158446 (Конфуцій. Конфуціанство як релігійно-філософське вчення), страница 5

Предметом першорядної важливості у Конфуція вважається суспільство людей, і його складова – конкретна жива людина. Одним із перших Конфуцій дав своє пояснення силам, що змушують людину діяти. І даючи це пояснення, він ввів ряд повністю нових понять. Деякі з них, на довгий час визначили не тільки параметри розвитку політичної культури, а в багато чому і долю духовної культури усього китайського народу.Вперше в історії культури була створена реальна модель ідеальної людини, яка спричинила великий вплив на форму національного характеру ті духовного життя китайців.

В противагу до тих східних вчень, що передували конфуціанству, воно несе думку про те, що є головним в житті, тобто те, до чого має прагнути людина – не замкнутися на досягненні особистої гармонії з природою, а досягнути гармонії з самим собою та гармонії з суспільством. Саме Конфуцій першим на Сході висловив думку про те, що головне для людини – гармонія з подібними. Виказавши це припущення, він пов’язав зовсім різні для нього області дослідницької діяльності людини – державу, суспільство і людину.

Конфуцій створив модель державної будови, яка може реалізуватися при наявності певного рівня духовного розвитку суспільства. Таким чином, створивши своє вчення, Конфуцій став першою людиною, яка спочатку припустила, а потім підтвердила першорядність особистості для всього суспільства.

Підводячи підсумки вивчення конфуціанства, як філософської течії, варто підкреслити, що не будучи філософією і релігією в повному змісті цих слів, конфуціанство відіграє величезну роль в історії Китаю. Конфуціанство – це так само і політика, і адміністративна система, і верховний регулятор економічних і соціальних процесів – словом це основа всього китайського способу життя. Протягом більше ніж двох тисяч років конфуціанство формувало розуми і почуття китайців впливало на цих переконання, психологію поведінки, мислення, сприйняття, на їхній побут і уклад життя.

Використана література.

1. Древнекитайская философия. - М., 1972. - Т.1,2.

2. Алексеев В.М. Китайская литература. – М., 1978.

3. Проблема человека в традиционных китайских учениях. – М., 1983.

4. Чанишев Е.В. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.

5. Переломов Л.С. Конфуций : жизнь , учение , судьба. - М., 1989.

6. Панфилова Т.В. Человек в мировоззрении Востока. - М., 1991.

7. Конфуций. Изречения. - М., 1992.

8. Философия зарубежного Востока о социальной сущности человека. Сб. научных трудов. - М., 1986.

9. Васильев Л.Ц. История древнего востока. – М., 1953.

10. Історія світової культури. – К., 1997.

11. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство. – К., 1997.