158193 (Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "философия" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "философия" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "158193"
Текст 3 страницы из документа "158193"
Третій розділ — “Ціннісні та соціокультурні виміри гендерних досліджень” — присвячений розгляду ціннісних аспектів гендерних досліджень. Такий аналіз зумовлений необхідністю становлення нових цінностей, що відрізняються від тих, які пропонуються в техногенній цивілізації. З цією метою в розділі було розглянуто основні теорії цінностей в західній та вітчизняній традиціях, а також проаналізовано шляхи до зміни цінностей, запропоновані в межах постнекласичної раціональності. Відзначено, що в гендерних дослідженнях пропонується свій шлях до становлення нових цінностей у суспільстві. Це шлях, на якому не використовується класичне мислення в дихотоміях, а також біологічний детермінізм у розумінні людини. Такі настанови на суспільному рівні відношень між людьми виявляються у боротьбі проти нерівності, результатом якої стало визнання відмінностей між людьми.
У підрозділі 3.1 — “Ціннісні засади постнекласичної науки: вектор на трансформацію цінностей” — висвітлюються різноманітні погляди на цінності, що вплинули на наукове пізнання від ХVII століття до сучасності — І. Кант, Ф. Ніцше, Г. Ріккерт, В. Віндельбанд, М. Вебер, Е. Дюркгейм, А. Швейцер, В. Г. Табачковський, Л. А. Мікєшина, М. С. Каган, С. Б. Кримський та інші. При цьому відзначається зміна уявлень про цінності та їх роль у суспільстві: від розуміння цінності в І. Канта та неокантіанців як настанов, що є загальнозначущими, як добро, зло й обов’язок, до розуміння цінності як корисності речі та споживчої значущості речі (у марксизмі), яка на перший план виходить в техногенній цивілізації. У постнекласичній раціональності фіксується зовсім інший статус цінностей, в її межах вони виступають аналогом параметра порядку (Г. Хакен) і невіддільні від життєдіяльності людини.
При аналізі ціннісної проблематики в російській та вітчизняній літературі було використано роботи: О. О. Бандури, С. Б. Кримського, М. Г. Марчука, М. В. Поповича, Л. А. Мікєшиної, В. Н. Поруса та багатьох інших. У розділі відзначається, що на початку ХХІ століття такі цінності, як відповідальність за скоєне в світі та відповідальність за іншого, турботливе ставлення до іншого, а також усвідомлення рівності та відмінностей між людьми, стають універсальними і набувають однаково важливого значення для всього людства. Таке усвідомлення — частково результат згуртованої діяльності громадських організацій і рухів, зокрема руху за екологічну безпеку, жіночих рухів, миротворчої діяльності тощо. Не дивлячись на це, питання про універсальність таких цінностей було дискусійним. Цінності відповідальності, турботи, піклування, толерантності вважались суто жіночими, їх пов’язували з такими „природними” для жінки якостями, як народження і виховання дітей. Слід наголосити, що в гендерних дослідженнях було зафіксовано відсутність умов в суспільстві для домінування таких цінностей, як відповідальність і турбота, тому що культура носила характер маскулінної. Отже, виявляється необхідність відповісти на питання, яким чином могла відбутись переорієнтація цінностей в суспільстві: від націленості на прогрес та інновації, прагнення всезагального щастя, до усвідомлення відповідальності за свою діяльність і турботу за інших. Відповідь на це питання розкривається в наступному підрозділі.
Апарат синергетики відродив надію на можливість цілісного опису світу в його становленні. Схема постнекласичної науки демонструє включення у дослідження ціннісних складових, як наукових так і позанаукових. Саме усвідомлення впливу ціннісних складових на наукову діяльність і визнання за ними чи не найвирішальніших чинників привело до зосередження в постнекласичній науці на питаннях: яким чином цінності суспільства вписуються в контекст досліджень; що потрібно зробити для їх трансформації, тому що цінності можуть бути єдиними параметрами, зміна яких дозволить зупинити глобальне руйнування оточуючого середовища.
У підрозділі 3.2 — “Соціокультурне значення гендерних досліджень як ознака постнекласичної раціональності” — розглядаються шляхи до трансформації цінностей, що пропонуються в гендерних дослідженнях. Такі шляхи можна охарактеризувати як відмову від класичних уявлень про людину і суспільство та як відхід від дихотомій в описі людини. Проблеми криються в таких питаннях, які широко дискутувались: 1) розділення на публічне і приватне, 2) поділ подвійного стандарту; 3) проблема розуміння відмінності між людьми, а саме — чому відмінність сприймається як нерівність та протилежність); 4) проблеми побудови гендерної рівності в суспільстві і, як наслідок, пошук моделей суспільства, в яких може існувати комунікація між різними групами і верствами населення. Теоретичною базою такого дослідження стали роботи феміністських теоретиків, в яких була розроблена концепція етики турботи, визнані відмінності між людьми, які трактуються як головна умова для побудови толерантного суспільства, в якому критикуються владні відносини і панування патріархатних цінностей: К. Гілліган, Н. Чодороу, Л. Ірігарей, Дж. Батлер, С. де Бовуар, М. Мід, М. Янг, Н. Фрезер, С. Бенхабіб, М. Окін та багато інших.
У гендерних дослідженнях осмислення проблеми становлення нової раціональності в першу чергу пов’язане з проблемою людини, її існуванням у світі як особистості і як громадянина, з проблемою цінностей суспільства та потребою їх трансформації в зв’язку з тим, що ціннісні орієнтації техногенної цивілізації призвели до глобальних проблем людського існування.
Один зі шляхів до таких трансформацій — побудова нової етики — „етики турботи”. Для розуміння людини в її багатоманітності пропонуються такі конструкти, як відмінність і становлення. Відмінність в різні історичні періоди розумілась по-різному: у класичний період — як синонім нерівності; у некласичний — як синонім рівності, в постнекласичний — вона прирівнюється до різноманітності. Було показано, що внаслідок налаштованості гендерних досліджень на введення таких конструктів як відмінність та багатоманітність у розумінні людини їм внутрішньо притаманні ціннісні орієнтації у описі людини і суспільства. Таким чином, гендерні дослідження відіграють важливу роль у встановленні цінностей постнекласичної раціональності як дослідження, що спрямовані на пізнання людини в її багатоманітності.
ВИСНОВКИ
У дисертації вивчено гендерні дослідження в гносеологічному, методологічному, ціннісному аспектах і в контексті суттєвих змін, що відбуваються в сучасній науці. У результаті гендерні дослідження характеризуються як постнекласичні. Узагальнено висновки можна сформулювати низкою положень.
У результаті аналізу ідейних, теоретичних, концептуальних основ гендерних досліджень виявляється, що вони представлені різними напрямами і течіями. Водночас спільне для них те, що об’єктом виступають складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії, де враховуються не лише статеві характеристики людини, а також культурні, релігійні та етнонаціональні. Суб’єктом — людина певної статі, у фемінізмі, перш за все, жінка. У той же час предмет гендерних досліджень значно ширший, ніж предмет фемінізму: вивчаються не лише статус жінок і чоловіків у суспільстві, а також їх індивідуальні прояви — тілесність, сексуальність, ідентичність, крім того, всі суспільно-соціальні відносини розглядаються як гендерні.
Вивчення гендерних досліджень в епістемологічному та методологічному ракурсах показав, що вони не лише відповідають постнекласичному типу наукової раціональності, але й мають потенціал щодо розширення існуючих наукових практик. Тут слід назвати: врахування статусу дослідника та визнання особливої ролі не лише його професійних якостей, а також етичних позицій та його особистих якостей; понятійний апарат гендерних досліджень динамічний та багатозначний, що дозволяє повніше розкрити всю багатоманітність людських виявів, цьому сприяють міждисциплінарні конструкти стать і гендер як з’єднувальні ланки між біологічними, тілесними, статевими, расовими, етнічними та соціокультурними, цивілізаційними, релігійними характеристиками людини. Методи та теоретичні конструкції, які використовуються в гендерних дослідженнях багатовимірні. Вони ґрунтуються на конструктах, що були сформовані всередині галузі, а також на тих, що запозичені з інших дисциплін. Усе це сприяє різнобічному опису людини та її характеристик залежно від мети дослідження.
На основі аналізу особливостей структурної організації гендерних досліджень, їх ідеологічної спрямованості та практичних витоків, варіативності предмета дослідження, їх понятійного апарату та методів, що застосовуються, був зроблений висновок про їх міждисциплінарність та відповідність постнекласичному типу досліджень.
У ході вивчення ціннісних аспектів гендерних досліджень виявляється, що їм внутрішньо властиві ціннісні орієнтації. Крім того, в гендерних дослідженнях розробляються конструкції щодо впровадження нових цінностей в суспільство, у порівнянні з тими, які пропонуються в межах техногенної цивілізації. Мова йде про те, що головними цінностями проголошуються відповідальність, турботливе ставлення людини до інших і толерантність. Це дозволяє говорити про те, що гендерні дослідження сприяють утвердженню норм постнекласичної раціональності в розумінні людини, що передбачає трансформацію цінностей суспільства, при цьому не лише на рівні відношень чоловіків і жінок, але й в контексті загальнолюдських ціннісних орієнтацій.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
-
Артем’єва О. О. Гносеологічний статус гендерних досліджень // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. —2006. — № 9 — С. 193-197. (0,5 д. а.).
-
Артем’єва О. О. Міждисциплінарність гендерних досліджень в контексті постнекласичної раціональності // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. — К.: ВПЦ “Київський Університет”. — 2006. — Вип. 82. — С. 70-73. (0,5 д. а.).
-
Артем’єва О. О. Ціннісні аспекти гендерних досліджень // Практична філософія. — 2006. — № 4. — С. 96-102. (0,5 д. а.).
-
Артем’єва О. О. Історико-філософський контекст становлення гендерних досліджень // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2005” (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2005. — Ч. ІІ. — С. 56-58. (0,2 д. а.).
-
Артем’єва О. О. Проблеми методології в гендерних дослідженнях (постнекласичні тенденції) // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2006” (12-13 квітня 2006 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2006. — Ч. ІІ. — С. 70-71. (0,2 д. а.).
-
Артем’єва О. О. Гендерні дослідження на шляху до постнекласичної раціональності // Міжнародна наукова конференція “Дні науки філософського факультету-2007” (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: ВПЦ “Київський Університет”, 2007. — Ч. ІV. — С. 82-83. (0,2 д. а.).
АНОТАЦІЇ
Артем’єва О. О. Гендерні дослідження в контексті постнекласичної раціональності. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.09 — філософія науки. — Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — Київ, 2007.
Дисертацію присвячено аналізу гендерних досліджень в контексті постнекласичної раціональності, в межах якої вони становлять сукупність різних напрямів і течій. У роботі проаналізовано витоки та змістовна багатоманітність гендерних досліджень. Вивчення їх в різних аспектах епістемологічному, методологічному та аксіологічному дало можливість репрезентувати їх як різновид постнекласичної раціональності. На основі аналізу концепції постнекласичної раціональності, з одного боку, та особливостей організації гендерних досліджень та існуючих в їх межах підходів, методів, понятійного апарату, з іншого, було показано, що саме сучасний етап розвитку науки — постнекласичний, дає найширші можливості для розвитку гендерних досліджень як наукової галузі, враховуючи їх людиновимірність, націленість на вивчення складних систем, що самоорганізуються, та врахування цінностей при здійсненні наукових досліджень.
Ключові слова: гендерні дослідження, постнекласична наука, міждисциплінарність, методологія науки, методи дослідження, ціннісна навантаженість, етика турботи.
Артемьева О.О. Гендерные исследования в контексте постнеклассической рациональности. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.09 — философия науки. — Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. — Киев, 2007.
Диссертация посвящена анализу гендерных исследований в контексте постнеклассической рациональности, в рамках которой человек и общество рассматриваются как сложные самоорганизующиеся системы. Их изучение показывает необходимость учета разнообразных социальных характеристик, в том числе пола и гендера. В работе были проанализированы истоки и смысловое разнообразие гендерных исследований, показано, что они являются совокупностью различных направлений и течений, базой для которых было феминистское движение. В работе изучена структурная организация гендерных исследований в связи с процессами, происходящими в современной науке, а именно интеграцией научного знания и осознания его аксиологических аспектов, связанных с решением комплексных проблем.
Изучение гендерных исследований в эпистемологическом и методологическом аспектах дало возможность представить их как разновидность постнеклассической рациональности. На основе анализа, с одной стороны, концепции постнеклассической рациональности, предложенной отечественными и зарубежными философами, а с другой, особенностей организации гендерных исследований и существующих в их рамках подходов, методов и понятийного апарата, было показано, что именно современный этап развития науки — постнеклассический, дает наиболее широкие возможности для развития гендерных исследований как научной сферы. При этом учитывались такие их особенности как, человекомерность, нацеленность на изучение сложных саморазвивающихся систем, междисциплинарность и необходимость учета ценностей при проведении научного исследования. Кроме того, гендерные исследования не только отвечают постнеклассическому типу рациональности, но в них кроется потенциал для расширения существующих научных практик.