74152 (Мовний світ прозаїків українського зарубіжжя)

2016-08-01СтудИзба

Описание файла

Документ из архива "Мовний світ прозаїків українського зарубіжжя", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "зарубежная литература" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "литература : зарубежная" в общих файлах.

Онлайн просмотр документа "74152"

Текст из документа "74152"

План

1. Мовний світ прозаїків українського зарубіжжя

  1. Словесно-художні образи у творчості О.Гай-Головка, Ольги Мак, С.Риндика, Л.Мосендза, С. Кузьменко

  2. Свобода творчості і художній текст



1. Мовний світ прозаїків українського зарубіжжя

Свого часу Олесь Гончар писав: «А мова й історія — це ж єдине ціле, один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ торкнутися запашистим євшан-зіллям рідного слова!».

Українські письменники зробили вирішальний внесок у спробу нашої незалежності. Саме при Спілці письменників України був створений Народний рух України, Товариство української мови (очолив Дмитро Павличко, а згодом - Павло Мовчан). Письменники є носіями національної культури, духовності.

Кожен митець має свою творчу лабораторію, пам'ятає, що правильне вживання на письмі того чи іншого слова – то ознака культури, яскравого, виразного мислення. Слова ж у тексті не хочуть бути однаковими, тому й сполучаються в речення для найточнішого втілення думки. Письменник має шукати дзвінкоголосе, вічно живе слово.

У мові всебічно відбивається ментальність нації, специфічне світосприйняття, світобачення людей, особливості індивідуальної психології. Іншими словами, у національній мові віддзеркалюється душа народу.

Аналіз останніх джерел і досліджень проблеми засвідчує, що мова творів письменників українського зарубіжжя знайшла відображення у працях І.Огієнка, Д.Нитченка, П.Одарченка, С.Караванського, Анатоля Юриняка, Я.Рудницького та інших, які здебільшого подавали позитивні приклади, а якщо й критикували того чи іншого автора, то надто делікатно, не порушуючи проблеми ідіолекту та ідіолексики, не заглиблювались у контекст.

На разі ми поставили перед собою мету дослідити мову прозових творів письменників українського зарубіжжя. Ідіолект розглядаємо як індивідуальну мову; ідіолексика ж - це світосприйняття дійсності. Як же письменники особисто розуміють лексику, як ставляться до новотворів, термінів та їх інтерпретують у тексті спробуємо розглянути на конкретних прикладах.

У процесі прочитання текстів переконуємося в тому, що майстерність прозаїка полягає в його умінні віднайти, наприклад, в семантиці такий компонент відповідної назви кольору, котрий акцентував би увагу реципієнта на несподіваності асоціацій, поєднанні різнопланових понять, водночас нейтралізуючи семантику кольору, щоб колір став джерелом появи виразного емоційно-оцінного змісту кольороназви, як, скажімо, новела Василя Дацея «Синя фантазія». Кольороназва інтригує читача, і він від початку до розв’язки твору шукає відповідь, чому автор фантазію назвав синьою. Проза українського зарубіжжя ХХ століття активно послуговується стилістичним прийомом нейтралізації семантики кольору у називанні предметів, явищ задля створення конкретно-чуттєвих образів, саме такі назви вживаються у метафоричному, переносному розумінні. І поряд з цим, як свідчать приклади, ми бачимо, як той чи інший письменник уміє використовувати слова в їх прямому значенні для створення конкретно-чуттєвих образів, але прикметники на позначення кольору вживають так, що усталена, відома риса виокремлюється оновленим контекстом, наприклад, у романі В.Винниченка «Слово за тобою, Сталіне!» (Нью-Йорк, 1971): «…з таким же золотавим, як спіла пшениця, волоссям» (с.91); «сонце зачервонило білу стіну» (с.330). Відприкметникове дієслово водночас вказує і на колір, і на дію; поєднання червоного й білого кольорів розкриває різку зміну настрою ліричного героя Іваненка, який потрапив у лікарню.

Не тільки кольорова гама відбиває світ словесної символіки в художньому тексті. Наприклад, образно-символічного значення набувають назви небесних світил, астральними є зорі, сонце, місяць; біблійні слова-символи ангел, сатана, Христос, Іуда; явищ природи – дощ, вітер, гроза, блискавка, веселка, хмари; птахи-символи – зозуля, сокіл, голубка, орел; предметів – хата і хатні речі; абстрактні поняття – щастя-доля, недоля, погляд, мрія, фантазія тощо. Через систему символів, образного порівняння в одних випадках може створюватися картина горя, нещастя, смутку, а в інших через передачу опосередкованих ознак предметів чи осіб символічно складеться картина щастя, радості, достатку. На конкретних прикладах повісті В.Дацея «Шиємо (з) власного» (Братислава, 2002), яка була написана автором наприкінці ХХ століття. Сам письменник у листі від 19 лютого 2007 року до автора цієї праці уточнює: «Твори, які я видав і видаю в цьому столітті можна віднести до ХХ ст., бо вони були написані тоді, а декотрі були й опубліковані в минулому столітті». Отже, простежимо за словесним символом у тексті. Функціонування слова-символу в художньому мовленні несе прозорий відбиток його образно-смислового значення як певної ідеї, абстракції, що знаходить реалізацію в рамках прозової структури. В системі художнього світу відбуваються процеси взаємодії слова символу із змістовою організацією твору, що зумовлено природою поняття-символу. Слова-ідеї, як правило, в прозовому творі розширюють контекст, його розуміння, сприйняття і позатекстовими рамками до загальносуспільного, загальногуманного масштабу. Показовими в цьому плані є окремі сакральні символи: собор, Ісус Христос, душа, ангел.

Компоненти слів-символів, символів-порівняння входять до складу багатьох фразеологізмів, стійких словосполучень для підсилення мовного колориту, національного характеру, позитивних чи негативних рис людської вдачі. В.Дацей вживає такі образи-символи у фраземах (в дужках зазначаємо сторінки книжки): глухий кут (39) – безвихідь; із золотими руками (61) – працьовитий, тямущий, обізнаний у своїй справі; сидів, як мокра курка (85) – покірний, смиренний, ошелешений; відіб’є нюх, як перець (65) – неприємний, відразний; побігли мурашки (65) – стривоженість душі, неприємність, острах; зажене за грати (65) – неволя; відкусити язика (67) – замовчати, не говорити те, що не личить; клин клином (73) – однаковісінькою мірою щось вчинити; ходити по лезу ножа (74) – відчувати небезпеку, перебувати на грані небезпеки; розмотувати клубок (83) – викривати приховане, нез’ясоване; он, де ви воркуєте (85) – мило розмовляти; піднятися на один-два щаблі по суспільній драбині (84) – кар’єрний зріст, підвищення по службі; дурна, як пень (91) – нерозважлива, нетямуща; гори переносити (93) – бути надзвичайно сильним, надзвичайно працьовитим, стійко переносити труднощі. Як бачимо, словесний символ в художньому, прозовому тексті має полісемантичний ряд. Кожне слово дешифрується в контекстуальному прочитанні. Скажімо, у фраземі «гори переносити» підсилення несе дієслово, яке вказує на певні перешкоди, що гідно долаються людиною. Однак слово-образ гора має архетипне, релігійне значення: на висоті відбувалися жертвоприношення, жили боги Олімпу – почесне місце перебування. Узагальнений образ землі, країни передає гора (наприклад, Арарат), гора вказує на приналежність до певної етнічної групи (вірменська нація). Підйом на гору – подолання труднощів – виступає синонімом «гори переносити».

Ми зазначили вище, що слова і словосполучення повинні якнайточніше передавати думку. Перечитавши чимало творів різних письменників українського зарубіжжя, бачимо, що не кожен з них, на жаль, дбає про красу слова, про стилістичну і синтаксичну будову речення. Майже всі літератори й досі послуговуються харківським правописом, часто вдаються до вживання іншомовної лексики.

Скажімо, у назві книги "Нарис компаративної метрики" (Мюнхен, 1985) Ігор Качуровський легко міг би замінити латинське слово на власне українське: порівняльної метрики. Знаходимо у праці вченого й інші терміни, не суголосні сучасному правопису: "під час моїх викладів на літніх семестрах"(с. 9), "силяботонічна система" (с. 10), "варіянти" (с. 44), "багрянцем осени" (с. 44), "евентуальні (себто випадкові - В.М.) спекуляції щодо цього питання" (с. 83), "керує оркестрою" (с. 21), "приготовляє нову збірку сатир" (с. 98), "пише новелі" (с. 275).

Невластиві сучасній українській мові словосполучення знаходимо й у книзі Докії Гуменної "Жадоба" (Нью-Йорк, 1959). Деякі "новотвори" викликають у читача легку іронію, наводять на кумедні роздуми. Ось кілька прикладів: "Бажання любити мріло в ній" (с. 195), "вона вибухла голосним риданням" (с. 209), "він любить подрочити Катрю" (с. 180). Ось до чого призводить нехтування культурою мови, правилами стилістичного синтаксису, морфології. Письменниця не особливо задумується над тим, чи доречно вживати у реченні подібні фрази.

У книзі спогадів Паші Ємець "Дорогою терпіння" (Лос-Анджелес, 1998) чоловік "перехрестився на собор" (с. 35). Письменниця не засвоїла формули звертання, а тому пише: "Князь, ви мене любите" (с. 43), "сестра, ви бачили північне сяйво" (с. 42). При відмінюванні імен допускається огріхів, бо "Раїса Ізраїлевна договорилась" (у значенні домовилась - В.М.; с 35). Трапляються речення, де зайві прийменникові та займенникові конструкції, порушено правила милозвучності, недоречні повтори, вживання російських слів. "Я старалася залишатися сама собою, вірила в добро, а підкріплення своїм духовним силам завжди знаходила в чудовій природі - в деревах, в квітах, в небесах, навіть в безмежних сибірських снігах" (с. 54); "за висловом одного врача" (с. 49); "а наш доктор одружився" (с. 43); "мимо діжурної кімнати" (с. 41); "поговори з главврачом" (с. 28); "він саджав за стіл певну кількість людей" (с. 31).

Подібні мовні помилки знову ж таки притаманні ідіолекту Докії Гуменної у книзі нарисів "Багато неба" (Нью-Йорк, 1954). Вона принципово послуговується харківським правописом, але прикметник "чехо-словацький" розділяє дефісом; рясніють фрази "плян", "кляса", "централя" (с. 90, 106), "репатріяція" (с. 23) тощо. Невластиво сучасним мовним нормам вжито у тексті слова "нумер" (с. 221), "гігантичні" (там само), "вражіння" (с. 35), "ріжниця" (с. 47), "ввечорі" (с. 44). Нехтує письменниця й засобами милозвучності "В Детройті" (с. 35), "я зазирала в вічі" (с. 218), "входили з спущеними очима" (с. 233). Трапляються порушення засобів стилістики, синтаксису як ось: "Різні готелі можуть переночувати чотири тисячі одвідувачів" (с. 216).

Сучасна тональність слова Емми Андієвської в романі «Герострати» (Мюнхен, 1971) відбиває час і людину в ньому: «Ну ж і авто! – збирач автографів очевидячки знову корегував свою думку про мене» (с.292), «Якщо ви дасте мені зараз авто…» (с.293). У реченнях ми прочитуємо коротке, відрубне авто (від повного складеного іменника – композит іншомовного походження: грецьке авто + латинське мобіль = автомобіль). Думку й почуття, волю людини до існування у просторі передає письменниця короткою формою дієслова на позначення швидкості. Воно у тексті не вмотивоване, бо відповідає усіченому «живіть», наприклад «Жжіть! Тут жжіть і тут жжіть» (с.318); у скороченій формі називає страуса: «Струсь гнав на трамвай» (с.304), якщо таку номінацію вважати авторським неологізмом. З порушенням мовних норм вживає письменниця відрубну фразу «наші авта» (с.306), «ключ від авта» (с.339), тому що композит (складне слово, яке включає два кореня) не можна розривати, адже дослівно з грецької авто означає сам, «а в складних словах відповідає поняттям «само» (с.13). Тому доречнішим було б вжити «наші автомашини», «ключ від автомобіля». Адже письменниця, як бачимо, не застосувала до «збирача автографів» щось на зразок «збирач авт», бо відчувала в цьому порушення морфологічної норми. До речі, усічену фразу «авто» (авта, авт) вживають у своїх творах майже всі письменники українського зарубіжжя. Юрій Косач, скажімо, також вдається до морфологічної видозміни слова «д’горі», але воно в контексті прочитується як прислівник «догори»: «пилюгою вулиць, що пнялись д’горі». І в поезії П.Тичини, наприклад, натрапляємо на усічену форму слова: «Всіх панів до ‘дної ями». Але таке слововживання в художньому тексті характеризує стиль письменника, відтворює слово з несподіваного боку.

Вчитуючись у тексти Е.Андієвської, хочеться зауважити, що й вона також часто зраджує почуття міри при доборі виражальних засобів мови, зокрема розмовної лексики, що має пейоративне забарвлення. Аперцепційне, усвідомлене сприймання деяких ідіолектів контекстуально несе спотворення їхнього первинного значення; інколи знижені слова зовсім не пасують до описуваної ситуації, наприклад: «звідки такі роз’юшені почуття проти людини» (с.35), «публіка затупотіла, відплескуючи собі руки», «після виступу обох промовців якийсь зовсім молодий суддя, якого хтось біля мене одразу ж облаяв вискочнем і приїжджим, устиг чи то попросити, чи просто урвати собі слово» (с.280), «у вуха вдарив вереск баби-квітарки», «трамвай, у який ми майже втелющилися, нагло загальмував» (с.306) «і, зауваживши, що крамниця має рудименти (з лат. – початок, перша ступінь; перенос. – пережитки явища, що зникли – В.М.) кількох східців, ніби щоб остаточно переконати мене, мовляв, це і є саме той прохід до базару» (с.341), «поторкав його Козютко-Млодютко…коли ви вже скінчите приватні порахунки» (с.83), «я остаточно настроївся йти», «Я лишився, і тепер цього вже ніщо не направить» (у значенні виправити, поправити ситуацію – В.М; с.151), «бо це ж незміренна радість дірватися до слухача й глядача!» (с.165), «дійсність здається неймовірнішою від вигадки лише тому, що вона триває майже поруч у якомусь додатковому плані, що нагло відбруньковувався від знаного і щоденного» (с.352), «тоді розповідж про мого відвідувача» (с.366), «а він не розтуляє рота, хоч тепер, коли мене опав цей сумнів, він зайшовся кашлем і схопився за груди» (с.431), «аж поки на його місці залишився лише судовий окличник, котрий виголосив довге казання» (с.287). Недоречно вжито авторський прикметник-неологізм на позначення годинника: «Він просто монструозний (потворний – В.М.), де ж би я купував такий годинник» (с.371). У жодному словнику немає пояснення такому прикметникові. Прихильність почуває письменниця до народнопоетичного слова «заки», розмовного «роба», хоч в контексті ці значення гідно представляли б синоніми доки, поки, до того часу, як; робоча форма, змінний одяг, одяг на повсякдень, халат, мантія: «публіка вже на повний рот вітала власника пральні, який розповідав, як до нього, ще заки стати відомими, кінозірки носили прати білизну» (с.284), «один із суддів, що нападали, схопивши в руки поли своєї роби (правильніше – свою робу – В.М.), аби вони не матлялися, як чорні брами» (с.286). Оминає прозаїк цілком нормативне слово «бородань» (розмовне бородай), часто вживаючи російськомовне на позначення людини з бородою тільки «бородач» (с.367). Не відповідає морфологічним нормам сучасної української літературної мови іменник чоловічого роду другої відміни прогноз, який у тексті письменниця перетворює на іменник жіночого роду: «Однак і дурню ясно: самі вже ідеї моєї прогнози»; «Адже твоя «прогноза» моїй і в підметки не годиться» (с.82). З порушенням норм створено прикметник «фосфоричні очі кота» (с.356). Подібний приклад стосується й прийменникової конструкції: «Зо шматка хліба далебі меценатствую» (с.83), тоді коли контекст вимагає застосування складеного прийменника «із-за». Не у властивій формі письменниця застосовує порівняння: «Він один з тих, які вважають: гроші – це забобон і вандалізм» (с.164), адже останнє латинське слово вживається на позначення безглуздого знищення культурних і матеріальних цінностей, а отже в названому контексті є зайвим, нісенітницею. Чомусь письменниця не вживає синоніми до називання бруківки (асфальтівка, заасфальтована дорога, дорога з твердим покриттям), часто вдаючись тільки до однієї назви – брук: «Кошики з квітами гепнули об брук» (с.305), «публіку кинуто…на брук» (с.306). Не прикрашає художній текст зайва повнота висловлювання, тавтологія: «ніби мова мовиться про когось стороннього» (с.322), «аж я на мить завагався, чи я дійсно не бовкнув чогось іншого, і почав вибачатися, запевняючи, що я нічого страшного чи ганебного не жадав, просто я мушу геть» (с.323). Аналізуючи речення, можемо констатувати, що Е.Андієвська не творить свіжі терміни, нестерті образи, а вживає слова з порушенням норм сучасної української літературної мови, з цієї причини, з причини створення окремих мертвих слів знижується як загальний рівень мовної культури художнього тексту, так й образно-словесне пізнання соціо-культурного буття.

На конкретних прикладах бачимо, що згадані літератори не особливо дбали про високу художньо-мовну творчість та граничну точність у доборі слів. Наведені приклади з ідіолексики – це не новотвори, а спотворення мови. Бо не можна, скажімо, віднести до зразків фрази і словосполучення, які використала у мемуарах Наталя Пилипенко "Життя в театрі" (Нью-Йорк, 1968), а саме: "в зударі", "виконуючи ролю”, "заповнив залю", "у заголовній ролі" тощо. Таку стереотипну мовну поведінку літераторів не слід трактувати й народнорозмовною, як і "галицько-діаспорним" діалектом на полтавський еталон, бо ж усі згадані вище письменники народилися, виховувалися, навчалися саме у Наддніпрянській Україні. Феномен такої індивідуальної мови полягає не стільки у безграмотності того чи іншого автора, як у безвідповідальному підході до вибору слова, що визначається суб'єктивізмом висловлювання, мірою мовного чуття.

Не прикрашають рідну мову словотвори Степана Риндика (збірка оповідань "Пригоди і люди" - Чикаго, 1960), як ось: "скрившись за переліском" (с. 31), "скомпрометувати чоловіка" (с. 32), "супруга Кучменка" (с. 85), "віддалення швидко зменшувалось" (с. 340), "дуже розлостився" (с. 393) тощо.

Свежие статьи
Популярно сейчас
А знаете ли Вы, что из года в год задания практически не меняются? Математика, преподаваемая в учебных заведениях, никак не менялась минимум 30 лет. Найдите нужный учебный материал на СтудИзбе!
Ответы на популярные вопросы
Да! Наши авторы собирают и выкладывают те работы, которые сдаются в Вашем учебном заведении ежегодно и уже проверены преподавателями.
Да! У нас любой человек может выложить любую учебную работу и зарабатывать на её продажах! Но каждый учебный материал публикуется только после тщательной проверки администрацией.
Вернём деньги! А если быть более точными, то автору даётся немного времени на исправление, а если не исправит или выйдет время, то вернём деньги в полном объёме!
Да! На равне с готовыми студенческими работами у нас продаются услуги. Цены на услуги видны сразу, то есть Вам нужно только указать параметры и сразу можно оплачивать.
Отзывы студентов
Ставлю 10/10
Все нравится, очень удобный сайт, помогает в учебе. Кроме этого, можно заработать самому, выставляя готовые учебные материалы на продажу здесь. Рейтинги и отзывы на преподавателей очень помогают сориентироваться в начале нового семестра. Спасибо за такую функцию. Ставлю максимальную оценку.
Лучшая платформа для успешной сдачи сессии
Познакомился со СтудИзбой благодаря своему другу, очень нравится интерфейс, количество доступных файлов, цена, в общем, все прекрасно. Даже сам продаю какие-то свои работы.
Студизба ван лав ❤
Очень офигенный сайт для студентов. Много полезных учебных материалов. Пользуюсь студизбой с октября 2021 года. Серьёзных нареканий нет. Хотелось бы, что бы ввели подписочную модель и сделали материалы дешевле 300 рублей в рамках подписки бесплатными.
Отличный сайт
Лично меня всё устраивает - и покупка, и продажа; и цены, и возможность предпросмотра куска файла, и обилие бесплатных файлов (в подборках по авторам, читай, ВУЗам и факультетам). Есть определённые баги, но всё решаемо, да и администраторы реагируют в течение суток.
Маленький отзыв о большом помощнике!
Студизба спасает в те моменты, когда сроки горят, а работ накопилось достаточно. Довольно удобный сайт с простой навигацией и огромным количеством материалов.
Студ. Изба как крупнейший сборник работ для студентов
Тут дофига бывает всего полезного. Печально, что бывают предметы по которым даже одного бесплатного решения нет, но это скорее вопрос к студентам. В остальном всё здорово.
Спасательный островок
Если уже не успеваешь разобраться или застрял на каком-то задание поможет тебе быстро и недорого решить твою проблему.
Всё и так отлично
Всё очень удобно. Особенно круто, что есть система бонусов и можно выводить остатки денег. Очень много качественных бесплатных файлов.
Отзыв о системе "Студизба"
Отличная платформа для распространения работ, востребованных студентами. Хорошо налаженная и качественная работа сайта, огромная база заданий и аудитория.
Отличный помощник
Отличный сайт с кучей полезных файлов, позволяющий найти много методичек / учебников / отзывов о вузах и преподователях.
Отлично помогает студентам в любой момент для решения трудных и незамедлительных задач
Хотелось бы больше конкретной информации о преподавателях. А так в принципе хороший сайт, всегда им пользуюсь и ни разу не было желания прекратить. Хороший сайт для помощи студентам, удобный и приятный интерфейс. Из недостатков можно выделить только отсутствия небольшого количества файлов.
Спасибо за шикарный сайт
Великолепный сайт на котором студент за не большие деньги может найти помощь с дз, проектами курсовыми, лабораторными, а также узнать отзывы на преподавателей и бесплатно скачать пособия.
Популярные преподаватели
Добавляйте материалы
и зарабатывайте!
Продажи идут автоматически
5167
Авторов
на СтудИзбе
437
Средний доход
с одного платного файла
Обучение Подробнее