159975 (Финансовое право. Контрольная), страница 4

За ознакою власників цінних паперів – кредиторів – позики діляться на такі, що реалізуються:

а) лише серед населення;

б) лише серед юридичних осіб;

в) універсальні, призначені для розміщення водночас серед юридичних і фізичних осіб.

Залежно від форми виплати доходів позики поділяються на:

• процентні,

• виграшні,

• процентно-виграшні,

• безпрограшні,

• безпроцентні (цільові).

Власники боргових зобов”язань процентної позики одержують твердий прибуток щорічно шляхом оплати купонів або одноразово при погашенні позики шляхом нарахування процентів до номіналу цінних паперів, без щорічних виплат.

По виграшних облігаціях їх держателі отримують весь дохід у формі виграшів в момент погашення облігацій.

Безпроцентні цільові позики не передбачають виплату доходів з облігацій, але гпрпнтують одержання відповідного товару, попит на який поки що перевищує його пропозицію.

Органи місцевого самоврядування проводять цільові позики на будівництво доріг, проведення робіт з охорони довкілля, фінансування інших заходів, в яких зацікавлене населення адміністративно-територіальних одиниць.

Залежно від методів визначення доходів боргові зобов”язання поділяються на позики з твердим доходом та з плаваючим доходом.

За строками погашення позики поділяються на короткострокові (строк погашення до року), середньострокові (строк погашення до 5 років) та довгострокові (строк погашення понад 5 років).

Залежно від обов”язків позичальника твердо дотримуватись строків погашення позики, встановлених при його випуску позичкові кошти ще можуть поділятись на зобов”язання з правом дострокового погашення і без права дострокового погашення.

Розрізняють два варіанти погашення заборгованості – одноразово та частинами. Якщо позика погашується частинами, то залежно від розподілу суми боргу за строками погашення виділяється три варіанти:

позика погашається рівними частинами протягом певного строку;

наростаючими частками;

знижуючими частками.

Залежно від обігу на ринку цінних паперів державні позики поділяються на ринкові і неринкові. Ринкові позики вільно продаються і купуються. Вони є основними при фінансуванні бюджетного дефіциту. Неринкові позики не можуть вільно змінювати своїх власників.

Залежно від забезпечення боргових зобов”язань державні позики поділяються на заставні та незаставні. Заставні облігації забезпечуються чимось конкретним, наприклад, відповідними видами доходів чи майна. Такі облігації, як правило, випускаються місцевими органами влади. Незаставні облігації нічим визначеним не забезпечуються. В якості їх забезпечення виступає все майно держави чи відповідного органу місцевого самоврядування. Центральні органи управління, як правило, випускають незаставні облігації, їх надійність дуже висока і тому у кредиторів немає потреби в будь-яких додаткових гарантіях.

За методами розміщення державні позики поділяються на добровільні, примусові і такі, що розміщуються серед інвесторів за підпискою.

Облігації добровільних позик продаються і купуються банківськими установами, якщо інше не обумовлено умовами їх випуску.

Примусові позики розміщуються серед кредиторів в силу постанов уряду, якими передбачена сувора відповідальність за ухилення від купівлі облігацій.

Позики, що розміщуються серед населення за підпискою з відстрочкою платежа, формально є добровільними.

Також державні позики можуть бути облігаційними та безоблігаційними. Облігаційні позики супроводжуються емісією цінних паперів держави. Безоблігаційні оформляються підписанням угод, договорів, шляхом записів в боргових книгах і видачею особливих свідоцтв. В даний час безоблігаційні позики використовуються на міжурядовому рівні.

У тісному зв”язку з державними позиками перебуває інша форма державного кредиту, функціювання якої опосередковується Ощадбанком України – звернення частини заощаджень населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли юоидичні і фізичні особи безпосередньо купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, Ощадбанк України надає кредит державі за рахунок позичкових коштів. Наявність посередника між державою та населенням в особі Ощадбанку України та надання останнім позики державі за рахунок позичкових коштів без відома і тим більше без згоди їх реального власника дозволяє виділити ці відносини в якості особливої форми державного кредиту.

Запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо передають частину кредитних ресурсів на покриття видатків уряду.

Казначейські позики як форма державного кредиту відображають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям державної виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів на умовах строковості, платності і зворотності.

Правовідносини полінії казначейських позик не є аналогом відносин банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної законодавчої та виконавчої влади надають фінансову допомогу з інших причин та з іншою метою. Казначейські позики видаються на пільгових умовах за строками і нормою процента.

В окремих випадках уряд гарантує безумовне погашення позики, випущеної нижчестоящими органами влади і управління чи окремими господарюючими суб”єктами, а також виплату процентів по них. В цих випадках мова йде про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе відповідальність лише у випадках неплатоспроможності позичальника.

Правовідносини України з іноземними державами і міжнародними

фінансово-кредитними організаціями в галузі державного кредиту

Міжнародний державний кредит – це сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника чи кредитора. Ці відносини набувають форми державних зовнішніх позик.

Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подоланню фінансвоих проблем уряду країни-позичальника, надання продовольчої допомоги.

Основними кредиторами України є розвинуті капіталістичні країни – ФРН, США, Франція, Японія та інші. Допомога з їх боку надається у формі міжурядових позик і міжбанківських кредитів.

Істотною в кредитуванні уряду країни є допомога міжнародних фінансово-кредитних організацій, насамперед, МВФ та Світового банку.

Нормативно-правове забезпечення відносин в галузі державного кредиту

Жодні правовідносини в галузі державного кредиту не можуть виникати і розвиватися ьез відповідного правового їх оформлення, без створення адекватної нормативної бази. Насамперед участь законодавчих і виконавчих органів державної влади, а також фінансових та кредитних органів у правовідносинах з державного кредиту та їх ролі в цьому закріплені Конституцією України та чинним законодавством України.

Більш предметно і детально компетеція і повноваження суб”єктів правовідносин в галузі державного кредиту викладені в спеціально призначених для регулювання цих відносин Законах України , в інших актах органів влади і управління. Одним з перших таких актів у суверенній Україні став ЗУ “Про цінні папери і фондову біржу”.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

ПРО ЦІННІ ПАПЕРИ І ФОНДОВУ БІРЖУ

(витяг)

Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів…

Даний Закон складається з таких розділів і глав:

Розділ I. ЦІННІ ПАПЕРИ, ПОРЯДОК ЇХ ВИПУСКУ ТА ОБІГУ

Глава 1. Загальні положення

… Глава 3. Облігації

Глава 3-1. Облігації зовнішніх державних позик України

Глава 4. Казначейські зобов'язання республіки

Глава 5. Ощадні сертифікати

…Глава 7. Реєстрація та обіг цінних паперів

Розділ II. ФОНДОВА БІРЖА

Глава 8. Загальні положення

Глава 9. Захист майнових прав інвеститорів

Глава 10. Державний контроль за випуском і обігом цінних паперів

Також для регулювання відносин в галузі державного кредиту було видано такі документи:

1. Закон України “Про державний внутрішній борг України”;

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державний внутрішній борг України

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 41, ст.598 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 2605-12 від 16.09.92,

ВВР 1992, N 41, ст.599 )

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність”;

З А К О Н У К Р А Ї Н И

ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 25, ст.281 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 873-12 від 20.03.91,

ВВР 1991, N 25, ст.282 )

( Із змінами та доповненнями)

Цей Закон визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України та Законом України "Про економічну самостійність Української РСР".

1. Закон України “Про Національний банк України”;

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про Національний банк України

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 29, ст.238 )

1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про випуск облігацій внутрішньої державнох позики 1995 року”

П О С Т А Н О В А

від 23 серпня 1994 р. N 586

Київ

Про випуск облігацій внутрішньої

державної позики 1995 року

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ) Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Випустити облігації внутрішньої державної позики 1995 року на термін з 1 січня по 31 грудня 1995 року.

2. Затвердити Основні умови випуску та порядок розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року (додаються).

3. Міністерству фінансів:

здійснити випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 року згідно з Основними умовами випуску та порядком розміщення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року;

виступати від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасного погашення облігацій, що випускаються відповідно до цієї постанови.

4. Прийняти пропозицію Національного банку щодо виконання ним обов'язків генерального агента з обслуговування випуску та погашення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року.

5. Доручити Міністерству фінансів за погодженням з Національним банком вирішувати питання розміщення, обігу та погашення облігацій внутрішньої державної позики 1995 року, не визначені Основними умовами випуску та порядком розміщення внутрішньої державної позики 1995 року.

Прем'єр-міністр України В.МАСОЛ

Міністр

Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО

та багато інших.

Державна податкова адміністрація

України

Український фінансово-економічний інститут

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ПРЕДМЕТУ “ФІНАНСОВЕ ПРАВО”

студентки групи ПБЗ-38

Дорош Катерини Андріївни

Варіант 1

Ірпінь, 1999