143026 (Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "социология" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "социология" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "143026"
Текст 2 страницы из документа "143026"
1.3 Наркоманія в контексті соціальних процесів
Наркоманію можна розглянути як соціально-інфекційне захворювання, поширення якого відбувається всередині соціальних груп. Саме тому неможливо «ізолювати» існування наркомана в середовищі - рано чи пізно довкола нього формується група, що втягується в сферу споживання наркотиків, створюючи свою культуру, альтернативну традиційній. Інакше кажучи, наркоманія - це хвороба, що породжує свою субкультуру.
Наркокультура має свою внутрішню логіку й організацію. У ній легко виявляються деякі динамічні й функціональні аспекти. Оскільки мета й результат наркокультури перебувають у непримиренному протиріччі, тому вона (наркокультура) реалізується в постійному подоланні моральних і правових обмежень за допомогою ліквідації всіх традиційних людських цінностей.
Потреба людини в подоланні обмежень, знятті заборон, звільненні почуттів, що задовольняється в умовах наркокультури є універсальним засобом (соціального, чуттєвого й синхронного підкріплення), й може бути осмислена в рамках наркоманії як механізм формування психологічної залежності.
Знаючи особливості взаємодії наркоманів один з одним у соціумі, проаналізувавши існуючі закони й принципи існування груп наркоманів, можна визначити наступні відмітні риси наркокультури.
1. Злитість (нерозчленованість) змістовних й операційних значень.
У наркокультурі речення будуються, як правило, безособові. Більшість суджень мають найчастіше форму дієслів, а суб'єкт висловлювання (підмет) у реченнях не позначається .
2. Іншомовність та зашифрованість.
Слова, які використовуються при побудові фраз, текстів і навіть діалогів у середовищі «присвяченому» наркокультурі, не мають ніякого відношення до своїх первинних значень.
3. Пряма протилежність значень і дій.
Протилежність спочатку виявляється в тому, що з лексики підлітка, що ввійшов у наркокультуру, поступово зникають висловлення особистісного характеру, висловлення від першої особи однини.
4. Релігійно-філософські твердження.
У висловленнях підлітків, що вживають наркотики, часто присутні ригідні когнітивні конструкції,які наповнені позбавленням змісту (поза контекстом) релігійно-філософськими твердженнями. Твердження, взяті з різних літературних джерел, виконують скоріше агітаційно-ідеологічну роль і призначені переважно для тих, хто випробовує інтелектуальні сумніви в пропонованих діях, пов'язаних з вживанням наркотиків. Тут легко виявити й буддиську відмову від всіх бажань, і християнське всепрощення як необхідність вживання наркотиків як умови для життя в середовищі, побудованого на тотальній брехні, і нехтуванні по відношенню до земних благ, і обіцяну всіма релігіями вічність, і загальну комуністичну рівність.
Як зовнішні атрибути рекламно-спонукального характеру наркокультури (для початківців) виступає міфологічна еклектика двох самостійних субкультурних утворень. Перше можна назвати елітарною(богемною) субкультурою, носіями якої є артисти, художники, зірки естради, люди мистецтва, а також меценати й спонсори. Друге можна назвати кримінальною субкультурою, носіями якої є люди, що живуть «по поняттях», злодії, бандити, кримінальні авторитети, шахраї, що були засуджені, злочинні угруповання. Як в елітарної, так й у кримінальній субкультурі припустиме вживання наркотиків, однак, воно (вживання) не є самокоштовним і стрижневим, як у наркокультурі. Більше того, кожна із двох названих субкультур має чітко виражену спрямованість й аж ніяк не аморфну систему цінностей. Наявність правил і цінностей зумовлює існування санкцій за їхнє порушення або покарання. [12,-126 с.]
Таким чином, існують механізми (економічного, морального, психологічного характеру), що стримують непомірне вживання наркотичних речовин, як в елітарної, так й у кримінальній субкультурі.
У названих субкультурах складається ієрархія, що зумовлює співпідпорядкованість всіх її членів, а значить і конкуренцію між ними. У наркоманській субкультурі лідери можуть виникати лише ситуативно, тільки для одержання дози, оскільки ієрархії як такої не існує.
Ще більш сувора ситуація із вживанням наркотиків у кримінальному світі. Авторитети, кримінальні ієрархи втрачають довіру своєї системи у випадку зловживання наркотиками. Наркотики вживати не заборонено, але ставати залежним не дозволено нікому з лідерів. У кримінальному світі наркотики є скоріше основою бізнесу, джерелом фінансового благополуччя ніж сенсом життя окремих членів або групи в цілому. У злочинному середовищі наркомани, як правило, не можуть займати важливих «постів» з міркувань безпеки й стійкості системи.
Узагальнюючи викладене, можна говорити про особливі відмінності наркокультури від інших субкультурних явищ: відсутність ієрархії, недіалогічність наркокультури, однодумність її членів, відсутність довіри у взаєминах, демонстративне псевдоелітарне поводження в сполученні з універсальною злочинною спрямованістю. Високий ступінь наслідування говорить про маргінальність наркокультури, у якій залишається одна єдина цінність і правило - наркотик.
Для більш детального розуміння наркоманії варто розглянути її як явище багатоаспектне.
Економічний аспект наркотизму
Незаконний обіг наркотиків породжує колосальний за своїми масштабами тіньовий обіг коштів. Очевидно, що виявившись у тіні, ці гроші виходять з-під контролю держави й можуть використовуватися для збільшення потенціалу тіньової економіки й кримінального світу.
Держава витрачає на медичне обслуговування наркоманів значні кошти, використовуючи тим самим частину коштів, які необхідні для вирішення інших, не менше важливих, проблем охорони здоров'я. З іншого боку, витрати на оплату лікування наркомана в приватних наркологічних і реабілітаційних центрах настільки значні, що це неминуче приводить до зниження життєвого рівня їхніх сімей, що становлять значну частину населення.
Розвиток наркотичної залежності призводить до руйнування трудової мотивації й трудової поведінки в цілому. Таким чином, зі сфери матеріального й духовного виробництва відбувається постійний відтік робочої сили. Оскільки інтенсивне вживання психоактивних речовин практично несумісно ні з роботою, ні з навчанням, поширення наркоманії серед молоді має місце як до зниження загального інтелектуального потенціалу країни, так і до «збідніння» трудових ресурсів.
Державні засоби, які затрачуються на припинення незаконного обігу наркотиків в нашій країні, не дають відчутного результату.
У деяких країнах виробництво наркотиків є частиною загальної політики. У Бірмі, Лаосі, Кампучії прибуток від виробництва наркотиків становить значну частину національного продукту. У ряді таких країн, як Гватемала, Венесуелла, Колумбія, Афганістан, нелегальне виробництво наркотиків є потужним стимулом припливу капіталовкладень у місцеву економіку.
Демографічний аспект наркотизму.
У сферу незаконного систематичного споживання наркотиків втягуються переважно підлітки і юнаки. Співвідношення наркоманів чоловічої та жіночої статі становить приблизно 10:1. Формування наркотичної залежності призводить до руйнування й згасання сексуальних інстинктів. З іншого боку, смерть від передозувань і нещасних випадків, пов'язаних з наркоманією, приводить до наростання диспропорції в співвідношенні жінок і чоловіків. У результаті цих процесів уже найближчим часом відбудеться певне зниження народжуваності, збільшення кількості самотніх жінок і неповних сімей.
Серед наркоманів значний відсоток становлять діти з неповних сімей або сімей, що мають єдину дитину. Висока смертність серед наркоманів приводить до значного зростання числа «бездітних» та «безпритульних» старих, про яких комусь потрібно буде піклуватися.
Моральний аспект наркотизму.
У результаті систематичного вживання наркотиків відбувається стрімка девальвація особистості людини. Поступово в наркомана руйнується моральна основа регуляції поводження: воно стає спрямованим винятково на безпосереднє задоволення потреби в наркотиках. Ціна життя, закріплена традиційною мораллю, виявляються незначима, формується «наркоманська» система цінностей, що здобуває статус основи наркоманського способу життя.
Українська сім'я, виявилася нездатною захистити дитину від наркоманії. Це треба визнати, і факт такого визнання стане важливим внеском у соціальну психотерапію. Поки суспільство таке, що батьки соромляться своїх дітей більше, ніж люблять їх - діти будуть гинути.
Життя складне й суперечливе, але те, що для дорослого існує як протиріччя, для підлітка перетворюються в непереборну особистісну кризу, що породжує екзистенціальний розпач. Зберегти цілісність особистості завжди допомагала сім'я й традиційна культура. Сім'я сьогодні виявилася в глибокій кризі: батьки часто не можуть показати позитивний приклад своїм дітям. Традиційна культура стрімко деградує, що призводить до зміни міри людського в людині. У пошуках цілісності й самоідентичності підліток непомітно включається в орбіту наркоманської субкультури з її традиціями, фольклором, особливою мовою, системою цінностей, життєвих принципів, особливих відносин.
Політичний аспект наркотизму.
Із проблеми виключно медичної, наркоманія перетворилася в проблему загальнонаціонального масштабу, поступово здобуваючи статус загрози для безпеки країни. Масштабністю проблеми не могли не скористатися різні політичні партії й соціальні групи, використовуючи спекуляції на «наркотичні» теми для вирішення своїх проблем. У ситуації, коли проблемою молодіжного наркотизму змушені займатися різні міністерства й відомства, зниження рівня керівництва веде до зменшення координації їхніх дій, створює можливість для делегування відповідальності за власну некомпетентність в іншу професійну й відомчу сферу.
Міжнародний (міждержавний) аспект наркотизму.
За останній час захист своїх громадян від впливу наркотиків неодноразово ставала приводом для втручання у внутрішні справи, а іноді й у воєнні операцій США в латиноамериканських країнах.
З іншого боку, зони виробництва, канали поширення й регіони споживання наркотиків, як правило, рознесені в просторі й не вміщаються в кордони окремих держав. Поширення наркоманії приводить до глобалізації кримінальних структур. Кримінальні структури, що контролюють виробництво, поширення й збут наркотиків, виходять на рівень міжнародних синдикатів, здатних завдяки своїм фінансовим можливостям впливати на політику окремих країн або регіонів.
Наркотики й кошти, що надходять від їхнього продажу й поширення, стали серйозним джерелом фінансування підривних і терористичних організацій в усьому світі. [8,-54 с.]
1.4 Відношення підлітків та молоді до наркотиків
Молоде покоління, з якого, в основному, вербується армія наркоманів, не є однорідною масою в плані зацікавленості наркотиками й у плані думки про них. Можна навіть сказати, що погляди різних груп молоді на виправданість застосування наркотиків дуже різноманітні й часто протилежні. Тому можна умовно розділити молодих людей на п'ять груп:
1. Більша частина сучасної молоді не виявляє ніякої зацікавленості наркотиками, і не схвалює їхнього вживання.
2. Певна частина молоді, що цікавиться стилем життя молодих наркоманів, але не бажає жити так само, як вони, й приймати наркотики.
3. Третю групу становлять ті, хто емоційно ототожнює себе з наркоманами, і самі періодично приймають наркотики. Для більшості цих людей вживання наркотиків являє собою демонстрацію власної життєвої філософії, ніж ознаку непереборної потреби в наркотику.
4. Четверта група - це молоді люди, що ідентифікують себе з наркоманами з погляду зовнішності, поводження і відношення до наркотиків. Незважаючи на це, через короткочасний період вживання наркотиків або наявність особистих задатків, ці люди зберігають певну дистанцію стосовно наркотиків, і ніколи не піддаються їм повністю.
5. Відносну меншість становлять молоді люди, які зовсім втратили зв'язок із суспільством. Вони повністю піддані психічній і фізичній залежності й прийняли спосіб життя й риси характеру наркоманів.
На щастя, переважна більшість підлітків та молоді належить до першої й частково до другої групи. Четверту й п'яту групу становить екстремальна меншість, чиї життєві позиції й способи дій несуть відбиток психічних відхилень, а фізичне й психічне здоров'я перебуває в найбільшій небезпеці. [18,С. 34-42]
РОЗДІЛ ІІ ФАКТОРИ Й ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ПІДЛІТКОВОЇ НАРКОМАНІЇ
2.1 Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин
Дослідження вчених, присвячені підлітковій та молодіжній наркоманії, показали, що виділення конкретних причин наркотизації підлітків і старшокласників є неможливим. Докладний аналіз вітчизняної й зарубіжної наукової літератури із проблем наркоманії показав різноманіття точок зору й підходів до даного питання. Якщо узагальнити причини, що перераховуються авторами, вийде перелік, який не буде вичерпним.
-
Наслідування дорослих, специфіка соціалізації й пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері.
-
Стрес, сугестивність, цікавість, педагогічна занедбаність, наслідки травм.
-
Економічні причини, недосконалість законодавства, традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої).
-
Сімейні проблеми, спадковість, психопатології, неповна сім'я, деструктивна сім'я, ригідна сім'я й т.д.
-
Особливості характеру, такі як поступливість, почуття провини, нерішучість, сугестивність, тривожність і т.д.
-
Особистісні особливості, потреба у визнанні, пригніченість щиросердечних і сексуальних переживань, психологічний захист, стиль поведінки й мислення і т.д.
Узагальнення й класифікація всіх названих різними авторами причин на основі декількох підстав, одержали, у такий спосіб сукупність факторів, що перебувають у взаємодії один з одним.
Поширення наркоманії пов'язане з одночасним існуванням декількох груп факторів, кожен з яких, взятий окремо, не є визначальним. Фактори наркотизації потрібно розглядати в сукупності, умовно їх можна поділити на об'єктивні й суб'єктивні. Всередині об'єктивних причин виділяють макропричини й мікропричини. Суб'єктивні поділяються на індивідуально-біологічні, індивідуально-психологічні й особистісно-психологічні. [9,С.149-157]