123112 (Загальна технологія виробництва цукру-піску та цукру рафінаду), страница 4
Описание файла
Документ из архива "Загальна технологія виробництва цукру-піску та цукру рафінаду", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "промышленность, производство" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "промышленность, производство" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "123112"
Текст 4 страницы из документа "123112"
При фасовуванні цукру-рафінаду в пачки і коробки застосовують папір мазкий А-I, А-II, Б-I для упаковки харчових продуктів на автоматах по ГОСТ 7247, папір для автоматичної упаковки, картон для споживчої тари по ГОСТ 7933 або інші рівноцінні за показниками якості марки паперу і картону для харчових продуктів, дозволені до застосування органами охорони здоров'я.
Кусковий пресований цукор-рафінад загортають по два шматочки в окремі пакетики спочатку в підпергамент марки II по ГОСТ 1760, потім в художньо оформлену етикетку з етикеточного паперу по ГОСТ 7625.
100 пакетиків укладають в пачки з паперу масою нетто 1,5 кг
Відхилення, що допускаються, від середнього арифметичного значення маси нетто пачок не повинні перевищувати ± 2,0 %.
3.4 Зберігання
Згідно ГОСТ 26907-86 тривалому зберіганню підлягає цукор-пісок та цукор-рафінад, упаковані в тару або без пакування.
Строки зберігання цукру в упаковці встановлюють для цукру-рафінаду:
на складах, що отоплюються – до 8 років,
на складах, що не отоплюються – до 5 років.
Температура цукру, що тривало зберігається, не повинна перевищувати 250С.
Цукор зберігають окремо від харчів, що можуть зіпсувати його якість.
4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКТУ
В будь-якому виробництві на кожному етапі (особливо на кінцевому етапі) має відбуватися контроль якості продукції з метою виявлення невідповідної продукції і вилучення ще до її реалізації на ринок. Саме з цією метою проводять ряд складних досліджень за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними та іншими показниками.
Так, цукор-пісок повинен вироблятися у відповідності із вимогами справжнього стандарту (ГОСТ 21-94. Цукор-пісок) по технологічній інструкції, з дотриманням санітарних норм і правил затверджених в установленому порядку.
Весь процес контролю якості представлено у таблиці 4. Схема контролю технологічного процесу виробництва цукру-піску.
Таблиця 4. Схема контролю технологічного процесу виробництва цукру-піску
Об’єкт контролю | Параметр, що контролюється | Нормативний показник | Метод контролю (НД) |
1. Контроль сировини | |||
Цукровий буряк | вмісту цукру | + 0,7 0Z | ДСТУ 4327:2004 |
2. Контроль виробництва ( технологічного процесу) | |||
Дифузійний сік | Температура, кислотно-лужне середов. (рН) | 75-75 0С, рН = 6,0-6,5 | ТУ |
Сироп | Вміст сухих реч. температура | 92,5 - 93,5 % 73-75 0С | ТУ |
Утфель (центрифугування) | вологість | 0,8-1,2 % | ТУ |
3. Контроль готової продукції (цукру-піску) | |||
Цукор-пісок | Смак та запах | Солодкий, без сторонніх присмаку і запаху, як в сухому цукрі, так і в його водному розчині | ГОСТ 12576 |
Цукор-пісок | Сипучість | Сипкий, допускаються грудки, що розвалюються при легкому натисненні | ГОСТ 12576 |
Колір | Білий з жовтуватим відтінком | ГОСТ 12576 | |
Чистота розчину | Розчин цукру має бути прозорим, без не розчинного осаду або інших сторонніх домішок | ГОСТ 12576 | |
Масова частка сахарози (у перерахунку на суху речовину) %, не менше | 99,75 | ГОСТ 12571 | |
Масова частка золи (у перерахунку на суху речовину) %, не більше | 0,04 | ГОСТ 12574 | |
Масова частка вологи %, не більше | 0,14 | ГОСТ 12570 | |
Цвілеві гриби, КОЕ в 1 грамі, не більше | 1,0 х 10 | ГОСТ 26968 | |
Дріжджі, КОЕ в 1 грамі, не більше | 1,0 х 10 | ГОСТ 26968 | |
Бактерії групи кишкових паличок (коліформи), в 1 грамі | Не допускаються | СанПін 42-123-4940 | |
Патогенні мікроорганізми, зокрема бактерії роду Сальмонела, в 25 грамів | Не допускаються | СанПін 42-123-4940 | |
Миш'як | 0,5 мг/кг | ГОСТ 26930 | |
Мідь | 1,0 мг/кг | ГОСТ 26931 | |
Свинець | 1,0 мг/кг | ГОСТ 26932 | |
Кадмій | 0,05 мг/кг | ГОСТ 26933 | |
Цинк | 3,0 мг/кг | ГОСТ 26934 | |
Вміст пестицидів, міліграм/кг, не більш: Гексахлоран..ГХЦГ гамма-ізомер | 0,005 мг/кг | СанПін 42-123-4540 | |
Фостоксин | 0,01 мг/кг | СанПін 42-123-4540 |
Контроль якості продукції на всіх етапах її життєвого циклу проводять у відповідності до міжнародних систем якості НАССР та ISO, а також до національних стандартів України - ДСТУ. Саме комплексний контроль якості може давати високоякісний, по можливості екологічно чистий продукт для споживання, особливо коли цей продукт є загальновживаним та має високий попит не лише в Україні, але й за кордоном.
5. ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ
Як видно з таблиці 1, з 1990 року відбувається зниження виробництва цукру в Україні і починається занепад всієї цукрової галузі. Це пов’язано з розпадом СРСР, втрати ринків збуту продукції, втрати робочих місць, зношення обладнання і т.д.
На сьогоднішній день цукрова промисловість України знаходиться в дуже скрутному становищі. І саме зараз необхідно це становище виправляти.
Основним шляхом розвитку технологічної системи є :
-
Зміна застарілого обладнання (що є неефективним, в результаті науково-технічного процесу) на нове енергозберігаюче та водозберігаюче.
-
Заміна застарілого обладнання на сучасне та комп’ютерізоване.
-
Перехід на безвідходне виробництво (виробництво цукру, кормів, біопалива та інше).
-
Створення конкурентноспроможного продукту.
-
Здешевлення вартості продукту.
-
Підвищення якості продукції.
-
Пошуки нових ринків збуту.
Відродження та подальший розвиток цукробурякового підкомплексу України потребує комплексної системи постійних і довгострокових заходів на рівні державної програми з відповідними законодавчими і регулюючими механізмами. Для розв'язання проблеми необхідно забезпечити структурні, функціональні, енергетичні, сировинні та інвестиційні зміни. Щодо конкретних пропозицій до вирішення проблем можна запропонувати наступні дії:
-
Розробка програм реструктуризації та технічного переобладнання галузі.
-
Формування державної політики в сфері виробництва цукрових буряків і цукру та оптової торгівлі цукром, спрямованої на захист економічних інтересів держави, прав споживачів і вітчизняних товаровиробників.
-
Розробка і здійснення програм організації виробництва обладнання, приладів, машин та систем для підприємств бурякоцукрового комплексу.
-
Розробка нормативно-законодавчої бази щодо формування і подальшого функціонування ринку цукру.
-
Інтеграція товаровиробників і переробників цукросировини з метою збільшення обсягів виробництва цукрових буряків, здешевлення їх вартості та підвищення якості.
-
Ініціювання заходів для запобігання незаконного ввезення цукру, цукромісних продуктів та насіння цукрових буряків.
-
Розробка спільної програми дій на цукровому ринку країн СНД з метою визначення концепції і вироблення загальної стратегії його формування.
-
Співпраця із спілками цукровиробників та трейдерами ринку цукру країн СНД та країн далекого зарубіжжя.
-
Співробітництво з країнами, які не мають власного цукрового виробництва (наприклад країни Закавказзя).
-
Вивчення і розповсюдження передового світового досвіду в галузі буряківництва та цукроваріння.
-
Організація міжнародного навчання спеціалістів, проведення міжнародних виставок, ярмарок аукціонів, відряджень українських фахівців за кордон та прийому іноземних партнерів.
-
Створення єдиної електронної інформаційної мережі підприємств і організацій бурякоцукрового комплексу.
-
Створення інформаційно-технічної бази даних, що стосується виробництва та оптової торгівлі цукром.
-
Розробка класифікаторів, стандартів на насіння і фабричні цукрові буряки, товарів експлуатаційної надійності, безпеки та ін.
-
Створення вітчизняних і спільних високопродуктивних гібридів з високою якістю насіння та технологічними якостями сировини.
-
Збільшення питомої ваги високопродуктивних гібридів з переходом на них протягом 2-3 років на всій площі.
-
Забезпечення внутрішньої сертифікації насіння еліти і фабричної генерації з видачею сертифіката встановленої форми.
-
Вирішення питання щодо реального надання пільгових кредитів, як це передбачено Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".
-
Здійснення оснащення машинно-технологічних станцій при цукрових заводах та забезпечення необхідною кількістю засобів захисту рослин за рахунок виділення коштів по лізингу.
-
Передбачити державну підтримку в забезпеченні цукрових заводів, паливно-мастильними матеріалами.
-
Визначення на конкурсних засадах базових підприємств, які будуть працювати для забезпечення цукром внутрішнього ринку України.
-
Переорієнтація цукрових заводів на виробництво цукровмісних продуктів (меляса, сиропи та інш.) для випуску паливного етанолу, використовуючи наявну нормативно-правову базу та напрацьований досвід.
Саме комплексне вирішення всіх проблем цукрового виробництва може підняти і зробити високо конкурентноспроможною одну з найбільших харчових галузей України.
6. РОЗРОБКА АПАРАТУРНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ СХЕМИ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ-ПІСКУ
Останнім і заключним етапом даного курсового проекту є розробка апаратурно-технологічної схеми виробництва цукру-піску. Виробництво цукру є складним фізико-хімічним перетворенням цукрового буряка під дією різноманітних чинників ( температури, тиску, кислотно-лужного середовища, вологості та ін.) технологічного процесу.
Переробка цукру на великих підприємствах та цукрових заводах розпочинається з бурачної, куди доставляється цукровий буряк для зберігання та подальшої переробки. З бурачної цукровий буряк подається на виробництво за допомогою води по гідравлічному транспортеру, що містить ловушки для домішок, саме тут відбувається перша стадія очищення буряка від механічних домішок (пісок, камені, земля). При переміщенні буряка по транспортеру частина домішок може залишатися, саме тому буряк подають в мийне відділення для більш детального очищення. Після мийки буряк піднімають у верхнє відділення для зважування та подрібнення в стружку на подрібнювальних машинах.
Після цього розпочинається етап термічної обробки цукрового буряка. Подрібнений буряк в стружки направляють у відділення для отримання дифузійного соку (отримання максимально можливої кількості сахарози). Стружку нагрівають до 70-75 0С, що дозволяє отримати 115-130% від маси цукрового буряка. В процесі дифузії отримують сік майже чорного кольору, який дуже піниться, містить нецукри, що заважають кристалізації сахарози і збільшують її втрату з меласою. Саме для цього проводять очищення дифузійного соку.
Першим етапом очищення дифузійного соку є його дефекація – обробка вапном. При дефекації в дефекаційних апаратах відбувається нейтралізація фосфорної, щавелевої, лимонної та винної кислот і осадження їх у вигляді нерозчинних солей кальцію. Температура процесу дефекації складає 88-90 0С протягом 10 хвилин.
Після дефекації сік з осадом потрапляє в сатуратор, де через нього проходить сатураційний газ. При обробці соку вуглекислим газом утворюється осад у вигляді двоокису кальцію (СаСО2). Температура процесу сатурації складає 80-85 0С протягом 10 хвилин.