117985 (Північноамериканська політична думка просвітницької доби (Т. Джефферсон)), страница 2

Значними є його досягнення у справі просвіти і пропаганди свободи мислення — він автор Закону штату про встановлення релігійної свободи (1777). Джефферсон був президентом американського філософського товариства, опікуном університету, збудованого в штаті Вірджинія за його архітектурним проектом. Суспільне навчання (від початкової школи до університету) вважав таким же невід'ємним атрибутом демократичної республіки, як і природні права людини, як право народу на самоврядування.

Велика заслуга Томас Джефферсон у справі американської революції в період його перебування на посаді губернатора Вірджинії. На цю посаду він був обраний практично одностайно в 1779 році. Тут Джефферсон діяв дуже енергійно і виявив свої прекрасні організаторські здібності. Штат знаходився в дуже важкому положенні – панував економічний хаос, що заважав збільшенню внеску Вірджинії в боротьбу з ворогом. Фінансове становище було украй важким. Невтримна інфляція завдала жорстокого удару революційним силам штату. Вірджинія повинна була постачати республіканську армію людьми, зброєю, боєприпасами. Але вона виявилася не в змозі виконувати свої зобов'язання. Новий губернатор вступив у боротьбу з цими труднощами. Керування великим штатом з його розкиданим по великій території населенням було дуже складною задачею. Воєнний стан ще більш збільшував труднощі. Усі справи здобували життєво важливе значення і не терпіли зволікання. Однак, положення погіршувалося ще і слабкістю організаційної структури влади американських штатів. Томас Джефферсон, відчував труднощі, і наполягав на деякій зміні порядку організації керування, зокрема у відношенні проблем, безпосередньо зв'язаних з веденням війни. Він прийняв посаду губернатора на другий термін, рішуче зажадавши розширення власних повноважень. Зокрема, Джефферсону удалося вирішити проблему організації зв'язку з континентальним конгресом і з Вашингтоном, створивши службу оповіщення, що одержала високу оцінку конгресу.

Завдяки Джефферсону було вирішено створити регулярну армію. Завдяки цьому вже в березні-квітні виникли передумови для створення пастки, у яку потрапило угруповання англійських військ у жовтні.. Боротьба, що за два роки до цього була почата під керівництвом Т. Джефферсона, закінчилася повним розгромом англійців на півдні. Але йому самому не довелося довести справу до кінця. У той момент новим губернатором був обраний Нельсон. Але Томас Джефферсон, незважаючи на звільнення з посади губернатора в 1781 році, активно продовжував політичну діяльність і процвітав у справі американської революції і війни за незалежність.

У 1782 році він був відправлений у Париж разом з іншими американськими політичними діячами для виконання дипломатичної місії. Франція була в той час єдиною країною, з ким американці уклали союзний договір (1778 р.), що гарантував цілісність американської території. Джефферсон направив усі свої зусилля на збереження єдності штатів і ратифікацію договору і уніс великий особистий внесок у юридичне оформлення гарантій молодої республіки.

Місія Джефферсона, таким чином, зводилася до двох задач: зберегти союз із Францією в противагу Британії і Європі і сприяти підйомові американської торгівлі з передовими європейськими країнами. Також їм було запропоновано щось нове в міжнародних відносинах – обмін правами громадянства. Тобто, американець, що прибув в Англію, одержував англійське громадянство і навпаки. Подібна практика мала величезне значення, тому що призвела до розширення зв'язків між державами і народами.

В 1790 — 1796 рр. — Т. Джефферсон стає державним секретарем, 1796 1800 рр. — віце-президентом, у 1800—1808 рр. — президентом США.

У пореволюційні роки радикальні погляди Джефферсона поступово поступилися ліберальним буржуазним, а ставши президентом, він з цих позицій зміцнював владу буржуазії та плантаторів.

Після відставки оселився у своєму вірджинському маєтку і всі зусилля віддавав заснуванню Вірджинського університету. Помер 4 липня 1826 року у день 50-річчя Декларації незалежності.

За винятком раннього періоду життя, Т. Джефферсон свідомо утримувався від систематичного викладу своїх поглядів на суспільство, державу і право. Про його ідеї можна судити на основі Декларації незалежності і величної епістолярної спадщини. Як справжній енциклопедист, він поєднав у собі багатство античної та європейської політичної думки. Праці англійських і французьких просвітників були його настільними книгами. Особливо близькими йому були ідеї Ж.-Ж. Руссо про народний суверенітет і пряму демократію.

2. ІДЕЇ ПРО НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І ПРЯМУ ДЕМОКРАТІЮ

У першій своїй помітній праці «Загальний огляд прав Британської Америки» (1774), опублікованій анонімною брошурою як звернення до англійського монарха, молодий філософ і публіцист Т. Джефферсон обґрунтував тезу про необхідність повернення народові «прав, отриманих за законами природи».

Звернення було написане «мовою правди», без вірнопідданського поклоніння. Монарх поставав «не більш як головний чиновник свого народу, призначений законом і наділений певною владою, щоб допомогти роботі складної державної машини, поставленої для того, щоб приносити користь народу». Тобто йшлося про контроль народу за функціонуванням державного механізму.

Найбільше матеріалу для з'ясування політичних поглядів Джефферсона містить Декларація незалежності, написана ним за участю Б. Франкліна і Дж. Адамса і прийнята всіма 13 штатами. Цей документ відтворює логіку природних і невід'ємних прав людини. Ця логіка починалася з обґрунтування причин і правових підстав для відособлення колоній і зміни форми урядової влади. «Коли в процесі людської історії одному народу необхідно розірвати політичні узи, що пов'язують його з іншим народом, і зайняти серед держав світу відособлене і рівне становище, на яке народ має право відповідно до законів природи і її Творця, то загальноприйнята повага до думки людства вимагає викладення причин, що спрямовує його до відособлення».

Далі йшов перелік невід'ємних прав людини. Як і Дж. Локк, Т. Джефферсон вважав невід'ємними правами людини право на життя і свободу, але замість права на власність — право людини бути щасливою. Він також не радив своєму другові генералу Лафайєту включати право власності до французької Декларації прав людини і громадянина (1789).

«Для забезпечення цих прав людини створюють уряди, що беруть на себе здійснення справедливої влади зі згоди керованих; якщо будь-яка форма правління руйнує ці принципи, то право народу полягає в тому, щоб змінити або ліквідувати її і встановити нову урядову владу, яка закладатиме у своє підґрунтя такі принципи, буде організовувати свої повноваження в таких формах, які, на думку народу, були б найпридатнішими для забезпечення його безпеки і щастя». Далі йшлося про те, що здоровий глузд підказує не змінювати існуючих форм правління «через мало важливі і перехідні причини». Крім того, досвід минулого свідчить, що «люди скоріше стерплять зло, поки воно терпиме, ніж будуть виправлятися, вдаючись до скасування звичних для себе форм». Однак зміна урядової влади необхідна, якщо влада має намір підкорити народ власним амбіціям або абсолютному деспотизму.

Республіканські принципи організації і діяльності держави повинні пронизувати всі рівні: організацію і діяльність федерації (з питань зовнішньої і загально федеральної політики), штату (стосовно громадян), округу, району і окремої парафії (з усіх дрібних, але важливих питань). Полемізуючи з Юмом щодо походження справедливої влади та її носіїв (більшість, меншість, окремі особи), Джефферсон дотримувався принципу правління більшості, вважаючи що ліками від зла, які приносить демократія, є ще більша демократизація, оскільки від народу несправедливості менше, ніж від правлячої меншості.

У ранніх політичних творах Джефферсон висвітлював революційну боротьбу північних американських колоній, які прагнули незалежності від Британської імперії. Грунтуючись на англійській концепції вольностей, що походила від давнього ладу, і на політичній теорії Дж. Локка, Джефферсон розробив федеративну концепцію Британської імперії. Згідно з нею всі законодавчі органи Британії (англійський парламент і вірджинські збори городян) є «вільними, рівними і незалежними», а королівській владі належить роль їх неупередженого арбітра. З цього погляду те, що в 1760—1770 роках англійський парламент управляв американськими колоніями, було узурпацією «повноважень колоніальних законодавчих органів», а підтримка парламенту британською короною — тиранією.

У «Нотатках про штат Вірджинія» Джефферсон висловлювався щодо майбутнього демократії в Америці. Його не полишала надія, що людство незабаром «навчиться добувати користь із всякого права і влади, яку воно має».

Як і Аристотель, Джефферсон вважав людину істотою суспільною, однак зауважував, що для розвитку соціальних і політичних якостей їй необхідно бути членом демократичної громади. Він прагнув поділити Вірджинію на адміністративні райони, подібні до класичного грецького полісу, розміром у 5—6 кв. миль з приблизно 100 громадянами в кожному. Джефферсон вірив, що пряма демократія допоможе визначити найкращих серед громадян — «мудрих і достойних людей», яких він називав «природною аристократією». Їх обирають на провідні посади в політичній верхівці, і вони стають представниками в усіх ланках дедалі централізованішої системи управління (в округах, штатах, у всій державі) американської республіки. Він пропонував загальну державну освіту і відносну економічну рівність. Просування в системі освіти має відповідати заслугам, а держава мусить дати кожному безземельному по 50 акрів землі. Джефферсон виступав проти інституту рабства, обстоював ідею поступового звільнення чорних рабів і повернення їх до Африки. Водночас він був противником участі жінок у політиці.

Релігійні переконання Джефферсона відповідають його політичній теорії. Будучи консервативним прихильником унітарної церкви, він вважав християнську етику життєво важливою для формування доброчесності людини як суспільної істоти і заснування справедливої гармонійної держави. На противагу англіканській церкві як офіційній церкві Вірджинії він обстоював «свободу віросповідання», яку розумів як можливість вираження всіх релігійних уподобань (або атеїзму), і сподівався, що з-поміж такого розмаїття громадяни виберуть засадниче моральне вчення Ісуса.

Томаса Джефферсона вважають ідеалістом, який ще за життя зіткнувся з неприйняттям більшості своїх ідеалів. Тяжіння американської політики до централізації державної влади та етика промислового капіталізму змусили його боротися за права штатів і гідність селян. Тому пізні політичні праці Джефферсона нагадують його ранні роботи про революцію: як і раніше, він нападав на англійський парламент і британську корону за узурпацію законодавчих повноважень у колоніальній державі; критикував національний Конгрес і суди за узурпацію повноважень владних органів штатів.

Внесок Т. Джефферсона у справу боротьби за незалежність і становлення державності США важко переоцінити. Саме завдяки цілеспрямованості цього політичного діяча в процесі завоювання демократичних воль надалі вивело США з кризи і сприяло їх подальшому політичному, економічному і культурному розвиткові. Томас Джефферсон виявив себе в період боротьби за незалежність і становлення державності як справжній син батьківщини, вникаючи абсолютно в усі питання і проблеми колоній того часу. Він зарекомендував себе не тільки як видатний політичний діяч, але і як дипломат, законотворець. Очевидно, що без участі Томаса Джефферсона в американській революції результати не були б настільки значними і колонії ще довго були б роз'єднаними, що не привело б до становлення державності.

Глибина і розмаїття його політичних ідей і досі приваблюють представників багатьох політичних рухів.

ВИСНОВКИ

На основі всього вище сказаного, можна зробити наступні висновки:

1. Томас Джефферсон – американський юрист, філософ, дипломат, державний діяч, один із ідеологів війни за незалежність у Північній Америці.

2. Томас Джефферсон відстоював ідеї народного суверенітету, республіканізму, демократії, свободи, рівності й братерства. Підкреслював, що будь-якій людині притаманне моральне розуміння справедливого та несправедливого, що всі люди створені рівними і наділені Творцем природними, невідчужуваними правами - на життя, свободу і щастя.

3. Право приватної власності Джефферсон вважав не природним, а громадянським правом, він гостро критикував несправедливий розподіл багатств. Саме вільні люди, на думку Томаса Джефферсона, укладають суспільний договір про створення держави для задоволення своїх природних прав і потреб, а тому всі без винятку можуть брати участь у формуванні органів державної влади та контролі над нею. Виходячи з цього, він ратував за виборче право і за право народу на скинення тирана.

4. Прийнята у 1776 році Декларація незалежності на століття прославила Томаса Джефферсона, поставивши його в один ряд з найбільшими ідеологами Освіти. Вона проголошувала, що всі люди народжуються і є вільними у правах, які не можуть бути ні відчужені, ні відняті у них. Це — право на життя і власність, право домагатися і досягати благополуччя, безпеки. День прийняття Декларації став національним святом для всіх колоністів.

5. Томас Джефферсон підтримував безпосередні контакти з французькими революціонерами під час розробки ними Декларації прав людини і громадянина 1789 р.

6. Книгою життя Томаса Джефферсона стали «Замітки про Вірджинію» (англійську колонію, згодом штат, де він народився, багато років працював і підготував чимало конституційних актів).

7. Його політичним ідеалом була демократична республіка, заснована на принципах народовладдя, урівноваження і розмежування влади, вільного розвитку дрібновласницького трудового фермерського господарства.

8. Демократизував федеральний державний апарат, армію і флот. Він виступав за демократичну виборчу систему, при якій право голосу надавалося б усьому населенню чоловічої статі, незалежно від їх майнового становища. Т. Джефферсон намагався поширити права людини на рабів, але це завдання йому не вдалося виконати.