143026 (Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними)

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ПРАЦІ

Соціально–економічний факультет

Кафедра соціальної роботи

Курсова робота

з предмета: ”Соціальна робота з групами девіантної поведінки”

на тему:

“Наркоманія серед підлітків та особливості роботи з ними”

Курс ІІІ Група 39

Жирнов Ігор Іванович

Науковий керівник:

старший викладач

Тищенко Н.І.

Чернігів 2009

Зміст

Вступ

Розділ І Наркоманія як соціально-психологічне явище

1.1 Поняття наркоманії

1.2 Теорії, що пояснюють причини виникнення наркоманії

1.3 Наркоманія в контексті соціальних процесів

1.4 Відношення підлітків та молоді до наркотиків

Розділ II Фактори й передумови розвитку підліткової наркоманії

2.1 Фактори, що впливають на виникнення потягу до психотропних речовин

2.2 Типи наркоманів

Розділ III Профілактична робота серед неповнолітніх та їхніх сімей з метою запобігання узалежненої поведінки

3.1 Поняття та види профілактики

3.2 Профілактика наркоманії в сім’ї

Висновки

Cписок використаних джерел

вступ

Проблеми, пов’язані з вживанням наркотиків, стали сьогодні загрозливим викликом українській нації і державі. Особливо гостро в сучасному суспільстві постала проблема наркоманії, яка перетворилася на проблему всіх верств населення, починаючи з людей, що живуть за межею бідності та закінчуючи заможними людьми.

Відносно нашої країни ця проблема є особливо актуальною, що пов'язано з недостатньо високою культурою суспільства, а також із певними світоглядними уявленнями людей стосовно наркотиків, із стереотипами громадської думки щодо ставлення до споживачів цих речовин. Вирішення цієї проблеми залежить від позиції всього людства і ступеня усвідомлення важливості її кожною людиною. Особливо це стосується молоді, розуміння нею своєї відповідальності за майбутнє Вітчизни, здоров'я нації, формування духовних цінностей, усвідомлення визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини на цих засадах.

На сучасному етапі проблему зловживання психоактивними речовинами необхідно розглядати, перш за все, як проблему особистості, акцентувати увагу на профілактиці, яка дає можливість зберегти фізичне і духовне здоров'я.

Метою курсової роботи є – розкриття даної проблеми, закономірностей розвитку наркоманії серед підлітків, способів профілактики та боротьби з нею.

Для досягнення цієї мети у своїй роботі ставлю такі завдання:

• з’ясувати відношення різноманітних груп населення і соціальних інститутів до проблеми наркоманії, а особливо — до проблеми споживання наркотиків;

• виявити соціокультурний механізм прилучення підлітків та молоді до наркотиків;

• визначити фактори, що сприяють розвитку наркоманії;

• проаналізувати мотиви споживання наркотиків, з’ясувати причини розповсюдження наркоманії та шляхи вирішення даної проблеми.

Об’єктом дослідження є підлітки.

Предметом дослідження є прямий та опосередкований вплив наркоманії на підлітків.

Методологічною основою дослідження є наукові методи, зокрема, історичний, порівняльний, аналіз соціологічної, загально-педагогічної і психологічної літератури по проблемі.

РОЗДІЛ І НАРКОМАНІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1 Поняття наркоманії

Про вживання людьми різних речовин, що змінюють поведінку, відомо із глибокої давнини. Існує припущення, що перше знайомство людини з наркотиками відбулося в ранньому палеоліті. З розвитком суспільного життя стали виділятися особистості, що виконують особливі функції та впливають на громадське життя. Це вожді племен, чарівники, маги, шамани, жерці. У глибокій давнині право вживати наркотики мали тільки вони. Для простих смертних на ці засоби було покладено табу, а їхні рецепти були великою таємницею. Таким чином, привілейованим класам вдавалося відгородити народ від самознищення.

Масове вживання наркотиків у Європі почалося у дев'ятнадцятому столітті, у період, коли група інтелектуальних авантюристів почали експериментувати над власною свідомістю, вживаючи наркотики, привезені з Єгипту та Індії. На початку двадцятого століття зріс інтерес до засобів, які здатні змінювати стан психіки.

У наш час наркоманія втратила свою «містичність» і стала соціальною проблемою, що негативно впливає на особисте і суспільне життя людей. Сьогодні, зберігання та вживання наркотиків є карним злочином. Приблизно 10 - 15років тому наркоманія викликала в суспільній свідомості страх або агресію. Останнім часом відзначається більше толерантне відношення до наркоманії і наркоманів.

Етимологічно термін «наркоманія» пов'язаний з поняттям «наркотик» (від грец. narkotikos- заколисливий). Однак термінологічна невизначеність виникає відразу ж, як тільки мова заходить про препарати, що не відносяться до групи опію, тому що серед засобів, віднесених до наркотиків, лише опіати й ноксирон мають снотворний вплив. Інші ж препарати по своїй фармакологічній активності є психостимуляторами. Нині термін "наркотична речовина" (наркотик) застосовується стосовно тих отрут або речовин, які здатні викликати при їхньому вживанні снотворну, болезаспокійливу або збудливу дію.

Аналіз медичної літератури дозволяє дати визначення наркоманії як групи захворювань, які викликані систематичним вживанням наркотиків і проявляються синдромом зміненої реактивності, психічною й фізичною залежністю, а також деякими іншими психосоматичними й соціальними особливостями.

У традиційній наркології наркоманія розглядається як невиліковна хвороба, з більш-менш тривалими ремісіями. У структурі наркоманії виділяють основні складові, які проявляються в ході розвитку хвороби.

1. Синдром психічної залежності. Наркотик стає найважливішою умовою комфортного контакту людини з життям, собою, іншими людьми.

2. Синдром фізичної залежності. Поступово наркотик вбудовується в різні ланцюги обмінних процесів в організмі. Якщо наркоман не приймає відповідну кількість наркотиків, то він випробовує різні ступені фізичного страждання: ломка, сухість шкіри (або, навпаки, пітливість). Це явище називається абстинентним синдромом

3. Синдром зміненої реакції організму до дії наркотику. Найважливішу роль у структурі даного синдрому грає толерантність (терпимість). Її зростання, стабілізація на високому рівні, зниження, відносять до стрижневих симптомів наркоманії.

У психології наркоманія розглядається як вид негативної психічної залежності. Якщо після вживання наркотику індивід переживав стан надмірності можливостей у подоланні внутрішніх і зовнішніх факторів, що перешкоджають задоволенню потреб, то в нього виникає схильність до формування залежності від психоактивних речовин [11, С.2-4].

У суспільній свідомості існує неоднозначне відношення до наркоманії. Поряд з негативним відношенням до наркоманів як до злочинців, зберігається також позиція, що наркоманія - це хвороба, а наркомани мають потребу в співчутті й лікуванні. Наркоманія останнім часом стала настільки розповсюдженим явищем, що кожна людина, прямо або опосередковано, змушена зустрічатися з нею у своєму найближчому оточенні.

Крім поняття «наркоманія» у літературі часто зустрічаються такі поняття, як наркозалежність, наркотизм. У спеціальній літературі поняття «наркотизм» з'явилося у 70-і роки XX століття в нашій країні. Воно було сформульовано для позначення негативного соціального явища та використовувалося на противагу поняттю «наркоманія», що служило для виключно медичного позначення захворювання. Тоді наркотизм визначали як негативне соціальне явище, обумовлене несприятливими умовами зовнішнього середовища й антигромадською орієнтацією особистості, що виражається в незаконному навмисному споживанні наркотичних речовин, що заподіює шкоду здоров'ю людини й представляє небезпеку для суспільства. Оскільки в той час у Радянському Союзі вживання наркотиків уже вважалося злочином, то в юридичній літературі наркотизм визначався як «передбачена законом сукупність діянь, вчинених з використанням наркотичних речовин, які зазіхають на здоров'я населення й суспільну безпеку».

Наступна еволюція поняття «наркотизм» привела до того, що воно стало визначати явище, пов'язане зі споживанням наркотиків як суспільно небезпечне, що виражається в незаконному споживанні та інших незаконних діях з наркотичними речовинами, над якими встановлений спеціальний міжнародно-правовий і внутрішньодержавний контроль.

Ототожнення понять «наркотизм» й «наркоманія» не завжди виправдана, оскільки «наркотизм» не зводиться до осмислення його тільки як захворювання. Захворювання виражається у фізичній і психічній залежності від наркотичної або психотропної речовини, при якій життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови постійного прийому названих речовин, доза яких постійно зростає, що приводить до виснаження фізичних і психічних функцій.

«Наркотизм» ‑ більше широке поняття, оскільки містить у собі медичні (біологічні), соціальні й правові аспекти. Це негативне соціальне явище міжнародного характеру, що характеризується прилученням частини населення країни до немедичного споживання наркотичних засобів або психотропних речовин, що перебувають під спеціальним міжнародно-правовим і внутрішньодержавним контролем, а також участю (прямим або непрямим) в організації й здійсненні їхнього нелегального звороту як у національних рамках, так й у міждержавних масштабах.

Воно впливає на всі сфери життя суспільства й держави: на суспільне виробництво, на економіку країни, на стан обороноздатності, на фізичне й духовне здоров'я націй, на злочинність (її стан, структуру й динаміку) і т.д.

1.2 Теорії, що пояснюють причини виникнення наркоманії

Теорії, що намагаються пояснити явище наркоманії й причини її виникнення, в основному концентруються на питаннях соціального устрою, який піддається змінам, наслідуванням поведінки інших і особливостях особистості. Соціальні теорія

Соціальні теорії пояснюють вживання наркотиків як відповідь особистості на тиск, що виникає зі змін, що відбуваються в сучасному суспільстві. Наприклад, один з теоретичних напрямків розглядає наркоманію серед молоді, як специфічне вираження протесту проти соціального прогресу - «втеча від соціального устою за допомогою наркотиків». Інший напрямок стверджує, що молодь прилучається до наркотиків, щоб продемонструвати неприйняття способу життя.

Теорія взаємодії

Згідно теорії взаємодії, обставини, у яких людина вживає наркотики, безпосередньо залежать від спілкування з людьми, що мають більший наркотичний досвід. Особистість, що бореться з дилемою (приймати або не приймати наркотик) або вже має початковий досвід вживання, знаходить підтримку з боку собі подібних, але з більшим стажем, і стає членом групи, у якій, крім подібності поглядів, що стосуються музики, моди й занять у вільний час, очікується й спільне вживання наркотиків.

У процесі звикання новий член групи починає поступово відчувати задоволення від прийому наркотиків. Його первинний опір поступово змінюється байдужістю, зменшується разом з почуттям провини, а потім зовсім зникає. Уже в початковій фазі наркоман вчиться не звертати увагу на негативні наслідки своєї поведінки під дією наркотиків і переживає приємні відчуття.

Пізніше наркоман може відокремитися від групи й продовжувати приймати наркотики незалежно від неї, але на початковому періоді йому необхідна підтримка, щоб виробити систему цінностей наркотика і його вживання, вибрати оптимальний спосіб і набратися досвіду.

Теорія особистості

Теорія особистості ставить в основу психологічні потреби. Відома популярна думка про марихуану як про наркотик «відносно безпечний, не більш шкідливий, ніж алкоголь, спосіб відходу від дійсності». Люди з почуттям непевності, в основі якого лежать емоційні проблеми й невротичні конфлікти, схильні до вживання наркотиків й інших допоміжних хімічних засобів. Можливо, деякі особистості можуть приймати героїн або інші опіати з метою зменшення почуття страху, втечі від громадськості й задоволення саморуйнівних прагнень.

У цьому контексті теорія особистості протиставляється теорії взаємодії, що підкреслює умовну модель поводження – той хто вчиться приймати наркотики, міг би вчитися чомусь іншому. З іншого боку, у теорії особистості вважається: використання заборонених засобів є одним із симптомів психічних порушень.

Незважаючи на ефективність кожної із цих теорій, все-таки жодна з них не в змозі дати відповідь на питання - чому людина приймає наркотики? Тому що наркоманія, по суті, є «широкою гамою порушень, що залежить від різних обставин». Практика показує, що окремі типи людей більше піддаються порушенням, які викликані несприятливими зовнішніми впливами. У зв'язку із цим існує диференційована схильність до наркоманії. Немає доказів того, що кожен хронічний наркоман був до початку вживання наркотиків суб'єктом із психічними вадами.

Існує точка зору, що переважна більшість сучасних наркоманів належить до так званих реактивних типів людей. У них залежність виникає з реакції нормального підлітка , пов'язане з дорослішанням або є результатом протесту і необхідності поваги ровесників. Тоді наркоманія не розвивається в рамках індивідуальної психопатології, але є симптомом соціальної патології, а також в необхідності нової культури й філософії для молодих людей, що прагнуть до нових вражень і до швидкоплинних задоволень.

Іншим типом є так звана первинна наркоманія, при якій наркотик допомагає особистості пристосуватися до хаотичного внутрішнього світу підлітка. Ця частина молоді приймає наркотики, щоб підсилити почуття суспільної приналежності, розбудити життєвий ентузіазм, поліпшити настрій тощо.

Існують дані, котрі свідчать про вживання наркотиків через генетичні порушення, фізичне каліцтво і навіть від голоду. У пошуках причини наркоманії найбільша увага звертається на соціальні фактори та індивідуальні реакції на ці фактори, принаймні, тоді, коли мова йде про наркоманію серед молоді. [1,С. 23-32]