143026 (691531), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Особистісно-орієнтований підхід, відповідно до якого дитина не буде курити або вживати інші психоактивн речовини по внутрішньособистісних мотивах.
Духовно - орієнтований підхід розуміє наркоманію як вираз кризи духовності в суспільстві. Ціль профілактики наркоманії - сформувати в підлітка моральну поведінку, систему цінностей, з якої наркотик був би виключений.
Представники дозвіллєвого(альтернативного) підходу вважають, що профілактика наркоманії полягає в розвитку альтернативної діяльності. Для цього необхідно розвивати такі соціальні програми, у яких підлітки могли б реалізовувати власні потреби в гострих відчуттях, прагнення до ризику, підвищену поведінкову активність.
Формування здорового способу життя. Основна ідея цього підходу - формування здорової особистості, яка має на меті здоровий життєвий стиль, що впливає не тільки на власне благополуччя, але й на сприятливій позитивній зміні середовища, соціальної й культурної ситуації.
Суть етно-культурного підходу полягає в тому, що наркоманія розглядається в контексті «кризи культури» й «кризи свідомості» на сучасному етапі культурно-історичного розвитку. Криза розуміється не як «тотальний занепад вимираючої цивілізації», а як сформована неузгодженість зовнішнього й внутрішнього середовища людини. [17, -207с.]
Кожний з підходів має свої можливості й обмеження. Ведучими профілактичних програм, як показує практика, є або педагоги, або соціологи, або лікарі, або навчені волонтери. Тому психологічні форми й методи роботи вони використовують тільки як допоміжні елементи.
Профілактика наркоманії повинна бути спрямована на сприяння у вирішенні протиріч, конфліктів дорослішання підлітків у період інтенсивного розвитку їхньої особистості.
З’ясовано, що для всіх наркоманів періоду дорослішання характерне переживання незадоволеності потреб у визнанні, у приналежності до значимої групи, у любові, повазі, що є для них першочергово-визначальними в даний момент. При цьому конкретний зміст потреб підлітком усвідомлюється недостатньо.
Первинна профілактика наркоманії – це створення певних умов для породження, підтримки і самовідтворення намагань. Намагання створюють умови для визнання підлітком себе як особистості, що виключає наркотики із засобів побудови своїх відносин із собою та світом. У цьому і є головна мета первинної профілактики. Плануючи первинну профілактику, важливо вирішити питання про те, що необхідно для того, щоб намагання «яке виникло одного разу», надалі «самовідтворювалося» й «самопідтримувалося».
На жаль, ні в сім'ї, ні в школі не вчать підлітка тому, як переборювати й вирішувати внутрішньоособистісні неузгодженості й протиріччя. Здоровий спосіб життя як панацея від всіх проблем у підлітковому віці актуально не залучається. Фізкультура й спорт, художня самодіяльність, цікаві екскурсії, книги, участь в олімпіадах, все, що прийнято називати зайнятістю підлітка, саме по собі не забезпечує йому психологічну стійкість до виникнення наркозалежності. Як показує практика, не забезпечують психологічний захист і харчові добавки, вітаміни, дієти. Навчання підлітків стратегіям поведінки, що переборює відносно життєво важливі проблеми орієнтується на когнітивні, раціональні «пригнічення» одних (негативних) спонукань іншими (позитивними з погляду вихователя). Однак результат такого навчання залишається для підлітка зовнішнім, не знаходить чуттєво-тілесного резонансу, а значить відчужується.
Отже, сприяючи підліткам у вирішенні їхніх завдань дорослішання, можна сформувати в них чуттєво-тілесну й індивідуально-психологічну стійкість до негативних залежностей. Вирішення завдань дорослішання – це узгодження суб'єктивних (не об'єктивних) протиріч, тілесно представлених в особистості. Конструктивний дозвіл цих протиріч переживається як відкриття в собі нових, надлишкових можливостей при зовнішній і внутрішній фіксації психічного стану суб'єкта «Я - МОЖУ!» переважаючого дефіцитний стан «Я -ХОЧУ» [2, с.213]
3.2 Профілактика наркоманії в сім'ї
Узагальнення результатів практики вітчизняних і зарубіжних фахівців, що працюють із проблемами хімічної залежності, показують, що сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії.
Для організації цілеспрямованої роботи з первинної профілактики наркоманії серед підлітків необхідно зрозуміти, які особливості сім'ї підвищують ризик наркотизації.
Вивчення історії хвороби, протоколів первинних бесід, біографій більше 15000 наркоманів показують, що практично у всіх випадках підліткової і юнацької наркоманії існує сімейне неблагополуччя в період, що передує наркотизації. У кожному з типів проблемних сімей, крім загальних рис, складаються й специфічні особливості відносин, які будуть надавати наркоманії підлітка особливий специфічний зміст.
Так, у деструктивних сім'ях наркотизація й пов'язана з нею поведінка направлена, насамперед, на заповнення недоліку емоційних контактів у сім'ї, або виступає як засіб відходу від тиску сімейних конфліктів. У наркоманській групі підліток знаходить те, що він намагався знайти в сім'ї. Міжособистісний конфлікт батьків є основою розвитку внутрішньособистісного конфлікту дитини. Якщо в сім'ї існує хронічний конфлікт між батьками, наркотики можуть виступати як засіб зняття напруженості в підлітка. Більше того, у таких сім'ях наркоманія підлітка може мати неусвідомлюваний батьками позитивний зміст, оскільки хронічний конфлікт між ними призводить до тієї або іншої форми так званого дозволу вживати наркотики.
В неповних сім'ях іноді має місце яскраво виражений демонстративний компонент. В неповних сім'ях факт наркотизації підлітка виявляється раніше, ніж у інших сім'ях. Це дає підставу припускати, що наркотик може використатися підлітком, як засіб сепарації й досягнення особистої незалежності. Однак це викликає зворотний ефект, що робить відносини між батьками та дитиною ще більш напруженими й болісними.
У ригідних сім'ях наркоманія підлітка може розглядатися як форма протесту проти системи відносин, що ігнорує його «дорослі» можливості, інтереси й потреби. У цьому випадку батьки зустрічаються з аргументом, проти якого вони безсилі.
У сім'ях, що розпалися, наркоманія підлітка може виконувати функцію ослаблення, і навіть подолання збереженої сімейною підструктурою емоційної залежності від батька, що проживає поза сім'єю. Після того як вітчим, з яким живе підліток, довідається про його наркоманію, цей факт починає ретельно приховуватися від батька, що живе поза сім'єю. Внутрішні відносини з вітчимом у цьому випадку стають більш близькими, емоційними і згуртованими, тоді як зовнішні відносини з батьком, що живе поза сім'єю, стають більше дистанційними, холодними й проблемними.
Зіштовхнувшись із фактом вживання наркотиків підлітком, батьки випробовують вкрай гострі емоційні стани, що призводять до неадекватних, хаотичних і, як правило, марних дій. У зв'язку з цим робота із проблемними сім'ями повинна бути спрямована на вирішення декількох взаємопов’заних завдань:
- інформування батьків про роль і місце сім'ї в протидії розвитку наркоманії підлітка;
- інформування батьків про можливі сімейні причини наркотизації й про ознаки вживання підлітком наркотиків;
- участь у вирішенні латентної сімейної кризи;
- оптимізація системи внутрішньосімейного виховання;
- нормалізація батьківсько-дитячих відносин і зниження їх конфліктності;
- підвищення адекватності реагування підлітком на сімейну ситуацію;
- підвищення відповідальності членів сім'ї за своє внутрішньосімейне поводження;
- створення позитивного емоційного підгрунту сімейних відносин.
Таким чином, завдання-мінімум формулюється як активізація й забезпечення позитивної динаміки сімейних відносин. Завдання-максимум - участь і сприяння в нормалізації й реконструкції основних функцій сім'ї, активізація особистості, як суб'єкта відповідальності за своє життя й долю. [20, с.48-53]
Одним із найскладніших завдань в організації профілактичної роботи із сім'єю, полягає у формуванні мотивації й запиту на таку роботу. Наявність у проблемних і нестабільних сім'ях хронічних батьківсько-дитячих конфліктів, загострених емоційних реакцій, образ, а також функціонування механізмів захисту на особистісному й міжособистісному рівнях призводять до того, що такі сім'ї мають вкрай низьку мотивацію на участь у профілактичній і терапевтичній роботі. Реальність така, що в переважній більшості випадків члени сім'ї (батьки) починають проявляти ініціативу, на жаль, уже в період відкритої наркотизації підлітка, коли психологічна залежність сформувалася й сполучається з потужною фізіологічною залежністю, а у батьків і членів сім'ї, які включені в систему "наркоманської" поведінки уже сформувався синдром батьківської реакції на наркотизацію.
що сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії.
що сім'я грає дуже важливу роль на всіх етапах розвитку наркоманії.
Робота із сім'єю є важливою складовою системи профілактики молодіжної наркоманії. Вона може здійснюватися в декількох формах:
* індивідуальна робота із членами проблемних сімей;
* робота із сім'єю в цілому;
* спеціальні батьківські групи;
* робота з масовою батьківською аудиторією.
Зазначені форми профілактичної роботи із сім'єю істотно розрізняються організаційно, методично й змістовно. Разом з тим, можна відзначити, деякі загальні принципи роботи із сім'єю по профілактиці наркоманії.
1. Забезпечення розширення нового побутового досвіду членів сім'ї щодо наркоманії. Незалежно від реалізованої форми, зусилля фахівців, що займаються сімейною проблематикою, повинні бути спрямовані на розширення можливостей сім'ї в розумінні ситуації, причин і їхніх наслідків.
2. Взаємодія в умовах невизначеності. Дослідження показують, що навіть "повний набір" факторів наркотичного ризику не призводить до наркотизації підлітка, а іноді досить лише ситуативного прояву одного з них. Вирішуючи завдання профілактики наркоманії, соціальний працівник, психолог може зіштовхнутися з будь-якою складною сімейною проблематикою. З іншого боку, створення і підтримка психологом ситуації невизначеності сприяє тому, що в процесі взаємодії з батьками (або сім'єю в цілому) актуалізується найбільш значимий аспект сімейної проблеми. Таким чином, робота із сім'єю по профілактиці наркоманії - це діяльність в умовах невизначеності. Очевидно, що в цьому випадку найважливішими факторами ефективності працівника з даною проблемою стає не його "методична оснащеність", а його готовність надавати допомогу ефективно і відповідально.
3. Відповідальність. Важливо, щоб у процесі роботи члени сім'ї усвідомили й прийняли міру своєї відповідальності за те, що відбувається з ними. Прийняття ними авторства власної долі є найважливішою передумовою позитивної сімейної динаміки.
4. Відкритість і незавершеність роботи. Вирішуючи завдання профілактики наркоманії, не можна дати гарантії того, що в сім'ї не з'явиться наркоман. У зв'язку із цим, одним з найважливіших результатів профілактичної роботи із сім'ями повинна бути принципова готовність батьків до одержання спеціальної професійної допомоги й мотивація на співробітництво із соціальними центрами.
5. Реалістичність очікувань. Необхідно, щоб із самого початку і соціальні працівники (психологи, педагоги й ін.), і члени сімей, залучені в профілактичну роботу, розуміли, що кожний з них вносить свій посильний внесок в успіх. Завдання соціальних працівників полягає у тому, щоб допомогти сім'ї перебороти "застій" і забезпечити мінімальну динаміку. Питання подальшої роботи - це питання ініціативи сім'ї.
6. Плюралізм форм і методів роботи із сім'єю. Фактори наркотизації сімейної природи можуть мати різний характер. Тому, важко собі передбачити існування якого-небудь єдиного, ефективного методу профілактичної роботи із сім'єю.
7. Включенність / виключеність. Відповідно до цього принципу фахівець, що реалізує ту або іншу форму роботи із сім'єю повинен перебувати у безперервному контакті з людьми, з якими він працює, забезпечуючи насичений й адекватний зворотний зв'язок і при цьому перебувати за межами сімейних відносин, зберігаючи свою професійну і особистісну незалежність, суверенітет, і самостійність сім'ї.
8. Принцип "тепер". Відповідно до цього принципу фахівець, що працює із сім'єю, повинен звертати увагу, насамперед на те, що реально відбувається в ситуації "тепер". Сутність даного принципу можна передати за допомогою афоризму: "не важливо, про що говорять члени сім'ї, важливо, що реально відбувається".
Перераховані принципи можуть бути реалізовані незалежно від того, у якій формі проводиться профілактична робота. Їхня реалізація спрямована на підвищення можливостей саморозвитку сім'ї.
Індивідуальна робота із членами проблемних сімей часто є єдиною доступною формою профілактичної роботи із сім'єю. Як правило, залучити до такої роботи вдається найбільш зацікавленого члена сім'ї. У переважній більшості випадків (65%) - це жінки. Однак по мірі розвитку консультативно-терапевтичного процесу, до нього вдається залучити й інших членів сім'ї. У цьому випадку робота може тривати в режимі загальносімейних зустрічей (підлітки, як правило, надзвичайно неохоче беруть участь у таких зустрічах), або індивідуальних зустрічей із членами сім'ї, або в обох формах відразу. Результатом індивідуальної роботи також може бути готовність дорослих членів сім'ї відвідувати батьківські групи. В даному випадку важливо не стільки якийсь конкретний результат, скільки готовність і бажання продовжувати роботу й співробітництво з фахівцями соціального центру.
Пріоритетними формами профілактичної роботи із сім'єю є загальносімейні зустрічі, так як зібрати разом всю проблемну сім'ю вдається вкрай рідко, однак це не означає, що така робота не може бути почата в неповному чисельному складі. Важливим тут є не стільки повнота представленості сім'ї на терапевтичній сесії, скільки орієнтації на роботу із загальносімейною проблемою, носієм якої є сім'я "як ціле". Послідовна реалізація цього принципу сполучена зі значними складнощами, подолання яких створює сприятливі умови для терапії сім'ї, і, з іншого боку, служить своєрідним індикатором сімейної динаміки. Серед основних труднощів можна виокремити:
1. До моменту початку терапії проблемна сім'я перебувала в стані гострої або латентної, хронічної сімейної кризи.
2. Відсутність психологічного запиту з боку сім'ї.
Проблемна сім'я звертається за психологічною допомогою, як правило, тоді, коли сімейне неблагополуччя вже неможливо не помітити, при цьому проблеми підлітка ніяк не пов'язуються з його психологічними проблемами в сім'ї або поза сім'єю.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
