111984 (Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі (порівняльний аналіз))

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВАКУЛЕНКО Валентина Миколаївна

УДК 378.073 (075.8)

АКМЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ТЕОРІЇ Й ПРАКТИЦІ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ, БІЛОРУСІ, РОСІЇ

(порівняльний аналіз)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора педагогічних наук

Луганськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант: доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Харченко Сергій Якович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, проректор з науково-педагогічної роботи

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Кузь Володимир Григорович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, професор кафедри дошкільної педагогіки;

доктор педагогічних наук, професор Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та регіональних зв’язків;

доктор педагогічних наук, професор Золотухіна Світлана Трохимівна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри загальної педагогіки.

Захист відбудеться 19 червня 2008 р о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м Луганськ, вул Оборонна, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (91011, м Луганськ, вул Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 16 травня 2008 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Л Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження Взаємозв’язок і взаємозалежність країн та народів сучасного світу, процеси глобалізації, що інтенсивно розвиваються, закономірно обумовлюють усе більший інтерес до вивчення міжнародного досвіду в різних сферах суспільного життя

Вітчизняні педагоги-теоретики й практики прагнуть отримувати якомога повнішу інформацію про роботу своїх зарубіжних колег, запозичувати їхні досягнення й учитися на їхніх помилках У цей контекст вплітаються міжнародні зіставлення в галузі освіти, що є зараз однією з найактуальніших сфер людської діяльності Порівняльно-педагогічні дослідження мають не лише фундаментальне теоретичне, а й велике практичне значення, особливо в періоди інтенсивної модернізації педагогічної освіти Саме тому системне зіставлення зарубіжного й вітчизняного педагогічного досвіду може сприяти глибшому осмисленню наших власних проблем, виправленню помилок і прорахунків, підвищенню ефективності навчально-виховної діяльності українських освітніх інститутів.

У нашій державі історично склалася потужна система педагогічної освіти, яка вирішує проблеми професійної підготовки педагогів Час активної розбудови системи національної освіти України, відродження та подальший розвиток духовно-моральної культури, інтелектуального потенціалу українського народу спонукають до пошуків ефективних шляхів підготовки педагогічних працівників Результат педагогічної діяльності великою мірою визначається рівнем професіоналізму педагогів і якістю їхньої підготовки У Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) завважується, що педагогічні працівники мають стати основною рушійною силою відродження й створення якісно нової національної системи освіти.

В останнє десятиріччя увага вітчизняних дослідників зосередилася на процесах удосконалення системи педагогічної освіти й розв’язанні багатьох проблем Зрозуміти призначення й специфіку педагогічної професії неможливо без адекватного уявлення про ті процеси, які здійснюються сьогодні у сфері загальної освіти Метаморфози, що відбуваються в педагогічній освіті, виходять далеко за рамки локальних змін у навчальному плані, у змісті окремих дисциплін, в організаційно-методичних аспектах навчального процесу Тут і компетентнісна модель навчання, відмінна від традиційної предметної, і профільна школа з безліччю освітніх маршрутів, що змінила однакове для всіх навчальне середовище, і нові цінності освіти, коли на зміну звичному культу успішності й дисципліни приходить орієнтація на особистість, полікультурність, інформаційна насиченість педагогічних систем, нові форми оцінки результатів освіти – ось далеко не всі проблеми, які належить вирішувати випускникові ВНЗ.

Найбільш ретельного теоретико-методологічного аналізу потребують вітчизняна й зарубіжна системи підготовки педагогічних працівників (у нашому дослідженні слов’янських народів – України, Росії й Білорусі), оскільки саме їх порівняння й зіставлення забезпечить осмислення реальних досягнень і виявлення деструктивних тенденцій Пошук шляхів удосконалення системи підготовки педагогів ведуть багато вчених з різних позицій, але акмеологічний підхід, який орієнтує педагога на досягнення вершин творчого саморозвитку, високого рівня продуктивності й професійної зрілості, у теорії й практиці вітчизняної вищої педагогічної освіти вивчено недостатньо.

Між тим актуальною є наукова проблема, яка полягає в необхідності визначити умови й чинники впровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти в Україні, виходячи з реалій сьогодення й орієнтуючись на перспективні завдання, визначені в провідних нормативних державних документах щодо розвитку освіти (Закон України „Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Концепція національного виховання, Закони України „Про професійно-технічну освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”, Державна програма „Вчитель”) Вирішення цієї проблеми потребує глибокого вивчення в порівняльному плані досягнень країн близького зарубіжжя, зокрема Росії й Білорусі, у яких накопичено цікавий і ефективний досвід удосконалення професійної підготовки вчителів на засадах акмеологічного підходу.

Суттєвим джерелом визначення сучасної стратегії в галузі педагогічної освіти в Україні є аналіз світового досвіду підготовки педагогів у різних освітніх системах Українські вчені досліджували підготовку вчителів переважно у високорозвинених країнах, таких як США, Німеччина, Велика Британія До ґрунтовних робіт, які було виконано на матеріалах кількох країн, належать дослідження: проблем становлення й розвитку міжнародного вчительського руху (О Сухомлинська); професійної підготовки вчителів у країнах Західної Європи й Великій Британії (Н Абашкіна, Г Алексевич, Ю Алферов, Г Андрєєва, Ф Бухбергер, Н Воскресенська, М Кларін, Н Лавриненко, В Лапчинська, Л Латун, Є Лисова, О Локшина, З Малькова, Б Мельниченко, Ю Пассов, Л Пуховська, В Сафонова, І Тараненко, Л Торжник, Л Хведченя та ін.).

Предметом уваги українських компаративістів протягом останніх років стали проблеми європейської інтеграції в освітній сфері, включення України в Болонський процес, розвиток педагогічної та професійної освіти в різних країнах, міжнародний досвід стандартизації освіти, проблеми гуманізації освіти тощо.

З кожним роком посилюється увага українських, російських, білоруських дослідників до проблем філософії педагогічної освіти (В Андрущенко, С Гессен, І Зязюн, В Кремень, В Лутай та ін.), професійної підготовки й становлення майбутнього педагога (Л Ахмедзянова, В Бондар, О Дубасенюк, А Капська, О Киричук, В Кузь, Н Кузьміна, О Мороз, Л Нечепоренко, Д Ніколенко, Н Ничкало, О Савченко, В Сагада, В Сластьонін, О Тхоржевський, М Шкіль, А Щербаков, М Ярмаченко та ін), синергетичного та акмеологічного підходів (В Бранський, Т Григор’єва, Г Данилова, Л Зоріна, О Князєва, С Курдюмов, М Ноулз, Л Орбан-Лембрик, С Пальчевський, С Пожарський, І Пригожин та ін.).

Ефективність педагогічної діяльності з позицій системного, комплексного, суб’єктного, гуманістичного підходів аналізували А Алексюк, Б Ананьєв, В Безпалько, І Бех, Н Гузій, С Єлканов, М Звєрєв, Г Кирилова, О Кочетов, Н Кузьміна, І Лернер, М Махмутов, В Семиченко, М Скаткін, Т Шамова, О Штурмак та ін

Теоретико-методологічні та історико-педагогічні аспекти розвитку педагогічної освіти в Україні ґрунтовно розглянуто в роботах А Алексюка, Л Вовк, О Глузмана, Н Дем’яненко, М Євтуха, І Зайченка, С Золотухіної, В Курила, В Лугового, В Майбороди, Є Мединського, С Сірополка, О Сухомлинської, М Ярмаченка та ін

Важливу роль у розробці основ теорії педагогічної майстерності відіграли праці психологів і педагогів: Ю Азарова, Л Виготського, Ф Гоноболіна, І Зязюна, О Костюка, О Леонтьєва, Б Мітюрова, О Мороза, В Моляко, С Рубінштейна, Л Рувінського, О Рудницької, В Теплова та ін Проблемам формування творчої особистості присвячено роботи В Арєєва, І Беха, Д Богоявленської, С Моляко, С Сисоєвої, Я Пономарьова, М Поташніка та ін.

Зауважимо, що аналіз української, російської, білоруської психолого-педагогічної літератури свідчить про спільні проблеми й завдання вищої педагогічної освіти, аналогічність у методологічних підходах і виявлення інтересу та активізацію пошуків науковців щодо дослідження професіоналізму, творчої педагогічної діяльності, виявлення рівнів продуктивності педагогічної діяльності, шляхів удосконалення професійної підготовки, її якості тощо У Росії з кінця 80-х – на початку 90-х років XX століття, а потім і в Білорусі з’являються дослідження з акмеології – науки, яка вивчає закономірності й феномени розвитку людини на ступені її зрілості й особливо при досягненні найбільш високого рівня в цьому розвитку Монографічні роботи з різних проблем акмеології опублікували О Анісімов, Є Богданов, О Бодальов, Н Вишнякова, А Гусєв, А Деркач, В Зазикін, А Кириченко, Н Кує, Н Конюхов, Н Корнієнко, Н Кузьміна, М Кухарєв, Л Лаптєв, А Маркова, В Михайловський, А Огнєв, С Пальчевський, В Петрусинський, А Реан, І Семенов, В Решетько, М Сікач, А Ситніков, С Степанов, Ю Синягін і багато інших.

Пріоритет у теоретичній розробці та практичному впровадженні акмеологічних ідей за загальним визнанням належить Росії У різних ВНЗ Російської Федерації було організовано кафедри й лабораторії акмеології Через аспірантуру й докторантуру розпочато підготовку кадрів вищої кваліфікації за спеціальністю 19.00.13 – психологія розвитку, акмеологія У вищих навчальних закладах Москви, Санкт-Петербурга, Тули, Калуги, Нижнього Новгорода й інших міст було організовано дисертаційні ради з цієї спеціальності У 1991 р створено й офіційно зареєстровано Міжнародну академію акмеологічних наук (МААН) із штаб-квартирою в Санкт-Петербурзі й відділеннями в Москві, великих регіонах Росії й за рубежем З 1994 р видається теоретичний журнал „Акмеологія”, а з 1997 р – журнал „Питання акмеології” Регулярно проводяться наукові конференції й симпозіуми з акмеології У Москві створено Міжнародний акмеологічний інститут – перший навчальний заклад для підготовки спеціалістів-акмеологів вищої кваліфікації.

У Білорусі також помітно посилюється увага до акмеологічної науки: створено кафедри акмеології в Гродненському державному університеті, Гродненському обласному інституті післядипломної освіти, Мінському Республіканському інституті вищої школи Академія управління при Президенті Республіки Білорусь і академія післядипломної освіти оголосили з 2000 р прийом в аспірантуру й докторантуру за цією спеціальністю.

Вітчизняна система вищої педагогічної освіти у своєму динамічному розвитку зробила суттєвий крок щодо перетворення студента з об’єкта в суб’єкт, установлення суб’єкт-суб’єктних відносин у навчально-виховному процесі Разом з тим, на жаль, студент залишається суб’єктом учіння, а не суб’єктом майбутньої професійної діяльності Це означає, що сучасна система вищої педагогічної освіти стала більш демократичною, але не виводить студента на рівень професійної зрілості.

З акмеологічного погляду професійна зрілість – масштабна категорія, яка передбачає розвиток морально-етичних якостей, гуманістичної спрямованості особистості, нормативності поведінки й відносин Зріла особистість вирізняється високою відповідальністю, турботою про інших людей, соціальною активністю, характеризується гуманістичною спрямованістю, а не лише високими професійними досягненнями й ефективною самореалізацією Саме тому в акмеологічному розумінні ступінь зрілості, а тим більше вершина зрілості – акме – розглядається як багатомірна характеристика стану дорослої людини Вона дозволяє всебічно вивчати закономірності розвитку людини як індивіда (складного живого організму), особистості (ядром якої є ставлення людини до різних сторін дійсності) і суб’єкта діяльності (перш за все, як професіонала), спроможного досягти в професійному розвитку найбільш високого рівня.

Ґрунтуючись на аналізі наукової літератури, ми визначаємо акмеологічний підхід як базисне узагальнююче поняття акмеології, що акумулює сукупність принципів, методів, прийомів, засобів організації й побудови теоретичної та практичної діяльності, орієнтованих на прогноз якісного результату в підготовці педагога, високий рівень продуктивності й професійної зрілості.

Таким чином, аналіз теоретичного доробку українських, російських, білоруських науковців, стану педагогічної теорії й практики, нових вимог до професійної підготовки педагогів дав змогу виявити ряд суперечностей між:

• потребою суспільства в ефективній системі педагогічної освіти, спроможній забезпечити високий рівень професійної зрілості педагогів, та реальними її можливостями;

• цілісністю суб’єкта на ступені зрілості, коли його індивідуальні, особистісні й суб’єктно-діяльнісні характеристики вивчаються в усіх взаємозв’язках, та відокремленням їх у теорії й практиці вищої педагогічної освіти;

• потребою суспільства у висококваліфікованих педагогах, здатних здійснювати навчання й виховання на акмеологічних засадах, та відсутністю необхідного для цього науково-методичного забезпечення;

• наявністю ефективного досвіду впровадження акмеологічного підходу в педагогічну освіту пострадянських країн, зокрема Росії та Білорусі, та недостатнім його аналізом та осмисленням у порівняльному плані в Україні.

Необхідність розв’язання виявлених суперечностей дозволяє сформулювати проблему обраного дослідження, яка полягає в необхідності вивчення теоретико-методологічних засад розвитку акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі, а також у визначенні теоретичної моделі продуктивної педагогічної діяльності Принципи акмеології успішно використовуються в системі підготовки вчителів Білорусії та Російської Федерації Ураховуючи, що вітчизняна педагогічна освіта має спільні риси з білоруською та російською, зіставлювана з ними за тенденціями розвитку, є необхідність і можливість порівняльного аналізу теоретичних і практичних аспектів підготовки вчителів у цих країнах на сучасному етапі в контексті акмеологічного підходу Це дозволить оптимізувати і якісно вдосконалити педагогічну освіту в Україні, націлити її на забезпечення високого рівня професіоналізму майбутнього вчителя З огляду на вищезазначене й було визначено тему дисертаційного дослідження: „Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Білорусі, Росії (порівняльний аналіз)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка як складова частина комплексної наукової теми „Управління якістю освітньої діяльності у вищому навчальному закладі” (державний реєстраційний номер 0107U000968)