_{ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ} УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ЗАВДАННЯ

по підготовці дипломної роботи спеціаліста

студентці Радченко Лілії Миколаївни

Інститут міжнародних фінансів група Ф-04-1 зс.

Тема дипломної роботи

Управління фінансовими інвестиціями

АНОТАЦІЯ

на дипломну роботу за темою: «Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств» студентці Радченко Лілії Миколаївни

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та додатків.

У першому розділі визначаються теоретичні засади опеціййної діяльності підприємства.

В другому розділі проведен аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства.

В третьому надані обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення операційної діяльності підприємства.

Робота викладена на _90_ сторінках, містить _18_таблиць, _15_ малюнків, _13_ сторінок додатків. Список використаної літератури містить 49__ найменувань.

ANNOTATION

diploma work after a theme: «Estimation and management of business enterprises operating activity»

to student Radchenko to Lily of Mykola

Work consists of entry, three sections, conclusions and additions.

Theoretical principles of activity of enterprise are determined in the first section.

In the second section is analysis financially economic to activity of enterprise.

In the third the grounded suggestions are given in relation to the improvement of operating activity of enterprise.

Work is expounded on _90_ pages, contains _18_tabl, _15_ pictures, _13_ pages of additions. The list of the used literature contains 49__ names.

ЗМІСТ

Анотація 2

Вступ 4

Розділ 1. Теоретичні аспекти оцінки та управління операційною діяльністю підприємств 8

1.1 Сутність і цілі операційної діяльності комерційного підприємства 8

1.2 Фінансовий леверідж 14

1.3 Аналіз беззбитковості та поріг рентабельності, запас фінансової стійкості 18

1.4 Управління бюджетом підприємства 26

Розділ 2 Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «АРЕАЛ» 31

2.1. Характеристика діяльності підприємства 31

2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності 34

Розділ 3 Інвестиційний проект ТОВ «АРЕАЛ» я к напрямок розвитку його діяльності та підвищення ефективності. Управління реальними інвестиціями підприємства49

3.1 Фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту ТОВ «АРЕАЛ» 49

3.2 Вибір форми фінансування інвестиційного проекту ТОВ «АРЕАЛ» 57

3.3 Лізингова угода ТОВ «АРЕАЛ» 60

3.4 Кредитна угода ТОВ «АРЕАЛ» 70

3.5 Аналіз ефективності форм інвестування проекту ТОВ «АРЕАЛ» 74

3.7 Розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту 80

Висновки 83

Перелік використаних джерел 88

Додатки 91

ВСТУП

Актуальність теми дослідження полягає в тому що, підвищення ефективності виробництва продукції (послуг) — одна із головних задач розвитку економіки в теперішньому кризовому стані України. Необхідною умовою їх вирішення є удосконалення прийняття управлінських рішень, в першу чергу економічно їх обґрунтовуючи. Під виробництвом, в основному, розуміють випуску продукції в результаті переробки сировини. Операційні (виробничі) системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають послуги клієнтам (замовникам).

Уявлення операційної системи підприємства як складної управлінської системи, в якій техніко-економічні процеси відображаються в виді руху і перетворення інформації є найбільш перспективними для отримання ефективних результатів в рамках підходу до економічного обґрунтувань управлінських рішень, пов’язаних з менеджментом операційної системи підприємства.

Метою дослідження є оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств.

Об’єктом дослідження є конкретне підприємство.

Предметом є менеджмент операційної системи комерційних підприємств.

Менеджмент операційної системи підприємства є центральною ланкою управління, яка відноситься до виробництва товарів та послуг шляхом переробки необхідних ресурсів усіх видів (вхідні системи) і виробництво товарів та послуг (вихідні системи).

Функції операційного менеджменту можна поділити на технологічні і управлінські. Технологічна функція пов’язана з технологічною діяльністю, не має прямого відношення до управлінської функції. До управлінської функції відноситься необхідність використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів.

При обробці фактичного статистичного матеріалу використовувались методи техніко-економічного, статистичного аналізу, для визначення зв'язку між величиною операційною діяльністю комерційних підприємств і розміром збитку. Практична цінність роботи полягає в тому, що розроблена методика надає можливість для науково-обґрунтованого відбору заходів управління до впровадження, а саме тому призводить до найбільш ефективного використання досить обмежених коштів, які спрямовуються комерційними підприємствами на управлінську сферу.

Для забезпечення ефективної операційної діяльності підприємства необхідно, щоб між структурними підрозділами було чітко розподілені обов’язки та відповідальність за вирішення питань і формування показників, від яких залежать результати діяльності підприємства.

Забезпечення ефективної діяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов’язків і відповідальності між структурними підрозділами підприємства та використанні системи показників для оцінки результативності їх роботи.

Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об’єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.

Одна із необхідних систем функціонування операційного менеджменту є система управління матеріально-технічним забезпеченням. Вона значною мірою відображає початкову стадію технологічного процесу — це виробництво та постачання необхідних матеріалів, запасів сировини та напівфабрикатів — вхідні інформаційного процесу.

До обов’язків матеріально-технічного забезпечення входить своєчасна доставка в операційну систему підприємства усіх видів ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, технологічного обладнання, інструментів, транспортних засобів, палива, тепло-електроенергії, води, тощо) в обсягах необхідних для нормального функціонування операційного процесу по виробництву необхідної продукції.

На вибір форми постачання операційної системи можуть впливати різноманітні фактори. Залежно від цих факторів, операційна система забезпечує себе ресурсами через товарносировинні біржі, аукціони, різні посередницькі підприємства і власним виробництвом комплектуючих виробів та інше.

На великих підприємствах роботу по забезпеченню всіма видами ресурсів здійснює управління (відділи) матеріально-технічного забезпечення. При формуванні управлінської структури матеріально-технічного забезпечення необхідно врахувати основні управлінські функції — це здійснення маркетингових досліджень ринку постачальників по видам ресурсів, доступними цінами і простотою схем постачання та їх стабільністю; стратегічного (перспективного, поточного) прогнозування потреб в усіх видах ресурсів; завчасна підготовка заявок на необхідні ресурси та подання їх у планові служби управління і здійснення управлінської діяльності з реалізації планів забезпечення ресурсами (укладання необхідних контрактів, тощо); управління прийняттям, розміщенням, зберіганням, забезпеченням ресурсами робочих місць; разом з технічними, планово-економічними, фінансовими управліннями проведення економічного обґрунтування норм запасів та контроль за їх станом; розроблення управлінських заходів щодо економії усіх видів ресурсів; управління оперативним обліком надходження усіх видів ресурсів, їх економічним аналізом використання та стимулювання поліпшенням їх використання; управління контролем якості усіх видів ресурсів та термінів виконання їх замовлень.

Вирішення ключових для власників бізнесу проблем вимагає вчасного впровадження тих систем управління операціями, які відповідають їх галузі діяльності і рівню конкуренції - існуючому і прогнозованому. Екстенсивний розвиток веде практиків до надмірного ускладнення систем управління, в той самий час, як здоровий глузд дозволяє з меншими затратами отримувати значно кращі результати. З досвіду підприємств, де власноруч «розгрібають завали» невиконаних вчасно замовлень, - із запровадженням комплексних систем управління класу ERP (Enterprise Resource Planning) ситуація абсолютно не покращується. В той самий час, запровадження нових систем управління операціями дозволяє досить швидко повернути контроль над процесами. Достатньо визначити дуже обмежене коло основних показників, впливаючи на які можна управляти найскладнішими системами.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Сутність і цілі операційної діяльності комерційного підприємства

Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентноспроможності.

Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.

Одним із найбільш простих, але ефективних видів фінансового аналізу, є операційний аналіз, що отримав назву CVP (cost-volum-profit, витрати - об'єм - прибуток).

Метою аналізу операційної діяльності є відстеження залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і об'ємів реалізації продукції.

Основною задачею аналізу CVP є одержання відповідей на важливі питання, що виникають у підприємців на всіх етапах грошового обігу, наприклад:

1. Скільки необхідно мати в наявності капіталу підприємству?

2. Яким чином мобілізувати ці кошти?

3. До якого ступеня можна доводити фінансовий ризик, використовуючи ефект фінансового важеля?

4. Що дешевше: придбання чи оренда нерухомості?

5. До якого ступеня можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи перемінними і постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику, пов'язаного з діяльністю підприємства?

6. Чи варто продавати продукцію за цінами нижче собівартості?

7. Чи робити більш того чи іншого продукту?

8. Як відібється на прибутку зміна об'єму реалізації?

Розподіл витрат і валова маржа

CVP-аналіз служить пошуку оптимальних, найбільш вигідних підприємству витрат. Він вимагає розподілу витрат на перемінні й постійні, прямі і непрямі, релевантні і не релевантні.

Перемінні витрати змінюються в цілому прямо пропорційно об'єму виробництва продукції. Це можуть бути витрати на сировину й матеріали для основного виробництва, заробітна плата основних виробничих робітників, витрати на збут продукції й ін. Підприємству вигідно мати менше перемінних витрат на одиницю продукції, оскільки так воно забезпечує собі, відповідно, й більше прибутку. Зі зміною об'єму виробництва загальні перемінні витрати зменшуються (збільшуються), у той же час на одиницю продукції вони залишаються незмінні.

Постійні витрати необхідно розглядати в короткостроковому періоді, так називаному релевантному діапазоні. У цьому випадку вони в цілому не змінюються. До постійних витрат можна віднести орендну плату, амортизаційні відрахування, заробітну плату керівників і ін. Зміна об'єму виробництва не робить ніякого впливу на розмір цих витрат. Однак у перерахунку на одиницю продукції ці витрати змінюються обернено пропорційно.

Прямі витрати - це витрати підприємства, пов'язані безпосередньо з процесом виробництва чи реалізацією товарів (послуг). Ці витрати можуть бути легко віднесені до конкретного виду продукції. Наприклад, сировина, матеріали, зарплата основних робітників, амортизація конкретних верстатів і інші.

Непрямі витрати не зв'язані безпосередньо з виробничим процесом, їх не можна легко співвідносити з певною продукцією. До таких витрат можна віднести зарплату керівників, торгових агентів, теплоенергію, електроенергію для допоміжного виробництва.