182946 (768483), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Новою редакцією даного Закону [1] запропоновано принципово новий підхід до визначення об'єкта оподаткування, який став визначатись шляхом зменшення суми валового доходу на суму валових витрат та на суму амортизаційних відрахувань.

Такий метод обчислення бази оподаткування призводить до виникнення різних показників прибутку. У бухгалтерському обліку обчислюється показник прибутку на підставі вимог П(С)БО, а для обчислення бази оподаткування слід вести податковий облік, який дає можливість визначити реальну базу для обчислення податку на прибуток підприємств.

У випадку, коли прибутки відповідно до бухгалтерського і податкового законодавства розрізняються, витрати, що беруть участь при розрахунку оподатковуваного прибутку, показуються у звіті про фінансові результати за один рік, а в податковій декларації за другий рік. При цьому, відповідно, суми нарахованого податку і реального відтоку грошових коштів за податковими платежами можуть суттєво відрізнятися. У зв'язку з цим виникає поняття тимчасових різниць.

Логіка появи тимчасових різниць пояснюється тим, що бухгалтерське законодавство повинно забезпечувати таке надання звітності, щоб користувачі могли скласти свою думку про поточний фінансовий стан підприємства і можливі грошові потоки. Стосовно податкового законодавства, то воно повинно передусім забезпечити достатність й обґрунтованість формування джерел для виплат в бюджет; крім того, в ньому передбачаються заходи заохочення дій підприємств, які, як вважається, можуть бути корисними суспільству в цілому (наприклад, особливий облік амортизації, що заохочує більш швидке оновлення активів; різні благодійні фонди, що виводять з-під оподаткування тощо) [4].

Таким чином, за результатами дослідження існуючих напрацювань, можемо стверджувати, що прибуток являє собою фінансовий результат за певний період, який розрахований штучно, тобто залежний від багатьох факторів, що визначаються на вимогу того чи іншого користувача звітності.

Прибуток є специфічним компонентом певного варіанту структурування пасивної сторони балансу, достатньо варіативним у відношенні свого значення і не завжди супроводжується реальним збільшенням активів [3].

Відносність оцінки прибутку підтверджується правилом Дж. Дзаппа, яке базується на припущені, що "доходи підприємства очевидні, а витрати сумнівні". Величина доходу зазвичай зафіксована у документах на реалізацію продукції та послуг, тобто вона визначена, тоді як величина витрат, що співвідносяться з цими доходами для розрахунку прибутку від операцій залежить від облікової політики підприємства, тих чи інших методів обліку, що вносить елемент суб'єктивності та невизначеності при розрахунку цієї величини. Звідси і прибуток, як різниця між доходами і витратами, значною мірою є суб'єктивним і невизначеним. Разом з тим слід відмітити, що природа суб'єктивності у цьому випадку порівняно з економічним прибутком носить принципово інший характер. При розрахунку економічного прибутку суб' єктивність визначається цілком можливою упередженістю, неочевидністю вибраної оцінки; у випадку з бухгалтерським прибутком суб'єктивність проявляється у виборі того чи іншого методу обліку та/або набору статей доходів і витрат. У першому випадку документальне підтвердження обґрунтованості вибраної оцінки може не бути взагалі або воно може бути доволі сумнівними; у другому випадку документальне підтвердження вибраного методу, статей і оцінок завжди має місце [5].

Водночас, прибуток є, в певній мірі, результатом ряду кількісних розрахунків, маніпулюючи якими як в алгоритмічному, так і в інформаційному аспектах можна в певних межах впливати на значення цього результату.

Прибуток багатогранний за своїм уявленням і методами розрахунку та ідентифікується тільки тоді, коли достатньо чітко визначені поняття, по-перше, доходів і витрат або капіталу, по-друге - способів їх оцінки та ув' язки в єдиному алгоритмі розрахунку. Прибуток - це розрахунковий, і тому достатньо умовний показник - в залежності від набору факторів, що враховуються, та їх кількісної оцінки можуть розраховуватись різні показники прибутку.

Враховуючи багатозначність поняття "прибуток", постає необхідність у достатньо чіткій ідентифікації методичних засад його формування:

1. факторів формування прибутку (або компонентів прибутку);

2. підходів до таких факторів оцінки;

3. можливих обмежень на спосіб визнання і облікову оцінку того чи іншого фактора, врахованого до загального алгоритму розрахунку [4].

Суть першого аспекту така: прибуток - це різниця між доходами і витратами, а тому включаючи до розгляду той чи інший набір вихідних факторів, можна отримати декілька видів прибутку. Суть другого аспекту визначається різноманіттям оцінки складових прибутку (так, вартість основних засобів можна списувати на собівартість шляхом застосування лінійної або прискореної амортизації - залежно від того, який метод обраний, величина прибутку може суттєво варіювати. Суть третього аспекту визначається наявністю різних обмежень і рекомендацій по відношенню до того чи іншого фактору та їх комбінацій.

У податковому обліку прибуток визначається шляхом зменшення скорегованого валового доходу на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

При формуванні об'єкта оподаткування податку на прибуток застосовується другий підхід, відповідно, визначення прибутку у фінансовому і податковому обліку базується на єдиній методологічній основі, однак методики його формування відрізняються одна від одної.

Методичні засади формування прибутку в системі фінансового обліку визначаються необхідністю оцінки ефективності використання вкладеного власниками капіталу. Внаслідок застосування такого підходу прибуток розглядається як складова власного капіталу підприємства, точніше - як його приріст протягом визначеного проміжку часу, що спричинений здійсненням господарських операцій, пов' язаних з продажем продукції. Прибуток у цьому сенсі визначається як різниця між сумою доходів від усіх видів діяльності та загальною сумою витрат, понесених підприємством. Розрахована в такий спосіб величина зіставляється з сумою вкладеного капіталу, що і визначає ефективність його використання.

При формуванні прибутку до оподаткування застосовується інший підхід, в основі якого лежить визначення ефективності понесених витрат господарюючими суб'єктами, а основним її критерієм є виникнення оподатковуваних доходів спричинених витратами.

Отже, оподатковуваний прибуток є певним компромісом між державою, як керуючою структурою, що формує спеціальний порядок визначення фінансового результату для цілей оподаткування, та суб' єктами господарювання, які в межах встановленого порядку намагаються його оптимізувати.

Таким чином, можна констатувати, що існуючі підходи до визначення прибутку є взаємодоповнюючими. Сама категорія "прибуток", маючи неоднозначне трактування, потребує чіткої ідентифікації з урахуванням факторів формування, підходів до оцінки таких факторів, а також можливих обмежень на спосіб визнання та облікову оцінку того чи іншого фактора у межах загального алгоритму розрахунку.

З практичної точки зору найбільше значення має бухгалтерський підхід до визначення прибутку, оскільки розрахувати економічний прибуток на підприємстві доволі складно, майже не реально через значний вплив фактора суб'єктивності.

Цінність же останнього полягає у можливості пояснення закономірності функціонування підприємства в економіко-правовому середовищі. Податковий ж підхід має обмежене, вузьке використання і застосовується лише при розрахунках з бюджетом.

Отже, маючи на меті всебічну характеристику діяльності підприємства, слід брати до уваги різноманітні показники прибутку, які відрізняються своїм цільовим призначенням. Це дасть змогу більш якісно оцінити результати діяльності підприємства і врахувати інтереси усіх учасників фінансових відносин на підприємстві.

Список використаних джерел інформації

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» //

Бланк И.А. Управление прибьілью - К.: Ника-Центр. льга, 1998. - 543 с.

Ковалев В.В. Прибьіль: трактовка и види // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 2003.Сер. 8. - Вьіп. 4 (№32). - С. 86-105.

Ковалев В.В. Финансовьій учет и анализ: концептуальньїе основи - М.: Финансьі и статистика, 2004. - 720 с.

Ковалев В.В. Прибьіль: логика определения и идентификации // Вестник Санкт-Петербургского университета. - 2005. - Сер. 5. - Вьіп. 2. - С. 106-117.

Нидлз Б. Принципи бухгалтерского учета Пер. с англ. / Под ред. Я.В. Соколова. - 2-е изд., стереотип. - М.: Финансьі и статистика, 2004. - 496 с.

Новодворский В. Прибьіль предприятия: бухгалтерская и кономическая // Финансьі. - 2003. - №4.

Хендриксен .С. Теория бухгалтерского учета / Под ред. проф. Я.В. Соколова. - М.: Финансьі и статистика, 1997. - 576 с.

Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія / І.Й. Яремко. - Львів: Каменяр, 2002. - 192 с.

Яремко І. Й. Адаптація облікової системи до умов сучасної економіки // Фінанси України. - 2006. - №8. - С. 146-152.

Характеристики

Список файлов статьи