ринку з'являться різноманітні моделі ПІФ біржового типу - пасивного управління з фіксованим інвестиційним портфелем на основі фондового індексу, а також ПІФ активного управління. Аналіз досвіду, в частині організації ІСІ, американського, європейського та російського фондових ринків, надасть шанс для створення в Україні моделі ефективного, прозорого та надійного ринку нових фінансових інструментів, можливо, не гіршого, ніж за кордоном. І справді, створювати новий сегмент ринку значно простіше, ніж вдосконалювати вже діючі технології.

Таким чином, виникає можливість розвитку в системі банків України перспективного напрямку діяльності. Адже в разі прийняття державними органами повного пакета нормативних документів до закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)» виникне необхідність освоєння нового сегмента фінансового ринку, який дасть змогу отримувати додаткові прибутки та залучити нових клієнтів. А це можливо лише за умови створення в системі банків України власних дочірніх ІСІ (фондів) та Компаній з управління активами.

Література

1. С. Румянцев. Розвиток ринку спільного інвестування / Цінні папери України.- 2008 р.- №19 – с. 16.

2. С. Румянцев. Світовий досвід розвитку ІСІ / Цінні папери України. - 2006 р. - №29 - с.20,21

3. С. Румянцев. НПФ – від кулькості до якості / Цінні папери України -2008 р.- №20 - с.20,21.

4. С. Румянцев. Оцінка діяльності НПФ: проблеми та завдання. – 2006 р. - №20. – с.19.

5. Р. Сіржук. Ринок кредитних спілок: тенденції розвитку. – 2008 р. - №19. – с.17.

6. О. Філіповський, О. Філіповська. Пайові інвестиційні фонди: досвід Росії / Регіональна економіка. - 2005 р. - №3 - с. 2-7