82757 (Формування асортименту ниток в умовах ринку та їх якість), страница 4

Рис.4 – класифікація швейних ниток.

7. Формування структури текстильних ниток в процесі виробництва

Текстильними нитками називаються гнучкі, міцні тіла з малими поперечними розмірами і невизначено великої довжини, отримувані з природних і хімічних волокон. Текстильні нитки є напівфабрикатами, призначеними для виробництва тканин і інших текстильних матеріалів. Залежно від вихідного матеріалу (вигляду волокна, елементарних ниток і ін) характер технології здобуття текстильних ниток різний. З волокон обмеженої довжини (бавовни, льону, шерсті) здобуття ниток здійснюється в процесі прядіння шляхом їх скручування. Велика кількість текстильних ниток з елементарних і комплексних ниток, плівкових матеріалів виробляється без процесу прядіння на інших виробництвах.

Текстильна нитка, отримана з коротких (обмеженої довжини) волокон за допомогою їх скручування в процесі прядіння називається пряжею. Пряжі найбільш поширеного типа текстильних ниток. Властивості її залежать від вигляду волокна і характеру технологічних процесів прядіння. Суть прядіння полягає в розпушуванні і очищенні волокон, змішуванні, прочісуванні, формуванні з паралельно укладених волокон стрічки (напівпродукту приблизно круглого перетину), стоншуванні стрічки і скручуванні її в безперервну нитку пряжу. Важливою умовою здобуття пряжі високої якості є правильний підбір сировини. Відомо, що з волокон міцніших виходить пряжа з найбільшою міцністю, з довгих волокон можна отримати рівнішу і тоншу пряжу, а з коротких пряжу товсту, пухнасту і більш рихлу. Для вироблення пряжа використовує однорідну сировину, але різної якості (різних сортів), а також різнорідні волокна. Змішування волокон виробляється з метою найбільш раціонального використання ресурсів текстильної сировини, або додання пряжі і тканині певних властивостей (м'якості, підвищеній міцності, пружності і т.д.), або зниження вартості готового текстильного матеріалу при забезпеченні сповна задовільної якості. Смеска визначає вигляд і властивості пряжі і текстильного матеріалу в цілому. Тому волокнистий склад є одним з показників технічних умов на текстильні матеріали і фіксується у відповідних стандартах. Складена смеска піддається змішуванню для створення однорідної маси, що необхідне для здобуття рівномірною по структурі і властивостям пряжі. Змішують сировину як в процесі спушення, так і на подальших стадіях прядильного виробництва (наприклад, складанням стрічок). При розпушуванні волокнистий матеріал із спресованого переводять в рихлу волокнисту масу, при цьому волокна частково очищаються від грубих домішок. Спресовані пласти волокнистої маси фіксується у відповідних стандартах. Складена смеска піддається змішуванню для створення однорідної маси, що необхідне для здобуття рівномірною по структурі і властивостям пряжі. Змішують сировину як в процесі спушення, так і на подальших стадіях прядильного виробництва (наприклад, складанням стрічок). При розпушуванні волокнистий матеріал із спресованого переводять в рихлу волокнисту масу, при цьому волокна частково очищаються від грубих домішок. Спресовані пласти волокнистої маси спочатку розскубують зубами або металевими колками, а потім розділяють ударами робітників органів розпушувальної машини. Процес інтенсивного спушення називається тіпанням. При перемішуванні на тріпальних машинах виробляється замаслення (змочування крапельками емульсії) волокон. Замаслення зменшує наелектризованість волокон при терті, додає волокну велику рухливість і сприяє випрямленню його при подальших операціях. З тіпальних машин волокниста маса виходить у вигляді тонкого шару полотна, що складається з різноманітно розташованих дрібних клаптиків сплутаних волокон. В процесі чесання волокниста маса піддається дії органів чесальної машини, покритих голчаною (кардної) стрічкою або жорсткою суцільнометалевою пильчастою стрічкою. По транспортеру шар волокнистої маси поступає в простір між голчаними поверхнями. Для здобуття тоншої і рівнішої пряжі з довгих волокон бавовни, шерсть і інших волокнисту масу з кардних машин (кардного чесання) піддають додатковому гребінному чесанню. Для цього стрічки, отримані на кардочесальній машині, сполучають (від 16 до 20 стрічок) і утворюється полотно, яке потім витягують на витяжних машинах для вирівнювання по товщині і розпрямлення волокон. Потім полотна поступають на гребінночесальні машини, де відбувається подальше розчісування, розпрямлення, паралізування волокон і видалення коротких волокон в очоси. Стрічки, отримані після кардного або гребінного чесання, нерівномірні по товщині, волокна їх недостатньо розпрямлені і паралізовані. Для вирівнювання декілька стрічок складають і витягують до тонкого вихідного продукту. Рівність пряжі в значній мірі залежить від рівності стрічки тому операцію вирівнювання стрічки повторюють 2-3 рази. Після вирівнювання на стрічкових машинах стрічка досить товста і для здобуття пряжі її необхідно стоншити. Стоншують її на машинах, оснащених витяжними приладами і механізмами для слабкого скручування і намотування рівниці. Стрічка витягується в 6-30 разів. Залежно від товщини пряжі, що виробляється, стрічка проходить через одну, дві або три машини. На останній машині стрічка витягується до тонкості, необхідної для здобуття пряжа певної лінійної щільності. Власне прядіння полягає в стоншуванні рівниці до заданої товщини пряжі, остаточному її скручуванні в нитку і намотуванні готової пряжі на пакування (паперовий патрон). Прядіння здійснюється на прядильних машинах, де рівниця скручується за допомогою надітого на кільце бігунка і одночасно намотується на пакування, що обертається, щільно насаджене на веретено. Тому такий спосіб прядіння називається веретенним або кільцем, а отримувана пряжа кільця. При скручуванні рівниці в процесі прядіння волокна сильно стискуються і між ними виникають сили тертя, що перевищують міцність волокон. Чим більше міра сукання, тим сильніше стискуються і обвивають один одного волокна. Тому при збільшенні сукання пряжа стає щільнішою, жорсткіше, поперечник її зменшується. Із збільшенням сукання зростають міцність, пружність і розтяжність пряжі. Проте при сильному збільшенні сукання зростає натягнення волокон і міцність пряжі зменшується. Сукання, при якому пряжа досягає максимальної міцності, називається критичною. Кільцевий спосіб прядіння має декілька різновидів залежно від вигляду волокна, що переробляється: 1 Бавовняну пряжу виробляють по гребінному, кардному і апаратному способах прядіння. За гребінним способом виробляють бавовняну і змішану пряжу середньої і малої товщини від 15,4 до 5,8 текс з довгої і середньо волокнистої бавовни. При цьому способі прядіння поряд з кардним чесанням застосовують гребінне чесання, що допомагає здобуттю тоншої, гладкої (непухнастої), рівномірної і міцної пряжі, використовуваної для найбільш тонких високоякісних тканин. За кардному способом виробляють пряжу з бавовни середньої і високої довжини як в чистому вигляді, так і в смесці з хімічними волокнами. Товщина її вагається в широких межах - від 83,3 до 11,8 текс. Ця пряжа основний вигляд сировини для різних тканин. При апаратному способі пряжу виготовляють з коротко волокнистої бавовни і чаду (відходів) прядильного виробництва. При цьому способі прядіння ватка, що отримується з чесальних машин, за допомогою спеціальних пристосувань механічно розділяється на окремі смужки, які скачуються в рівницю і поступають на прядильні машини. Апаратна пряжа товща (50-250 текс), рихла, пухнаста, більш нерівномірна по товщині і міцності. Пряжа має обмежене вживання і, як правило, у поєднанні з кардною пряжею. З льняного волокна виробляють пряжу льняну сухого і мокрого способів прядіння. Для здобуття льняної пряжі відсортоване волокно піддають чесанню на спеціальних гребінночесальних машинах, при цьому віддаляються короткі волокна (очоси) і різні домішки (вузлики, залишки стебла і т.п.). При чесанні волокна маються в своєму розпорядженні окремими пучками, що вільно висять; що прочесали з одного, а потім з іншого кінця окремі пучки льону з'єднуються в стрічку на розкладальній машині. Для зрівнювання і паралізування волокон стрічка проходить ряд стрічкових машин, а потім поступає на машини для стоншування і на прядильні машини. Власне прядіння може здійснюватися після попереднього зволоження (мокре прядіння) або без зволоження (сухе прядіння). При зволоженні волокна стають рухливішими, технічне волокно частково, розщеплюється, унаслідок чого полегшується витягування його, пряжа виходить рівніша, гладшає, добре ущільнена. Цим способом прядіння виробляють пряжу середньої і малої товщини 69-20 текс, використовувану для найбільш якісних тканин і штучних виробів. При сухому прядінні остаточне витягування довгих волокон утруднене, тому пряжа виходить товщою і пухнастою. При виробленні пряжі з очосів чесання волокна здійснюється на кардочесальній машині, а прядіння по мокрому і сухому способах. Пряжа за якістю і тонкістю (мокрого прядіння - 100-200 текс, сухого прядіння 200-667 текс) поступається пряжі з довгого льняного волокна. У пряжу переробляють волокно льону як в чистому вигляді, так із хімічними волокнами. Шерстяну пряжу отримують апаратним і гребінним способами прядіння з волокна шерсті. Апаратним (суконним) способом пряжу виробляють з коротковолокнистої шерсті. При її здобутті розпушену волокнисту масу розскубують і прочісують на кардочесальній машині в два три переходи (апарату). Отримана рівниця поступає на прядильні машини. Апаратна пряжа характеризується досить високою пухнастою і завтовшки: тонкосукняна (з тонкої, напівтонкої і напівтовстої шерсті) від 62,5 до 167 текс, грубосуконна (з грубої шерсті) від 143 до 500 текс. Використовують її для важчих костюмних і пальтових тканин. При гребінному (камвольному) 1 способі прядіння пряжу отримує з довгих волокон шерсть (від 55 до 200 мм і більш). При цьому стрічку з чесального апарату вирівнюють і прочісують на гребнечесальних машинах. Отриману гребінну стрічку ще раз вирівнюють по товщині, стоншують і направляють на прядильні машини. Гребінна пряжа рівна гладка, характеризується вищою щільністю і тонкістю (від 55,6 до 14,3 текс), застосовується для тонших костюмних і пальтових тканин. Шовкову пряжу отримують з натурального шовку (відходів шовкообробного виробництва) трьома способами. Підготовлену волокнисту масу прочісують (голчаною стрічкою) на круглих чесальних машинах в декілька переходів. Отриману стрічку вирівнюють, стоншують і прядуть. Цим способом отримують найбільш тонку пряжу натурального шовку до 3,3 текс. Очоси, що отримуються в процесі чесання основних відходів, поступають на гребінночесальну машину, а потім стрічку, що прочесала, переробляють в пряжу завтовшки 10-7,1 текс. Вторинні очоси (після гребенечесання) переробляють в пряжу апаратним способом прядіння. Апаратна пряжа товща, пухнаста і засмічена. Пряжа з хімічних волокон може бути отримана будь-яким способом прядіння. Широко застосовують вироблення пряжі з тонких джгутів хімічних волокон: палять волокна розрізає, укладається і вирівнюється в стрічку, яка потім витягується і частково скручується, утворюючи рівницю. В даний час в прядильному виробництві все ширше застосовують новий спосіб прядіння без веретенний. На відміну від кільцевого прядіння при цьому способі процеси кручення і намотування готової пряжі розділені. Для цього здійснюється порушення зв'язку між волокнами в потоці перед органом, що крутить, намотування пряжі на пакування виробляється без допомозі веретена. Живлення без веретенних прядильних машин виробляється стрічками (із стрічкових машин) або рівницею, які інтенсивно стоншуються і відокремлюються на групи волокон, що не контактують між собою, утворюючи дискретний (переривистий) потік. Цей потік подається у формувальний пристрій.

Рис.5 - Структура ниток:

а – трьох прядена; б – чотирьох прядена; в – здавлювання пряжі; г – ліва скрутка; д – права скрутка.

8. Правила приймання ниток

Усі товари, в тому числі текстильні нитки, приймають згідно відповідних нормативних документів. Основні позиції приймання ниток і пряжі наступні:

Маса парії ниток повинна бути не менше 25 кілограм; при домовленості виробника та споживача дозволяються партії ниток меншої маси.

Контроль якості ниток по зовнішньому вигляду (правильність намотування, відповідність кольору, дефекти зовнішнього вигляду);

Одиниці продукції в яких в процесі перероблення виявлені дефекти, то вони підлягають поверненню виробнику.

Періодичність контролю по фізико-хімічним і фізико-механічним показникам повинні проводитися виробником у відповідності з вимогами.

8.1 Методи випробувань

Для проведення випробувань від кожної відібраної від партії одиниці продукції відбирають точкові проби(відрізки) у відповідності з вимогами.

Визначення лінійної щільності ниток – ГОСТ 6611.1 – 73 з наступним доповненням: випробування проводять на відрізках довжиною 0,5 метрів.