Книга: Основи філософії

Содержание

• Май сміливість бути мудрим
• 2. Антична філософія
• Мета даної теми полягає у виявленні особливостей та основних закономірностей розвитку античної філософії, визначенні загальних рис провідних філософських напрямів цього періоду, а також з’ясування їх місця, ролі і значення в історичному й сучасному контекстах. Своєрідність античної філософії характеризують наступні ключові поняття: космоцентризм, атомізм, релятивізм, фаталізм, Логос. Тема розкривається через розгляд наступних питань
• "Античний" у перекладі з латинської означає "давній". У працях істориків античним світом традиційно називалися суспільства Стародавніх Греції і Риму з IX-VШ ст. до н.е. до ІV-V ст. н.е. Таким чином, античний період охоплює час формування, розквіту і загибелі рабовласницьких держав Середземномор'я.
• Стародавня Греція була розташована на Балканському півострові та навколишніх островах. Розмаїття природних умов сприяло розвитку сільського господарства, ремесел, мореплавства. Знаходження на перетині торгівельних шляхів привело до швидкого росту міст, розвитку торгівлі. Колонізація узбережжя Середземного і Чорного морів, торгові контакти з стародавніми цивілізаціями Сходу, ознайомлення з їх культурними надбаннями сприяли стрімкому розвитку культури Стародавньої Греції, здобутки якої в галузі художньої культури є одним з найвищих досягнень людського генія.
• Головним джерелом античної філософії була давньогрецька міфологія. Протягом усього свого існування вона зберігала виразно космоцентричний характер, тобто в центрі уваги був цілісний Космос, де боги, люди, природа, складають єдність, універсум, який пояснюється і осмислюється через міфи, сказання про богів, героїв. Уже на міфологічному рівні у стародавніх греків, або, як вони себе називали, еллінів почало розвиватися уявлення про об'єктивну необхідність, незалежну від волі богів – безособову Ананке- необхідність, силу долі.
• МИР философии. Книга для чтения. В 2-х частях. – М., 1991. -Ч.1. – С. 184-187; 190-192; 412-414; Ч. 2 - С. 232 - 234.
• "Не намагаюсь проникнути в глибини Твої,
• непосильні для мого розуміння, але бажаю
• хоча б частково зрозуміти істину Твою,
• в яку вірить і яку любить моє серце.
• Не шукаю розуміння, щоб повірити,
• але вірую, щоб зрозуміти."
• Ансельм Кентерберійський
• 3. Філософія середніх віків
• Питання та завдання для самоконтролю.
• Суперечність є критерій істини,
• відсутність суперечності – критерій омани
• Гегель
• Діалектика – ритм самої дійсності
• О.Ф. Лосєв
• 6. Німецька класична філософія і марксизм
• Метою вивчення теми є знайомство студентів з важливішим етапом розвитку західноєвропейської філософської думки і культури взагалі, що хронологічно охоплює майже століття (з середини ХVIII до першої третини ХІХ ст.) інтенсивніших, напружених і яскравих за результатами інтелектуальних пошуків. Німецька класична філософія – завершуюча ланка в розвитку новоєвропейського філософського раціоналізму і одночасно той витік, з яким генетично пов’язана сучасна західна філософія. ПЛАН
• Практичні завдання
• Питання для самоконтролю
• Словник термінів
• Література
• Основна
• Додаткова
• 8. Icтopiя української філософії
• Дoклacичнa дoбa української філософії
• Нoвiтня укpaїнcькa фiлoсoфiя
• Література
• Основна
• Додаткова
• Першоджерела
• Література
• Додаткова:
• Людина є міра всіх речей.
• Протагор.
• 11. Проблема людини у філософії
• Проблема антропосоціогенезу.
• Питання та завдання для самоконтролю.
• Література
• Постановка проблеми свідомості в історії філософії.
• Розум як абстрактно-теоретичне пізнання базується не на формально-логічному, а на діалектичному способі мислення. Отже, методом розуму виступає діалектика. Звідси стає зрозумілим, що на рівні розуму мислить людина, котра всезагальні закони та категорії розвитку (див. Тему "Закони та категорії діалектики") перетворює на свою суб’єктивну властивість, на спроможність власного мислення. Отже, усвідомлювати світ на рівні розуму означає мислити його фундаментально, відповідно до його законів, які стають законами суспільної практики, людської життєдіяльності і, отже, законами пізнання та мислення. Це означає, що розум є мисленням на рівні категорій та фундаментальних законів об’єктивної реальності, коли усвідомлюється сама сутність речей та явищ. Таким чином, закони і категорії діалектики (розвитку) повинні стати на рівні розуму стрижнем свідомості як умови здійснення людської сутності у взаємозв’язку всезагального і одиничного розвитку.
• Мислення – процес відображення об’єктивної реальності. Мислення складає вищу ступінь людського пізнання, оскільки виводить знання про суттєві зв’язкі між явищами. Воно здійснюється як пізнання, що рухається від явища до сутності. Мислення дє способом пізнання того, що не лежить на поверхні явищ і не сприймається органами чуття.
• Мовлення –
• Література
• Суспільство - складне й організоване ціле,
• продукт дії всезагального закону формування
• більш складних та гармонійних систем.
• О.Конт
• 14. Предмет соціальної філософії
• Предмет і структура соціальної філософії
• Структурованість соціальної системи
• Історична періодизація суспільного розвитку
• Література
• 7. Чи масова культура сприяє розвитку суспільства і особи ?.
• Первісний лад
• Комуністичний лад
• Роль особистості в історії – збіг особистісного сенсу життя з фундаментальним сенсом історії, суб’єктивної свободи та об’єктивної необхідності.
• Питання та завдання для самоконтролю.
• Яка концепція філософії історії найбільш підходить для розуміння сучасності?
• Чи можна вивести концепцію філософії історії на засадах суб’єктивного ідеалізму?
• Які чинники забезпечують спрямованість історичного процесу і чому?
• В якому стані – еволюційності чи революційності – перебуває сучасна історія?
• Які критерії прогресу чи регресу можна застосувати при аналізі сучасної історії?
• Зробіть аналіз думки О. Шпенглера: "Загибель Заходу /.../ означає не більше і не менше як проблему цивілізації. Тут присутнє в наявності одне з питань будь якої історії більш глибокого віку" (Шпенглер О. Закат Европы. Очерки морфологии мировой истории. – М.: Мысль, 1993. – Т. 1. – С.163)
• Як би Ви прокоментували відносно соціополітичних реалій України наступне твердження А.-Дж. Тойнбі: "Західне суспільство проголошується цивілізацією унікальною, що володіє єдністю і неподільністю, цивілізацією, яка після тривалого періоду боротьби досягла нарешті своєї мети – світового панування. А та обставина, що її економічна система тримає у своїх мережах усе людство, представляється як "небесна воля чад Божиїх". Теза про уніфікацію світу на основі західної економічної системи як закономірного підсумку єдиного і безпреривного процесу розвитку людської історії приводить до брутальних перекручувань фактів і до разючого звуження історичного кругозору" (А.-Дж. Тойнби. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – С. 81. )
• Література
• Основна:
• Додаткова:
• ФИЛОСОФСКАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ. В 5 тт. – М., 1960-1970.
• Першоджерела: