20998-1 (Місце лінгвокраїнознавства у вивченні іноземної мови в середній школі), страница 3

третя частина уроку з практики мови завжди будується на матеріалі художніх, документальних текстів, що відбивають повсякденне життя французів;

виділяються спеціальні уроки країнознавчого характеру (“leçons-civilisation»). На них реалізуються наступні практичні цілі: savoir s’orienter et déplacer en ville, en train, sur la route, savoir se débrouiller (acheter, manger, se soigner, s’informer), savoir entrer en contact avec des jeunes Français, savoir lire la presse des jeunes en France.

Ситуації, представлені на цих уроках, типово французькі, головні герої ситуацій – французькі школярі. Подібні уроки дозволяють ближче познайомитися із способом життя французів, а також придбати ряд практичних навичок: як, наприклад, користатися планом - картою міста, знайти потрібну інформацію в газеті, зателефонувати.

Третій ступінь (9-11 класи) цілком побудований на країнознавчому матеріалі. Автори методу не ставлять перед учнями ціль спеціалізації в області французької історії і культури. Головне, не тільки навчити учнів французькій мові як засобу комунікації, але й ознайомити їх з культурою країни в тому виді, як вона відбита мовою. Їхня мова повинна бути правильною не тільки в плані вираження, але й у плані змісту, щоб учні, вживаючи навіть мінімальний лексичний запас, могли говорити мовою, що не здивує сучасного француза, якою говорять і читають сьогодні у Франції.

Тематика лінгвокраїнознавчого матеріалу представлена наступними розділами:

Les dossiers de civilisation vécue.

Les dossiers de civilisation découverte.

Les dossiers Grands Problèmes («Pollution-Ecologie»).

Dossiers outils («Les surprises de la langue»).

Заслуговує уваги той факт, що багато вчених-лінгвістів та методистів Франції приділяють велике значення розповсюдженню французької мови в усьому світі. З цією метою ними розробляються нові методи викладання французької мови як іноземної, друкуються нові спеціальні журнали, створюються численні методичні центри, що вивчають проблеми навчання іноземним мовам.

2.3. Національно-культурний компонент навчання іноземної мови та засоби його засвоєння

Включення в зміст навчання країнознавчих знань забезпечують засвоєння учнями реалій іншої національної культури, розширення їхнього загального кругозору, що приведе також до підвищення інтересу до іноземної мови.

До категорії засобів навчання, що більше усього можуть наблизити учня до природного культурологічного середовища, відносяться автентичні матеріали: справжні літературні, образотворчі, музичні добутки, предмети реальної дійсності (одяг, меблі, посуд ) та їх ілюстративне зображення. Нерідко в цей перелік попадають одноразові, повсякденні матеріали, такі, як афіші-оголошення, анкети, квитки проїзні і вхідні, вивіски, етикетки, меню, рахунки, карти, рекламні проспекти з туризму і т.д. Перераховані вище матеріали можна виділити в самостійну групу прагматичних матеріалів. Специфіка цих засобів полягає в тім, що вони забезпечують спілкуванню з живими, реальними предметами, стимулюють майже справжню комунікацію: учні як би проживають усі події, грають визначені ролі, вирішують проблеми (купівлі, екскурсій, вибору навчального центра і професії, заповнення анкет, вибору меню і т.д.).

При навчанні іноземної мови можна використовувати лінгвокраїнознавчий матеріал з таких сфер:

1) учбово-професійна сфера спілкування:

оголошення по працевлаштуванню;

розклад уроків;

вирізки з газет і журналів про систему освіти, шкільних проблемах, бюджетних асигнуваннях.

рекламні проспекти різних навчальних центрів ( курси іноземної мови, підвищення кваліфікації і т.д.);

програми різних заходів (музичних, образотворчих, спортивних);

2) соціально-культурна сфера спілкування:

запрошення на виставки, концерти, у музеї;

програми екскурсій, турів, розваг під час літнього відпочинку;

вхідні квитки на видовищні заходи.

репродукції художніх творів;

рекламні проспекти, довідники з ілюстраціями визначних пам'яток, карти-плани міст;

програмки й афіші спектаклів, концертів, фестивалів, масових видовищ;

3) побутова сфера спілкування:

- предмети побуту;

проспекти – реклами: готелів, кемпінгів, пралень, перукарень;

схеми-плани усіх видів транспорту;

проїзні квитки усіх видів транспорту;

рахунки для оплати різних видів послуг.

4) торгово-комерційна сфера спілкування

рекламні проспекти різноманітних товарів;

запрошення-реклами в ресторани, кафе, бари (із зазначенням різноманітних страв та послуг);

меню замовлених страв, відомості про доставку їх додому, зазначення їхньої вартості;

рецепти приготування національних блюд;

рахунка за покупки, обіди, вечері;

талони для покупку товарів.

5) спортивно-оздоровча сфера спілкування:

- реклама оздоровчих центрів, спортивних комплексів;

афіші про масові спортивні заходи;

- рекламні проспекти різних лікувальних заходів і засобів.

6) сімейно-побутова сфера спілкування:

листи, листівки, запрошення;

візитні картки;

бланки вітальних листівок у зв'язку з різними святами (народження, весілля, ювілей, хрестини).

Функціонально-цільове призначення прагматичних матеріалів може бути різним.

Вони використовуються для придбання країнознавчих знань: наприклад, учитель демонструє прагматичні матеріали, повідомляє інформацію, доповнює зміст підручника, чи учні самостійно “добувають” інформацію з прагматичних матеріалів, а потім викладають свій варіант у класі, вислухують доповнення вчителя й інших учнів, чи вчитель і учні спільно працюють по систематизації розрізнено отриманої інформації, складають колажі, альбоми. Також, цю інформацію можна використати для організації мовного спілкування, розвитку усного мовлення у сферах і ситуаціям спілкування (сімейно-побутовій, учбово-трудовій, соціально-культурній, спортивно-оздоровчій): організація інтерв'ю, різних опитувань про навчальні і спортивні центри; вивчення розумів і вимог, зв'язаних з одержанням різних професій; прогнозування по довідниках і картах маршрутів екскурсій; імітація подорожей, відвідувань ресторанів; вибір подарунків по рекламних проспектах і т.д. Вчитель повинен користуватися вищевказаним прагматичним матеріалом для семантизації мовних одиниць і розвитку значеннєвого і лінгвістичного здогаду; для розвитку компаративних умінь, оцінних суджень; для прищеплювання допитливості, пізнавальної активності, інтересу.

Пропонуємо рольову гру для учнів 8-9 класів з використанням прагматичного матеріалу, а саме, рекламного проспекту товарів французької фірми, візитної картки та/або зразка замовлення. Під час гри учні можуть мінятися між собою ролями. Діючі особи: пан Іван Бондаренко (ім’я учня), який є комерційним директором однієї з українських фірм, та мадемуазель Артіньє, яка є менеджером французької фірми “Pulverix”. Ця фірма бере участь у виставці в “Salon International” у Парижі. Пан Бондаренко відвідує виставку з метою побачити стенд французьких партнерів. Він розмовляє з мадемуазель Артіньє.

Bonjour, Mll Artinier, je cherchais justement votre stand. J’ai recu votre carte d’invitation il y a quelques jours. Je suis directeur commercial d’une companie ukrainienne. Voisi ma carte de visite.

Bonjour, M.Bondarenko. Enchantee de faire votre connaissance. Je suis contente de votre visite. Est-ce que vous avez déjà vu notre documentation publicitaire: depliants, catalogues, tarifs?

Oui, un de vos standistes mes les a donnes. Vraiment, votre stand est tres bien amenage. A qui puis-je m’adresser pour discuter les questions de commande?

Adressez a M.Laroche, directeur commersial de notre compagnie.

Merci bien, Mademoiselle, je ne fais mes adieus pas encore.

Гру на цю тему можна повторювати, продовжувати та розширювати, залучаючи нові матеріали та інших учнів, більш того, нові лексичні одиниці будуть повторюватися учнями і таким чином краще закріплюватися.

Таким чином, так звані прагматичні матеріали допомагають вирішувати методичні та загальноосвітні задачі, які спрямовані на формування комунікативної компетенції учнів.

2.4. Лінгвокраїнознавчий компонент як основа для домашнього читання

Самостійне читання іншомовної літератури повинне стати невід'ємним, рівноцінним компонентом усього педагогічного процесу навчання іноземних мов. Домашнє читання дозволяє учневі вже в школі залучитися до читання іноземною мовою як до реальної мовної діяльності.

Домашнє читання покликане зіграти провідну роль в розвитку умінь і потреб іншомовного читання, у формуванні психофізіологічних механізмів читання, якому навчаються, як діяльності, процесу, а також в удосконаленні усно-мовних навичок учнів на основі прочитаного.

У цьому зв'язку ми б запропонували в рамках поглибленого навчання, починаючи із середнього етапу, використовувати один час на тиждень на контроль розуміння прочитаних дома текстів і розвиток відповідних усно-мовних умінь і навичок на основі їх змісту. Це підвищить частотність занять з домашнього читання, додасть їм дійсно систематичний характер, допоможе зберегти інтерес до матеріалу, що читається, а також забезпечить стабільну періодичність особистісного читання (“про себе”). Разом з тим, домашнє читання повинне перетворитися на захоплююче заняття, стати природно-мотивованим, щоб в учнів формувалася звичка і потреба до самостійного читання літератури іноземною мовою.

Отже, для реалізації цієї мети в курсі поглибленого вивчення мови, було б надзвичайно доречним добирати матеріал для домашнього читання літературно-країнознавчого змісту, тому що він буде більш ефективним як у плані навчання читанню й усному мовленню, так і в плані підвищення культурно-освітнього рівня учнів. В основі даного підходу ми бачимо використання для домашнього читання текстів художньої літератури країни мови, що вивчається, а в припустимих межах весь добір повинен створити системне представлення про цю літературу з метою досягнення максимально широкого знайомства з кращими її представниками.

Учені-психологи вважають, що в 13-14 років у дітей з'являється підвищений інтерес до читання художньої літератури. У цьому віці в підлітків спостерігається загострена увага до дійсності, і художня література починає усвідомлюватися ними як джерело пізнання. Використання науково-популярної й іншої нехудожньої літератури для «заглибленого» домашнього читання не буде ефективним. Хоча було б невірно стверджувати, що інтерес до читання науково-популярної літератури в підлітків відсутній, але він ще не одержав яскраво вираженої цілеспрямованості і частіше орієнтований на читання науково-популярної літератури, що при своїй специфіці несе всі риси художності.

Доцільність використання художнього матеріалу підтверджується ще і тим, що методично більш виправдано читати твори в продовженнях, а не окремі тексти. Важливим доводом на користь цієї тези є те, що труднощі розуміння коротких розповідей одноразового завдання значно вище, ніж творів у продовженнях.. При читанні серії уривків одного твору нерозуміння окремих моментів текстового фрагмента може компенсуватися на уроці під час обговорення прочитаного, що полегшує у свою чергу прочитання наступного уривка. Кожне продовження вносить, як правило, визначену кількість нової інформації, що нанизується на основний стрижень оповідання.

Читання художніх творів у продовженнях забезпечує досить часту повторюваність лексичних одиниць у нових контекстах, комбінаціях і знайомих граматичних конструкціях з новим лексичним наповненням. Лексика художніх текстів тісно стикається з загальновживаним словником розмовної мови.

Використання художніх текстів невіддільне від країнознавчого аспекту викладання іноземних мов. Поряд з вирішенням основних мовних і лінгвістичних задач домашнє читання, побудоване на здобутках художньої літератури, може сприяти здійсненню важливої освітньої мети – введенню учнів у світ культури країни досліджуваної мови. Художня література є цінним джерелом країнознавчих знань. Країнознавчу цінність представляє як окремий художній твір, так і вся система запропонованих для читання текстів.

До країнознавчого цінного змісту відносяться також біографія письменника, події, що лежать в основі літературного твору, сама тематика, що має завжди культурно-історичне забарвлення, середовище, в якому відбувається дія, тобто ті фонові знання, що незмінно складають країнознавчий потенціал будь-якого твору високого художнього рівня.

Художні твори багаті явищами, в яких найбільш яскраво виявляється взаємозв'язок мови і культури, - реаліями.

Особливе місце в ряді реалій, що мають загальнокультурну значимість (стосовно до художнього твору), займають імена літературних персонажів. Кожен образ несе в собі визначену кількість інформації, у тому числі і культурно-національної, тобто країнознавчої.

Національно-культурний компонент присутній і в топонімічній лексиці (географічних назвах).

Умови навчання не дозволяють в повній мері реалізувати принцип системного добору в курсі поглибленого вивчення іноземних мов у школі. Але при читанні художніх творів важливо зорієнтувати учнів у місці і часі розгортання подій, щоб у них склалося уявлення про культурно-національну специфіку окремих районів країни, а також про ту історичну епоху, на тлі якої розвиваються події. При цьому географічні й історичні рамки повинні бути доповнені притекстовим коментарем, щоб сприйняття учнями історико-культурної інформації було дсить глибоким.

Що ж стосується використання безеквівалентної лексики, то вживання в художніх текстах слів, що не мають аналогії в рідній мові, відрізняються своїм лексичним тлом, переважно в тому випадку, якщо вони виступають у ролі ключових чи безпосередньо уплетені в тканину оповідання. Тоді семантизація цієї лексики буде свідомо повною і вичерпною.

Таким чином, розгляд вищезгаданих лінгвістичних і екстралінгвістичних характеристик художніх текстів дає підставу стверджувати, що в курсі поглибленого навчання іноземних мов у середній школі домашнє читання доцільно проводити на базі творів художньої літератури країни досліджуваної мови. Художні твори при такому підході можуть бути успішно використані як навчальний матеріал при роботі над власною мовою, так і в якості загальнокультурного країнознавчого компоненту, що знайомить учнів із кращими зразками художньо-літературної творчості країни, мову якої вони вивчають, а також реаліями й атрибутами іноземної цивілізації.

2.5. Інтернет та міжкультурна взаємодія як частина лінгвокраїнознавчого аспекту

Інтернет – найширша комп’ютерна мережа світу (або як її називають “павутина”), що володіє колосальними інформаційними можливостями. Інтернет дає унікальну можливість для вивчаючих іноземну мову користуватися автентичними текстами, слухати і спілкуватися з носіями мови, тобто він створює природне мовне середовище. Але як ним користатися? Як його використати в реальному навчальному процесі?

Як вже згадувалося вище, основна мета навчання іноземних мов – формування комунікативної компетенції. Всі інші цілі (освітня, виховна, розвиваюча) реалізуються в процесі здійснення цієї мети. Комунікативна компетенція в сучасному її розумінні передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії.

У наш час саме ця мета є найбільш затребуваною учнями.