41949 (Оцінні назви осіб: словотвірна і семантична характеристика), страница 4

У порівняно невеликої кількості назв осіб засвідчено також інші суфікси негативної оцінки, зокрема –аг-а (-яг-а). Цей суфікс часто супроводжується усіченням кінцевого –ок (парубок – паруб’яга, ділок – діляга), а також чергуванням кінцевих твердих приголосних основи з м’якими (плут – плутяга). Суфікс –ук-а (-юк-а) у назвах осіб виражає відтінок зневажливості (злодіюка).

Висновки

Проведений аналіз семантики та особливостей утворення оцінних назв осіб дозволяє стверджувати, що в сучасній українській літературній мові активно функціонує розгалужена система іменників – назв осіб із емоційно-оцінним забарвленням, у межах якої зафіксовано численні ряди емоційно-стилістичних синонімів. Словотвірні зв’язки різних формантів, особливо суфіксів різних позицій продуктивності, часто перехрещуються, що веде до утворення паралелізмів.

Конкретному вияву оцінки відповідає певний набір словотворчих формантів. Найбільшою за суфіксальним складом є група зменшено-оцінних утворень, найменшою – група зменшених назв. Існують суфікси, що виступають лише зі зменшено-оцінним значенням (-ик-о, -ч-а). Морфеми –ун-я, -ус-я використовуються тільки зі значенням пестливості. Більшість суфіксів виконують дві або три функції. Негативну оцінку передають такі суфікси: -ищ-е, -иськ-о, -ак-а, -уг-а, -аг-а та деякі інші. Кількість назв із семантикою позитивної суб’єктивної оцінки й зменшеності є набагато більшою, ніж кількість лексем зі значенням збільшеності, згрубілості.

Серед демінутивних назв з позитивною оцінкою найбільш продуктивними є утворення з формантами –ок, -очк-а, -ечк-а, -оньк-а, -еньк-а, -еньк-о. До середньо-продуктивних слід віднести назви осіб із суфіксами –ець, -чик, -очк-о, -атк-о. Іменники з іншими суфіксами позитивної суб’єктивної оцінки є непродуктивними. Серед утворень із суфіксами негативної оцінки домінують похідні із формантами –ищ-е, -иськ-о, -ак-а. У стадії середньої продуктивності перебувають аугментативні форманти –уг-а, -ук-а, інші суфікси використовуються периферійно.

Аналіз тематичних груп оцінних назв осіб виявив, що найбільш численною є група на позначення людей за їх родинними стосунками. Крім того, саме в цій групі спостерігається найбільша кількість словотвірних синонімів.

Оцінне значення лексеми перебуває під значним впливом текстуального оточення, модифікується ним, тому абстраговано від контексту ми змогли визначити лише принципові ознаки оцінки: позитивна або негативна, зменшувальна або збільшувальна, пестлива або зневажлива. Відтінки ж значення кожної конкретної лексеми можна з’ясувати, лише спираючись на контекст, оскільки одне й те саме слово може інколи набувати абсолютно протилежної семантики. Так, наприклад, негативно-оцінні форми можуть виступати у функції позитивно-оцінних.

Оцінні лексеми мають виразну стилістичну маркованість, тому їх використання є обмеженим. Демінутиви та аугментативи є явищами переважно розмовної мови. Крім того, вони широко розповсюджені в усній народній творчості, де оцінні назви виконують важливу стилістичну функцію і є основою для побудови різноманітних стилістичних фігур, тропів, інших засобів образності.

Література

1. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. – К.,1987.

2. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). – К.,1981.

3. Журавльова Н.М. Емоційно-експресивне суфіксальне словотворення іменників у мові українських народних ліричних пісень // Дослідження з словотвору та лексикології. – К.,1985. – С.61-64.

4. Морфемний словник / Укл. Л.М. Полюга. – К.,1983.

5. Сагач Г.М. Емоційні суфікси іменників на позначення позитивної суб’єктивної оцінки // Укр. мова та л-ра в шк. – 1975. – №12. – С.24-30.

6. Сікорська З.С., Шарпило Б.А. Іменники з суфіксами суб’єктивної оцінки в сучасній українській мові // Мовознавство. – 1977. - №6. – С.13-23.

7. Словотвір сучасної української літературної мови. – К.,1979.

8. Сучасна українська літературна мова: Морфологія. – К.,1969.

9. Українська мова. Енциклопедія / Ред. В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Заблюк та ін. – К.,2000.